Постанова

від 23.12.2021 по справі 2-678/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4612/21 Справа № 2-678/11 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року

за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 17.03.2016 року видано виконавчий лист № 2-678/11, згідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є стягувачем у виконавчому провадженні. 17.09.2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами ТОВ «АНСУ» , яке, в свою чергу, 17.09.2018 року відступило право вимоги до боржника ОСОБА_2 новому кредитору - ОСОБА_1 . Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні, зокрема ТОВ «ОТП Факторинг Україна» замінено його правонаступником - ОСОБА_1 . Згідно умов укладеної 17.09.2018 року додаткової угоди між ТОВ «АНСУ» та ОСОБА_1 , подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами було припинено, а саме погашення заборгованості відстрочено до 17.09.2068 року. Оскільки, при цьому фактично відбулась заміна первісного зобов`язання новим зобов`язанням (новація), строк вимоги якого на теперішній час не настав, вважає, що він, заявник, має можливість виконати своє зобов`язання по погашенню заборгованості до 17.09.2068 року. В подальшому, 30.07.2019 року між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 було укладено договір про заміну первісного зобов`язання за кредитним договором № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року новим зобов`язанням. Пунктами 3, 4 вказаного договору новації визначено, що зобов`язання, яке виникає між Сторонами на підставі цього Договору, замінює собою зобов`язання, що виникло з Первинного договору, а саме з кредитного договору № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року, які в свою чергу, припиняються з набранням чинності цим Договором. Сторони є вільними від виконання первісного зобов`язання з моменту його припинення, тобто 30.07.2019 року. Згідно пункту 6 цього договору новації сторони не мають взаємних претензій щодо виконання первісного зобов`язання (кредитного договору № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року). Натомість з цього часу між сторонами виникло нове зобов`язання. Оскільки, внаслідок укладення договору про заміну первісного зобов`язання за кредитним договором № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року новим зобов`язанням, тобто укладенням новаційного договору, первісне зобов`язання за кредитним договором припинено за домовленістю сторін, та замість нього виникло нове зобов`язання, в зв`язку з чим відпала необхідність в примусовому виконанні судового рішення за виконавчим листом, виданим по справі № 2-678/11. Отже, виконавчий документ про стягнення з нього кредитної заборгованості виконуватися не повинен. Крім того, 07.11.2020 року з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження йому стало відомо, про те що 23.09.2020 року державним виконавцем Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) по виконавчому провадженню № 54964881 винесено постанову про повернення виконавчого документу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме виконавчого листа, виданого 17.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року по справі № 2-678/11 про стягнення коштів з ОСОБА_2 , на адресу попереднього кредитора та стягувача - ТОВ «ОТП «Факторинг» . Приймаючи до уваги, що частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість після повернення виконавчого документа стягувачу повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, а також враховуючи ті обставини, що виконавчий лист по справі № 2-678/11 було як видано судом, так і повернуто органом ДВС саме ТОВ «ОТП «Факторинг» , існує вірогідність повторного його пред`явлення до виконання даним товариством, що призводить до порушення його прав, як нового кредитора ОСОБА_2 та стягувача, як правонаступника ТОВ «ОТП «Факторинг» в наведених правовідносинах. Вважав, що зазначені обставини є ще однією підставою для визнання виконавчого листа, виданого по справі № 2-678/11, таким, що не підлягає виконанню з метою запобігання подальшим порушенням прав кредитора. Враховуючи зазначене, а також те, що, сума заборгованості, зазначена у виконавчому листі, не відповідає дійсності, заявник просив суд визнати виконавчий лист № 2-678/11, виданий 17.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області таким, що не підляже виконанню.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.11.2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було проігноровано положення частини другої статті 432 ЦПК України, відповідно до якої відсутність обов`язку боржника повністю у зв`язку з його припиненням є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а доказом таких обставин згідно статті 604 ЦПК України може бути договір про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація), внаслідок якого зобов`язання припиняється за домовленістю сторін, оригінал якого було надано до суду та досліджувався ним.

ОСОБА_2 відповідно до статті 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.11.2020 року - скасувати, посилаючись на обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції установлено, що на виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.02.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 17.03.2016 року видано виконавчий лист № 2-678/11, згідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є стягувачем у виконавчому провадженні.

17 вересня 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами ТОВ «АНСУ» , яке, в свою чергу, 17.09.2018 року відступило право вимоги до боржника ОСОБА_2 новому кредитору - ОСОБА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні, зокрема ТОВ «ОТП Факторинг Україна» замінено його правонаступником - ОСОБА_1 .

Згідно умов укладеної 17.09.2018 року додаткової угоди між ТОВ «АНСУ» та ОСОБА_1 , подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами було припинено, а саме погашення заборгованості відстрочено до 17.09.2068 року.

В подальшому, 30.07.2019 року між ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 було укладено договір про заміну первісного зобов`язання за кредитним договором № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року новим зобов`язанням.

Пунктами 3, 4 вказаного договору новації визначено, що зобов`язання, яке виникає між Сторонами на підставі цього Договору, замінює собою зобов`язання, що виникло з Первинного договору, а саме з кредитного договору № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року, які в свою чергу, припиняються з набранням чинності цим Договором. Сторони є вільними від виконання первісного зобов`язання з моменту його припинення, тобто 30.07.2019 року. Згідно пункту 6 цього договору новації сторони не мають взаємних претензій щодо виконання первісного зобов`язання (кредитного договору № CM-SME303/133/2007 від 21.06.2007 року).

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для цього відсутні, оскільки матеріали справи не містять належного та допустимого доказу на підтвердження існування обставин, які, згідно статті 432 ЦПК України, є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Так, підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначені у частині другій статті 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, словосполучення або з інших причин стосується словосполучення якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяють на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви, оскільки заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та не доведено наявності правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 2-678/11, виданого 17.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги доводи заявника ОСОБА_1 та його посилання на Договір про заміну первісного зобов`язання за кредитним договором № СМ-SМЕ303/133/2007 від 21.06.2007 року новим зобов`язанням, оскільки виконавчий лист був виданий після набрання законної сили рішення суду, у передбаченому законом порядку, рішення суду добровільно не виконано.

Доводи заявника щодо можливого повторного звернення саме ТОВ «ОТП Факторинг Україна» із виконавчим листом № 2-678/11, виданого 17.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не узгоджується із приписами частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» .

Так, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Враховуючи ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.11.2018 року (т.2 а.с.11-12), з урахуванням заміни стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на стягувача ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» , починаючи з 17.12.2018 року, тобто з дати набрання законної сили зазначеної ухвали, стягувачем за виконавчим листом № 2-678/11, виданим 17.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області є ОСОБА_1 .

Встановлено, що станом на час звернення з заявою до суду, за заявленим виконавчим листом № 2-678/11, виданим 17.03.2016 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, виконавче провадження не здійснюється, та відсутнє.

Саме у стягувача, в даному випадку у ОСОБА_1 , є право на звернення з виконавчим листом до примусового виконання в порядку визначеним Законом України «Про виконавче провадження» .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 , як новий стягувач, у встановленому законом порядку не оскаржував постанову державного виконавця Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) про повернення виконавчого документу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , такі дані матеріали справи не містять.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються матеріалами справи.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 року).

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко