Рішення

від 17.12.2021 по справі 326/1925/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 326/1925/21

Провадження № 2/326/419/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку заочного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Оздоровчий заклад Зоря Оріхівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Панцакова В.М.) звернувся до суду з позовом, який було уточнено, в якому просить: 1) стягнути з КП ОЗ Зоря на його користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.04.2021 по день фактичного розрахунку - 15.12.2021; 2) судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.01.1980 він був прийнятий на роботу в міжколгоспний дім відпочинку Зоря . 31.03.2021 його було звільнено з займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням. Після звільнення та на час подачі позову до суду, відповідач не здійснив повного розрахунку належних йому сум заробітної плати, розмір яких складав 8 444,45 грн. 15.12.2021 відповідачем добровільно сплачено йому заборгованість з заробітної плати у розмірі 8 444,45 грн.

В суд сторони не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, заявлені позовні вимоги просить задовольнити повністю (а.с.35-36).

Відповідач КП ОЗ Зоря належно повідомлений про розгляд справи (а.с.24,31,34) в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 02.01.1980 перебував у трудових відносинах з КП ОЗ Зоря (а.с.9-12). Наказом від 02.01.1980 (запис в трудовій книжці під № 11 дата 09.01.1980) прийнятий на посаду водія асенізаційної машини. Наказом № 15 від 31.03.2021 (запис в трудовій книжці під № 15 дата 31.03.2021) звільнений із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.

Факт перебування у трудових відносинах позивача з відповідачем та факт звільнення позивача за ст. 38 КЗпП України відповідач не оспорює.

Згідно інформації, наданої КП ОЗ Зоря щодо нарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 з вказанням суми заборгованості:

- станом на 01.01.2021: заборгованість - 9 443 грн.; нараховано - 6 601,82 грн.; ПДФО 18% - 1 188,33 грн.; ВЗ 1,5% - 99,03 грн.; виплачено - 9 443 грн.; до видачі 5 314,47 грн.;

- станом на 01.02.2021: заборгованість - 5 314,47 грн.; нараховано - 6 000 грн.; ПДФО 18% - 1 080 грн.; ВЗ 1,5% - 90 грн.; виплачено - 0 грн.; до видачі 10 144,47 грн.;

- станом на 01.03.2021: заборгованість - 10 144,47 грн.; нараховано - 7 275,14 грн.; ПДФО 18% - 1 309,53 грн.; ВЗ 1,5% - 109,13 грн.; виплачено - 0 грн.; до видачі 16 000,95 грн.;

- станом на 01.04.2021: заборгованість - 16 000,95 грн.; нараховано - 550,93 грн.; ПДФО 18% - 99,17 грн.; ВЗ 1,5% - 8,26 грн.; виплачено - 5 000 грн.; до видачі 11 444,45 грн.;

- станом на 01.05.2021: заборгованість - 11 444,45 грн.; виплачено - 3 000 грн.; до видачі 8 444,45 грн. (а.с.13,14).

Згідно заяви представника позивача - адвоката Панцакова С.Ю., 15.12.2021 КП ОЗ Зоря добровільно сплачено ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у розмірі 8 444,45 грн. (а.с.38-39).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України.

Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КзпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КзпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в вище зазначеному Рішенні Конституційного Суду України, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Обчислення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, провадиться судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Абзацом третім пункту 2 наведеного Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 01.04.2021 по 15.12.2021.

При розрахунку середнього заробітку суд виходить з інформації, наданої КП ОЗ Зоря , оскільки інші докази щодо заробітної плати позивача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до інформації, наданої КП ОЗ Зоря заробітна плата позивача за два останні повних місяці роботи, які передують події з якою пов`язана виплата, становить 13 275,14 грн. (лютий 2021 року - 6 000 грн.; березень 2021 року - 7 275,14 грн.).

Кількість робочих днів, виходячи із п`ятиденного робочого тижня та даних, викладених у листах Мінсоцполітики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік від 12.08.2020 року № 3501-06/219, кількість робочих днів в лютому 2021 року становить 20 днів, в березні 2021 року становить 22 дня.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 316,07 грн. (13 275,14 грн. / 42 днів).

У зв`язку із цим, розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку за період вказаний позивачем складає 56 576,53 грн. (316,07 грн. х 179 днів).

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України .

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України . Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи наведені обставини, зокрема розмір простроченої заборгованості КП ОЗ Зоря щодо виплати ОСОБА_1 всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період прострочення, співмірність заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, враховуючи що заборгованість із заробітної плати відповідачем вже погашена, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 56 576,53 грн. до 10 000 грн.

Таким чином, з КП ОЗ Зоря на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.04.2021 по 15.12.2021 в розмірі 10 000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 247, 263-265, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Оздоровчий заклад Зоря Оріхівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Оздоровчий заклад Зоря Оріхівської міської ради, юридична адреса: Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Покровська, буд. 58 (ідентифікаційний код юридичної особи 00428436) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.04.2021 по 15.12.2021 в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Комунального підприємства Оздоровчий заклад Зоря Оріхівської міської ради на користь держави судові витрати в розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 49 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Приморського районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка

Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка

17.12.21