Постанова

від 11.05.2022 по справі 120/9817/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9817/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

12 травня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" до Хмільницької міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Хмільник" приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання частково протиправним та нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2021 року ТОВ «Санаторій «Поділля» звернулось до суду з позовом до Хмільницької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 24.06.2021 за №575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" в частині ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м2, визначеної в Додатку 2 до рішення "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 10.05.2022 до суду від позивача та третьої особи надійшли заяви про проведення судового засідання без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням 14 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 24.06.2021 № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" на території Хмільницької міської територіальної громади встановлено податок на майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з Додатком 2 до цього рішення "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) визначена у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м2.

Позивач не погоджується з правомірністю вказаного рішення в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації (код ДК 018-2000:1264.6) у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 м2 (Додаток 2 до рішення "Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"). А відтак за захистом своїх прав та майнових інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оспорюване рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та із забезпеченням права позивача та усіх інших заінтересованих осіб на участь у процесі його прийняття. Водночас наведені позивачем доводи не свідчать про протиправність такого рішення і не дають суду правових підстав для визнання його нечинним.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до підпунктів 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (пункт 12.5 статті 12 ПК України).

Згідно з пунктом 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Стаття 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (Закон № 1160-IV) визначає, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі державна регуляторна політика) це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (абзац другий цієї статті).

Згідно з абзацами 3-7 статті 1 Закону № 1160-IV:

регуляторний акт це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

За правилами частини першої, другої статті 8 Закону № 1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

У відповідності до частини першої-четвертої статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

В силу приписів частини другої, третьої, п`ятої статті 13 Закону № 1160-IV повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій-третій цієї статті:

надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;

забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій-третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Відповідно до пункту 2 частини першої, частини другої, третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Разом з цим, як зазначив суд першої інстанції, що згідно з приписами статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

Судом встановлено, що в цілях висвітлення в друкованих засобах масової інформації протягом 2021 року інформації про здійснення Хмільницькою міською радою регуляторної діяльності відповідач уклав з ТОВ "Редакція газети "Вінниччина" Договір про надання послуг № 6 від 19.01.2021. Згідно з умовами цього Договору в газеті "Вінниччина" за замовленням відповідача друкуються публікації з відповідною інформацією.

Водночас газета "Вінниччина" є офіційним друкованим виданням, сфера його розповсюдження Вінницька область, категорія читачів усе населення, періодичність видання до 3 умовних друкованих аркушів 1 раз на тиждень, тираж 6700 примірників, а інформаційні матеріали, викладені в газеті, не відрізняються залежно від території розповсюдження (відповідь ТОВ "Редакція газети "Вінниччина" № 68 від 05.10.2021 на адвокатський запит).

Суд першої інстанції обгрунтовано не приняв до уваги доводи позивача про те, що вказаний друкований засіб масової інформації обраний відповідачем з порушенням вимог ч. 4 ст. 13 Закону № 1160-IV.

Як зазначив позивач, відповідач міг обрати інші друковані засоби масової інформації для оприлюднення документів, підготовлених в процесі регуляторної діяльності Хмільницької міської ради, зокрема такі друковані видання, як обласна газета "13 округ" та районна газета "Життєві обрії".

Однак, суд зауважує, що відповідне питання належить до компетенції самого відповідача, і саме відповідач, за рахунок якого здійснюється фінансування оприлюднення вказаних документів, вправі визначати друкований засіб масової інформації, у якому будуть оприлюднюватися такі документи, з урахуванням вимог до друкованого засобу масової інформації, передбачених Законом № 1160-IV.

До того ж надані відповідачем докази свідчать про те, що газета "13 округ" не повністю покриває новоутворений Хмільницький район та виходить 1 раз на місяць (відповідь агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" № 447 від 12.10.2021 на адвокатський запит), а газета "Життєві обрії" розповсюджується в межах Вінницької області лише з 22.02.2021 та має передплатний тираж 1560 примірників (відповідь приватного підприємства "Редакція міської районної газети "Життєві обрії" № 34 від 06.10.2021 на адвокатський запит).

Щодо інформаційного бюлетеня Хмільницької міської ради, який періодично розповсюджується на території громади на безоплатній основі, то суд погоджується з аргументами відповідача про те, що цей бюлетень не є друкованим засобом масової інформації і оприлюднення через нього регуляторних документів не допускається.

Враховуючи наведене, при вирішенні справи суд першої інстанції обгрунтовано відхилив усі доводи позивача, що стосуються порушення відповідачем вимог Закону № 1160-IV у зв`язку з оприлюдненням повідомлення, проекту оскаржуваного рішення та самого рішення в газеті "Вінниччина".

При цьому, апеляційна скарга позивача не містить доводів на спростування вказаного висновку суду першої інстанції.

Водночас, апеляційна скарга містить доводи позивача щодо його не погодження зі змістом та обсягом оприлюднених документів.

Зокрема апелянт посилається на те, що у повідомленні про оприлюднення проекту оскаржуваного акту відсутній стислий зміст проекту оскаржуваного рішення та наявна лише його назва.

В цьому контексті суд зазначає, що положеннями частини першої-третьої статті 13 Закону № 1160-IV визначено кілька альтернативних способів оприлюднення документів у процедурі здійснення регуляторної діяльності, а саме: 1) у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або 2) шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Таким чином, використання розробником регуляторного акта будь-якого із зазначених способів є правомірним.

Водночас твердження позивача про те, що відповідач повинен був оприлюднювати документи виключно шляхом їх опублікування в друкованих засобах масової інформації є безпідставними та не ґрунтуються на нормах закону.

Більше того, за змістом частини п`ятої статті 13 Закону № 1160-IV відповідні документи можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який б гарантував доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Тобто основна мета оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності, полягає саме у доведенні відповідної інформації до відома членів територіальної громади, зокрема на стадії підготовки регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій до проекту від заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" та пов`язані з ним документи відповідач оприлюднював як через офіційний веб-сайт Хмільницької міської ради, так і шляхом розміщення публікацій у газеті "Вінниччина".

Так, через офіційну сторінку міської ради в мережі Інтернет було оприлюднено:

07.04.2021 повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта;

14.04.2021 проект рішення ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з усіма додатками та відповідний аналіз регуляторного впливу;

07.07.2021 рішення Хмільницької міської ради від 24.06.2021 № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з усіма додатками.

Шляхом опублікування інформації в газеті "Вінниччина" відповідач оприлюднив:

07.04.2021 - повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта;

14.04.2021 проект рішення ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", без додатків та аналізу регуляторного впливу, але з приміткою про можливість ознайомлення з повним текстом проекту рішення та аналізом його регуляторного впливу на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради (із зазначенням конкретного Інтернет посилання) та в приміщенні фінансового управління міськради (із зазначенням адреси його місцезнаходження);

07.07.2021 рішення Хмільницької міської ради від 24.06.2021 № 575 "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", без додатків.

Крім того, проект рішення ради про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади на 2022 рік був розміщений на веб-платформі електронної демократії "e-DEM" із запрошенням громадськості до подання своїх пропозицій до вказаного проекту рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач дотримався вимог Закону № 1160-IV щодо оприлюднення регуляторних документів та з використанням різних способів у повному обсязі довів наявну в них інформацію до членів Хмільницької міської територіальної громади, а також усіх заінтересованих фізичних та юридичних осіб, в тому числі позивача і третьої особи.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що внаслідок не опублікування в газеті "Вінниччина" додатків до проекту рішення та АРВ відповідач порушив вимоги Закону № 1160-IV.

Як вже зазначалося, норми цього Закону допускають альтернативні способи оприлюднення документів регуляторного характеру. При цьому їх оприлюднення лише шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту в мережі Інтернет, за відсутності у розробника власних друкованих засобів масової інформації, також вважається достатнім і належним способом оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Відтак, на думку суду, відповідач виконав вимоги закону, опублікувавши 14.04.2021 проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з додатками, а також АРВ на офіційному веб-сайті Хмільницької міської ради.

Крім того, суд наголошує, що за змістом положень статей 9, 13 Закону № 1160-IV оприлюднення проектів регуляторних актів здійснюється з метою одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, у встановлений розробником проекту регуляторного акта строк, який не може бути меншим ніж один місяць.

Тобто процедурні порушення прийняття регуляторного акта можуть впливати на правомірність ухваленого регуляторного акта в тому разі, якщо це позбавило заінтересованих осіб права на подання зауважень та пропозицій до проекта регуляторного акта на етапі його розроблення.

Судом встановлено, що після оприлюднення відповідачем 14.04.2021 проекту рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", додатків до нього та відповідного АРВ як позивач, так і третя особа могли безперешкодно ознайомитися з їх змістом та внести свої письмові зауваження та пропозиції у встановлений відповідачем строк до 15.05.2021.

Разом з тим позивач і третя особа таким своїм правом не скористалися і, як видно з матеріалів справи, лише з 18.05.2021 почали надсилати на адресу Хмільницької міської ради листи-заперечення щодо підвищення для санаторно-курортних закладів ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 0,3% до 0,5%.

За цих обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані звернення були одержані Хмільницькою міською радою поза межами строку для подання зауважень і пропозицій до оскаржуваного проекту рішення, а тому не підлягали обов`язковому розгляду у процедурі прийняття такого рішення, хоча й були розглянуті з наданням відповіді по суті звернення.

Також суд враховує, що позивач не вказує на те, що доступ до тексту проекту оскаржуваного рішення чи АРВ був ускладнений, або ж він з яких-небудь причин взагалі не мав можливості ознайомитись з ними і не був обізнаний про їх наявність.

Навіть більше, під час розгляду справи суд з`ясував, що і позивач, і третя особа були обізнані з фактом оприлюднення відповідачем зазначених документів на офіційній Інтернет-сторінці Хмільницької міської ради.

До того ж представники ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" брали участь у громадських слуханнях, результати яких оформлені протоколом від 06.05.2021, та висловлювалися з приводу недоцільності підвищення розміру ставки податку для санаторно-курортних закладів, що безсумнівно свідчить про їх обізнаність із проектом регуляторного акта в оскаржуваній частині.

Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи апелянта про те, що під час оприлюднення проекту рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади та відповідного АРВ відповідач допустив такі процедурні порушення, які позбавили позивача законного права на подання своїх зауважень та пропозицій до регуляторного акта на стадії його розроблення.

Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем принципу прозорості та врахування громадської думки, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, пропозиції (зауваження) надійшли виключно від ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" в усній формі в процесі обговорення проекту рішення на громадських слуханнях 06.05.2021, і зводилися вони до залишення ставки податку для санаторно-курортних закладів на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в існуючому розмірі 0,3%.

Згідно з резолюцією, прийнятою за результатами громадських обговорень, проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" схвалено, але одночасно рекомендовано внести на розгляд Хмільницької міської ради пропозиції санаторно-курортних закладів.

Частиною першою статті 34 Закону № 1160-IV визначено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Між тим, висновком постійної комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємництва, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної політики Хмільницької міської ради від 24.06.2021 проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" погоджено без зауважень.

Окрім цього, з наданих суду доказів установлено, що представники ТОВ "Санаторій "Поділля" та ДП "Клінічний санаторій "Хмільник" взяли участь у пленарному засіданні Хмільницької міської ради від 24.06.2021, виступили перед депутатами та висловили свої заперечення з приводу підвищення ставки податку, а їхня пропозиція щодо збереження у 2022 році ставки податку в розмірі 0,3% не була підтримана депутатами.

З огляду на викладене суд не бере до уваги доводи позивача про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням принципу прозорості та врахування громадської думки.

Посилання апелянта на порушення Порядку №336 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом доказування у цій справі є встановлення законності та відповідності оскаржуваного рішення відповідача виключно актам вищої юридичної сили, тобто законам.

При цьому суд враховує, що питання оприлюднення органами місцевої влади рішень місцевого значення розглядав ЄСПЛ у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Application no. 19732/17; §§ 46-54).

Так, ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі "Інтернет" і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.

Отож, зважаючи на встановлені у цій справі обставини та беручи до уваги, що відповідач в цілях доведення до громадськості змісту спірних документів регуляторного характеру використовував різні способи, як-от офіційну інтернет сторінку міської ради та друковане видання, а також в процесі їх публічного обговорення діяв відкрито і прозоро, надавши усім заінтересованим особам можливість взяти активну участь в процесі прийняття регуляторного акта, зокрема через електронні консультації, громадські слухання і, навіть, шляхом запрошення представників санаторно-курортних закладів на пленарне засідання ради та надання їм можливості висловити свої пропозиції і тим самим вплинути на переконання депутатів, суд вважає, що зазначені вище висновки ЄСПЛ є цілком застосовними до даної адміністративної справи.

Щодо недоліків АРВ проекту рішення Хмільницької міської ради "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади", на які посилається позивач, то в цій частині суд зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Закону № 1160-IV аналіз регуляторного впливу документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Нормами статті 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

визначити цілі державного регулювання;

визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;

обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

визначити показники результативності регуляторного акта;

визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування Національним банком України затверджується спільно Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, а методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування іншими розробниками проектів регуляторних актів Кабінетом Міністрів України. Методика підготовки аналізу регуляторного впливу є обов`язковою для застосування розробниками проектів регуляторних актів.

В силу вимог частини першої статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Частиною першою статті 33 Закону № 1160-IV визначено, що у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Положеннями статей 35, 36 Закону № 1160-IV установлено, що оприлюднення з метою одержання зауважень і пропозицій проектів регуляторних актів, прийняття яких належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а також сільських, селищних та міських голів, проводиться до внесення цих проектів на розгляд засідання відповідного виконавчого органу ради або до внесення їх на затвердження відповідному сільському, селищному, міському голові.

За рішенням сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради або відповідальної постійної комісії відповідної ради:

оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради;

можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд сесії відповідної ради.

У разі оприлюднення проектів регуляторних актів за рішенням відповідної ради або відповідальної постійної комісії цієї ради функцію розробника проекту виконує орган, особа чи група осіб, які внесли цей проект на розгляд сесії відповідної ради, якщо інше не встановлено у рішенні ради чи відповідальної постійної комісії.

Зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта, внесеного на розгляд сесії ради, та відповідного аналізу регуляторного впливу надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями розробникові цього проекту та головній постійній комісії ради.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Системний аналіз наведених норм права можливість дійти до висновку, що АРВ є обов`язковим щодо кожного проекта регуляторного акта. Основна мета підготовки АРВ полягає в одержанні від усіх заінтересованих суб`єктів зауважень і пропозицій до проекту регуляторного акта до його прийняття радою. Кожен проект регуляторного акта з відповідним АРВ перевіряється відповідальною комісією ради на предмет дотримання вимог статтею 4, 8 Закону № 1160-IV та без позитивного висновку комісії не може бути винесений на розгляд сесії ради. Регуляторний акт не може бути прийнятий і вважається таким, що прийнятий з порушеннями, лише у двох випадках: в разі відсутності АРВ, або ж його не оприлюднення.

Судом встановлено, що аналіз регуляторного впливу проекту рішення про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади відповідач оприлюднив у встановленому законом порядку 14.04.2021.

Разом з тим будь-яких зауважень щодо АРВ до Хмільницької міської ради та відповідної постійної комісії ради не надходило.

13.05.2021 проект рішення "Про встановлення податку на майно на території Хмільницької міської територіальної громади" з відповідним АРВ та експертним висновком постійної комісії Хмільницької міської ради були надіслані на адресу Державної регуляторної служби України для розгляду та подання пропозицій.

Листом від 15.06.2021 № 3584/0/20-21 Державна регуляторна служба України повідомила відповідача про відсутність пропозицій до проекту рішення відповідно до принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Крім того, проект вказаного рішення отримав погодження Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що підтверджується листом від 01.06.2021 № 72-02/2335, а також постійної комісії Хмільницької міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів, підприємництва, торгівлі та послуг, інвестиційної та регуляторної політики Хмільницької міської ради.

Таким чином, відповідач дотримався визначеної законом процедури, що передує прийняттю регуляторного акта, і судом не встановлено таких порушень вимог Закону № 1160-IV під час розроблення, оприлюднення та погодження АРВ, які окремо або у своїй сукупності можуть давати достатні підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним та нечинним.

До того ж, на думку суду, розроблений відповідачем АРВ в цілому відповідає вимогам частини третьої статті 8 Закону № 1160-IV та Методики АРВ, а деякі наявні у ньому помилки не є такими, що свідчать про його неправомірність.

Суд вважає, що доводи позивача фактично зводяться до його незгоди з підвищенням відповідачем розміру ставки податку для санаторно-курортних закладів на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 0,3% до 0,5%, яка, як зазначає позивач, є непосильною для ТОВ "Санаторій "Поділля" в умовах пандемії коронавірусної інфекції.

Натомість відповідач обґрунтовує прийняття такого рішення приєднанням у 2020 році до Хмільницької міської територіальної громади нових територіальних громад та, відповідно, необхідністю уніфікації ставок податку на майно на території об`єднаної територіальної громади, які відрізняються залежно від територіальної громади, а також потребою у наповненні дохідної частини міського бюджету з метою виконанні програм соціально-економічного розвитку збільшеної територіальної громади, фінансування яких без підвищення розміру податків буде неможливим.

В цій частині суд враховує, що за прецедентною практикою ЄСПЛ державі, як правило, надається широка свобода розсуду відповідно до Конвенції, коли мова йде про загальні заходи економічної або соціальної стратегії ((Wallishauser v. Austria (no. 2), п. 65), а також при розробці та реалізації політики в сфері оподаткування ("Bulves" AD v. Bulgaria, § 63; Gasus Dosier-und Fordertechnik GmbH v. the Netherlands, § 60; Stere and Others v. Romania, § 51). Суд поважає позицію законодавця у таких питаннях, якщо вона не позбавлена обґрунтованих підстав (Gasus Dosier- und Fordertechnik GmbH v. the Netherlands, § 60).

Національні органи влади повинні приймати рішення щодо типу податку або внесків, які вони вимагатимуть сплатити. Рішення в цій галузі, як правило, включають також оцінку політичних, економічних і соціальних проблем, які Конвенція залишає у компетенції держав-учасниць, оскільки національні органи влади, очевидно, краще, ніж органи Конвенції, пристосовані для оцінки таких проблем (Musa v. Austria, piweHHA KoMiciT; Balaz v. Slovakia (yxB.); Azienda Agricola Silverfu nghi S.a.s. and Others v. Italy, § 103; R.Sz. v. Hungary, §§ 38 and 46). Внутрішній законодавчий орган також повинен визначити, що може бути класифіковано як оподатковуваний дохід, і яким має бути конкретний засіб виконання податкового зобов`язання (Cacciato v. Italy (yxв.), § 25; Guiso and Consiglio v. Italy (yxв.), § 44).

Суд зазначає, що встановлення ставок податку на нерухоме майно на території відповідної громади належить до законодавчо визначених дискреційних повноважень Хмільницької міської ради і суд не може втручатися у такі повноваження та вказувати відповідачу, яким чином здійснювати регулювання цього питання.

Разом з тим суд підкреслює, що у відповідності з положеннями підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, встановлена відповідачем ставка податку на 2022 рік у розмірі 0,5% не лише не перевищує розміру максимальної ставки, передбаченої законом, але є нижчою від неї утричі.

Крім того, оскаржуваним рішенням підвищено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для більшості категорій платників цього податку, а не лише для санаторіїв, профілакторіїв та центрів функціональної реабілітації. Відтак суд критично оцінює посилання позивача на необ`єктивний підхід відповідача до урегулювання цього питання та його намагання вирішити проблеми наповнення дохідної частини міського бюджету лише за рахунок санаторно-курортних закладів.

Суд враховує, що відповідно до правил частини першої статті 67, частини першої статті 74 Конституції України кожен (тобто включаючи й суб`єктів господарювання) зобов`язаний сплачувати податки і збори (у тому числі й місцеві) в порядку і розмірах, установлених законом. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

За визначенням пункту 6.1 статті 6 ПК України податком (у тому числі й місцевим податком і збором, як видом податку) є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов`язком кожного, у тому числі й суб`єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.

Враховуючи неведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюване рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та із забезпеченням права позивача та усіх інших заінтересованих осіб на участь у процесі його прийняття.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.