Постанова

від 26.06.2022 по справі 640/9093/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9093/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке викладене в листі від 01.04.2019 №65981/03 про припинення виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Дніпровському районі м. Києва) від 11.04.2018 року та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_1 видане пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_1 від 03.05.2018 року та свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 18.05.2014 року №2128420773.

Відповідно до записів у копії трудової книжки позивача (яка міститься в матеріалах справи) вперше заповненої 01.03.1996 року, позивач: з 01.03.1996 року до 28.12.1998 року працював ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» на посаді водія; з 04.01.1999 року до 26.07.1999 р. на посаді водія ТОВ «Фінансово-правова компанія»; з 01.08.1999 року по 01.02.2000 на посаді водія ТОВ «Ост Вест Вояж»; з 02.02.2000 року по 31.12.2002 року на посаді водія в кооперативі «Каштан».

Згідно запису про прийняття на роботу ОСОБА_1 в ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» зазначено: «прийняття на роботу з 01.03.1996 року, а наказ про зарахування на посаду водія №12-97 від 03.03.1997 року».

Листом ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві № 65981/03 від 01.04.2019 року, було повідомлено позивачеві про зупинення виплати пенсії за віком та запропоновано, для поновлення виплати пенсії за віком, надати уточнюючу довідку щодо вищевказаних розбіжностей.

Згідно відповіді архівного відділу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.04.2019 року №39 на адвокатський запит від 10.04.2019 року №10/04/19/1 щодо надання завіреної належним чином копію особової справи на ОСОБА_1 , зазначено, що документи від ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» на зберігання до архівного відділу не надходили, тому немає можливості надати копії документів.

Відповідно до довідки Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України № 38872/05 від 25.02.2019 року, ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» (ЄДРПОУ 23162142) почало сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 з 01.03.1996 року.

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України " Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників Затверджено Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі -Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Приписами пункту 1.5 Інструкції № 58 визначено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою «Про трудові книжки працівників» Кабінету Міністрів України від 27.04.1993, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.26 Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі-Інструкції) передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 2.8. Інструкції, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні бути виконані чітко, акуратно, відповідними чорнилами. Запис у трудовій книжці про звільнення завіряється печаткою і підписом. Записи повинні відповідати оригіналам наказів або розпоряджень та мати чітке формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексу законів про працю.

При прийнятті документів для призначення пенсії органом Пенсійного фонду звертається особлива увага як на записи періодів роботи, так і на підстави їх проведення, тобто наявність номерів наказів, дат їх видачі. Крім цього, до уваги береться правильність записів прізвища, ім`я та по батькові й їхня подальша зміна. Якщо в трудовій книжці є виправлення, то вони мають бути завіреними в установленому порядку. Відсутність номера та дати видачі наказу про прийняття (звільнення) з роботи, переведення на іншу роботу (особливо це стосується посад, які дають право на пільгову пенсію) або ж виправлення в цих записах, проведених в невстановленому порядку, є підставою для відмови в зарахуванні відповідних періодів до стажу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 провадження № К/9901/1298/17.

Відповідно до вищезазначених вимог законодавства відповідальність за ведення та некоректне ведення трудових книжок несе підприємство, з огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу зупинено виплату пенсії, оскільки не зараховано до загального стажу період роботи за трудовою книжкою, в якій є розбіжності, а саме: «датою прийняття на роботу в ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» зазначено 01.03.1996 року, а наказ про зарахування на посаду водія №12-97 від 03.03.1997 року».

Разом з тим, суд зазначає, що записи про періоди роботи не містять виправлень відповідно до Інструкції.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

У свою чергу, неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

Так, згідно листа ГУПФУ в м. Києві № 65981/03 від 01.04.2019 року, позивачеві призначено пенсію з 11.08.2018 року. При призначенні пенсії, до страхового стажу був помилково зарахований період роботи з 01.03.1996 року (наказ №12-97 від 03.03.1997 року) по 28.12.1998 року (наказ №13-98 від 28.12.1998 року) в ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість». Зазначений період роботи потребує податкового уточнення, в даті зарахування на роботу є розбіжності, в даті прийому на роботі 01.03.1996 року та в даті наказу про зарахування на роботу 03.03.1997 року.

Проте, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.

Таким чином, на думку суду, трудова книжка позивача є достатнім доказом для підтвердження наявного трудового стажу позивача в період з 01.03.1996 року по 28.12.1998 року.

Крім того, суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься довідка Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України № 38872/05 від 25 лютого 2019 року, виданої позивачу, згідно якої ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» почало сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 саме з 01.03.1996 року.

Отже, період зарахування на посаді водія в ЗАТ ЗІФ «Київська нерухомість» потрібно рахувати саме з 01.03.1996 року, тобто з початком нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що трудовою книжкою позивача підтверджено відповідний період роботи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що загальний трудовий стаж позивача становить більше 26 років, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати йому призначеної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк