Рішення

від 23.12.2021 по справі 640/9093/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Київ № 640/9093/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також- відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке викладене в листі від 01.04.2019 №65981/03 про припинення виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 11.08.2018 року йому припинено виплату пенсії, у зв`язку із чим останній звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак листом від № 65981/03 від 01.04.2019 року Головне управління відмовило позивачу, зазначивши про зупинення виплати пенсії за віком здійснено, у зв`язку з тим, що при перевірці матеріалів пенсійної справи в записі № 1 копії трудової книжки були виявлені розбіжності в наказі про зарахування та періодом прийняття на роботу в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість (прийняття на роботу з 01.03.1996 року, а наказ про зарахування на посаду водія №12-97 від 03.03.1997 року).

Позивач зазначив, що для виправлення допущеної помилки, хотів звернутися до ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість , але виявив, що відповідно до листа Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 10060/14 від 18.10.2002 року, посадові особи товариства відсутні. З метою захисту прав учасників ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість комісією у березні 2001 року відповідні матеріали направлено до Служби безпеки України для сприяння у розшуку засновників товариства.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи та зобов`язано відповідача подати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву.

19.07.2019 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив, в якому представник відповідача вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки було помилково зараховано позивачу страховий стаж за період з 01.03.1996 року по 28.12.2018 року в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість , у зв`язку із розбіжностями в трудовій книжці, а саме: в наказі про зарахування та періодом прийняття на роботу в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість (прийняття на роботу з 01.03.1996 року, а наказ про зарахування на посаду водія №12-97 від 03.03.1997 року) та для поновлення виплати пенсії за віком позивачу потрібно надати уточнюючу довідку щодо вищевказаних розбіжностей.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується його паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Дарницьким ГУ МВС України в м. Києві 26.12.1996 року.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Дніпровському районі м. Києва) від 11.04.2018 року та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_1 видане пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_2 від 03.05.2018 року та свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 18.05.2014 року №2128420773.

Відповідно до записів у копії трудової книжки позивача (яка міститься в матеріалах справи) вперше заповненої 01.03.1996 року, ОСОБА_1 : з 01.03.1996 року до 28.12.1998 року працював ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість на посаді водія; з 04.01.1999 року до 26.07.1999 р. на посаді водія ТОВ Фінансово-правова компанія ; з 01.08.1999 року по 01.02.2000 на посаді водія ТОВ Ост Вест Вояж ; з 02.02.2000 року по 31.12.2002 року на посаді водія в кооперативі Каштан .

Згідно запису про прийняття на роботу ОСОБА_1 в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість зазначено: прийняття на роботу з 01.03.1996 року, а наказ про зарахування на посаду водія №12-97 від 03.03.1997 року . Листом ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві № 65981/03 від 01.04.2019 року, було повідомлено позивачеві про зупинення виплати пенсії за віком та запропоновано, для поновлення виплати пенсії за віком, надати уточнюючу довідку щодо вищевказаних розбіжностей.

Згідно відповіді архівного відділу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.04.2019 року №39 на адвокатський запит від 10.04.2019 року №10/04/19/1 щодо надання завіреної належним чином копію особової справи на ОСОБА_1 , зазначено, що документи від ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість на зберігання до архівного відділу не надходили, тому немає можливості надати копії документів на ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України № 38872/05 від 25.02.2019 року, ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість ( ЄДРПОУ 23162142) почало сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 з 01.03.1996 року.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі також Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників Затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі -Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Приписами пункту 1.5 Інструкції № 58 визначено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Про трудові книжки працівників Кабінету Міністрів України від 27.04.1993, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.26 Інструкції № 58 Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 ( далі-Інструкції) передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 2.8. Інструкції, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні бути виконані чітко, акуратно, відповідними чорнилами. Запис у трудовій книжці про звільнення завіряється печаткою і підписом. Записи повинні відповідати оригіналам наказів або розпоряджень та мати чітке формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексу законів про працю.

При прийнятті документів для призначення пенсії органом Пенсійного фонду звертається особлива увага як на записи періодів роботи, так і на підстави їх проведення, тобто наявність номерів наказів, дат їх видачі. Крім цього, до уваги береться правильність записів прізвища, ім`я та по батькові й їхня подальша зміна. Якщо в трудовій книжці є виправлення, то вони мають бути завіреними в установленому порядку. Відсутність номера та дати видачі наказу про прийняття (звільнення) з роботи, переведення на іншу роботу (особливо це стосується посад, які дають право на пільгову пенсію) або ж виправлення в цих записах, проведених в невстановленому порядку, є підставою для відмови в зарахуванні відповідних періодів до стажу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 провадження № К/9901/1298/17.

Відповідно до вищезазначених вимог законодавства відповідальність за ведення та некоректне ведення трудових книжок несе підприємство, з огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу зупинено виплату пенсії, оскільки не зараховано до загального стажу період роботи за трудовою книжкою, в якій є розбіжності, а саме: датою прийняття на роботу в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість зазначено 01.03.1996 року, а наказ про зарахування на посаду водія №12-97 від 03.03.1997 року .

Разом з тим, суд зазначає, що записи про періоди роботи не містять виправлень відповідно до Інструкції.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

У свою чергу, неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року. Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

Так, згідно листа ГУПФУ в м. Києві № 65981/03 від 01.04.2019 року, позивачеві призначено пенсію з 11.08.2018 року. При призначенні пенсії, до страхового стажу був помилково зарахований період роботи з 01.03.1996 року (наказ №12-97 від 03.03.1997 року) по 28.12.1998 року (наказ №13-98 від 28.12.1998 року) в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість . Зазначений період роботи потребує податкового уточнення, в даті зарахування на роботу є розбіжності, в даті прийому на роботі 01.03.1996 року та в даті наказу про зарахування на роботу 03.03.1997 року.

Проте, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано. Таким чином, на думку суду, трудова книжка ОСОБА_1 є достатнім доказом для підтвердження наявного трудового стажу позивача в період з 01.03.1996 року по 28.12.1998 року.

Суд також, звертає увагу, що у матеріалах справи міститься довідка Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України № 38872/05 від 25 лютого 2019 року, видана позивачеві, згідно якої ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість почало сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 саме з 01.03.1996 року.

Дана довідка видана відповідачем і тим самим підтверджує стаж позивача. Отже, період зарахування на посаді водія в ЗАТ ЗІФ Київська нерухомість потрібно рахувати саме з 01.03.1996 року , тобто з початком нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що трудовою книжкою ОСОБА_1 , підтверджено відповідний період роботи позивача, суд приходить до висновку, що загальний трудовий стаж позивача становить більше 26 років, а тому у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати йому призначеної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі Швидка проти України ( Shvydka v. Ukraine , рішення від 30 жовтня 2014 року, заява № 17888/12) та багатьох інших Європейський суд з прав людини вкотре повторив в практиці Суду принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці . З огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці. За правовою позицією Європейського Суду з прав людини право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (п.31 Рішення Європейського Суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України , (Заяви № 68385/10 та 71378/10), яке набуло статус остаточного 26.09.2014 року). Разом з тим, судом встановлено, що відповідач не заперечує належність трудової книжки позивачу, та не вказує на неможливість встановлення трудової книжки позивачу згідно поданих позивачем документів для призначення пенсії за віком, а тому суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до платіжного доручення від 23.05.2018 року №61935 позивачем сплачено суму судового збору за подання позову до суду у розмірі 768,40 грн.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 72-77, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке викладене в листі від 01.04.2019 №65981/03 про припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Повне рішення суду складено 23.12.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна