Постанова

від 15.12.2021 по справі 925/1668/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2021 р. Справа№ 925/1668/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренко О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.12.2021 року у справі №925/1668/20 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021, повний текст якого складено 13.05.2021

у справі №925/1668/20 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом першого заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група"

про стягнення 1 227 248,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 1 227 248,61 грн на користь Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що судовими рішеннями встановлено факт припинення договору оренди земельної ділянки та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група - орендаря за договором повернути на користь держави в особі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області спірну земельну ділянку, однак відповідач продовжував користуватись нею без будь-якої правової підстави, тобто не виконав обов`язку з своєчасного повернення нерухомого майна з оренди, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача неустойки відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі №925/1668/21 позов задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що прокурором доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, до апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому останнє не відповідає фактичним обставинам справи, судом першої інстанції не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справ доказам, а також оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення:

- не враховано та не надано жодної оцінки доказам, що земельні ділянки перебували в користуванні третіх осіб, а не у відповідача;

- не враховано докази притягнення цих осіб до адміністративної відповідальності;

- не враховано, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №925/761/17 встановлено факт повернення земельних ділянок 09.08.2016, а отже після повернення земельних ділянок з оренди, відповідач будь-яких зобов`язань щодо оренди та щодо землі не несе;

- не враховано, що прокурор звернувся до суду із позовною заявою після спливу трирічного строку позовної давності та такий строк не переривався;

- не враховано неправомірність заявленого позову прокурором в інтересах держави в особі позивачів, а також те, що між тими ж сторонами, з тим же предметом спору в судах вже вирішувався спір у №925/1095/18 щодо правомірності звернення прокурора з позовом від імені позивачів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021, справу №925/1668/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/20 залишено без руху.

11.08.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду з доказами надсилання копії скарги позивачам.

З 02.08.2021 по 01.09.2021 суддя Яковлєв М.Л. (суддя-доповідач) перебував у запланованій щорічній основній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/20; зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/20 до перегляду його в апеляційному порядку; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/20 призначено на 29.09.2021 о 12:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4745/21 від 27.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1668/20.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №925/1668/20, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 27.09.2021, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Куксов В.В

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі № 925/1668/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді Тищенко А.І., Куксов В.В., а також розгляд вказаної скарги ухвалено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 29.09.2021 о 12:45 год.

28.09.2021 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від Звенигородської окружної прокуратури надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти з метою реалізації права на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 клопотання Звенигородської окружної прокуратури про відкладення розгляду справи №925/1668/20 задоволено та розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі №925/1668/20 відкладено на 20.10.2021 на 12:10 год.

01.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

20.10.2021 судове засідання не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. з 19.10.2021 - 12.11.2021 на лікарняному.

Крім того, суддя Тищенко А.І. також перебувала з 01.11.2021 - 15.11.2021 на лікарняному та з 16.11.2021 - 19.11.2021 у відпустці.

У зв`язку з виходом головуючого судді Яковлєва М.Л. та судді Тищенко А.І. з лікарняного та відповідно з відпустки, з метою здійснення подальшого розгляду справи у визначеному раніше складом суду, ухвалою суду від 22.11.2021 розгляд даної справи призначено на 15.12.2021.

15.12.2021 в судове засідання з`явився лише прокурор та представник скаржника, інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористались та у судове засідання не з`явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні його про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених учасників справи.

Також позивачі не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. В свою чергу, прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши присутніх в судовому засіданні учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріал справи, предметом судового розгляду у справі є стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Судовими рішення у справах №925/1183/16 і №925/761/17 та під час розгляду даної справи, судом встановлено таке.

Катеринопільська районна державна адміністрація та ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група 28.12.2005 уклали договір оренди землі (далі - Договір), який зареєстрований 09.08.2006 у Катеринопільському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 12-06-787-00035.

Відповідно до розпорядження Катеринопільської районної державної адміністрації від 06.12.2011 № 343 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам (працівникам соціальної сфери) в приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення (запас, резерв) за межами населеного пункту в адмінмежах Пальчиківської сільської ради внесено зміни до п. 1 розпорядження Катеринопільської районної державної адміністрації № 371 від 12.12.2005 Про надання ТОВ Торговий Дім Катеринопільська фінансово-промислова група земельної ділянки та до договору оренди землі від 28.12.2005, замінивши площу земельної ділянки з 259,45 га на 220,71 га .

Земельна ділянка, площею 220,71 га ріллі із земель державної власності резервного фонду та запасу, передана ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група у користування, про що складений відповідний акт приймання-передачі.

Пункт 8 Договору передбачає, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

01 квітня 2016 року ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (також по тексту - Головне управління) з листом-повідомленням № 12, у якому повідомило про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та запропонувало укласти додаткову угоду до договору оренди землі, копію якої додано до повідомлення.

Листом від 04.05.2016 №7307/2-16 Головне управління на звернення товариства про внесення змін до договору повідомило, що для подальшого розгляду питання про внесення змін до договору орендарю необхідно надати витяги з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про зобов`язання вчинити дію щодо укладання з ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 28 грудня 2005 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.11.2016 по справі № 925/1183/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Як вбачається з наданих суду копій листів ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група на адресу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.01.2016 № 3, від 12.02.2016 №7, копій наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 10.11.2013, копії нотаріально посвідченого погодження позивача про зменшення орендованої земельної ділянки на 4,2 га, у зв`язку з наданням землі громадянам, копії довідки державного кадастрового реєстратора від 15.04.2013 № 452, копій наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24.04.2015, з дозволу ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передані у власність земельні ділянки загальною площею 4,2 га, які входили до складу земельної ділянки, яка перебувала у оренді позивача (220,71 га - 4,2 га = 216,51 га). Вилученим земельним ділянкам в адміністративних межах Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району, Черкаської області присвоєні нові кадастрові номери.

Таким чином, площа земельної ділянки, яка перебувала в оренді товариства була змінена, зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, що відбулося, унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору з позивачем у порядку, передбаченому ч.ч. 1, 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У 2017 році заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2017 по справі № 925/761/17 задоволено позов Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група про повернення земельних ділянок загальною площею 216,51 га за договором оренди землі від 28.12.2005 (зі змінами).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 вказане судове рішення залишено в силі.

Ухвалою Верховного суду України від 02.07.2018 касаційну скаргу ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року повернуто скаржнику.

Установлені господарськими судами обставини у справах № 925/1183/16 та №925/761/17 не потребують в розумінні ст.75 ГПК України додаткового доказування у даній справі.

Із поданих прокурором та відповідачем, ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група документів, пояснень позивача і представника Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, актів візуального обстеження земельних ділянок, які були об`єктом договору оренди землі від 28.12.2005, вбачається, що станом на час обстеження, тобто 17.05.2017, 01.06.2017, 03.07.2017, після припинення дії Договору зазначені земельні ділянки продовжують оброблятись відповідачем, повернення цих земельних ділянок від орендаря орендодавцю за актом передачі-прийняття не відбулось, вимоги про це позивача, Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області та Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області відповідачем добровільно не виконуються.

Враховуючи те, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув позивачу орендовану земельну ділянку, обов`язок по її поверненню покладено саме на відповідача згідно з умовами Договору та приписів закону, а тому з урахуванням приписів ст. 34 Закону України Про оренду землі , суд апеляційної інстанції у своєму судовому рішенні від 15.05.2018 дійшов висновку про те, що вимога про зобов`язання відповідача повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку площею 216,51 га, а саме: площею 91,4150 га кадастровий номер 7122285000:03:001:0635, площею 86,0300 га кадастровий номер 7122285000:03:003:0088 та земельну ділянку площею 39,0650 га, що знаходиться в межах Пальчиківської сільської ради поза межами населеного пункту та перебувала у нього до 09.08.2016 року згідно з договором оренди землі від 28.12.2005 - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державна реєстрація прав та їх обтяжень права оренди земельної ділянки площею 91,4150 га за результатами земельних торгів проведена 14.05.2018 (індексний номер: 41104342); земельної ділянки площею 86,0300 га відбулась 19.07.2018 (номер запису про інше речове право: 27156717); відносно земельної ділянки площею 39,0650 га земельні торги не відбулись.

Стосовно земельної ділянки площею 39,0650 га на адресу відділу прокуратури надійшов акт прийому-передачі вищевказаної земельної ділянки датований 09.08.2016 .

Одночасно, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.6-5612/2-18 від 06.09.2018 фактичною датою повернення вищевказаної земельної ділянки (підписання акту приймання передачі) є 26.06.2018, розбіжності у даті повернення земельної ділянки пов`язані із відмовою представника ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група у підписані акту фактичною датою.

Відтак, прокурор розрахунок неустойки за неповернення земельної ділянки відповідачем після закінчення строку дії договору оренди розраховував відносно земельних ділянок: площею 91,4150 га по 14.05.2018; площею 86,0300 га - по 19.07.2018; площею 39,0650 га - по 26.06.2018.

Відповідно до п. 9 Договору в період з 06.08.2012 річна орендна плата становить 247 710,97 грн з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за п. п. 10, 13 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з врахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів Індексації, визначених законодавством, розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки, у тому числі внаслідок індексації. За п. 21 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Відповідно до п. 41 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Згідно з даними податкової декларації за 2016 рік (звітна), поданої ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група за вказану земельну ділянку площею 216,51 га виходячи із нормативно-грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації, нарахована сума орендної плати за землю за січень - липень 2016 року по 30 349,44 грн, за серпень по 09.08.2016 року - 8 811,13 грн, з розрахунку 30 349,44 грн щомісячно (364 193,28 грн річних). Розмір орендної плати - 4,5% річних.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Прокурор зазначає, що оскільки ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група прострочило виконання зобов`язання з повернення орендодавцю земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 28.12.2005, зареєстрованого 09.08.2006 у Катеринопільському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 12-06-787-00035, зі змінами від 06.08.2012, строк якого закінчився 10.08.2016, тобто на 581 день відносно земельної ділянки площею 91,4150 га, на 624 дні відносно земельної ділянки площею 39,0650 га та 647 днів відповідно земельної ділянки площею 86,0300 га, то орендар повинен нести цивільно-правову відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Як зазначено Київським апеляційний господарським судом у постанові від 15.05.2018 відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув позивачу орендовану земельну ділянку, отже суд дійшов до висновку про те, що вимога про зобов`язання відповідача повернути на користь держави в особі позивача земельну ділянку площею 216,51 га, а саме: площею 91,4150 га кадастровий номер 7122285000:03:001:0635, площею 86,0300 га кадастровий номер 7122285000:03:003:0088 та земельну ділянку площею 39,0650 га, що знаходиться в межах Пальчиківської сільської ради поза межами населеного пункту та перебувала у нього до 09.08.2016 згідно з договором оренди землі від 28.12.2005.

Беручи до уваги, встановлені рішеннями Господарського суду Черкаської області від 25.11.2016 та Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, обставин, що не дають підстав для пролонгації дії договору від 28.12.2005, зареєстрованого 09.08.2006 у Катеринопільському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 12-06-787-00035 або реалізації відповідачем переважного права на укладення нового договору оренди, фактичне повернення земельної ділянки площею 91,4150 га відбулось 14.05.2018.

Прокурор наводить правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі №925/1223/17, відповідно до яких для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 та від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14, постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15.

Враховуючи зазначене, прокурор зазначає, що відповідач обов`язку з повернення розпоряднику землі об`єкту оренди не виконав та не намагався повернути земельну ділянку розпоряднику землі у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, неповернення об`єкту оренди за договором, фактичне повернення земельної ділянки площею 86,0300 га відбулась 19.07.2018; відносно земельної ділянки площею 39,0650 га відбулось 26.06.2018, відбулося виключно з вини самого відповідача, що згідно з ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 07.12.2017 № 2245 - VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році ) індекс споживчих цін за 2017 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017 рік становить 1,0. Відтак під час розрахунку пені орендна плата за земельні ділянки сільськогосподарського призначення є аналогічною орендній платі визначеній за 2016 рік.

Розрахунок пені, наведений прокурором: орендна плата за 1 га землі (а/b*х)/365 днів*n днів*2,

де а - розмір річної орендної плати за загальну земельну ділянку (30 349,44*12 = 364 193,28 грн),

b - площа загальної земельної ділянки (216,5100 га),

х - площа повернутої земельної ділянки,

n - кількість днів прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином:

відносно земельної ділянки площею 91,4150 га 364 193,28 / 216,5100 * 91,4150 / 365 *581 * 2 = 489 536,07 грн,

відносно земельної ділянки площею 86,3650300 га 364193,28 / 216,5100 * 86,0300 / 365 * 647 * 2 = 513 033,00 грн,

відносно земельної ділянки площею 39,0650 га 364193,28 / 216,5100 * 39,0650 / 365 * 624 * 2 = 224 679,54 грн,

загальна сума пені складає 1 227 248, 61 грн.

в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив наступне.

Умовами Договору оренди не передбачено підписання актів прийому-передачі при поверненні землі від орендаря до орендодавця.

Так, пунктом 37 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 10 років.

Пунктом 21 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Земельні ділянки використовувалися третіми (фізичними) особами.

Так, за інформацією Катеринопільського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області вих. № 2220/59/01-Ц від 14.11.2018, 19.08.2017 начальником Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури Науменком Р.П. було внесено відомості до ЄРДР за № 42017251140000033 (правова кваліфікація ст.197-1 КК України) за фактом використання ТОВ Урочище Журавське земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Пальчиківської сільської ради за межами населеного пункту площею 216,51 га, а саме: 91,4150 га кадастровий номер 7122285000:03:001:0635 та земельну ділянку площею 86,0300 кадастровий номер 7122285000:03:003:0088 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів.

При цьому відповідач зазначає, що земельні ділянки, а також земельна ділянка площею 39,0650 га (кадастровий номер відсутній), що знаходиться в межах Пальчиківської сільської ради поза межами населеного пункту перебували у нього в користуванні до 09.08.2016 згідно з договором оренди землі від 28.12.2005.

Вищевикладені факти досліджені в ході проведення досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях. Разом з тим в ході розгляду звернення було встановлено численні факти самовільного використання земельних ділянок в масивах вищезазначених полів, які розташовані в адміністративних межах Пальчиківської сільської ради, за межами населеного пункту, жителями с. Пальчик Катеринопільського району Черкаської області. За наслідками перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 15 осіб, жителів с. Пальчик було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП.

01.11.2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Громовим С.Г. було проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 86,03 га земель резервного фонду в адмінмежах Пальчиківської сільської ради у зв`язку з необхідністю виконанням листа Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 12.09.2017 № 760/01-42. В результаті були встановлені особи, що використовують вказану земельну ділянку, на яких були складені: акти обстеження земельних ділянок, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, протоколи про адміністративне правопорушення відповідно до наданої схеми розташування частин земельної ділянки загальною площею 86,03 га кадастровий номер 7122285000:03:003:0088 в адміністративних межах Пальчиківської сільської ради Катеринопільського району за межами населеного пункту, вручено приписи про усунення порушень земельного законодавства, надано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, винесені постанови про накладення адміністративного стягнення та відшкодування матеріальної шкоди за період користування, яке в подальшому громадянами було відшкодоване. В подальшому 06.12.2017 та 07.12.2017 на площах 91,4150 га, 39,0650 га, на яких ТОВ Урочище Журавське вирощувало кукурудзу, після збору якої державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Громовим С.Г. за участю начальника відділу Держгеокадастру у Катеринопільському районі Кошового О.В. було проведено обстеження вказаних земельних ділянок, встановлено користувачів, нараховано шкоду за незаконне користування земельних ділянок, видано приписи про усунення порушень земельного законодавства, та притягнуто громадян до адміністративної відповідальності, які повністю відшкодували шкоду за незаконне користування земельними ділянками.

Відповідач зазначає, що вищевказане свідчить про те, що ТОВ Торговий дім Катеоинопільська фінансово-промислова група ніяким чином не перешкоджало Держгеокадастру розпоряджатися та використовувати земельні ділянки державної власності в адмінмежах села Пальчик, що їх використовував ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група до 09.08.2016 та в подальшому не використовувало ці земельні ділянки.

При цьому відповідач також зазначає, що за користування вказаними земельними ділянками було відшкодовано матеріальну шкоду за рахунок громадян - жителів с. Пальчик та с. Луківка Катеринопільського району Черкаської області. В подальшому на дані земельні ділянки були укладені договори оренди між Держгеокадастром та орендарями, передано земельні ділянки учасникам АТО.

Відповідач вважає, що такі дії Держгеокадастру свідчать про те, що для вчинення дій з земельними ділянками в адмінмежах Пальчиківської сільської ради актів прийому-передачі не потребували.

Відповідач зауважив, що він неодноразово звертався до управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, Катеринопільського відділу Звенигородської місцевої прокуратури та Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для узгодження питання про повернення земельної ділянки.

10.12.2018 року був складений Акт державного виконавця за участю представника за довіреністю ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Кошового О.В. та директора ТОВ Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група Колісника С.М. про те, що земельна ділянка площею 216,51 га, а саме: площею 91,4150 га кадастровий номер 7122285000:03:001:0635, площею 86,0300 га кадастровий номер 7122285000:03:003:0088 та земельна ділянка площею 39,0650 га, що знаходиться в межах Пальчиківської сільської ради поза межами населеного пункту та перебувала у відповідача в користуванні по 09.08.2016 згідно договору оренди землі від 28.12.2005, зареєстрованого у Катеринопільському районному відділу Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 09.08.2006 за № 12-06-787-00035 передано на користь держави в особі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області.

З огляду на що, заперечення відповідача зводяться загалом до того, що він не використовував земельну ділянку після закінчення строку дії Договору та у спірний період земельні ділянки перебували в користуванні третіх осіб, отже відсутні підстави для нарахування неустойки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 27.12.2017 об`єднано в одне кримінальне провадження № 42017251140000023 від 14.06.2017, досудове розслідування кримінального провадження №42017251140000023 від 14.06.2017 та №42017251140000033 від 19.08.2017 про самовільне використання спірних земельних ділянок третіми особами.

Встановлено, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом використання ТОВ Урочище Журавське та іншими фізичними особами земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Пальчиківської сільської ради, за межами населеного пункту, площею 91,4150 га (кадастровий номер 7122285000:03:001:0635) та площею 39,0650 га (кадастровий номер відсутній) для ведення товарного сільгоспвиробництва без правовстановлюючих документів.

У ході здійснення досудового розслідування осіб, причетних до самовільного зайняття спірних земельних ділянок, не встановлено.

Так, за результатами досудового розслідування, 27.11.2019 дане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КК України.

Крім того, факт використання відповідачем земельних ділянок жодним сином не спростовує факт сплати штрафу іншими особами у правовідносинах, що не є преюдиційними про розгляд даної справи. До того ж, сплата штрафу юридичною особою чи громадянином не є доказом визнання нею вини у скоєні адміністративного чи господарського правопорушення, оскільки при ухиленні від сплати для особи настають негативні наслідки у вигляді збільшення суми штрафу, накладання арештів на майно та кошти, блокування господарської діяльності тощо.

Відтак вказане спростовує доводи відповідача про використання спірних земельних ділянок іншими фізичними чи юридичними особами.

Посилання відповідача на те, що судом апеляційної інстанції в судовому рішенні від 15.05.2018 у справі №925/761/17 встановлений факт повернення ним земельної ділянки 09.08.2016, колегією суддів відхиляються, оскільки у даному рішенні встановлено факт припинення дії договору 10.08.2016, а не факт повернення земельної ділянки 09.08.2016. До того ж, підтвердження факту не повернення відповідачем земельної ділянки станом на момент розгляду вказаної справи є наслідком задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути її на користь держави.

Посилання відповідача, як на факт повернення земельної ділянки 09.08.2016, на те, що після припинення дії договору відсутній обов`язок сторін на складання акту приймання-передачі земельної ділянки (повернення), колегією суддів також відхиляються з огляду на викладене вище та, оскільки пунктом 20 договору сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом її приймання-передачі, тобто, за висновками колегії суддів, і повернення її з оренди повинно відбуватися за відповідним актом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Вказане узгоджується з правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, від 11.04.2018 у справі №914/4238/15.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, а також не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, останній прострочив виконання свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки з оренди, яка була об`єктом Договору. До того ж, матеріали справи не містять належних доказів намагань відповідача повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк.

Таким чином, неповернення відповідачем земельної ділянки з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок прокурора, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заборгованості визначено вірно у відповідності до чинного законодавства, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів також погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач реалізував своє право на заявлення про застосування позовної давності до винесення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.786 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Київським апеляційним господарським судом у постанові від 15.05.2018 у справі №925/761/17 зазначив, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди повернув земельну ділянку 09 серпня 2016 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

За твердженням відповідача, з огляду на викладене та оскільки судом було встановлено факт повернення відповідачем земельної ділянки 09.08.2016 року, а також позивачі про встановлення даного факту знали, то річний строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) закінчився 09.08.2017.

Проте, звертаючись із позовною заявою у грудні 2020 року у справі №925/1668/20 пропустив строк позовної давності, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування наслідків його спливу. До того ж, доказів про поважність причин строків позовної давності позивачами не надано. Також, у зв`язку з подачею позовної заяви у справі № 925/1095/18 не відбулося переривання строку позовної давності.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правовий аналіз ст.230 Господарського кодексу України, ст.549 та ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст.230 Господарського кодексу України та ст.549 Цивільного кодексу України, та неустойка, передбачена ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є різними правовими інститутами.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст.549 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, є неправильним.

Крім того, передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі. Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 20.09.2018 по справі №909/62/18.

З огляду на що, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на необхідність застосування позовної давності в один рік.

Колегією суддів встановлено, що перебіг загальної позовної давності для держави в особі позивачів розпочався з моменту набрання законної сили судовим рішення у справі №925/761/17, яким зобов`язано відповідача повернути державі земельну ділянку, тобто з 15.05.2018 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №925/761/17).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

При цьому, після переривання перебіг строку позовної давності починається заново.

Таким чином, враховуючи вказані правові норми та встановлений вище факт повернення відповідачем у 2018 році земельної ділянки, тобто вчинення дій, які свідчать про визнання такого обов`язку, колегія суддів дійшла висновку про переривання строку позовної давності у 2018 році.

Як вбачається із відмітки на позовній заяві, відповідний позов було подано до суду першої інстанції 28.12.2020, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом порушених прав держави в особі позивачів за спірними правовідносинами.

Відповідачем не надано доказів на спростування вказаного вище.

Посилання відповідача на те, що звернення до суду з позовом у межах справи №925/1095/18 не перериває строк позовної давності, оскільки судом було залишено даний позов без розгляду, є вірними, однак вони не впливають на вказані вище висновки суду.

Стосовно посилань відповідача на неправомірність заявленого позову прокурором в інтересах держави, колегія суддів також погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор у позовній заяві вказав, що у спірних правовідносинах інтереси держави порушено у зв`язку з тривалою несплатою відповідачем до міського бюджету коштів за користування земельними ділянками, що створює безпосередню загрозу економічним інтересам держави та є передумовою неможливості фінансування запланованих заходів органу місцевого самоврядування, направлених на забезпечення виконання функцій, в т.ч. соціального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 29 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення функцій місцевого самоврядування.

Звернення до суду Прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування обумовлено не вжиттям заходів щодо захисту порушених інтересів територіальної громади с. Пальчик, оскільки Пальчиківською сільською радою цей захист здійснювався неналежним чином.

Суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого піднесено повноваження щодо захисту інтересів держави, у даному випадку являється Пальчиківська сільська рада Катеринопільського району Черкаській області та Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, які з 2018 року не вжили жодних заходів на захист порушених інтересів держави, окрім того листом від 12.11.2020 № 170 Пальчиківська сільська рада Катеринопільського району Черкаської області повідомила, що не планує звертатися з позовною заявою про стягнення неустойки до суду, у зв`язку із відсутністю коштів в місцевому бюджеті на сплату судового збору.

При цьому, будучи обізнаною з 2018 року про явні порушення інтересів держави, що полягають у не надходженні до місцевого бюджету неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою та про даний спір, протягом розумного строку, не вжила жодних заходів щодо вирішення питання виділення коштів для сплати судового збору та підготовки відповідної позовної заяви для подальшого скерування її до суду, а з моменту винесення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанови у справі №925/1095/18 проявляє явну бездіяльність, що в свою чергу наділяє прокурора правом на реалізацію функції передбаченої ст. 131-1 Конституції України на представництво інтересів держави в суді шляхом звернення з позовною заявою, адже інтереси держави залишаються не захищеними.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 24.11.2020 №10-23-0.6-8261/20 повідомило Звенигородську місцеву прокуратуру про відсутність у Головного управління повноважень щодо стягнення відповідних платежів та звернення до суду в інтересах третіх осіб з таких підстав.

Пунктом 4 частини 1 ст. 69 та ч. 2 ст. 67 Бюджетного кодексу України визначено, що податок на майно, складовою якого є, в тому числі і плата за землю, відноситься до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 3, 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатись до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Крім того, недоотриманням орендної плати бюджетом Пальчиківської сільської ради порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм.

У даному випадку інтереси держави полягають в необхідності стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати, недоотриманні сільським бюджетом належних платежів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та те, що тривалий час позивачами не вживалися заходи щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати, а також виходячи з наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва в суді законних інтересів держави, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор на виконання наданих йому повноважень правомірно звернувся до суду з даним позовом та вірно визначив позивачів у спірних правовідносинах.

Посилання на судові рішення в межах справи №925/1095/18, як на підставу для залишення позову без розгляду, колегія суддів відхиляє, оскільки вони жодних чином не спростовують вищевикладеного та не впливають на зазначенні висновки суду.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень та неправильного застосування суд першої інстанції норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі №925/1668/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2021 у справі №925/1668/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №925/1668/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.12.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко