Рішення

від 24.12.2021 по справі 420/19543/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/19543/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРБИС (вул. Преображенська, 11, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 37343066) про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРБИС , в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРБИС (код ЄДРПОУ 37343066), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості у розмірі 114748 грн. 25 коп., а саме: по податку орендна плата з юридичних осіб (18010600) на загальну суму 114748 грн. 25 коп. на бюджетний рахунок UA178999980334139812000015572, код отримувача 37607526 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Балта/18010600.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 30.08.2021 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податковий борг перед державою ТОВ ГАРБИС становить 114 748 грн. 25коп. (основні зобов`язання).

Станом на 07.10.2021 року платником податків ТОВ ГАРБИС борг не погашено, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 25.10.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.11.2021 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Так, між відповідачем та Балтською міською радою укладені договори оренди землі від 10.10.2019 року.

При цьому, у відповідності до умов вказаних договорів оренди землі (п. 4.3) орендна плата сплачується щороку, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) року. Сплата орендної плати розпочинається з дня виникнення права оренди земельної ділянки.

Разом з тим, позовні вимоги ґрунтуються на стягненні орендної плати лютий-серпень 2021 року.

Однак, згідно умов вищезазначених договорів оренди землі (пункт 4.3) обв`язок сплатити оренду плату за 2021 рік у відповідача ще не наставав. При цьому, Відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату за 2021 рік не пізніше 30.01.2021 року. У зв`язку із зазначеним відсутні правові підстави для передчасного стягнення орендної плати.

19.11.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами зазначеними у відзиві на позовну заяву, перелічуючи норми Податкового кодексу України щодо орендної плати за земельну ділянку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ГАРБИС» зареєстроване юридичним департаментом Одеської міської ради 10.12.2010 р. за № 15281020000000685, код ЄДРПОУ 37343066, має статус платника податків, не перебуває в стані припинення діяльності, не ліквідовано.

ТОВ «ГАРБИС» перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Приморська державна податкова інспекція з 13.12.2010 року.

Відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, станом на 30.08.2021 р. податкова заборгованість ТОВ « ГАРБИС» перед бюджетом становить 114 748, 25 грн.

Заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у сумі 114748 грн. 25 коп. виникла в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань за податковою декларацією №9028697146 від 17.02.2021 року за платежем орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за лютий-липень 2021 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Податкового кодексу України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлені законом строки подана податкова декларація від 17.02.2021 року № 9028697146 з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, податкові зобов`язання відповідача в розмірі 114 748, 25 грн. зі сплати орендної плати за земельні ділянки, визначені ним вказаною податковою декларацією, відповідно до підпункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими та відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України утворюють податковий борг в цій же сумі, який відповідачем не сплачений.

Позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надсилав відповідачу податкову вимоги за формою Ю № 52127-13 від 03.03.2021 року, яка була вручена відповідачу 26.03.2021 року.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів оскарження або відкликання даної податкової вимоги.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на строки сплати орендної плати за землю, що зазначені у договорах, укладених між ТОВ ГАРБИС та Балтською міською радою з огляду на наступне.

Статтею 288 Орендна плата Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом встановлено, що між відповідачем та Балтською міською радою Одеської області укладені наступні договори оренди землі:

Договір оренди землі від 10 жовтня 2019 року (земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності площею 0,5000 га (кадастровий номер 5120680800:01:001:0878) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, розташовану за адресою: Одеська область, Балтський район);

Договір оренди землі від 20 листопада 2019 року (земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності площею 0,4990 га (кадастровий номер 5120680800:01:001:0871) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, розташовану за адресою: Одеська область, Балтський район);

Договір оренди землі від 10 жовтня 2019 року (земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності площею 0,4990 га (кадастровий номер 5120680800:01:001:0873) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, розташовану за адресою: Одеська область, Балтський район);

Договір оренди землі від 10 жовтня 2019 року (земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності площею 1,5547 га (кадастровий номер 5120680800:01:001:0751) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, розташовану за адресою: Одеська область, Балтський район, ділянка № 1);

Договір оренди землі від 10 жовтня 2019 року (земельна ділянка із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності площею 0,6656 га (кадастровий номер 5120680800:01:001:0858) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, розташовану за адресою: Одеська область, Балтський район).

Пунктом 4.3. зазначених договорів встановлено, що орендна плата сплачується щороку, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) року. Сплата орендної плати розпочинається з дня виникнення права оренди земельної ділянки.

У свою чергу, пунктом 288.7 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до статті 287 Строк сплати плати за землю Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Системний аналіз наведених норм податкового законодавства призводить до висновку, що строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності чітко встановлені Податковим кодексом України пунктом 286.1. Зазначене підтверджується також тим, що центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 286 Податкового кодексу України). Крім того, податкова декларація з плати за землю подається з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Тобто, відповідно до норм Податкового кодексу України щодо плати за землю простежується щомісячність обчислення та сплати даного податку.

Суд звертає увагу, що однією ж і тією статтею Податкового кодексу України, що стосується орендної плати за земельну ділянку, встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (п. 288.4- 288.5 Податкового кодексу України), у свою чергу пунктом 288.7 зазначається: податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Вищезазначене дає підстави вважати, що Податковий кодекс України розмежовує поняття умови внесення орендної плати та строк сплати орендної плати, який є визначений кодексом та не може змінюватись умовами договорів.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем по узгодженим грошовим зобов`язанням, станом на момент розгляду справи складає 114 748,25 грн. Відповідачем розмір суми заборгованості не заперечується.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з викладеним відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРБИС (вул. Преображенська, 11, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ 37343066) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАРБИС (код ЄДРПОУ 37343066), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство, суму заборгованості по податку орендна плата з юридичних осіб (18010600) у розмірі 114 748 (сто чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 25 коп. на бюджетний рахунок UA178999980334139812000015572, код отримувача 37607526 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Балта/18010600.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук