Рішення

від 23.12.2021 по справі 159/6800/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/6800/21

Провадження № 2/159/1487/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі:

головуючого - судді Логвинюк І. М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області, Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу відповідача - Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області - про відсторонення від роботи; поновлення на роботі, стягнення з відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області - середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11.11.21 р. позивачем подано до суду розглядуваний позов. Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача - Гішинської гімназії Ковельської міськради Волинської області (далі - відповідач - Гішинська гімназія) - від 08.11.21 р. № 17 к/тр про її відсторонення від роботи (далі - оспорюваний наказ); поновити її на роботі на посаді вчителя іноземної мови Гішинської гімназії Ковельської міськради Волинської області з 08.11.21 р.; стягнути з відповідача -Ууправління освіти виконкому Ковельської міськради Волинської області (далі - відповідач - управління освіти) - на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.21 р. та 20 000 грн моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працює на посаді вчителя іноземної мови у Гішинській гімназії Також вона сама виховує дитину з особливими потребами. У листопаді 2021 р. у неї на роботі незаконно вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CоV - 2, та обмежили її права як працівника щодо повноцінної роботи. 29.10.21 р. їй було вручено повідомлення № 1 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID - 19 без підпису директора та дати його видання. Вона відмовилась підписувати таке повідомлення. 08.11.21 р. їй директором Гішинської гімназії було вручено оспорюваний наказ, що обґрунтований відсутністю у неї відповідного щеплення та наказом МОЗ України. Однак ні у трудовому договорі, ні у посадовій інструкції, ні у будь - якому іншому документі, що підписані сторонами, таке зобов`язання для неї як працівника та права відповідача на відсторонення її від роботи з такої підстави, що була б встановлена Законом, не передбачено. Тому вважає, що роботодавець не наділений правом примушувати її до вакцинування від такої хвороби та/або притягати її до дисциплінарної відповідальності за відмову від вакцинування від такої хвороби. Покликаючись на ст. ст. 43, 28, 8, 21, 22, 92 Конституції України, ст. 284 ЦК України, ст. 43 Основ законодавства про охорону здоров`я України, ч. 6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , зазначає, що ні про наслідки відмови, ні про можливі поствакцинальні ускладнення вказаного вище вакцинування вона належно повідомленою не була. Покликаючись на ч. 1 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , зазначає, що саме цим Законом встановлено перелік обов`язкових щеплень і щеплення від COVID - 19 ним не передбачено. Тому відсторонення її від роботи з підстав ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб є незаконним. П. 3 Резолюції 2 361 (2021) ПАРЄ зазначає, що вакцинація не є обов`язковою і ніхто не може зазнавати тиску для її проходження чи дискримінації. Відповідачем змінено істотні умови праці з порушенням ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Покликаючись на ст. 23 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , зазначає, що бактерієносієм вона не є, однак, за вказаних вище умов відповідач не запропонував їй дистанційної форми роботи. Покликаючись на ст. 2 - 1 КЗпП України, зазначає, що вакцина від COVID - 19 не включена до переліку обов`язкових профілактичних щеплень, примусове проведення вакцинації є протизаконним. Покликаючись на лист Уповноваженого з прав людини № 2 575 971 - 141 143/21/40 від 01.09.21 р., рішення КС України № 10 від 28.08.20 р. у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови КМ України Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19 спричиненої коронавірусом SARS - CоV - 2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів від 20.05.20 р. № 392, положень частин 1, 3 ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.19 р. № 294 - IX зі змінами, абз. 9 п. 2 розд. II Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.20 р. № 553 - IX , зазначає, що наразі в Україні не вводився ні воєнний, ні надзвичайний стан і таке обмеження прав людини є протиправним. Покликаючись на судову практику, наказ МОЗ України від 20.08.20 р. № 1 775 Про проведення клінічного випробування , зазначає, що вакцини проти COVID - 19 перебувають ще на стадії клінічних випробувань. Покликаючись на ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, за фактом її відсторонення вона змушена витрачати час для відстоювання незаконно порушеного її права на працю, попередження про відсторонення створило для неї умови, у яких вона була обмежена у прийнятті рішення в частині реалізації права на життя; у зв`язку з порушенням її прав вона зазнала душевних страждань, так як було необхідно фіксувати порушення, відстоювати свої права та при цьому чинити супротив діям керівництва; вона залишилась без засобів до існування, для лікування та харчування дитини. Просить позов задовольнити. Одночасно просить звільнити її від сплати судового збору.

15.11.21 р. за ухвалою суду було відкрито провадження у справі.

За ухвалою суду від 14.12.21 р. було частково задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем - Гішинською гімназією - було отримано під розпис 03.12.21 р., а відповідачем - управлінням освіти - 26.11.21 р..

03.12.21 р. відповідач - Гішинська гімназія - подав до суду відзив на позовну заяву (далі - відзив). Відзив обґрунтований тим, що позов не визнається у повному обсязі. 29.10.21 р. в. о. директора Гішинської гімназіївручила позивачеві повідомлення Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID - 19 , у якому було зазначено, що необхідно надати документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID - 19 чи довідки про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID - 19. Так як позивач таке повідомлення підписувати відмовилась, то в. о. директора Гішинської гімназіїсклала комісійний акт Про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID - 19 . 08.11.21 р. позивач не принесла медвисновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданого закладом охорони здоров`я відповідної форми; не надала довідки про профілактичне щеплення проти COVID - 19 чи іншого документа, що підтверджував би вакцинацію проти COVID - 19, тому керівником відповідача - Гішинської гімназії - було складено акт Про ухиляння або відмову працівника від проходження щеплення від COVID - 19 , у зв`язку з яким в. о. директора Гішинської гімназії видала оспорюваний наказ, з яким позивача було ознайомлено під розпис. З 08.11.21 р. позивача не було допущено до роботи згідно із п. 19 постанови КМ України від 20.10.21 р. № 1 096 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1 236 . Покликаючись на п. 19 постанови КМ України від 20.10.21 р. № 1 096 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1 236 ; наказ МОЗ від 04.10.21 р. № 2 153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , п. 1 постанови КМ України від 22.09.21 р. № 981 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , зазначає, що до проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19 працівники закладів освіти мають бути відсторонені до закінчення карантину на території України. Покликаючись на ч. 1 ст. 46 КЗпП України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судову практику, просить у задоволенні позову відмовити.

Копію відзиву відповідача - Гішинської гімназії - з доданими до нього документами позивач отримала під розпис 06.12.21 р..

За станом на 23.12.21 р. відзиву від відповідача - Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області; відповіді позивача на відзив відповідача - Гішинської гімназії - до суду не надійшло.

У судовому засіданні позивач та її представник - адвокат, кожна зокрема, позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просять позов задовольнити. Позивач додатково пояснила на рахунок обґрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, що на неї чинився тиск відповідачем - Гішинською гімназією, висловлювалось примушування до щеплення.

У судовому засіданні представники обох відповідачів проти позову заперечили з підстав, аналогічних доводам відзиву відповідача - Гішинської гімназії - та надали пояснення, що аналогічні вказаним вище доводам. Просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

- договори та інші правочини;

- інші юридичні факти.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як слідує з положень ст. 13, 14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ст. 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначено у ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Та обставина, що позивач працює на даний час на посаді вчителя у Гішинській гімназії Ковельської міськради Волинської області за трудовим договором, стверджується копією аркушів трудової книжки серії НОМЕР_1 , заведеної 01.09.03 р. на ім`я позивача; копією довідки № 533 від 08.11.21 р. про доходи позивача та сторонами (їх представниками) не оспорюється.

За змістом ст. 1 КЗпП України, він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює всемірну охорону трудових прав працівників.

За змістом ст. ст. 3, 4 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. ст. 30, 31 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Як стверджується копією повідомлення від 29 жовтня № 1 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID - 19 , наданого суду позивачем, воно оформлене відповідачем - Гішинською гімназією - без зазначення року, у якому воно оформлене, без підпису з повідомленням позивача про те, що з 08.11.21 р. на період дії карантину, встановленого КМ України, щеплення від COVID - 19 є обов`язковим для працівників закладу освіти, тому якщо вона (позивач) до 08.11.21 р. не надасть документів на підтвердження наявності профілактичного щеплення від COVID - 19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.11 р. № 595, то буде відсторонена від роботи без збереження зарплати за ст. 46 КЗпП України і ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Як пояснила суду у судовому засіданні 22.12.21 р. позивач, таке повідомлення їй було вручено адміністрацією навчального накладу. Представник відповідача - Гішинської гімназії - вказаного вище доводу позивача не заперечила і пояснила, що саме таким чином (без дати і підпису) оформлене повідомлення було вручено позивачеві.

Відповідно до копії такого ж повідомлення, однак, наданого суду відповідачем - Гішинською гімназією - воно, на противагу врученому позивачеві примірнику, містить підпис в. о. директора навчального закладу; дату його підписання - 29.10.21 р..

Як пояснила у судовому засіданні 22.12.21 р. представник відповідача - Гішинської гімназії - на цьому примірнику повідомлення проставлено нею як в. о. директора підпис та дату і зроблено запис про те, що документів про профілактичне щеплення від COVID - 19, або довідки про абсолютні протипоказання не надано.

Аналізуючи вказане вище повідомлення, суд зауважує, що воно не містить дати - року його складання навчальним закладом; той примірник, що вручений позивачеві і є у її розпорядженні, не містить також підпису представника адміністрації навчального закладу та дати.

Той примірник, що є у розпорядженні відповідача - Гішинської гімназії, за змістом не співпадає з врученим позивачеві і, крім того, містить запис про те, що вже за станом на дату складення такого повідомлення не надано документів про профілактичне щеплення від COVID - 19, або довідки про абсолютні протипоказання, хоча у тексті повідомлення йдеться про надання таких документів не пізніше 08.11.21 р..

Тому таке повідомлення працівника адміністрацією суд вважає неналежним.

Згідно з копією акта про відмову ОСОБА_1 отримати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID - 19, що надана суду відповідачем - Гішинською гімназією, позивач отримати вказане вище повідомлення відмовилась і текст повідомлення було зачитано позивачеві вголос.

Аналізуючи вказаний вище акт, суд повторно зазначає, що такий акт суд також вважає неналежним з огляду на наведені вище недоліки тексту повідомлення, з яким пов`язаний факт складання акта, - та його оформлення.

Згідно з копією акта від 08.11.21 р., такий складено комісійно відповідачем - Гішинською гімназією про те, що позивач за станом на 08.11.21 р. відмовилась або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19, у зв`язку з цим не надала документ, що підтверджує факт її вакцинації проти COVID - 19 чи медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID - 19, виданий закладом охорони здоров`я. Позивач була повідомлена про необхідність проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID - 19 та наслідки відмови чи ухилення від проведення таких.

Аналізуючи вказаний вище акт, суд враховує, що, як зазначено вище, повідомлення, про яке йдеться у цьому акті, оформлено належно не було. У акті від 08.11.21 р. зазначено, що позивач відмовилась або ухиляється від проведення щеплень, з чого слідує, що відповідач - Гішинська гімназія - не встановив, які саме діяння мали місце з боку позивача - відмова чи ухилення.

Відмова - це відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ, надання різноманітних послуг і таке інше.

Факт відмови позивача, як слідує з проаналізованих вище документів, вказаним вище чином встановлений не був.

Даних про те, що позивач відмовлялась від щеплення, сторонами суду не надано.

У чому виражалось ухилення, у вказаному вище акті не зазначено.

Дійсно 08.11.21 р. відповідачем - Гішинською гімназією - було видано оспорюваний наказ. У оспорюваному наказі зазначено, що відповідач при його видачі керувався ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ від 04.10.21 р. № 2 153. Відповідач відсторонив позивача як вчителя англійської мови від роботи з 08.11.21 р. на час відсутності щеплення від COVID - 19, без збереження зарплати. Підставою видачі оспорюваного наказу зазначено: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID - 19 від 29.10.21 р.. Позивач з оспорюваним наказом ознайомлена під розпис 08.11.21 р..

За змістом ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни.

Як зазначено у ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Однак як зазначено вище, про послідуюче відсторонення від роботи позивача, на переконання суду, належно повідомлено не було; відповідач - Гішинська гімназія - застосував безальтернативний захід - саме відсторонення позивача від роботи, хоча це не складає його обов`язок.

Згідно із змістом Наказу МОЗ від 04.10.21 р. № 2 153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , що зареєстрований у МЮ України 07.10.21 р. за № 1 306/36 928, відповідно до ст. 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я , ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , п. 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою КМ України від 25.03.15 р. № 267, та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Визначено, що цей наказ набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування.

За затвердженим вказаним вище наказом Переліком професій, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2, на період дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно - технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. У Примітці до Переліку професій зазначено, що у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.11 р. № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.11 р. за № 1 161/19 899.

Вказаний вище наказ МОЗ набрав чинності 08.11.21 р..

Тому, аналізуючи зміст оспорюваного наказу, інші, надані сторонами докази у справі, суд враховує, що підставою видачі відповідачем 08.11.21 р. оспорюваного наказу став наказ МОЗ від 04.10.21 р. № 2 153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , що набрав чинності лише 08.11.21 р. з вимогами, про які позивач після набрання цим нормативно - правовим актом чинності, тобто, після 08.11.21 р. - належно повідомленою (попередженою) адміністрацією місця роботи не була.

Акт про відмову чи ухилення позивача від 08.11.21 р. було складено без попереднього повідомлення позивача про таку вимогу і відібрання у неї пояснення з приводу того, відмовляється вона від отримання вказаного вище виду щеплення, чи ухиляється, чи, можливо, має поважні причини вважати, що стосовно неї відсторонення з таких підстав від роботи не може мати місця.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, зокрема.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно - правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь - яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абз. абз. 1 і 5 пп. 2.2 п. 2, абз. 12 п. 3 мотивувальної частини рішення КС України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

У ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, що встановлений законом.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у тій же статті (частина 6), де зазначено, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Враховуючи це, покликання відповідач - Гішинської гімназії - у оспорюваному наказі як на підставу для відсторонення позивача від роботи на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID - 19 та констатація факту її відмови від щеплення здійснені з порушенням вимог ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Тому суд враховує, що оспорюваний наказ видано без наявності у відповідача - Гушинської гімназії - відомостей на підтвердження відмови позивача від щеплення у порядку, встановленому Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Крім того основи законодавства України про охорону здоров`я передбачають, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. А у виданому наказі явно прослідковується вимога надання медичних документів щодо стану здоров"я, медичного обстеження позивача.

З врахуванням вище наведеного, підстав для висновку, що оспорюваний наказ є законним, немає. А тому позов в частині визнання його незаконним та його скасування підлягає до задоволення.

Доводи відповідачів не спростовують таких висновків суду.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, то суд вважає, що так як відсторонення позивача від роботи було проведено відповідачем - Гішинською гімназією - незаконно, то належним захистом порушеного трудового права позивача буде стягнення середнього заробітку за час з дати її незаконного відсторонення по дату ухвалення рішення у даній справі.

КЗпП України не врегульоване питання про матеріальну компенсацію працівникові часу невиконання ним трудових обов`язків у зв`язку з його незаконним відстороненням від роботи.

Однак оскільки незаконне відсторонення позивача від роботи за своєю суттю є аналогічним незаконному звільненню, суд, за аналогією закону вважає за можливе застосувати положення ст. 235 КЗпП України.

За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З метою ефективного реального, а не ілюзорного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача - Управління освіти - сплатити на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення - 08.11.21 р. по дату ухвалення даного рішення.

Стягнення зарплати має бути проведено саме з відповідача - Управління освіти, так як хоча відповідач - Гішинська гімназія - і є юридичною особою, але адміністрування на виплата заплати проводиться саме відповідачем - Управлінням освіти.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.95 р. , нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З розрахунку, що, відповідно до довідки відповідача - Управління освіти - № 618 від 23.12.21 р., середньоденна зарплата позивача, обрахована відповідно до постанови КМ України № 100 Про обчислення середньої заробітної плати складає 583 грн, 70 коп., то сума стягнення втраченого позивачем заробітку складає за час вимушеного прогулу позивача за період з 08.11.21 р. по 23.12.21 р. включно за 40 робочих днів - 23 348 грн. Ця сума підлягає стягненню з відповідача - Управління освіти, так як саме він адмініструє, нараховує та сплачує позивачеві зарплату.

Щодо позовної вимоги позивача про поновлення на роботі, то вона до задоволення не підлягає, так як із позивачем після винесення оспорюваного наказу трудові відносини не припинились, а призупинились. Тому суд вважає, що порушене незаконним відстороненням від роботи трудове право позивача буде достатньо повно захищене задоволенням її вимоги про скасування оспорюваного наказу та зобов`язанням відповідача - Гішинської гімназії - допустити позивача до виконання її трудових обов`язків.

В цій частині рішення суду слід допустити до негайного виконання.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, серед іншого у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то, на думку суду, вона до задоволення також не підлягає, так як позивач та його представник - адвокат не довели суду того, що позивачеві було спричинено таку відповідачами, так як ті недоліки, про які вказувала позивач, що стосуються складання (оформлення) повідомлення, акта від 29.10.21 р., оспорюваного наказу, не свідчать про вчинення відповідачами тих протиправних дій, що, як стверджує позивач, спричинили їй моральні страждання: тиск, примушування до щеплення.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України , з відповідача - Управління освіти з наведених вище підстав - на користь позивача слід стягнути понесені нею процесуальні витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн, а також - слід стягнути таку ж суму судового збору на користь держави, від сплати якого позивач була звільнена за ухвалою суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII Прикінцеві положення ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 46, 233, 21, 139, 30, 31, 1, 3, 4, 235 КЗпП України, ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача - Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області - про відсторонення від роботи задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ в. о. директора Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 за № 17 к/тм від 08.11.21 р. та відновити попереднє становище позивача ОСОБА_1 , допустивши її до виконання своїх трудових обов`язків на посаді вчителя англійської мови Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області.

У задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі - відмовити.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.21 р. по 23.12.21 р. включно за 40 (сорок) робочих днів в сумі 23 348 (двадцять три тисячі триста сорок вісім) грн.

У задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області на користь ОСОБА_1 908 (дев"ятсот вісім) грн судових витрат.

Стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області на доход держави 908 (дев"ятсот вісім) грн судового збору.

Рішення в частині допущення позивача ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов`язків на посаді вчителя англійської мови Гішинської гімназії Ковельської міської ради Волинської області допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:І. М. ЛОГВИНЮК

Повний текст рішення суду складено 28.12.21 р..