Постанова

від 14.12.2021 по справі 220/1100/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2989/21

220/1100/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„14" грудня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 220/1100/21

Номер провадження 22-ц/804/2989/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лопатіної М.Ю.,Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комарська сільська рада Волноваського району Донецької області

третя особа - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 вересня 2021 року головуючого судді Яненко Г.М. зі складанням повного тексту судового рішення 20 вересня 2021 року по цивільній справі про визнання права власності на спадкове майно за правом представлення,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно за правом представлення.

Позов мотивований тим, що 20 травня 2020 року ОСОБА_1 стало відомо, що після смерті її бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Комар, Великоновосілківського району, Донецької області, залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки у розмірі 4,2973 га, яка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0071657 від 24 січня 1997 року належала померлій.

Також, після смерті дядьки позивача - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Комар Великоновосілківського району Донецької області, залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки у розмірі 3,96 га, яка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0071658 від 24 січня 1997 року належала померлому ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача. Її рідний брат не забажав вступати у спадок після смерті дядьки ОСОБА_4 , але забажав отримати спадщину після смерті бабусі ОСОБА_3 , що позивачем не заперечувалось та вона відмовилася від своєї частки спадкової маси після смерті баби на його користь.

Позивач звернулася із заявою про відкриття спадкової справи, після смерті дядька, до нотаріальної контори смт. Велика Новосілка. Постановою Великоновосілківської державної нотаріальної контори від 04 серпня 2020 року у видачі свідоцтва про право власності після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було відмовлено з причин того, що ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час смерті ОСОБА_4 , не передбачалося спадкування іншими родичами спадкодавця (племінниками) до 6 ступеня спорідненості.

Тому, просила визнати за нею ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за правом представлення на земельну ділянку розміром 3,96 га розташовану на території Комарської сільської ради Великоновосілківського району, Донецької області під № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1421282400:02:001:0648, та яка згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0071658 від 24 січня 1997 року із нормативною оцінкою 123 199,56 грн належала її дядькові ОСОБА_4 .

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Чердаклі С. Г., до Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно за правом представлення - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що судом порушено норми процесуального права, оскільки згідно протоколу судового засідання від 20 вересня 2021 року, судом зазначено про можливість розгляду справи за відсутністю сторін за заявою позивача та його представника, та про підтримання позовних вимог, однак вказаної заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника не надавалося.Крім того, із постанови про відмову у виконанні нотаріальних дій вбачається про неможливість відкриття спадкової справи у зв`язку із строком відкриття спадщини та діючою на той час іншою нормою права, а із відповіді нотаріальної контори, вбачається, що спадкова справа не відкривалася взагалі, що підтверджується відповідними витягами з Державного спадкового реєстру України.

Тобто, отримання спадкового майна у власність після смерті спадкодавців, коли час відкриття спадщини до набрання чинності Цивільним кодексом України, який вступив в дію 01 січня 2004 року, регулюється Прикінцевими та Перехідними положеннями Цивільного кодексу України, який набрав чинність з 01 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосуються до тих прав та обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються, також, до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила ст. 1277 ЦК України про відмерле майно застосовуються, також, до спадщини ,від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Тобто, судом першої інстанції, невірно застосовано наведені норми матеріального права, оскільки саме п.п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України вступивших в дію 01 січня 2004 року встановлено зворотню дію регулюючих правовідносин, які настали до прийняття ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 ,представник відповідача Комарська сільська рада Волноваського району Донецької області,третя особа ОСОБА_2 не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 91,92). Електронною поштою від голови Комарської сільської ради Волноваського району Донецької області надійшла заява про можливість розгляду справи за відсутності представника (а.с.88-89).

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає .

Обставини справи,встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції .

З досліджених матеріалів справи вбачається, що батько позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 роки,про що в книзі реєстрації актів про смерть 24 вересня 2001 року зроблено запис № 56 виконавчим комітетом Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області . 21 серпня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Великоновоселківського районного управління юстиції Донецької області було видано (повторно) свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки у розмірі 3,96 га розташованої на території Комарської сільської ради Великоновосілківського району, Донецької області, № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1421282400:02:001:0648, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0071658 від 24 січня 1997 року (а.с.14).

З довідки ,виданої виконавчим комітетом Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 530 від 17 вересня 2020 року ,вбачається ,що ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на території Комарської сільської ради заповіта при житті не складав (а.с.19).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області № 531 від 17 вересня 2020 року, ОСОБА_4 був зареєстрований та мешкав постійно на день смерті,яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою : АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з померлим у будинку ніхто не був зареєстрований та не мешкав (а.с.20).

Згідно відповіді Великоновосілківської державної нотаріальної контори № 927/01-16 від 01 вересня 2021 року ,спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась (а.с.32).

Великоновосілківською державною нотаріальною конторою 04 серпня 2020 року за № 728/01-16 на звернення ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом,за правом представлення,після смерті дядька ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом,у зв*язку з тим ,що Цивільним кодексом УРСР 1963 року,який діяв на час смерті ОСОБА_4 не передбачалося спадкування інших родичів спадкодавця (племінників) до шостого ступеня споріднення (а.с.21).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що позивач ОСОБА_1 як племінниця померлого ОСОБА_4 за діючим законодавством станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не могла бути його спадкоємцем.

Такі висновки суду грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Вбачається,що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку будучи спадкоємцем майна дядька за законом за правом представлення ,як племінниця спадкодавця, в порядку ст.1266 ЦК України.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа від 16 травня 2013 року № v-753740-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:- місце відкриття спадщини;- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

За загальним правилом Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відтак, ідеться про спадщину, яка відкрилася з 01 січня 2004 року . Утім, як зазначено у п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги 6 ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. З цього приводу необхідно керуватися роз`ясненням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід розуміти таким чином, що правила книги 6 ЦК можуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР 1963 року.

Таким чином, до правовідносин, які виникли в межах розгляду цієї справи, слід застосовувати норми цивільного законодавства, яке діяло на момент відкриття спадщини 2001 року, з настанням смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Між тим, оскаржуючи рішення суду першої інстанції ,скаржник не звернув уваги на різницю у законодавстві щодо спадкування на час відкриття спадщини ОСОБА_4 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення позивача до суду з приводу її прийняття 06 липня 2021 року .

Так, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Вказане правило діяло як за положеннями ЦК УРСР в редакції 1963 року , так і за Цивільним кодексом України, який набув чинності з 01 січня 2004 року .

За правилами ст.ст.529-532 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), спадкоємцями за законом могли бути діти (в тому числі усиновлені); дружина і батьки (усиновителі) померлого; дитина померлого, яка народилася після його смерті, онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини не було в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем, брати та сестри померлого, дід, баба померлого, непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Племінники до шостого ступеня споріднення не входили до жодного кола осіб, які мали право на спадкування за законом. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Отже, позивач ОСОБА_1 як племінниця померлого ОСОБА_4 за діючим законодавством станом на день його смерті не могла бути його спадкоємцем.

Новелою ЦК України 2004 року є збільшення кількості черг спадкоємців за законом, порівняно з Цивільним кодексом УРСР 1963 року, де було лише дві черги спадкоємців.

Саме на спадкування майна ОСОБА_4 як племінниця в силу ч.3 ст.1266 ЦК України в редакції 2004 року ,тобто за правом представлення, вважає себе позивач .

Однак, такі твердження є помилковими з огляду на таке.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 01 січня 2004 року, цей цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов*язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України визначено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, законодавець встановлює, що новий Цивільний кодекс застосовується до прав та обов`язків, зокрема, які виникли до набрання ним чинності та продовжують існувати після набрання ним чинності , до яких законодавець відносить також правовідносини щодо спадкування, коли спадщина відкрилась до набрання новим Кодексом чинності, але не була ніким прийнята із спадкоємців.

Тобто, за змістом вказаних норм Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, визначальним є те, що право у особи за чинним на час відкриття спадщини законодавством мало існувати та бути наявним, тільки тоді можна вважати, що таке право виникло до набрання чинності новим ЦК України та продовжує існувати у особи після цього, а тому може бути захищене у відповідності до вимог ЦК України в редакції 2004 року з урахуванням правил п. 5 Прикінцевих та перехідних положень.

Разом з тим, статтями 529-532 ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачався вичерпний перелік спадкоємців за законом, та племінники до цього переліку не входили.

Тобто, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 за чинним на той час законодавством ОСОБА_1 не могла бути його спадкоємцем, а тому правовідносини щодо спадкування не є такими, що виникли під час дії Цивільного кодексу 1963 року та продовжують існувати на теперішній час.

А той факт, що таке право з*явилось у племінників за правом представлення із введенням в дію нового Цивільного кодексу України з 01 січня 2004 року , у якому збільшено коло спадкоємців, не породжує у позивача ОСОБА_1 такого права після спливу 20 років з дня відкриття спадщини.

Тобто, за наслідками розгляду позову, суд правомірно відмовив в його задоволенні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги про те,що позивачем та його представником не надавалась заява про розгляд справи без їхньої участі спростовується дослідженими матеріалами справи та наявністю такої заяви (а.с.44).

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до підпункту в пункту 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 20 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2021 року .

Судді: