Постанова

від 21.12.2021 по справі 902/69/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Справа № 902/69/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2

до: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , код - НОМЕР_3

до: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

ОСОБА_6 , АДРЕСА_6

ОСОБА_7 , АДРЕСА_7 код - НОМЕР_4

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маляренко Світлана Миколаївна, вул. Чорновола, 26/2, буд. 4, м. Київ, 01135

Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Ярова Яна Миколаївна, вул. Зодчих, 36, корп. 74, м. Вінниця, 21037

Держаний реєстратор Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Дмитро Вікторович, вул. Машинобудівників, 4-А, смт Чабани, Фастівський район, Київська область, 08162

про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу корпоративних прав, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 , код - НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2

до: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

до: ОСОБА_6 , АДРЕСА_6

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622

про усунення перешкод у користуванні часткою у статутному капіталі товариства

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_9

відповідача 1 за первісним позовом - ОСОБА_10

відповідача 2 за первісним позовом - не з`явився

відповідача 3 за первісним позовом - не з`явився

третіх осіб - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21 позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсною з моменту вчинення довіреність від 18.11.2020, яка складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М., зареєстрована в реєстрі за №2551.

Визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (код - 32456622): 46 000 000,00 грн.

Визначено розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" ( код - 32456622):

- ОСОБА_2 : 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.;

- ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн.;

- ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (код - 32456622) від 23.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_2 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М. діяв громадянин ОСОБА_3 , та громадянином ОСОБА_1 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_2 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод".

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 540,00 грн. - судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову та 2 270,00 грн. - судових витрат, сплачених за розгляд заяви про забезпечення позову та заяви про зміну заходу забезпечення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2 270,00 грн., а також 1 135,00 грн. - судових витрат, сплачених за розгляд заяви про забезпечення позову - залишено за ОСОБА_2 .

Відмовлено повністю у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,2391% номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в сумі 2 270,00 грн. - залишено за ОСОБА_8 .

Роз`яснено, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.01.2021 у справі №902/69/21, змінені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.02.2021, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи; визнав обставини, які є недоведеними; висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи; допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводить, що експертиза проведена у кримінальному провадженні, не може бути належним та допустимим доказом, відповідно до положень ГПК України, оскільки на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. В свою чергу, належним та допустимим доказом при розгляді господарської справи являється висновок експерта, наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, який повинен відповідати вимогам ст. 98 ГПК України. Водночас, такий висновок експерта в матеріалах даної господарської справи відсутній.

Звертає увагу, що висновок експерта за наслідками проведеної судово - почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12020020000000408 від 27.11.2020 не містить підпису експерта, що останній попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, крім того не являється висновком судової експертизи та не може враховуватись при розгляді даної справи.

Вважає, що суд першої інстанції, прийнявши до уваги лише повторно наданий висновок експерта та проігнорувавши первісно наданий висновок експерта і відмовивши у задоволенні клопотання про проведеним судової експертизи, здійснив порушення принципу рівності сторін та визнав обставини доведеними на підставі недопустимого доказу - висновку експерта за наслідками проведеної судово - почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12020020000000408 від 27.11.2020.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази про існування кримінального провадження, відкритого за фактом підроблення паспортів ОСОБА_2 . Також в матеріалах справи немає доказів того, що вироком суду, постановленим у кримінальній справі, встановлено вину будь-яких осіб, виражену в підробленні та використанні підробленого паспорту ОСОБА_2 .

Вважає, що після залучення до розгляду даної справи ОСОБА_8 , як третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, суд, керуючись положеннями ст. 49 ГПК України, був зобов`язаний почати розгляд справи спочатку з стадії підготовчого провадження. Проте, суд першої інстанції вказаного не зробив, що призвело до порушення правильного і об`єктивного розгляду справи та забезпечення можливості реалізації сторонами процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві, всебічного та об`єктивного вирішення даного спору.

Також доводить, що представник ОСОБА_1 повідомлявся про судові засідання з порушенням процесуального строку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2021 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду. Запропоновано іншим учасниками справи у строк до 08.11.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів учасникам справи.

Роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджено, що ухвалу суду від 19.10.2021 отримано учасниками справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи. Окрім того, ОСОБА_8 був повідомлений про розгляд справи шляхом здійснення оголошення на офіційному сайті Північно-західного апеляційного господарського суду за посиланням: https://nwag.court.gov.ua/sud4874/pres-centr/uchasn_sud_prochesu_2018/.

05.11.2021 через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Інші учасники справи не реалізували процесуальне право на подання відзивів та письмових пояснень суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Розізнаної І.В. судове засідання у справі №902/69/21 призначене на 16.11.2021 не відбулось.

Відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 розгляд апеляційної скарги призначено на 07.12.2021 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Грязнова В.В. внесено зміни до складу колегії суддів та ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.12.2021 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

В судове засідання 21.12.2021 з`явились представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 21.12.2021 представник скаржника подала клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №902/69/21, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експерти.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника скаржника ( ОСОБА_1 ) про призначення судової експертизи у справі №902/69/21.

Представник відповідача 1 підтримала доводи апеляційної скарги та надала свої пояснення. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Інші учасники справи не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача та відповідача-1, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Станом на 03.09.2015 учасниками ТОВ "Іллінецький цукровий завод" були ОСОБА_2 з розміром частки 33,34%, ОСОБА_6 - 33,34% та ОСОБА_5 - 33,33%, що підтверджується Протоколом позачергових зборів учасників товариства №1/09-2015 (том. 2 а.с. 165-178).

Станом на 23.11.2020 статутний капітал ТОВ "Іллінецький цукровий завод" становив 46 000 000,00 гривень та розподілявся серед учасників даного товариства наступним чином: ОСОБА_2 - 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн; ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн; ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн., що встановлено з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том. 1 а.с. 24-33).

18.11.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною посвідчено довіреність, яка складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , зареєстрована в реєстрі за №2551, з питань представництва щодо відчуження, купівлі-продажу будь-якої частки в статному капіталі будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю або приватного підприємства за ціною та на умовах на розсуд представників (том. 1 а.с. 19).

Станом на 29.11.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відображені відомості щодо ОСОБА_1 , як власника частки розміром 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн, яка належала ОСОБА_2 .

При цьому, розмір часток інших учасників ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) залишились незмінними (том. 1 а.с. 29-33).

Як встановлено судом першої інстанції, 17.11.2020 ОСОБА_1 підписано довіреність на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_11 з питань представництва щодо відчуження, купівлі-продажу будь-якої частки в статному капіталі будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю або приватного підприємства за ціною та на умовах на розсуд представників, зокрема відносно частки у ТОВ "Іллінецький цукровий завод".

Довіреність від 17.11.2020 посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М. та зареєстровано у реєстрі за №506 (том. 1 а.с. 23).

23.11.2020 громадянином ОСОБА_7 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , подано до державного реєстратора заяву про зміну складу учасників товариства на підставі Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020.

Акт складено на підставі Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" №1 від 23.11.2020, укладеного між громадянином ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_7 , та громадянином ОСОБА_3 , котрий діяв від імені ОСОБА_2 (том. 2 а.с. 31-39; 151-159).

ОСОБА_3 , при підписанні Акту приймання-передачі частки від 23.11.2020, діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 18.11.2020.

Предметом Договору купівлі-продажу була належна позивачу частка у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24%.

Зазначені обставини судом першої інстанції встановлені в т.ч. на підставі матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код 32456622) (том. 2 а.с. 26-72; 147-178).

22.12.2020 між ОСОБА_8 (Покупець), та ОСОБА_1 (Продавець), в особі ОСОБА_12 було укладено Договір №3865/20 купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622), за умовами якого продавець відступив шляхом продажу частку у розмірі 36,2391% Статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" вартістю 16 670 000,00 гри, а покупець прийняв частку та сплатив за неї обумовлену цим договором суму.

Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані частки на момент підписання даного договору (том. 3 а.с. 93-95).

22.12.2020 між ОСОБА_8 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець), в особі ОСОБА_12 підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод", підписи на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О., зареєстровано в реєстрі за № №2503, 2504 (том. 3 а.с. 94, 95).

Відомості щодо власності ОСОБА_8 на спірну частку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

28.01.2021 громадянином ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_7 , підписано з ОСОБА_4 Акт приймання-передачі корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24%.

Згідно Акту від 28.01.2020 корпоративні права передаються на підставі Договору купівлі-продажу б/н від 28.01.2021, договірна вартість становить 16 670 000,00 грн, право власності переходить до покупця після державної реєстрації переходу корпоративних прав (том. 2 а.с. 218).

Станом на 01.02.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стали відображатися відомості щодо ОСОБА_4 , як власника частки розміром 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн, яка належала ОСОБА_2 .

При цьому, розмір часток інших учасників ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) залишились незмінними (том. 1 а.с. 29-33).

28.01.2021 державному реєстратору подано заяву щодо зміни складу учасників юридичної особи (том. 2 а.с. 251-256).

29.01.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно рішення державною реєстратора Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Д.В. від 29.01.2021, №1001521070035000100 внесено зміни щодо складу учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод" та їх часток, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том. 1 а.с. 121-126).

01.04.2021 Наказом Міністерства юстиції України №1215/5 задоволено скаргу ОСОБА_1 від 01.02.2021, скасовано у Єдиному державному реєстрі реєстраційну дію від 29.01.2021 16:27:25, №1001521070035000100 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Дмитром Вікторовичем щодо ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код 32456622). Також, Міністерством юстиції України анульовано державному реєстратору доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том. 3 а.с. 77).

Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.05.2021 (том. 3 а.с. 210-213)) про:

- визнання недійсною довіреності від 18.11.2020, шо складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_2 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_3 , та громадянином ОСОБА_1 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_2 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод";

- визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 46 000 000,00 грн та часток учасників товариства: ОСОБА_2 : 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн; ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн; ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

Позивач доводить, що довіреність та договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі були укладені на підставі підроблених документів, поза його волею, що є достатніми підставами для визнання їх недійсними.

Суд першої інстанції частково задоволив позов ОСОБА_2 визнавши недійсною довіреність від 18.11.2020 та визначив розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод". Відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав від 23.11.2020. Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Згідно з ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Як встановлено судом, використовуючи від імені позивача довіреність, громадянин ОСОБА_3 підписав Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 від 23.11.2020.

Згідно цих документів ОСОБА_3 продав гр-ну ОСОБА_1 належну ОСОБА_2 частку у розмірі 36,24% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод", діючи на підставі довіреності від 18.11.2020., посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М.

Також, на підставі зазначених документів внесено зміни до ЄДРПОУ щодо складу учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод".

Позивач доводить, що довіреність та договір купівлі-продажу частки були укладені на підставі підроблених документів, поза його волею, оскільки довіреність від 18.11.2020 він не підписував, та як наслідок у ОСОБА_3 не було повноважень укладати договір купівлі-продажу корпоративних прав з ОСОБА_1 . Вказане на думку ОСОБА_2 є достатніми підставами для визнання оспорюваних правочинів недійсними. В свою чергу вимоги щодо визначення розміру статутного капіталу, вартості частки у статутному капіталі товариства є похідними.

Так, матеріали справи містять копію паспорту громадянина України - ОСОБА_2 (том. 1 а.с. 37-40), суд першої інстанції оглянув оригінал паспорту у судовому засіданні 27.01.2021 року (том. 1 а.с. 59-65) та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М. було надано суду засвідчену копію паспорту особи (том. 2 а.с. 9-16).

Суд першої інстанції співставив оригінал та копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 і встановив істотні розбіжності. Так, у копії паспорту, наданому приватним нотаріусом зазначено, що ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_9 , місце народження - м. Вінниця, тоді як згідно копії паспорту гр-на України ОСОБА_2 , долученої до позову, 19.06.2020 позивач був знятий з реєстрації за даною адресою і 20.11.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , а місце народження - смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області. Не співпадали також фотокартки у паспорті та дата вклеювання нової фотокартки при досягненні старшого віку.

При цьому, станом на 18.11.2020 паспорт ОСОБА_2 перебував у Лука-Мелешківській сільській раді з метою реєстрації місця проживання, що підтверджується відповідною Довідкою Лука-Мелешківської сільської ради від 03.12.2020 №151 (том. 1 а.с. 41).

Стандарт доказування вірогідності доказів (ст.79 ГПК України) підкреслює необхідність зіставлення судом доказів (ст.ст. 74, 76-79, 86), як окремо, так і у їх сукупності, оцінюючи їх вірогідність і взаємний зв`язок, які надає позивач та відповідач. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановленого, місцевий господарський суд вважав, що надані докази є більш переконливими на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 волевиявлення на укладення довіреності від 18.11.2020.

Також матеріали справи містять Висновок експерта №СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (том. 3 а.с. 10-21), який складений на вимогу постанови слідчого в рамках кримінального провадження №12020020000000408.

Так, судовим експертом Симоненко В.С. за результатом проведення експертного дослідження встановлено, що підпис на довіреності від 18.11.2020 від імені ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; рукописний запис " ОСОБА_2 " виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц та від 25.03.2021 у справі №752/21411/17, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у справі навіть незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений, і якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Доказова цінність висновків експерта залежить від його логічної форми. Значущість експерта полягає у тому, що у результаті проведення експертизи він надає суду нову інформацію, встановлює факти, відповідно до яких суд робить певні висновки.

При цьому, згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що висновок експерта №СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021 отриманий відповідно до вимог закону, містить підпис судового експерта, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384,385 КК України, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичного центру МВС України є визначеною законом державною спеціалізованою установою, уповноваженою на складення експертних висновків.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що експертиза проведена у кримінальному провадженні не може бути належним та допустимим доказом, відповідно до положень ГПК України, оскільки на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, а належним та допустимим доказом при розгляді даної справи може бути висновок експерта, наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, який повинен відповідати вимогам ст. 98 ГПК України.

Також не приймаються до уваги доводи скаржника, що висновок експерта за наслідками проведеної судово - почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12020020000000408 від 27.11.2020 не містить підпису експерта, що останній попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки спростовується наявним у справі висновком.

Оцінюючи надані докази в сукупності суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_2 вільного волевиявлення на укладення довіреності від 18.11.2020, яка складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М., зареєстрована в реєстрі за №2551. Тобто, належна позивачу частка у розмірі 36,24% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" вибула з володіння ОСОБА_2 поза волею.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Частина 1 ст. 244 ЦК України визначає, що за довіреністю може здійснюватись представництво, яке ґрунтується на договорі.

Частина 5 ст. 202 ЦК України визначає, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Використання недійсної довіреності спричинило вибуття поза волею власника належних корпоративних прав, станом на момент розгляду справи строк дії довіреності не сплинув, тому існує реальна можливість її неодноразового використання на шкоду інтересам позивача.

Таким чином, встановлення судом обставин стосовно відсутності вільного волевиявлення учасника правочину та невідповідності вчиненого правочину внутрішній волі є імперативною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Отже, позовні вимоги в частині визнання недійсною довіреності від 18.11.2020, що складена від імені громадянина ОСОБА_2 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" №1 від 23.11.2020 колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

У разі відчуження корпоративних прав за договором підлягають застосуванню також норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, згідно з ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статтею 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.

Положеннями ст. ст. 20, 21, 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", чітко розмежовано правові інститути виходу зі складу учасників товариства та відчуження частки, яке може здійснюватись виключно в порядку, встановленому законом.

Зокрема, якщо набувачем частки є особа (особи), яка є учасником даного товариства, перехід права на частку у статутному капіталі може здійснюватись як на підставі окремої цивільно-правової угоди (договір купівлі-продажу, дарування), так і шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників відповідно до вільного волевиявлення останніх.

В той же час, якщо набувачем частки є третя особа, яка не має правового статусу учасника товариства, то перехід до неї права на частку у статутному капіталі має здійснюватись на підставі окремих цивільно-правових угод.

Вказаний порядок переходу права на частку у статутному капіталі кореспондується із реалізацією закріпленого у законі переважного права інших учасників товариства на придбання частки, що відчужується.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення інших учасників товариства про відчуження частки у статутному капіталі ОСОБА_2 , а також інформації про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу.

Як доводить скаржник, 23.11.2020 було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", між гр. ОСОБА_2 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 діяв гр. ОСОБА_3 , та гр. ОСОБА_1 щодо відчуження належної гр. ОСОБА_2 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу товариства.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст.206 цього Кодекс.

Договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статному капіталі товариства повинен вчинятись саме у письмовій формі.

За змістом ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що місцевий господарський суд відповідно до ухвал від 02.03.2021, 29.03.2021, 19.05.2021 неодноразово витребовував у відповідачів оригінал договору купівлі-продажу від 23.11.2020 корпоративних прав №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", укладний між гр. ОСОБА_2 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 діяв гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 щодо відчуження належної гр. ОСОБА_2 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу товариства та докази проведення розрахунків з ОСОБА_2 за придбання частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Оскільки матеріали справи не містять, а на вимогу суду першої інстанції договір купівлі-продажу від 23.11.2020 не було надано, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку не доведено обставини його вчинення, укладення та передачі на користь ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 права власності на належну йому частку у розмірі по 36,24% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод".

В силу вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є ціна та строк (ч. 3 ст. 180 ГК України).

На підтвердження передачі частки позивача у статутному капіталі товариства до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі, однак у вказаному акті відсутні відомості про вартість цієї частки, права на яку передано, строку проведення розрахунків. Тобто, відсутні такі істотні умови договору купівлі-продажу як ціна та строк (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Матеріали справи не містять договору укладеного в письмовій формі та доказів проведення розрахунків з ОСОБА_2 .

Таким чином, наявні у справі документи не можуть вважатися такими, в яких письмово виражено волевиявлення обох сторін на укладення двостороннього письмового договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та відсутні відомості щодо виконання такого договору або підтвердження його вчинення у інший спосіб.

Аналогічно, на підтвердження відомостей щодо переходу корпоративних прав до ОСОБА_4 надано лише Акт приймання-передачі від 28.01.2021, з аналогічними дефектами відносно відсутності істотних умов договору та за відсутності окремого письмового правочину.

Суд зазначає, що чинне законодавство (Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців") не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам.

Однак вказані правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24%, чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі.

Такі протиправні дії призвели до зміни складу учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод" та порушили корпоративні майнові права позивача.

З урахуванням вищевикладеного оспорюваний Договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020, укладений між гр. ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 18.11.2020 складеної від імені гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 щодо відчуження належної гр. ОСОБА_2 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", є неукладеним внаслідок не досягнення сторонами у належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору.

Оскільки суд встановив Договір купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 23.11.2020 неукладеним, тому до ОСОБА_1 не перейшло право власності на корпоративні права ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24% частки у статутному капіталі, а відтак відповідач не набув як право на частку так і право з частки товариства. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки, Договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" №1 від 23.11.2020 є неукладеним та не породжує правових наслідків, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Згідно висновків ВП ВС від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Таким чином, достатньою підставою для захисту прав позивача є констатація правового факту неукладеності Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" №1 від 23.11.2020 із застосуванням відповідних правових наслідків, які призведуть до поновлення прав на частку у ЄДРПОУ.

Таким чином суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні первісного позову в частині вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020.

Щодо позовної вимоги про визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" та розміру часток учасників товариства колегія суддів зазначає наступне.

На підставі ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, враховуючи підстави позову, суд не позбавлений можливості застосувати спосіб захисту прав, який передбачений нормою закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/876/16 від 22.10.2019).

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону).

В даному випадку необхідно застосовувати спосіб захисту визначений ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" шляхом визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 46 000 000,00 грн., а також розміру часток учасників:

ОСОБА_2 : 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.;

ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн.;

ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що предметом Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" №3865/20 від 22.12.2020 є перехід від ОСОБА_13 до ОСОБА_8 прав на частку у розмірі 36,2391%. Оскільки, належний ОСОБА_2 розмір частки становив 36,24%, то ОСОБА_13 не вчинено дій відносно передачі прав на 0,0009% корпоративних прав.

Тому, визначення розміру частки позивача та статутного капіталу виключить можливість пред`явлення вимог щодо володіння корпоративними правами зі сторони як відповідача, так і третьої особи із самостійними вимогами.

У такий спосіб буде відновлено правове становище позивача, яке існувало до моменту порушення його прав внаслідок переходу прав на частку згідно недійсної довіреності і неукладеного договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020, а також інших правочинів.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права (не повідомлення скаржника про дату і час судового засідання призначене на 12.07.2021) не знайшли свого підтвердження, оскільки адвокат Крестьянінова Л.В. 09.07.2021 подала заяву в якій повідомила про неможливість прибути в судове засідання. Враховано при цьому також, що місцевий господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, суд першої інстанції, з призначення 05.02.2021 справи до розгляду та до моменту ухвалення 12.07.2021 рішення, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Отже, відсутні підстави для скасування за ст. 277 ГПК України судового рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 12.07.2021 у справі №902/69/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 28.12.2021

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.