РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 р. Справа № 120/9817/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Панасюк В.В.,
представника позивача Мишковської Т.М.,
представника відповідача Грушко Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"
до Хмільницької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця",
про визнання частково протиправним та нечинним рішення,
ВСТАНОВИВ:
18.08.2021 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (далі - ТОВ "Санаторій "Поділля") до Хмільницької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 24.06.2021 за № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" в частині ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 , визначеної в Додатку 2 до рішення "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням 14 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 24.06.2021 № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" на території Хмільницької міської територіальної громади встановлено податок на майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з Додатком 2 до цього рішення "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) визначена у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 .
Позивач вважає, що вказане рішення прийняте без дотримання норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 1160-IV), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року № 308 (далі - Методика АРВ).
Серед іншого позивач зазначає, що повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, розміщене на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 9 Закону № 1160-IV, оскільки не містить стислий виклад змісту проекту та інформацію про спосіб оприлюднення аналізу регуляторного впливу (АРВ). В порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону № 1160-IV відповідач не оприлюднив повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта в друкованих засобах масової інформації, а всупереч приписам ч. 6 ст. 8 Закону № 1160-IV аналіз регуляторного впливу підписано Хмільницьким міським головою, а не керівником фінансового управління Хмільницької міської ради, яке було його розробником.
Позивач також вказує на те, що відповідач неправомірно обрав для публікації повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта, проекта самого регуляторного акта та відповідного АРВ не місцевий друкований засіб інформації, а газету "Вінниччина", сферою розповсюдження якої є уся Вінницька область. До того ж відповідач опублікував у зазначеній газеті лише сам проект рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" без жодних додатків до нього, якими визначаються ставки податку. Також через газету не був оприлюднений АРВ до цього проекту рішення. А всупереч вимогам ч. 5 ст. 12 Закону № 1160-IV вже прийняте відповідачем рішення не було опубліковане в друкованих засобах масової інформації у десятиденний строк.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач порушив принцип прозорості та не врахував громадську думку під час ухвалення регуляторного акта, незважаючи на наявність заперечень санаторно-курортних закладів м. Хмільника щодо підвищення ставки податку.
Окрему увагу позивач звертає на недоліки аналізу регуляторного впливу, які вважає істотними і такими, що в своїй сукупності свідчать про відсутність цього аналізу як такого. Водночас, на думку позивача, під час розроблення аналізу регуляторного впливу відповідач грубо порушив вимоги Методики АРВ, належним чином не обґрунтував необхідність і доцільність прийняття відповідного регуляторного акта, допустив ряд очевидних арифметичних помилок та не навів опису всіх можливих альтернативних способів досягнення цілей, встановлених регуляторним актом цілей, оцінки впливу зовнішніх факторів на дію акта, можливості виконання його вимог санаторними закладами в умовах карантинних обмежень та обмежувальних протиепідемічних заходів.
Позивач наголошує, що рішення відповідача в оспорюваній частині є соціально несправедливим, порушує права та законні інтереси ТОВ "Санаторій "Поділля" як платника податків та негативно вплине на його майновий стан, зважаючи на те, що відповідач без жодних пояснень істотно підвищив ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації, а саме з 0,3% до 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 , що в умовах пандемії коронавірусної інфекції та зниження попиту на послуги із санаторно-курортного лікування завдасть значної шкоди діяльності санаторно-курортних закладів Хмільницької міської територіальної громади, в тому числі ТОВ "Санаторій "Поділля".
Відтак позивач звертається до суду з цим позовом та просить визнати частково протиправним та нечинним рішення Хмільницької міської ради від 24.06.2021 за № 575, яке має ознаки нормативно-правового акта.
Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Санаторій "Поділля" та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.09.2021. При цьому суд дійшов висновку, що позивач оскаржує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування і для розгляду відповідної категорії справ законом передбачені певні особливості. Відтак Хмільницьку міську раду зобов`язано не пізніше ніж за сім днів до підготовчого засідання (до 15.09.2021 включно) опублікувати оголошення про розгляд судом цієї адміністративної справи.
23.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що 07.04.2021 в обласній газеті "Вінниччина" було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади, яке містило стислий зміст проекту оскаржуваного рішення та іншу необхідну інформацію. Надалі в цьому ж друкованому виданні та на офіційному сайті Хмільницької міської ради було оприлюднено проект регуляторного акта (рішення) та аналіз регуляторного впливу, і кожний заінтересований суб`єкт мав можливість безперешкодно ознайомитися з їхнім змістом та подати свої зауваження і пропозиції. При цьому відповідач заперечує доводи позивача про те, що газета "Вінниччина" не є належним друкованим ЗМІ та звертає увагу, що за змістом положень статті 13 Закону № 1160-IV розробнику регуляторного акта надано право вибору щодо способу оприлюднення відповідних документів, як-то в офіційному друкованому виданні чи через офіційну сторінку в мережі Інтернет.
Крім того, відповідач вказує на те, що з огляду на внутрішньо-організаційну структуру виконавчих органів Хмільницької міської ради та їхні повноважень, саме Хмільницький міський голова, а не керівник Фінансового управління ради повинен підписувати аналіз регуляторного впливу. Тому відповідач вважає помилковими твердження позивача стосовно порушення вимог чинного законодавства при підписанні АРВ.
Щодо опублікування в газеті "Вінниччина" проекту оскаржуваного рішення та аналізу регуляторного впливу не в повному обсязі, то відповідач зазначає, що, враховуючи великий обсяг інформації, у публікаціях містилася примітка про можливість ознайомлення з повним текстом проекту рішення та АРВ на веб-сайті Хмільницької міської ради, із зазначенням конкретного шляху для пошуку. Разом з тим відповідач звертає увагу, що для виконання вимог Закону № 1160-IV достатнім було оприлюднення цих документів лише через офіційну сторінку міської ради в мережі Інтернет.
Також відповідач вважає, що на всіх етапах процедури прийняття спірного регуляторного акта Хмільницька міська рада діяла прозоро та відкрито, зокрема забезпечила проведення електронних консультацій з громадськістю та громадські слухання, а також розглянула зауваження, які надійшли до проекту відповідного рішення. Більше того, представників ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" заслухали на пленарному засіданні ради 24.06.2021, але їхня пропозиція про залишення діючої ставки податку на нерухоме майно для санаторно-курортних закладів не була підтримана депутатами.
Щодо аналізу регуляторного впливу, то відповідач зазначає, що при його розробленні були дотримані усі вимоги Методики АРВ, про свідчить той факт, що аналіз отримав погодження Антимонопольного комітету України, Державної регуляторної служби України та постійної комісії Хмільницької міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємства, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної діяльності. До того ж Методика АРВ не є законодавчим актом вищої юридичної сили, а тому недотримання її вимог не може бути окремою підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та нечинним.
Крім того, відповідач наголошує, що підняття Хмільницькою міською радою ставки податку на нерухоме майно з 0,3% до 0,5% не перевищує максимальної ставки (1,5%), яка передбачена пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, а навпаки є нижчою утричі.
23.09.2021 на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач надав докази оприлюднення на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради оголошення про розгляд судом даної адміністративної справи, реквізити оскаржуваного рішення, предмет оскарження, дату, час і місце судового розгляду. Аналогічну інформацію відповідач розмістив у газеті "Вінниччина" від 08.09.2021.
Ухвалою суду від 23.09.2021 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Клінічний санаторій "Хмільник"). У зв`язку із залученням третьої особи підготовче засідання відкладено на 06.10.2021.
01.10.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.
Позивач зазначає, що повідомлення відповідача про оприлюднення проекту регуляторного акта, розміщене у друковану виданні і на сайті Хмільницької міської ради, не відповідає вимогам Закону № 1160-IV, оскільки не містить стислого змісту проекту оскаржуваного рішення та інформації про спосіб оприлюднення АРВ. Крім того, в газеті не було опубліковано додатків до проекту рішення, а також самого АРВ. Водночас допущені відповідачем процедурні порушення прийняття регуляторного акта позбавили позивача можливості скористатися правом на внесення зауважень та пропозицій щодо оскаржуваного рішення на стадії його розробки, у встановлений законом термін та спосіб.
Позивач звертає увагу, що згідно з відповіддю Хмільницької міської ради від 07.07.2021 № 50/08-18 на території Хмільницької міської територіальної громади функціонують такі друковані засоби масової інформації: 1) обласна газета "13 округ"; 2) приватне підприємство редакція міської та районної газети "Життєві обрії". Натомість в порушення принципів, закріплених у ч. 4 ст. 13 Закону № 1160-IV, відповідач для оприлюднення проектів регуляторних актів обрав газету "Вінниччина", сферою компетенції якої є уся Вінницька область. До того ж у Хмільницької міської ради є власний друкований засіб масової інформації, а саме "Інформаційний бюлетень міської ради", який розповсюджується безкоштовно тиражом в 5000 примірників. Однак відповідач не здійснив публікацій повідомлення, проекту рішення та АРВ у цьому бюлетені.
Крім того, оскаржуване рішення № 575 від 24.06.2021 було опубліковане у номері газети "Вінниччина" від 07.07.2021, тобто через 13 днів після прийняття рішення, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 12 Закону № 1160-IV.
Також позивач вважає, що Хмільницька міська рада формально підійшла до розгляду зауважень до проекту рішення та відхилила їх без жодних обґрунтувань необхідності встановлення ставки в розмірі 0,5%, не врахувавши при цьому доводи ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник", які висвітлювались на громадських слуханнях і в неодноразових зверненнях, про доцільність збереження ставки на рівні 0,3% в умовах пандемії коронавірусної інфекції, яка негативно впливає на діяльність санаторно-курортних закладів м. Хмільника.
Щодо Методики АРВ, то позивач вказує на те, що вона є обов`язковою для застосування усіма розробниками проектів регуляторних актів, а недотримання її вимог безпосередньо впливає на законність самого регуляторного акта та дає підстави для визнання його нечинним. Натомість розроблений відповідачем АРВ методиці не відповідає, є необґрунтованим та суперечливим, містить дуже приблизні розрахунки та не враховує альтернативних способів досягнення встановлених цілей та зовнішніх факторів при прийнятті оскаржуваного рішення.
04.10.2021 до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа виступає на стороні позивача та просить суд позов задовольнити.
Третя особа зазначає, що у зв`язку із запровадженням в Україні карантину, ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" суттєво скоротив свою господарську діяльність та зазнає збитків. Про своє складне фінансове становище третя особа неодноразово інформувала Хмільницьку міську раду та просила не підвищувати ставку податку на нерухоме майно до покращення ситуації із попитом на санаторно-курортні послуги.
Третя особа вважає, що рішення Хмільницької міської ради № 575 від 24.06.2021 є незаконним, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та ставить під загрозу існування приватних санаторно-курортних закладів м. Хмільника.
Ухвалою суду від 06.10.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено для надання відповідачу можливості реалізувати своє право на подання заперечень. Наступне підготовче засідання призначено на 01.11.2021. Крім того, вказаною ухвалою продовжено строк проведення підготовчого засідання.
19.10.2021 до суду надійшли заперечення, у яких відповідач вказує на те, що усі порушення, на яких акцентує увагу позивач, є процедурними та ніяким чином не впливають та не могли вплинути на правильність оскаржуваного рішення по суті.
На думку відповідача, Хмільницька міська рада вчинила всі необхідні дії для оприлюднення проекту рішення та АРВ і надала усім зацікавленим суб`єктам достатній час та можливість подати свої вмотивовані зауваження.
Відповідач зазначає, що серед офіційних друкованих засобів масової інформації газета "Вінниччина" була обрана тому, що лише вона на час укладення з нею договору у січні 2021 року покривала усю територію новоутвореної Хмільницької об`єднаної міської територіальної громади, до якої приєдналися окремі громади інших районів, наприклад Калинівського району Вінницької області. Щодо інформаційного бюлетеня міської ради, то він не є друкованим засобом масової інформації в розумінні вимог закону, а тому через нього неможливо оприлюднювати проекти регуляторних актів та АРВ.
Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача щодо порушення строку оприлюднення рішення № 575 від 24.06.2021 та звертає увагу, що передбачений законом десятиденний строк для оприлюднення регуляторного акта обчислюється з дня його прийняття і підписання. Хмільницький міський голова підписав оскаржуване рішення 30.06.2021. Цього ж дня воно було оприлюднене на веб-сайті міської ради, а 07.07.2021 - у газеті "Вінниччина". Отже, як вважає відповідач, оприлюднення рішення відбулося з дотриманням встановленого законом строку і порядку.
Також відповідач наполягає на тому, що розроблений радою АРВ відповідає вимогам Методики АРВ, пройшов необхідні погодження та враховує усі обов`язкові критерії для прийняття регуляторного акта. Підвищення ставки податку є необхідним для забезпечення виконання програм соціально-економічного розвитку територіальної громади та обумовлюється приєднанням нових територіальних громад і потребою у прийнятті єдиного рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади. При цьому відповідач повторно наголошує, що ставка податку підвищується до 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 , тоді як ПК України передбачає можливість її встановлення у розмірі, що не перевищує 1,5%.
Ухвалою від 01.11.2021 підготовче засідання відкладено на 11.11.2021 через неявку учасників справи.
Ухвалою суду від 11.11.2021, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2021.
В судовому засіданні від 01.12.2021 оголошено перерву до 16.12.2021. Відповідно до положень ч. 5 ст. 159 КАС України сторонам запропоновано подати додаткові письмові пояснення щодо окремих питань, які виникли під час розгляду справи по суті.
15.12.2021 до суду надійшли додаткові письмові пояснення за підписом представника позивача, у яких зазначається, що згідно із ст. 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений, якщо відсутній аналіз регуляторного впливу. Відтак позивач вважає, що за аналогією наслідки неналежного оформлення АРВ, тобто його оформлення з порушенням вимог Закону або Методики, можуть бути прирівняні до тих, що настають у разі його відсутності.
На думку позивача, якщо проаналізувати АРВ, розроблений відповідачем, то є очевидним, що лише за рахунок двох учасників справи (позивача і третьої особи) надходження від податку збільшаться на понад 1 млн. грн, тоді як при аналізі планувалось отримати зі всіх платників даного податку лише 360 тис. грн. Крім того, в АРВ відповідач не здійснив оцінку впливу зовнішніх факторів, а саме пандемії та карантинних обмежень, які істотно впливають на фінансовий стан санаторно-курортних закладів. Зокрема, як видно зі звіту про фінансові результати за 2020 рік, чистий прибуток позивача зменшився на 810 тис. грн порівняно з 2019 роком. Отже, підвищення розміру податку вкрай негативно впливе на фінансовий стан ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник", і фактично вони будуть позбавлені можливості сплачувати податок у підвищеному розмірі, який є для них є надмірним тягарем.
16.12.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, у яких зазначається, що у 2020 році до Хмільницької міської територіальної громади приєдналася ще 41 громада, кожна з яких затверджувала абсолютно різні ставки податку на майно, у тому числі відмінне від земельної ділянки. Переважна більшість цих громад затверджувала вищі ставки податку ніж ті, що діяли у 2020 році на території Хмільницької міської територіальної громади. Тому, у зв`язку з об`єднанням бюджетів цих громад, необхідно було узагальнити ставку податку єдиним рішенням новосформованої Хмільницької міської ради. Таке рішення прогнозувалося у співставних умовах, що означає не в точних.
Відповідач звертає увагу, що при розробленні АРВ використовувалися лише загальні дані, які були у розпорядженні міської ради, зокрема щодо кількості платників податків та фактичних надходжень по кожному з них. Однак міська рада не володіє інформацією про кількість площ нерухомого майна та коди їх класифікації, що перебувають у власності платників. Наприклад, у позивача може перебувати у власності таке нерухоме майно як гаражі, склади, сховища тощо, тобто один платник податку може мати майно, що оподатковується за різними ставками. Відтак відхилення у розмірі 336,9 тис. грн, зазначені в АРВ, на яких акцентує увагу позивач, це сума відхилень з урахуванням орієнтовної суми недоплати платниками відповідного податку та пільг з його сплати.
Відповідач заперечує твердження позивача щодо невідповідності АРВ вимогами Методики та вважає, що аналіз містить усі необхідні складові та погоджений у встановленому законом порядку усіма уповноваженими суб`єктами.
В судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги та надала пояснення, які за своїм змістом відповідають обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представниця відповідача у судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях та додаткових письмових поясненнях. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи у судовому засіданні від 01.12.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Вважає підвищення відповідачем ставки податку несправедливим і таким, що відбулося без врахування громадської думки та з порушенням процедури прийняття регуляторного акта.
В судове засідання від 16.12.2021 представник третьої особи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
З огляду на викладене розгляд справи здійснюється за відсутності третьої особи.
Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наведені ними доводи на підтримку своїх вимог і заперечень, а також зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Рішенням Хмільницької міської ради від 15.12.2020 № 15 затверджено План діяльності ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік. Згідно з цим Планом в І півріччі 2021 року відповідачем заплановано підготувати проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади". В обґрунтування необхідності прийняття такого рішення вказано приведення рішення міської ради у відповідність до законодавства та наповнення дохідної частини міського бюджету. Відповідальним розробником проекту рішення зазначено фінансове управління та управління агроекономічного розвитку та євроінтеграції Хмільницької міської ради.
Рішенням Хмільницької міської ради від 23.12.2020 № 13 затверджено орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю виконавчими органами Хмільницької міської ради на 2021 рік, у тому числі громадських слухань та електронних консультації з громадськістю в I півріччі 2021 року щодо проекту рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади".
Відповідно до розпорядження Хмільницького міського голови № 22-р від 21.01.2021 створено робочу групу з розробки проектів рішень Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", "Про встановлення єдиного податку на території Хмільницької міської територіальної громади" та "Про встановлення туристичного збору на території Хмільницької міської територіальної громади", затверджено склад робочої групи та Положення про неї.
19.01.2021 між виконавчим комітетом Хмільницької міської ради (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Вінниччина" (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 6. За цим Договором Виконавець зобов`язується друкувати в газеті "Вінниччина" публікації Замовника з метою висвітлення в друкованих ЗМІ інформації про здійснення Хмільницькою міською радою регуляторної діяльності. Строк дії Договору - до 31.12.2021.
07.04.2021 на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради та у газеті "Вінниччина" від 07.04.2021 розміщено повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів такого змісту:
"14 квітня 2021 року в обласній газеті "Вінниччина" та на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради (https://rada.ekhmi/nyk.gov.ua) в розділі "Відкрита громада"/"Регуляторна політика"/"Проекти регуляторних актів" будуть розміщені наступні проекти рішень Хмільницької міської ради:
1. "Про встановлення єдиного податку на території Хмільницької міської територіальної громади";
2. "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади";
3. "Про встановлення туристичного збору на території Хмільницької міської територіальної громади".
Розробник - фінансове управління міської ради.
Зауваження та пропозиції до проектів рішень просимо надавати в письмовій формі протягом місяця з дня їх оприлюднення: поштою за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 10; факсом - (04338) 22033; електронною поштою за адресою: rada@ekhmilnyk.gov.ua.".
Надалі в газеті "Вінниччина" від 14.04.2021 оприлюднено проект рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з приміткою про те, що з повним текстом проекту рішення та аналізом його регуляторного впливу можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради https://rada.ekhmi/nyk.gov.ua в розділі "Відкрита громада"/"Регуляторна політика" та в фінансовому управлінні Хмільницької міської ради (м. Хмільник, вул. Столярчука, 10).
Крім того, 14.04.2021 на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради оприлюднено проект рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", а також АРВ проекту рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади".
Згідно з вказаними вище документами ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) встановлюється в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 .
Розпорядженням Хмільницького міського голови від 13.04.2021 № 175-р, з метою залучення членів територіальної громади до розгляду питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування, вирішено провести консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та електронні консультації з громадськістю з обговорення проектів рішень, які є регуляторними актами, зокрема проекту рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади".
Зазначеним розпорядженням також затверджено план заходів з організації та проведення консультацій з громадськістю щодо цього проекту рішення, яким передбачено:
1) електронні консультації з громадськістю: термін проведення - з 14.04.2021 до 05.05.2021;
2) громадські слухання: термін проведення - 06.05.2021, місце та час проведення - вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, 15:00 год;
3) засідання "круглого столу" за результатами проведення консультацій з громадськістю: термін проведення - 12.05.2021, місце проведення: конференц-зал, адміністративне приміщення Хмільницької міської ради, 4- поверх.
Відповідальними за проведення консультацій визначено управління агроекономічного розвитку та євроінтеграції Хмільницької міської ради, управління земельних відносин Хмільницької міської ради та фінансове управління Хмільницької міської ради.
14.04.2021 на офіційній веб-сторінці Хмільницької міської ради розміщено інформаційне повідомлення про проведення публічного обговорення проекту рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади".
Крім того, на веб-платформі "Єдина платформа місцевої електронної демократії" (e-DEM) відповідач розмістив оголошення про можливість подання пропозицій до вказаного проекту рішення міської ради.
Згідно із звітом про проведення електронних консультацій з громадськістю зауваження та пропозиції до проекту рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" не надходили.
06.05.2021 проведено громадські слухання з питань встановлення місцевих податків на території Хмільницької міської територіальної громади, результати яких оформлено відповідним протоколом 2-х громадських слухань у Хмільницькій міській територіальній громаді. При цьому у громадських слуханнях взяли участь представники ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник", які заперечили щодо підняття ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторно-курортних закладів до 0,5% та зауважили на необхідності збереження ставки податку на рівні 0,3 % у зв`язку з тим, що в період пандемії наповненість санаторіїв становить 10-15%. За результатами обговорення рейтинговим голосування прийнято резолюцію, якою схвалено проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" та рекомендовано внести на розгляд Хмільницької міської ради проект цього рішення з урахуванням пропозицій санаторно-курортних закладів.
12.05.2021 відбулося засідання "круглого столу" за результатами проведення консультацій з громадськістю щодо проектів рішень "Про встановлення єдиного податку на території Хмільницької міської територіальної громади", "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" та "Про встановлення туристичного збору на території Хмільницької міської територіальної громади".
За підсумками "круглого столу" вирішено пропозиції представників санаторно-курортних закладів винести на засідання постійної комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємництва, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної політики, що зафіксовано в протоколі проведення засідання "круглого столу" від 12.05.2021.
Листами від 18.05.2021 № 02-15/95 та від 08.06.2021 № 97 ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" та ТОВ "Санаторій "Поділля" звернулися до Хмільницького міського голови, в яких зазначили, що збільшення розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторно-курортних закладів з 0,3% до 0,5% в період вимушеного простою та недозавантаження санаторіїв, зменшення купівельної спроможності громадян спричинить непосильний тягар для санаторно-курортних закладів, а тому запропонували залишити ставку податку на рівні 0,3%.
Крім того, 16.06.2021 (вх. № КО-447/02) та 22.06.2021 (вх. № КО-460/02) до відповідача надійшли звернення трудових колективів санаторіїв "Хмільник" та "Поділля", адресовані голові та депутатам Хмільницької міської ради, у яких звертається увага на те, що в період карантину санаторно-курортні заклади зазнають значних фінансових збитків, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збільшується за рахунок збільшення розміру мінімальної заробітної плати, відтак висловлено прохання винести на розгляд сесії Хмільницької міської ради питання про збереження існуючої ставки податку.
Як видно з наданих відповідачем доказів, усі вищевказані звернення були розглянуті з наданням відповіді у встановлений законом строк (листи Хмільницької міської ради від 01.06.2021 № 2156/01-21, від 06.07.2021 № 2447/01-21, від 06.07.2021 № 2156/01-21, від 06.07.2021 № Кр-447/02 та від 06.07.2021 № Ко-460/02).
Висновком постійної комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємництва, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної політики Хмільницької міської ради від 24.06.2021 проект рішення Ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" погоджено без зауважень.
24.06.2021 відбулося пленарне засідання позачергової 14 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання. Серед питань порядку денного - встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади.
Відповідно до витягу з протоколу сесії ради від 24.06.2021 у засіданні взяли участь заступник директора ТОВ "Санаторій "Поділля" ОСОБА_1 та заступник директора ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" Бартащук О.І.
У своїх промовах перед депутатами зазначені особи наголосили на тому, що в умовах сьогодення, враховуючи ситуацію з коронавірусною інфекцією та зменшенням кількості відпочивальників в період карантинних обмежень, варто залишити ставку податку на майно на рівні 2021 року, оскільки її підняття є недоцільним та матиме негативні наслідки для приватних санаторно-курортних закладів м. Хмільника.
Водночас начальник фінансового управління Хмільницької міської ради Тищенко Т.П. зауважила, що проект рішення розглядався робочою групою з розробки рішень ради, погоджений Антимонопольним комітетом України та Державною регуляторною службовою України на відповідність чинному законодавству, звернення та пропозиції до проекту були розглянуті на засіданні постійної комісії без зауважень. Розмір ставки на 2022 рік становитиме 0,5%, що не перевищує передбачений податковим законом максимальний розмір 1,5%.
З протоколу сесії Ради також вбачається, що пропозиція представників ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" про залишення ставки податку на рівні 0,3% ставилася на голосування, однак не була підтримана депутатами.
Після обговорення, проект рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" зі ставкою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 був проголосований та отримав необхідну кількість голосів депутатів: "за" - 19, "проти" - 0, "утрималось" - 4, "не голосували" - 7.
30.06.2021 рішення Хмільницької міської ради № 575 від 24.06.2021 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" оприлюднено через веб-сайт міської ради, а 07.07.2021 також опубліковано у газеті "Вінниччина".
Позивач не погоджується з правомірністю вказаного рішення в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м 2 (Додаток 2 до рішення "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"). А відтак за захистом своїх прав та майнових інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
За змістом частини другої статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції та вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (абзац перший пункту 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
В силу вимог пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах:
загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4);
презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4);
стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4);
єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4).
Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов`язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року (пункти 4.2-4.5 статті 4).
У відповідності до підпунктів 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (пункт 12.5 статті 12 ПК України).
Згідно з пунктом 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України (пункт 24 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР).
Згідно з частиною першою, п`ятою, абзацом першим частини одинадцятої, частиною дванадцятою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Стаття 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (Закон № 1160-IV) визначає, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (абзац другий цієї статті).
Згідно з абзацами 3-7 статті 1 Закону № 1160-IV:
регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
Відповідно до статті 3 Закону № 1160-IV дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям: постанов Верховної Ради України; актів Національного банку України, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України, які спрямовані на виконання ним функцій, визначених пунктами 4, 6, 7, 9, 11 та 17 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", і мають ознаки регуляторного акта; актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за винятком тих, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених пунктами 6, 7, 9, 11 - 13, 14, 16, 17, 21, 22, 24 - 26, 30, 30 1, 34 та 37 8 частини другої статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", та мають ознаки регуляторного акта; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених пунктами 4, 6, 8, 16, 18, 19, 21 та 22 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та мають ознаки регуляторного акта; актів Рахункової палати, Центральної виборчої комісії та Національної служби посередництва і примирення; стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, за винятком випадків, коли положення стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, маючи у передбачених законом випадках обов`язковий характер, встановлюють вимоги до суб`єктів господарювання щодо проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; санітарних норм, державних норм і правил у сфері містобудування, у тому числі державних будівельних норм, державних норм і правил пожежної безпеки, у тому числі загальнодержавних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів з питань пожежної безпеки, державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, нормативних документів з метрології, затверджених центральними органами виконавчої влади, фармакопейних статей, Державної Фармакопеї України, технологічних регламентів виготовлення лікарського засобу, за винятком випадків, коли у положеннях зазначених документів містяться вимоги до суб`єктів господарювання щодо проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб; актів, прийнятих з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного, надзвичайного стану, оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації, а також з питань мобілізації та демобілізації; актів, що містять державну таємницю України; актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи; актів, якими доводяться до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань рішення органів, які є вищестоящими по відношенню до органів, які приймають ці акти; актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги; актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку, прогнозування потенційних витрат на реалізацію такого процесу, а також фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Дія цього Закону також не поширюється на порядок укладання, виконання, опублікування, реєстрації та денонсації міжнародних договорів України.
За правилами частини першої, другої статті 8 Закону № 1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
У відповідності до частини першої-четвертої статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
В силу приписів частини другої, третьої, п`ятої статті 13 Закону № 1160-IV повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій-третій цієї статті:
надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;
забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.
Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій-третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.
Відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої, третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Також згідно з приписами статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.
Судом встановлено, що в цілях висвітлення в друкованих засобах масової інформації протягом 2021 року інформації про здійснення Хмільницькою міською радою регуляторної діяльності відповідач уклав з ТОВ "Редакція газети "Вінниччина" Договір про надання послуг № 6 від 19.01.2021. Згідно з умовами цього Договору в газеті "Вінниччина" за замовленням відповідача друкуються публікації з відповідною інформацією.
Водночас газета "Вінниччина" є офіційним друкованим виданням, сфера його розповсюдження - Вінницька область, категорія читачів - усе населення, періодичність видання - до 3 умовних друкованих аркушів 1 раз на тиждень, тираж - 6700 примірників, а інформаційні матеріали, викладені в газеті, не відрізняються залежно від території розповсюдження (відповідь ТОВ "Редакція газети "Вінниччина" № 68 від 05.10.2021 на адвокатський запит).
Відтак суд не бере до уваги доводи позивача про те, що вказаний друкований засіб масової інформації обраний відповідачем з порушенням вимог ч. 4 ст. 13 Закону № 1160-IV.
Свою позицію в цій частині позивач обґрунтовує тим, що відповідач міг обрати інші друковані засоби масової інформації для оприлюднення документів, підготовлених в процесі регуляторної діяльності Хмільницької міської ради, зокрема такі друковані видання, як обласна газета "13 округ" та районна газета "Життєві обрії".
Однак суд зауважує, що відповідне питання належить до компетенції самого відповідача, і саме відповідач, за рахунок якого здійснюється фінансування оприлюднення вказаних документів, вправі визначати друкований засіб масової інформації, у якому будуть оприлюднюватися такі документи, з урахуванням вимог до друкованого засобу масової інформації, передбачених Законом № 1160-IV.
До того ж надані відповідачем докази свідчать про те, що газета "13 округ" не повністю покриває новоутворений Хмільницький район та виходить 1 раз на місяць (відповідь агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" № 447 від 12.10.2021 на адвокатський запит), а газета "Життєві обрії" розповсюджується в межах Вінницької області лише з 22.02.2021 та має передплатний тираж 1560 примірників (відповідь приватного підприємства "Редакція міської районної газети "Життєві обрії" № 34 від 06.10.2021 на адвокатський запит).
Позивач також посилається на відповідь Хмільницької міської ради № 50/08-18 від 07.07.2021, згідно з якою на території Хмільницької міської територіальної громади функціонують такі друковані засоби масової інформації як обласна газета "13 округ" та приватне підприємство "Редакція міської районної газети "Життєві обрії".
Однак зазначена відповідь жодним чином не підтверджує, як помилково вважає позивач, того, що відповідач неправомірно обрав для публікації своїх документів саме газету "Вінниччину".
Щодо інформаційного бюлетеня Хмільницької міської ради, який періодично розповсюджується на території громади на безоплатній основі, то суд погоджується з аргументами відповідача про те, що цей бюлетень не є друкованим засобом масової інформації і оприлюднення через нього регуляторних документів не допускається.
Враховуючи наведене, при вирішенні справи суд відхиляє усі доводи позивача, що стосуються порушення відповідачем вимог Закону № 1160-IV у зв`язку з оприлюдненням повідомлення, проекту оскаржуваного рішення та самого рішення в газеті "Вінниччина".
Позивач також не погоджується зі змістом та обсягом оприлюднених документів.
В цьому контексті суд зазначає, що положеннями частини першої-третьої статті 13 Закону № 1160-IV визначено кілька альтернативних способів оприлюднення документів у процедурі здійснення регуляторної діяльності, а саме: 1) у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або 2) шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Таким чином, використання розробником регуляторного акта будь-якого із зазначених способів є правомірним.
Водночас твердження позивача про те, що відповідач повинен був оприлюднювати документи виключно шляхом їх опублікування в друкованих засобах масової інформації є безпідставними та не ґрунтуються на нормах закону.
Більше того, за змістом частини п`ятої статті 13 Закону № 1160-IV відповідні документи можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який б гарантував доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.
Тобто основна мета оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності, полягає саме у доведенні відповідної інформації до відома членів територіальної громади, зокрема на стадії підготовки регуляторного акта - з метою одержання зауважень і пропозицій до проекту від заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" та пов`язані з ним документи відповідач оприлюднював як через офіційний веб-сайт Хмільницької міської ради, так і шляхом розміщення публікацій у газеті "Вінниччина".
Так, через офіційну сторінку міської ради в мережі Інтернет було оприлюднено:
07.04.2021 - повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта;
14.04.2021 - проект рішення ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з усіма додатками та відповідний аналіз регуляторного впливу;
07.07.2021 - рішення Хмільницької міської ради від 24.06.2021 № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з усіма додатками.
Шляхом опублікування інформації в газеті "Вінниччина" відповідач оприлюднив:
07.04.2021 - повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта;
14.04.2021 - проект рішення ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", без додатків та аналізу регуляторного впливу, але з приміткою про можливість ознайомлення з повним текстом проекту рішення та аналізом його регуляторного впливу на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради (із зазначенням конкретного Інтернет посилання) та в приміщенні фінансового управління міськради (із зазначенням адреси його місцезнаходження);
07.07.2021 - рішення Хмільницької міської ради від 24.06.2021 № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", без додатків.
Крім того, проект рішення ради про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади на 2022 рік був розміщений на веб-платформі електронної демократії "e-DEM" із запрошенням громадськості до подання своїх пропозицій до вказаного проекту рішення.
З огляду на це суд доходить висновку, що відповідач дотримався вимог Закону № 1160-IV щодо оприлюднення регуляторних документів та з використанням різних способів у повному обсязі довів наявну в них інформацію до членів Хмільницької міської територіальної громади, а також усіх заінтересованих фізичних та юридичних осіб, в тому числі позивача і третьої особи.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що внаслідок не опублікування в газеті "Вінниччина" додатків до проекту рішення та АРВ відповідач порушив вимоги Закону № 1160-IV.
Як вже зазначалося, норми цього Закону допускають альтернативні способи оприлюднення документів регуляторного характеру. При цьому їх оприлюднення лише шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту в мережі Інтернет, за відсутності у розробника власних друкованих засобів масової інформації, також вважається достатнім і належним способом оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Відтак, на думку суду, відповідач виконав вимоги закону, опублікувавши 14.04.2021 проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з додатками, а також АРВ на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради.
Крім того, суд наголошує, що за змістом положень статей 9, 13 Закону № 1160-IV оприлюднення проектів регуляторних актів здійснюється з метою одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, у встановлений розробником проекту регуляторного акта строк, який не може бути меншим ніж один місяць.
Тобто процедурні порушення прийняття регуляторного акта можуть впливати на правомірність ухваленого регуляторного акта в тому разі, якщо це позбавило заінтересованих осіб права на подання зауважень та пропозицій до проекта регуляторного акта на етапі його розроблення.
Судом встановлено, що після оприлюднення відповідачем 14.04.2021 проекту рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", додатків до нього та відповідного АРВ як позивач, так і третя особа могли безперешкодно ознайомитися з їх змістом та внести свої письмові зауваження та пропозиції у встановлений відповідачем строк - до 15.05.2021.
Разом з тим позивач і третя особа таким своїм правом не скористалися і, як видно з матеріалів справи, лише з 18.05.2021 почали надсилати на адресу Хмільницької міської ради листи-заперечення щодо підвищення для санаторно-курортних закладів ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 0,3% до 0,5%.
За цих обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані звернення були одержані Хмільницькою міською радою поза межами строку для подання зауважень і пропозицій до оскаржуваного проекту рішення, а тому не підлягали обов`язковому розгляду у процедурі прийняття такого рішення, хоча й були розглянуті з наданням відповіді по суті звернення.
Також суд враховує, що позивач не вказує на те, що доступ до тексту проекту оскаржуваного рішення чи АРВ був ускладнений, або ж він з яких-небудь причин взагалі не мав можливості ознайомитись з ними і не був обізнаний про їх наявність.
Навіть більше, під час розгляду справи суд з`ясував, що і позивач, і третя особа були обізнані з фактом оприлюднення відповідачем зазначених документів на офіційній Інтернет-сторінці Хмільницької міської ради.
Зокрема, це підтверджує сам позивач у позовній заяві (сторінка 2 позову), а також визнав представник третьої особи у судовому засіданні.
До того ж представники ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" брали участь у громадських слуханнях, результати яких оформлені протоколом від 06.05.2021, та висловлювалися з приводу недоцільності підвищення розміру ставки податку для санаторно-курортних закладів, що безсумнівно свідчить про їх обізнаність із проектом регуляторного акта в оскаржуваній частині.
Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні та надумані твердження позивача про те, що під час оприлюднення проекту рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади та відповідного АРВ відповідач допустив такі процедурні порушення, які позбавили позивача законного права на подання своїх зауважень та пропозицій до регуляторного акта на стадії його розроблення.
Не підтвердилися в ході розгляду справи й доводи позивача про неврахування під час прийняття оскаржуваного рішення громадської думки та пропозицій і зауважень, які надійшли до проекту рішення.
Як встановлено судом, такі пропозиції (зауваження) надійшли виключно від ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" в усній формі в процесі обговорення проекту рішення на громадських слуханнях 06.05.2021, і зводилися вони до залишення ставки податку для санаторно-курортних закладів на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в існуючому розмірі 0,3%.
Згідно з резолюцією, прийнятою за результатами громадських обговорень, проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" схвалено, але одночасно рекомендовано внести на розгляд Хмільницької міської ради пропозиції санаторно-курортних закладів.
Частиною першою статті 34 Закону № 1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.
Між тим, висновком постійної комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємництва, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної політики Хмільницької міської ради від 24.06.2021 проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" погоджено без зауважень.
Окрім цього, з наданих суду доказів установлено, що представники ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" взяли участь у пленарному засіданні Хмільницької міської ради від 24.06.2021, виступили перед депутатами та висловили свої заперечення з приводу підвищення ставки податку, а їхня пропозиція щодо збереження у 2022 році ставки податку в розмірі 0,3% не була підтримана депутатами.
З огляду на викладене суд не бере до уваги доводи позивача про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням принципу прозорості та врахування громадської думки.
При цьому суд враховує, що питання оприлюднення органами місцевої влади рішень місцевого значення розглядав ЄСПЛ у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Application no. 19732/17; §§ 46-54).
Так, ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі "Інтернет" і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.
Отож, зважаючи на встановлені у цій справі обставини та беручи до уваги, що відповідач в цілях доведення до громадськості змісту спірних документів регуляторного характеру використовував різні способи, як-от офіційну інтернет сторінку міської ради та друковане видання, а також в процесі їх публічного обговорення діяв відкрито і прозоро, надавши усім заінтересованим особам можливість взяти активну участь в процесі прийняття регуляторного акта, зокрема через електронні консультації, громадські слухання і, навіть, шляхом запрошення представників санаторно-курортних закладів на пленарне засідання ради та надання їм можливості висловити свої пропозиції і тим самим вплинути на переконання депутатів, суд вважає, що зазначені вище висновки ЄСПЛ є цілком застосовними до даної адміністративної справи.
Позивач також вказує на недотримання відповідачем порядку і строку оприлюднення рішення Хмільницької міської ради від 24.06.2021 за № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади".
Перевіряючи доводи позивача в цій частині, суд зазначає, що згідно з вимогами частини п`ятої статті 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Отже, передбачений законом 10-денний строк для оприлюднення регуляторного акта обчислюється з дня його прийняття та підписання, у даному випадку - з дня підписання оскаржуваного рішення Хмільницьким міським головою.
Відтак, на думку суду, позивач помилково обчислює строк для оприлюднення оскаржуваного рішення саме з дня його прийняття.
Як зазначає відповідач, рішення № 575 від 24.06.2021 було підписане Хмільницьким міським головою 30.06.2021. Водночас з наявних у справі доказів видно, що його оприлюднення відбулося на веб-сайті Хмільницької міської ради того ж 30.06.2021, а у газеті "Вінниччина" - 07.07.2021.
Таким чином, судом не встановлено порушення відповідачем вимог Закону № 1160-IV щодо офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення після його прийняття.
До того ж позивач жодним чином не обґрунтував, як саме його доводи в цій частині впливають на чинність оскаржуваного рішення, зважаючи на те, що:
по-перше, рішення прийнято з дотриманням пункту 12.3 та пункту 12.5 статті 12 ПК України, тобто до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, а саме - 2022 році, й набирає чинності з 01.01.2022;
по-друге, рішення оприлюднено та доведено до відома громадськості до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період), як це передбачено приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 та пункту 12.5 статті 12 ПК України.
Позивач також вказує на те, що АРВ до проекту рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" неправомірно підписаний Хмільницьким міським головою, а не керівником фінансового управління Хмільницької міської ради, яке було розробником АРВ.
Щодо цього суд зазначає, що згідно з частиною шостою статті 8 Закону № 1160-IV аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.
Таким чином, якщо розробником проекту регуляторного акта є регуляторний орган, то АРВ підписується його керівником.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1160-IV, регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа цього органу, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.
Прийняття оскаржуваного рішення належить до виключної компетенції Хмільницької міської ради. Відтак у даному випадку саме Хмільницька міська рада вважається регуляторним органом в розумінні положень Закону № 1160-IV.
Згідно з частинами першою, третьою статті 10 Закону № 280/97-Вр сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Частиною першою статті 11 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до частини першої, третьої статті 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова:
1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;
9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;
19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.
З огляду на зазначені норми та беручи до уваги, що розробником проекту оспорюваного регуляторного акта була саме Хмільницька міська рада як орган місцевого самоврядування, суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем вимог частини шостої статті 8 Закону № 1160-IV у зв`язку з підписанням аналізу регуляторного впливу Хмільницьким міським головою, який є головною посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування та за посадою очолює виконавчий комітет відповідної міської ради.
Водночас той факт, що на підставі розпорядження міського голови розроблення проекту регуляторного акта безпосередньо здійснювало управління агроекономічного розвитку та фінансове управління Хмільницької міської ради, наведених вище висновків не змінює, оскільки в будь-якому разі виконавчі органи міської ради та їх структурні підрозділи діють від імені відповідної ради та є підконтрольними і підзвітними їй.
Крім того, з наданих відповідачем документів вбачається, що згідно з внутрішнім розподілом повноважень між виконавчими органами Хмільницької міської ради розробником проектів регуляторних актів вважається управління агроекономічного розвитку та фінансове управління ради, яке немає статусу юридичної особи, що додатково свідчить про неможливість підписання АРВ будь-якою іншою особою, окрім як міським головою.
Знову-таки, суд зауважує, що позивач жодним чином не обґрунтував, як підписання АРВ найвищою посадовою особою органу місцевого самоврядування впливає на правомірність самого АРВ та процес прийняття оскаржуваного рішення і, тим паче, чому дає підстави для визнання такого рішення протиправним та нечинним.
Щодо недоліків АРВ проекту рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", на які посилається позивач, то в цій частині суд зазначає таке.
Згідно із статтею 1 Закону № 1160-IV аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.
Нормами статті 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:
визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;
визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;
визначити цілі державного регулювання;
визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;
аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;
описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;
обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;
оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;
оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;
обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;
визначити показники результативності регуляторного акта;
визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.
Методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування Національним банком України затверджується спільно Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, а методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування іншими розробниками проектів регуляторних актів - Кабінетом Міністрів України. Методика підготовки аналізу регуляторного впливу є обов`язковою для застосування розробниками проектів регуляторних актів.
В силу вимог частини першої статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
Частиною першою статті 33 Закону № 1160-IV визначено, що у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.
Положеннями статей 35, 36 Закону № 1160-IV установлено, що оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.
За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:
оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;
можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.
У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.
Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.
Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:
відсутній аналіз регуляторного впливу;
проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Системний аналіз наведених норм права можливість дійти до висновку, що АРВ є обов`язковим щодо кожного проекта регуляторного акта. Основна мета підготовки АРВ полягає в одержанні від усіх заінтересованих суб`єктів зауважень і пропозицій до проекту регуляторного акта до його прийняття радою. Кожен проект регуляторного акта з відповідним АРВ перевіряється відповідальною комісією ради на предмет дотримання вимог статтею 4, 8 Закону № 1160-IV та без позитивного висновку комісії не може бути винесений на розгляд сесії ради. Регуляторний акт не може бути прийнятий і вважається таким, що прийнятий з порушеннями, лише у двох випадках: в разі відсутності АРВ, або ж його не оприлюднення.
Судом встановлено, що аналіз регуляторного впливу проекту рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади відповідач оприлюднив у встановленому законом порядку 14.04.2021.
Разом з тим будь-яких зауважень щодо АРВ до Хмільницької міської ради та відповідної постійної комісії ради не надходило.
13.05.2021 проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з відповідним АРВ та експертним висновком постійної комісії Хмільницької міської ради були надіслані на адресу Державної регуляторної служби України для розгляду та подання пропозицій.
Листом від 15.06.2021 № 3584/0/20-21 Державна регуляторна служба України повідомила відповідача про відсутність пропозицій до проекту рішення відповідно до принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
Крім того, проект вказаного рішення отримав погодження Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що підтверджується листом від 01.06.2021 № 72-02/2335, а також постійної комісії Хмільницької міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємництва, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної політики Хмільницької міської ради.
Таким чином, відповідач дотримався визначеної законом процедури, що передує прийняттю регуляторного акта, і судом не встановлено таких порушень вимог Закону № 1160-IV під час розроблення, оприлюднення та погодження АРВ, які окремо або у своїй сукупності можуть давати достатні підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним та нечинним.
Позивач звертає увагу на певні недоліки змісту АРВ і допущені в ньому описки та арифметичні помилки.
Однак суд наголошує, що в силу приписів закону наслідки у вигляді недійсності прийнятого регуляторного акта можуть бути застосовані лише у разі відсутності АРВ або ж його не оприлюднення з метою подання зауважень і пропозицій.
До того ж, на думку суду, розроблений відповідачем АРВ в цілому відповідає вимогам частини третьої статті 8 Закону № 1160-IV та Методики АРВ, а деякі наявні у ньому помилки не є такими, що свідчать про його неправомірність.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що АРВ не містить обґрунтування необхідності і доцільності прийняття регуляторного акта, опису альтернативних способів досягнення встановлених цілей, оцінки факторів впливу регуляторного акта та інших обов`язкових елементів, оскільки, як видно зі змісту АРВ, усі ці критерії відображені в АРВ з наведенням відповідного обґрунтування.
При цьому суд погоджується з відповідачем, що наведені в АРВ розрахунки є прогнозованими, залежить від багатьох чинників та не можуть бути точними у питаннях очікуваного обсягу надходжень від сплати податків та відхилень в разі не прийняття регуляторного акта.
Суд вважає, що доводи позивача фактично зводяться до його незгоди з підвищенням відповідачем розміру ставки податку для санаторно-курортних закладів на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 0,3% до 0,5%, яка, як зазначає позивач, є непосильною для ТОВ "Санаторій "Поділля" в умовах пандемії коронавірусної інфекції.
Натомість відповідач обґрунтовує прийняття такого рішення приєднанням у 2020 році до Хмільницької міської територіальної громади нових територіальних громад та, відповідно, необхідністю уніфікації ставок податку на майно на території об`єднаної територіальної громади, які відрізняються залежно від територіальної громади, а також потребою у наповненні дохідної частини міського бюджету з метою виконанні програм соціально-економічного розвитку збільшеної територіальної громади, фінансування яких без підвищення розміру податків буде неможливим.
В цій частині суд враховує, що за прецедентною практикою ЄСПЛ державі, як правило, надається широка свобода розсуду відповідно до Конвенції, коли мова йде про загальні заходи економічної або соціальної стратегії ((Wallishauser v. Austria (no. 2), п. 65), а також при розробці та реалізації політики в сфері оподаткування ("Bulves" AD v. Bulgaria, § 63; Gasus Dosier-und Fordertechnik GmbH v. the Netherlands, § 60; Stere and Others v. Romania, § 51). Суд поважає позицію законодавця у таких питаннях, якщо вона не позбавлена обґрунтованих підстав (Gasus Dosier- und Fordertechnik GmbH v. the Netherlands, § 60).
Національні органи влади повинні приймати рішення щодо типу податку або внесків, які вони вимагатимуть сплатити. Рішення в цій галузі, як правило, включають також оцінку політичних, економічних і соціальних проблем, які Конвенція залишає у компетенції держав-учасниць, оскільки національні органи влади, очевидно, краще, ніж органи Конвенції, пристосовані для оцінки таких проблем (Musa v. Austria, piweHHA KoMiciT; Balaz v. Slovakia (yxB.); Azienda Agricola Silverfu nghi S.a.s. and Others v. Italy, § 103; R.Sz. v. Hungary, §§ 38 and 46). Внутрішній законодавчий орган також повинен визначити, що може бути класифіковано як оподатковуваний дохід, і яким має бути конкретний засіб виконання податкового зобов`язання (Cacciato v. Italy (yxв.), § 25; Guiso and Consiglio v. Italy (yxв.), § 44).
Суд зазначає, що встановлення ставок податку на нерухоме майно на території відповідної громади належить до законодавчо визначених дискреційних повноважень Хмільницької міської ради і суд не може втручатися у такі повноваження та вказувати відповідачу, яким чином здійснювати регулювання цього питання.
Разом з тим суд підкреслює, що у відповідності з положеннями підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, встановлена відповідачем ставка податку на 2022 рік у розмірі 0,5% не лише не перевищує розміру максимальної ставки, передбаченої законом, але є нижчою від неї утричі.
Крім того, оскаржуваним рішенням підвищено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для більшості категорій платників цього податку, а не лише для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації. Відтак суд критично оцінює посилання позивача на необ`єктивний підхід відповідача до урегулювання цього питання та його намагання вирішити проблеми наповнення дохідної частини міського бюджету лише за рахунок санаторно-курортних закладів.
Насамкінець суд враховує, що відповідно до правил частини першої статті 67, частини першої статті 74 Конституції України кожен (тобто включаючи й суб`єктів господарювання) зобов`язаний сплачувати податки і збори (у тому числі й місцеві) в порядку і розмірах, установлених законом. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
За визначенням пункту 6.1 статті 6 ПК України податком (у тому числі й місцевим податком і збором, як видом податку) є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов`язком кожного, у тому числі й суб`єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі № 0940/2301/18 (пункти 68-70).
При цьому суд зауважує, що у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів є нормативно-правовими актами з питань оподаткування місцевими податками та зборами і жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Податкові правовідносини, як окремий і самостійний вид відносин, унормовуються, насамперед, Податковим кодексом України, положення якого можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до нього відповідними законами України, а усі нормативно-правові акти, які входять до складу податкового законодавства України, повинні прийматися на підставі, за правилами та на виконання цього Кодексу. Жодних бланкетних або відсильних норм права, які б встановлювали обов`язок застосування у податкових правовідносинах спеціальних правових процедур, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Податковий кодекс не містить. Податковим кодексом України, який є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів (статті 4, 7 цього Кодексу), якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Податковим кодексом України не віднесено до актів податкового законодавства України, які наведені у статті 3 цього Кодексу за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає. Отже податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, про які іде мова у Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (пункти 74-80).
Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків приймається з метою упорядкування податкових відносин і виконує функцію наповнення місцевого бюджету, а тому не врегульовує жодних господарсько-виробничих, організаційно-господарських та/або внутрішньогосподарських відносин у розумінні статті 3 Господарського кодексу України, а отже господарських відносин загалом. Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є протиправним у зв`язку з недотримання при його розробленні, розгляді та прийнятті вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки цей закон не поширює свою дію на спірні правовідносини, а оскаржуване позивачем рішення про встановлення ставок земельного податку не врегульовує жодних господарських відносин за його участю, а також адміністративних відносин між сільською радою та позивачем як суб`єктом господарювання (пункти 81-83).
На думку суду, вищенаведеними висновками Верховного Суду додатково спростовуються доводи позивача, оскільки вони переважно стосуються саме порушення відповідачем процедур, визначених Законом № 1160-IV та Методикою АРВ.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).
Однак, варто наголосити, що ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). У вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).
Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.
Отже, перевіривши ключові доводи сторін і третьої особи та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що оспорюване рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та із забезпеченням права позивача та усіх інших заінтересованих осіб на участь у процесі його прийняття. Водночас наведені позивачем доводи не свідчать про протиправність такого рішення і не дають суду правових підстав для визнання його нечинним. Відтак у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: товариств з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (ідентифікаційний код 05413669, місцезнаходження: вул. Курортна, 10, м. Хмільник, Внницька область, 22000);
2) відповідач: Хмільницька міська рада (ідентифікаційний код 04051247, місцезнаходження: вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000);
3) третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код 02583187, місцезнаходження: вул. Курортна, 2, м. Хмільник, Вінницька область, 22003)
Повне судове рішення складено 28.12.2021 (враховуючи положення ч. 6 ст. 120, ч. 3 ст. 243 КАС України, а також беручи до уваги, що 27.12.2021 є вихідним (неробочим) днем).
Суддя Сало Павло Ігорович
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2021 |
Оприлюднено | 29.12.2021 |
Номер документу | 102245823 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Сало Павло Ігорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні