Рішення
від 12.07.2021 по справі 902/69/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/69/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В. , при секретарі Шейгець І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2

до: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , код - НОМЕР_3

до: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

ОСОБА_6 , АДРЕСА_6

ОСОБА_7 , АДРЕСА_7 код - НОМЕР_4

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маляренко Світлана Миколаївна, вул. Чорновола, 26/2, буд. 4, м. Київ, 01135

Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Ярова Яна Миколаївна, вул. Зодчих, 36, корп. 74, м. Вінниця, 21037

Держаний реєстратор Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Дмитро Вікторович, вул. Машинобудівників, 4-А, смт Чабани, Фастівський район, Київська область, 08162

про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу корпоративних прав, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 , код - НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

до: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2

до: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

до: ОСОБА_6 , АДРЕСА_6

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622

про усунення перешкод у користуванні часткою у статутному капіталі товариства

В С Т А Н О В И В :

25.01.2021 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про:

- визнання недійсною довіреності від 18.11.2020 року, що складена від імені громадянина ОСОБА_1 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за № 2551;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_1 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_3 , та громадянином ОСОБА_2 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_1 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод";

- витребування від відповідача громадянина ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_9 ) на користь позивача - громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_10 ) 36,24% частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622; 22700, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3), вартість якої становить 16 670 000,00 грн.

Також, 25.01.2021 року до позовної заяви позивачем додано клопотання (б/н від 25.01.2021 року) (№ 01-34/691/21 від 25.01.2021 року), в якій останній просить суд витребувати від відповідача громадянина ОСОБА_2 оригінал договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020 року та докази проведення оплати ним як покупцем придбаної частки у статутному капталі на виконання зазначених у цьому договорі умов.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року відкрито провадження у справі № 902/69/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 25.02.2021 року.

09.02.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 09.02.2021 року) (вх.канц. № 01-34/1258/21 від 09.02.2021 року) про зміну підстав позову та заміну первісного відповідача належним, в якій останній просить суд прийняти заяву про зміну предмету позову ОСОБА_1 у справі № 902/69/21, яка полягає у доповненні первинної позовної заяви обставинами, які зазначені в описовій частині даної заяви та здійснювати подальший розгляд позову з урахуванням її змісту. Замінити в позовній вимозі ОСОБА_1 про витребування частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" первісного відповідача, громадянина ОСОБА_2 , на належного - громадянина України ОСОБА_4 .

У зв`язку із заміною відповідача позивач просить розглядати вимогу ОСОБА_1 щодо витребування частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" в наступній редакції: "Витребувати від відповідача - громадянина України ОСОБА_4 ( АДРЕСА_11 ) на користь позивача - громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_10 ) 36.24% частки в статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" ЄДРІПОУ 32456622; 22700. м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3), вартість якої становить 16 670 000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу 902/69/21 для судового розгляду по суті на 28.05.2021 року.

В судовому засіданні 28.05.2021 року оголошено перерву до 04.06.2021 року.

31.05.2021 року представником позивача до суд подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (б/н від 31.05.2021 року) (вх.канц. № 01-34/4950/21). В кості додатків до клопотання додано ряд документів. Зазначене клопотання заявником сформовано в системі "Електронний суд".

31.05.2021 року до суду представником позивача подано заяву про зміну предмету позову (вх.канц. № 01-34/4944/21 від 31.05.2021 року), в якій останній просить суд поновити строк для подання заяви, щодо зміни предмету позову. Прийняти заяву до розгляду та замінити вимоги про витребування від відповідача - громадянина України ОСОБА_4 ( АДРЕСА_11 ) на користь позивача - громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_10 ) 36.24% частки в статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" ЄДРІПОУ 32456622; 22700. м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3), вартість якої становить 16 670 000,00 грн.

Розглядати наступні вимоги: "Визначити наступний розмір статутного капіталу, склад учасників та розподіл часток учасників у статному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622), а саме: розмір статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622) становить 46 000 000,00 грн, в якому:

- ОСОБА_1 належить частка у розмірі 36,24% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" номінальною вартістю 16 670 000,00 грн;

- ОСОБА_5 належить частка у розмірі 36,23% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" номінальною вартістю 16 665 000,00 грн;

- ОСОБА_6 належить частка у розмірі 27,53% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

Решту позовних вимог залишити незмінними. Зазначену заяву заявником сформовано в системі "Електронний суд".

04.06.2021 року в судове засідання з`явилися представники позивача, відповідачів 1, 2 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та третіх осіб ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ). Представники відповідача 3 (Марчевського І.А.) та треті особи ( ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТОВ "Іллінецький цукровий завод", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М., Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Ярова Я.М., Держаний реєстратор Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Д.В.) правом участі в судовому засіданні не скористались.

В судовому засіданні 04.06.2021 року представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8 подано ряд документів зокрема:

- письмові пояснення (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5103/21) за змістом яких, заявник просить суд відмовити в задоволенні позову повністю;

- клопотання (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5122/21) про поновлення строку для подачі клопотання та призначення у справі № 902/69/21 судової почеркознавчої експертизи;

- клопотання (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5123/21) про колегіальний розгляд справи № 902/69/21 у складі трьох суддів;

- клопотання (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5124/21), в якому заявник просить суд почати розгляд справи № 902/69/21 спочатку з стадії підготовчого провадження та встановити строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення;

- заяву (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5126/21) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ;

- позовну заяву про зміну предмету позову (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5127/21), в якій остання просить суд поновити строк для подання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заяви про зміну предмету позову по справі № 902/69/21, прийняти її до розгляду та задовольнити позовні вимоги наступного змісту, а саме: скасувати рішення державного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича від 29.01.2021 року № 1001521070035000100 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622), яким було переоформлено на ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622) номінальною вартістю 16 670 000,00 грн. Також, останній просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_8 майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622) в розмірі 36,2391% номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

Також, 04.06.2021 року в судовому засіданні представником відповідачів подано відзив на позовну заяву (б/н від 03.06.2021 року).

В судовому засіданні 04.06.2021 року судом постановлено протокольну ухвалу про відхилення клопотання представника позивача, що надійшло на адресу суду 31.05.2021 року про долучення до матеріалів справи доказів (б/н від 31.05.2021 року) (вх.канц. № 01-34/4950/21), оскільки позивачем необґрунтовано неможливості подання зазначених доказів на стадії підготовчого провадження.

04.06.2021 року в судовому засіданні судом долучено до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5127/21) та прийнято її до розгляду, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Також, в судовому засіданні долучено відзив представника відповідачів на позовну заяву (б/н від 03.06.2021 року), про що постановлено протокольну ухвалу.

Судом розглянуто клопотання (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5124/21) про розгляд справи № 902/69/21 спочатку з стадії підготовчого провадження, за результатами чого судом постановлено протокольну ухвалу про часткове задоволення клопотання, в частині розгляду справи спочатку на стадії розгляду справи по суті, оскільки згідно приписів ч. 4 ст. 49 ГПК України повторне призначення підготовчого засідання не передбачено.

Окрім того, судом долучено до матеріалів справи клопотання про призначення у справі № 902/69/21 судової почеркознавчої експертизи, при цьому судом буде надано оцінку поданому клопотанню на стадії дослідження письмових доказів, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 04.06.2021 року судом оголошено перерву до 11.06.2020 року, про що постановлено протокольну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На підставі ст. 197 ГПК України суд постановив провести судове засідання 11.06.2021 року у режимі відеоконференції. Згідно даних Web-програми "Бронювання систем відеоконференцзв`язку" Господарським судом Вінницької області на визначену дату було створено заявку на бронювання майданчика (залу) для проведення судового засідання в режимі відеоконференції в Господарському суді міста Києва.

Ухвалою суду від 04.06.2021 року відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні клопотання від 03.06.2021 року, поданого у судовому засіданні 04.06.2021 року, про розгляд справи №902/69/21 колегіально у складі трьох суддів.

Також даною ухвалою відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні заяви від 03.06.2021 року, поданої у судовому засіданні 04.06.2021 року, про залишення без розгляду у справі №902/69/21 позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу корпоративних прав та витребування частки у статутному капіталі.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року повідомлено учасників справи про дату судового засідання.

09.06.2021 року до суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8 надійшла заява (б/н від 08.06.2021 року), в якій останній просить суд прийняти до розгляду заяву про відмову від частини позовних вимог у справі № 902/69/21, а саме: від вимоги про скасування рішення державного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича від 29.01.2021 року №1001521070035000100 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622), яким було переоформлено на ОСОБА_4 частку у статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

Також, в заяві останній просить суд задовольнити позовну вимогу у справі № 902/69/21 наступного змісту: усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_8 майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,2391% номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

11.06.2021 року в судовому судом прийнято до розгляду заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8 про відмову від частини позовних вимог у справі № 902/69/21, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 11.06.2021 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 15.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 11.06.2021 року.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 15.06.2021 року в режимі відеоконференції з Вишгородським районним судом Київської області та Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року поновлено ОСОБА_8 строк для подачі клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №902/69/21 та відмовлено у задоволенні клопотання від 03.06.2021 року (вх. №01-34/5122/21 від 04.06.2021 року) про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №902/69/21.

Також даною ухвалою відмовлено представнику відповідачів адвокату Крестьяніновій Л.В. у задоволенні клопотання від 28.05.2021 року (вх. №01-34/4893/21) про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №902/69/21.

Ухвалою суд від 14.06.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 15.06.2021 року постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 17.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 15.06.2021 року.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 17.06.2021 року в режимі відеоконференції з Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (зал №211), за участю представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8 - Мазуренко Т.С. та представника відповідачів (Маслова О.М. та ОСОБА_3 ) - Крестьянінової Л.В., яку занесено до протоколу судового засідання 15.06.2021 року.

Представників відповідачів та третьої особи із самостійними вимогами повідомлено про дату наступного телефонограмою (том. 4 а.с. 100, 101).

Ухвалою суду від 16.06.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

17.06.2021 року судове засідання у справі № 902/69/21 не відбулось, в зв`язку з зайнятістю Головуючого судді Міліціанова Р.В. у розгляді справи № 902/49/21, про що секретарем судового засідання складено довідку від 17.06.2021 року, яка долучена до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про призначення дати наступного судового засідання з розгляду справи по суті на 12.07.2021 року.

При цьому, з метою забезпечення участі у судовому засіданні, судом вирішено провести судове засідання 12.07.2021 року в режимі відеоконференції з Київським апеляційним судом (зал № 1106), за участю представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8 - Мазуренко Т.С. та представника відповідачів - Крестьянінової Л.В.

Про наступну дату судового засідання представники позивача та третьої особи ОСОБА_6 повідомлені під розпис у судовому засіданні.

У судове засідання 12.07.2021 року прибув представник позивача.

Треті особи та відповідачі за позовом третьої особи правом участі у судовому засіданні не скористались. Матеріали справи містять заяви приватних нотаріусів про розгляд справи без їх участі.

Обізнаність представників відповідачів та третьої особи щодо дати судового засідання 12.07.2021 року підтверджується телефонограмами секретаря судового засідання.

Також, судом забезпечено можливість участі представника відповідачів у судовому засіданні в режимі відеконференції з Київським апеляційним судом.

Однак, представники відповідачів та третьої особи ОСОБА_8 до приміщення Київського апеляційного суду не прибула, причини неявки не повідомила.

Крім того, на електронні поштові скриньки представників, які вони самостійно повідомили суду та розміщені у Єдиному реєстрі адвокатів України, направлено ухвалу суду від 18.06.2021 року.

Інформація щодо обізнаності адвоката Мазуренко Т.С. вілносно дати судового засідання підтверджується відомостями про отримання 01.07.2021 року ухвали суду від 18.06.2021 року (витяг з веб-порталу ДП "Укрпошта долучено до матеріалів справи").

Адвокат Крестьянінова Л.В. направила до суду електронною поштою клопотання від 09.07.2021 року про неможливість прибути до суду через участь у іншому судовому засіданні (вх. №01-34/6235/21 від 12.07.2021 року).

При вирішенні питання відносно можливості розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи ОСОБА_10 , судом враховано, що статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами, з урахуванням висловлених учасниками процесу позиції.

Судом встановлено, що розгляд справи перебуває на стадії проведення судових дебатів, про підготовку до проведення яких клопотали саме представники відповідачів та третіх осіб у судовому засіданні 11.06.2021 року.

Мотивами відкладення розгляду стала необхідність письмового оформлення виступів у судових дебатах, однак станом на 12.07.2021 року такі письмові документи до суду не направлено.

Ухвалою суду від 05.02.2021 року відкрито провадження у справі № 902/69/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Загальний строк розгляду справи не може перевищувати 120 календарних днів та обчислюється з дати відкриття провадження у справі (ч. 1 та ч. 2 ст. 195 ГПК України).

Ухвалою суду від 11.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.05.2021 року. В подальшому, враховуючи заяву третьої особи суд розпочав розгляд справи спочатку.

Тому, граничні строки вирішення спору вичерпані.

Суд враховує, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст. 43 ГПК України).

Усі процесуальні дії, а також реалізація учасниками наданих прав повинні здійснюватись у межах процесуальних строків.

Розумність строків розгляду справи визначено засадою господарського судочинства (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

В силу ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку.

Тому, відкладення судового розгляду можливо виключно у межах термінів його проведення.

Суд неодноразово у судових засідання звертав увагу представників сторін на дотримання строків вчинення процесуальних дій.

Суд також зауважує, що з метою забезпечення особистої участі відповідачів та третіх осіб неодноразового розміщувались оголошення про виклик через сайт Судової влади України (02.03.2021, 29.03.2021, 19.05.2021 рр.) з дотриманням вимог ст. 197 ГПК України (том. 1 а.с. 213-215; том. 2 а.с. 17-25; том. 3 а.с. 58-69).

Матеріали справи містять відомості про вручення ухвали суду 18.06.2021 року представнику третьої особи адвокату Мазуренко Т.С.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи строки розгляду справи та не повідомлення представником обставин, які могли б підтвердити поважні причини не прибуття до суду, відсутні підстави для відкладення судового розгляду.

Тому, суд відхиляє клопотання адвоката Мазуренко Т.С. від 15.06.2021 року (том. 4 а.с. 114-139), оскільки учасника процесу повідомлено про дату засідання належним чином.

Оцінюючи заяву адвоката Крестьянінової Л.В. суд враховує, що згідно з довідкою б/н від 12.07.2021 року, складеною відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області, надіслане клопотання не містить електронного цифрового підпису.

В силу приписів ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Враховуючи те, що відповідачем клопотання надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним та не підлягає розгляду, з урахуванням наведеного вище та приймаючи до уваги приписи Законів України "Про електронні довірчі послуги", Про електронні документи та електронний документообіг".

Додатково суд зауважує, що неприбуття у судове засідання представника відповідачів є повторним, оскільки у судове засідання 15.06.2021 року представник не прибула.

За приписами ч, 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Тобто, повторне не прибуття учасника справи, незалежно від причин неявки не є підставою для відкладення судового розгляду.

Тому, у суду відсутні підстави для розгляду (через відсутність електронного цифрового підпису) та задоволення клопотання адвоката Крестьянінової Л.В. (вх. №01-34/6235/21 від 12.07.2021 року).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 ГПК України, суд викликає або повідомляє учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Тобто, процесуальна можливість повідомлення представника телефонограмою та шляхом направлення електронного документа, що було здійснено шляхом направлення 18.06.2021 року ухвали суду, передбачено вимогами ГПК України.

Скорочення термінів повідомлення учасника справи обумовлено завершенням строків розгляду справи, про що зазначено вище.

Згідно ч. 4 ст. 120 ГПК України, ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Припис ч. 4 ст. 120 ГПК України відносно направлення ухвали суду за п`ять днів стосується необхідності підготовки до вчинення окремої процесуальної дії.

За матеріалами справи такою процесуальною дією є проведення судових дебатів, які мали бути проведені 11.06.2021 року, однак саме за заявою представників відповідача та третьої особи їх проведення було відкладено.

Відтак, з часу оголошення перерви 11.06.2021 року до 12.07.2021 року сплинув визначений ч. 4 ст. 120 ГПК України п`ятиденний термін для підготовки до вчинення відповідної процесуальної дії.

Оцінюючи чинні процесуальні норми, зазначені обставини відносно обізнаності представників відповідачів та третьої особи з датою та місцем проведення справи, обмежені строки розгляду справи по суті, судом розглянуто справу за відсутності зазначених представників учасників справи.

Судом досліджено процесуальні позиції сторін по справі та встановлено наступне.

Позивач, в якості підстав позовних вимог посилається на володіння часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод", статутний капітал якого становив 46 000 000,00 гривень та розподілявся наступним чином: ОСОБА_1 - 36,24%; ОСОБА_6 - 27,53%, ОСОБА_5 - 36,23%.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач дізнався, що станом на 27.11.2020 року замість нього учасником даного товариства стала відображатись наступна фізична особа: ОСОБА_2 - 36,24% статутного капіталу.

Оскільки позивач не відчужував належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" та не видавав жодній особі довіреності на відчуження частки, до органу Національної поліції у Вінницькій області була подана відповідна заява про скоєння злочину, яка була внесена до ЄРДР за № 12020020000000408 від 27.11.2020 року.

З Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020р. з`ясувалось, що невідомий позивачеві громадянин ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020р. продав гр-ну ОСОБА_2 : належну ОСОБА_1 частку у розмірі 36,24% статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод", діючи нібито від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.11.2020 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною.

Позивачем до Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України була подана відповідна скарга від 04.12.2020р. з проханням скасувати в ЄДР відповідні реєстраційні записи щодо зміни власників часток позивачів у Статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод".

З метою захисту своїх прав позивач вважає, що існують визначені законодавством України правові підстави для визнання недійсними довіреностей, вищенаведеного договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020р., на підставі якого був складений відповідний Акт приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод", а також витребувати на користь ОСОБА_1 належну частку.

Крім того, Позивачу з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.02.2021р., стало відомо, що повторно у незаконний спосіб відчужено частку позивача у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" на користь ОСОБА_4 .

Посилаючи на неодноразове вчинення протиправних реєстраційних дій та враховуючи правові висновки Верховного Суду, позивачем у заяві поставлено вимоги про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства у первісному вигляді.

Представник відповідачів не надала відзиву у письмовій формі, зазначила, що усі заперечення проти позову висловить у судових дебатах.

Представником третьої особи ОСОБА_6 надано письмові пояснення від 26.05.2021 року (вх. №01-34/4788/21), у яких зазначено, що Міністерством юстиції України усунуто наслідки неправомірних дій державного реєстратора Чабанівської селищної ради Коваленка Д.В., однак ОСОБА_1 звертається до Господарського суду міста Києва з такими позовами до Міністерства юстиції України (том. 3 а.с. 70-81).

Також, представником третьої особи повідомлено про наявність судових Рішень Іллінецького районного суду Вінницької області у трудовому спорі щодо поновлення на посаді керівника товариства.

Представник звертає увагу суду на ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 05.04.2021 року зареєстрували товариство з обмеженою відповідальністю Іллінецька цукроварня (м. Іллінці, вул. Європейська, буд. 3, код ЄДРПОУ 44277694).

Представником третьої особи із самостійними вимогами надано письмові пояснення по суті первісного позову (№01-34/5103/21 від 04.06.2021 року), у яких поставлено під сумнів наданий позивачами доказ - висновок експерта за наслідками проведеної судово - почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні №12020020000000408 від 27.11.2020 року.

Експертиза проведена у кримінальному провадженні не може бути належним та допустимим доказом, відповідно до положень ГПК України, оскільки на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Висновок не містить підпису експерта, що останній попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У матеріалах справи відсутні докази про існування кримінального провадження, відкритого за фактом нібито підроблення паспорту ОСОБА_1 .

Також в матеріалах даної справи немає доказів того, що вироком суду, постановленим у кримінальній справі, не встановлено вини будь-яких осіб, виражену в підробленні та використанні підробленого паспорта ОСОБА_1 (том. 3 а.с. 240-254).

28.05.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства (вх. №571/21).

ОСОБА_8 у поданому позові посилається на укладення 22.12.2020 року договору №3865/20 купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод (ідентифікаційний код - 32456622), далі - Договір, за умовами якого Сторони домовились про наступне:

Продавець відступив шляхом продажу частку у розмірі 36,2391% Статутного капіталу ТОВ Іллінецький цукровий завод (надалі за текстом - Товариство ) вартістю 16 670 000,00 грн, належних йому в статутному капіталі, а Покупець прийняв частку та сплатив за неї обумовлену цим Договором суму.

Третя особа вважає себе фактичним, законним власником 36,2391% частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

Однак, з невідомих причин в державному реєстрі власником частки зазначений ОСОБА_4 .

Таким чином, ініційований ОСОБА_1 господарський спір спрямований на позбавлення власності, яка коштувала ОСОБА_8 16 670 000,00 грн (том. 3 а.с. 90-111).

03.06.2021 року представником відповідачів за первісним позовом надано відзив на позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у якому наголошено, що з 22.12.2020 року ОСОБА_8 , є власником 36,2391% частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод вартістю 16 670 000,00 грн. на підставі Договору та Акту.

Тому, представник відповідачів просить задовольнити позов третьої особи із самостійними вимогами (том. 3 а.с. 224-231).

Розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази, оглянувши матеріали кримінального провадження №12020020000000408 , матеріали реєстраційної справ ТОВ "Іллінецький цукровий завод", заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Станом на 03.09.2015 року учасниками ТОВ Іллінецький цукровий завод були ОСОБА_1 з розміром частки 33,34%, ОСОБА_6 - 33,34% та ОСОБА_5 - 33,33%, що підтверджується Протоколом позачергових зборів учасників товариства №1/09-2015 (том. 2 а.с. 165-178).

Станом на 27.11.2020 року статутний капітал ТОВ Іллінецький цукровий завод становив 46 000 000,00 гривень та розподілявся серед учасників даного товариства наступним чином: ОСОБА_1 - 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн; ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн; ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн., що встановлено з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том. 1 а.с. 24-38).

18.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною посвідчено довіреність, яка складена від імені громадянина ОСОБА_1 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , зареєстрована в реєстрі за № 2551, з питань представництва щодо відчуження, купівлі-продажу будь-якої частки в статному капіталі будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю або приватного підприємства за ціною та на умовах на розсуд представників (том. 1 а.с. 19).

Станом на 29.11.2020 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стали відображатися відомості щодо ОСОБА_2 , як власника частки розміром 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн, яка належала ОСОБА_1 .

При цьому, розмір часток інших учасників ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) залишились незмінними (том. 1 а.с. 29-33).

Як встановлено судом, 17.11.2020 року ОСОБА_2 підписано довіреність на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_12 з питань представництва щодо відчуження, купівлі-продажу будь-якої частки в статному капіталі будь-якого товариства з обмеженою відповідальністю або приватного підприємства за ціною та на умовах на розсуд представників, зокрема відносно частки у ТОВ Іллінецький цукровий завод .

Зазначену довіреність посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М. та зареєстровано у реєстрі за №506 (том. 1 а.с. 23).

23.11.2020 року громадянином ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , подано до державного реєстратора заяву про зміну складу учасників товариства на підставі Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод від 23.11.2020 року.

Акт складено на підставі Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ Іллінецький цукровий завод № 1 від 23.11.2020р., укладеного між громадянином ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_7 , та громадянином ОСОБА_3 , котрий діяв від імені ОСОБА_1 (том. 2 а.с. 31-39; 151-159).

ОСОБА_3 , при підписанні Акту приймання-передачі частки від 23.11.2020 року, діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18.11.2020 року.

Предметом Договору купівлі-продажу була належна позивачу частка у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод у розмірі 36,24%.

Зазначені обставини судом встановлено на підставі матеріалів реєстраційної справи ТОВ Іллінецький цукровий завод (код 32456622), які оглянуто у судовому засіданні (том. 2 а.с. 26-72; 147-178).

22.12.2020 між ОСОБА_8 (Покупець), та ОСОБА_2 (Продавець), в особі ОСОБА_13 було укладено Договір №3865/20 купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622).

За умовами даного договору Продавець відступив шляхом продажу частку у розмірі 36,2391% Статутного капіталу ТОВ Іллінецький цукровий завод вартістю 16 670 000,00 гри, а Покупець прийняв частку та сплатив за неї обумовлену цим Договором суму.

Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані частки на момент підписання даного Договору (том. 3 а.с. 93-95).

Також, 22.12.2020 року між ОСОБА_8 (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець), в особі ОСОБА_13 підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод , підписи на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О., зареєстровано в реєстрі за № №2503, 2504 (том. 3 а.с. 94, 95).

Відомості щодо власності ОСОБА_8 на спірну частку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

В подальшому, 28.01.2020 року громадянином ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_7 , підписано з ОСОБА_4 Акт приймання-передачі корпоративних прав ТОВ Іллінецький цукровий завод у розмірі 36,24%.

Згідно даного Акту корпоративні права передаються на підставі Договору курівлі-продажу б/н від 28.01.2021 року, договірна вартість становить 16 670 000,00 грн, право власності переходить до Покупця після державної реєстрації переходу корпоративних прав (том. 2 а.с. 218).

Станом на 01.02.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стали відображатися відомості щодо ОСОБА_4 , як власника частки розміром 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн, яка належала ОСОБА_1 .

При цьому, розмір часток інших учасників ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) залишились незмінними (том. 1 а.с. 29-33).

Так, 28.01.2021 року до державного реєстратора подано заяву щодо зміни складу учасників юридичної особи (том. 2 а.с. 251-256).

29.01.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно рішення державною реєстратора Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Д.В. від 29.01.2021, №1001521070035000100 відбулися зміни щодо складу учасників ТОВ Іллінецький цукровий завод та їх часток.

Зазначені обставини встановлено з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том. 1 а.с. 121-126).

01.04.2021 року Наказом Міністерства юстиції України №1215/5 задоволено скаргу ОСОБА_2 від 01.02.2021 року, скасовано у Єдиному державному реєстрі реєстраційну дію від 29.01.2021 16:27:25, №1001521070035000100 Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу , проведену державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленко Дмитром Вікторовичем щодо ТОВ Іллінецький цукровий завод (код 32456622).

Також, Міністерством юстиції України анульовано державному реєстратору доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том. 3 а.с. 77).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Враховуючи предмет та зміст заявлених позивачем вимог вказаний спір є корпоративним та відноситься до юрисдикції господарського суду.

Предметом позову у даній справі, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31.05.2021 року (вх. №01-34/4944/21) (том. 3 а.с. 210-213), є вимоги позивача про:

- визнання недійсною довіреності від 18.11.2020 року, шо складена від імені громадянина ОСОБА_1 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ,

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_1 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_3 , та громадянином ОСОБА_2 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_1 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод",

- визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 46 000 000,00 грн та часток учасників товариства: ОСОБА_1 : 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн; ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн; ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

В якості підстав позовних вимог позивач вказує, що оспорювані правочини (довіреність та договір купівлі-продажу частки) були укладені на підставі підроблених документів, поза його волею, що вважає достатніми підставами для визнання їх недійсними.

Вимоги щодо визначення розміру статутного капіталу, вартості частки у статутному капіталі товариства є похідними вимогами від позовних вимог щодо визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу корпоративних прав.

За змістом статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в рамках корпоративних відносин.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Позивач посилається на відсутність волевиявлення відносно видачі оспорюваної довіреності та її не підписання, як наслідок відсутності повноважень у ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав з ОСОБА_2 .

До позовної заяви долучено копію паспорту ОСОБА_1 (паспорт громадянина України) (том. 1 а.с. 37-40).

Судом також встановлено особу ОСОБА_1 та оглянуто оригінал його паспорту при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову у судовому засіданні 27.01.2021 року (том. 1 а.с. 59-65).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною надано суду засвідчені копії документів на підставі яких посвідчено довіреність від 18.11.2020 року, зокрема копію паспорту особи, котра звернулась до приватного нотаріуса (том. 2 а.с. 9-16).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

Судом співставлено копії документів, котрі посвідчують особу, що долучені до позову та які використовувались при нотаріальному посвідченні оспорюваної довіреності.

В результаті такого дослідження, судом встановлено істотні розбіжності, зокрема у паспорті, наданому приватним нотаріусом зазначено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_12 .

Згідно копії паспорту гр-на України ОСОБА_1 , долученої до позову, 19.06.2020 року позивач був знятий з реєстрації за даною адресою, 20.11.2020р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 .

Станом на 18.11.2020 року паспорт ОСОБА_1 перебував у Лука-Мелешківській сільській раді з метою реєстрації місця проживання, що підтверджується відповідною Довідкою Лука-Мелешківської сільської ради від 03.12.2020р. №151 (том. 1 а.с. 41).

Також у паспорті, наданому приватним нотаріусом, зазначено інше місце народження ОСОБА_1 : м. Вінниця , замість вірного: смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області .

Не співпадає також дата вклеювання нової фотокартки при досягненні старшого віку.

Суттєвою обставиною також є невідповідність фотокарток у паспорті, який долучено до позову з його примірником, котрий використовувався під час посвідчення оспорюваної довіреності.

Наведену інформацію, відомості стосовно відсутності позивача та його оригінального паспорта у місці оформлення довіреності не спростовано відповідачами іншими належними та допустимими доказами.

При оцінці наданих заявником доказів суд враховує, що відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20).

Враховуючи досліджені судом документи, котрі посвідчують особу позивача, суд вважає достатніми та більш переконливими доводи представника ОСОБА_1 відносно відсутності волевиявлення позивача на укладення одностороннього правочину (довіреності).

Згідно ст. ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем на підтвердження обставин не підписання оспорювної довіреності надано Висновок експерта №СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021 року Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який складено експертом Симоненко В.С. (том. 3 а.с. 10-21).

Висновок почеркознавчої експертизи, складений на вимогу постанови слідчого в рамках кримінального провадження №12020020000000408.

Згідно даного висновку підпис на довіреності від 18.11.2020 року від імені ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; рукописний запис ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Водночас, суд враховує даний висновок в сукупності з іншими дослідженими доказами відносно використання недостовірного документа, що посвідчує особу позивача, з метою оформлення оспорюваної довіреності.

В силу вимог ст. 78 ГПК України, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Представником позивача доведено правомірність отримання висновку та можливість його використання у господарській справі.

Так, на підставі адвокатського запиту представника позивача, Слідчим СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області Ткаченко Д.С. надано дозвіл на отримання копії висновку у НДКЦ МВС України та долучення до матеріалів справи №902/69/21 (том. 3 а.с. 7-9).

Тому, суд не вбачає при оцінці висновку експерта суперечностей з положеннями ст. 78 ГПК України.

Матеріалами справи спростовано доводи представника відповідачів та третіх осіб з приводу того, що висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19-20/38714-ПЧ від 02.04.2021 року, не містить особистого підпису судового експерта, оскільки у матеріалах справи міститься зазначений висновок за підписом судового експерта В.С. Симоненко (том. 3 а.с. 10-21).

Перелік суб`єктів судово-експертної діяльності визначається статтею 7 Закону України Про судову експертизу .

До державних спеціалізованих установ належать, зокрема: експертні служби Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичного центру МВС України є визначеною законом державною спеціалізованою установою, уповноваженою на складення експертних висновків.

Щодо можливості врахування у господарському процесі висновків експертиз, проведених в рамках кримінального провадження суд зазначає, що за відсутності аналогічного висновку у господарській справі, такі документи є письмовими доказами (ст. 91 ГПК України) та мають оцінюватись судом на рівні інших наявних у справі доказів.

Частиною 3 ст. 98 ГПК України надано право надання висновку експерта учасником справи, тобто врахування лише висновків експертних досліджень, які призначені судом, не є імперативним.

Відповідач, в силу вимог ст. 74 ГПК України, повинен спростувати надані позивачем докази.

При цьому, суд зауважує, що призначення аналогічної експертизи з такими ж питаннями та її направлення до тієї ж установи суперечитиме процесуальній доцільності та своєчасному вирішенню справи.

Суду не доведено також, що висновки експертиз, на які посилався позивач отримані з порушенням порядку, визначеного законом.

Можливість використання в якості доказів при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019 року), № 461/3675/17 (постанова від 05 лютого 2020 року), №9901/740/18 (постанова від 10.03.2020 року).

Зокрема, Верховним Судом визначено правомірним надання оцінки матеріалам кримінального провадження як доказам, а не врахування як преюдиційних встановлених обставин.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у іншій справі якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Експерти повинні бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Однак, надані представниками відповідача та третьої особи із самостійними вимогами клопотання містять лише посилання на неможливості врахування висновку експерта як доказу у господарській справі.

При цьому, мотиви щодо незгоди із висновками по суті наданих відповідей відсутні.

Посилання учасників справи на не повідомлення експерта про кримінальну відповідальність спростовуються текстом наданого позивачем висновку.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотань представників відповідачів та третьої особи із самостійними вимогами про призначення почеркознавчої експертизи із зазначених вище правових підстав.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України передбачена процесуальна можливість надання стороною висновку експерта, при цьому відсутня імперативна вимога щодо його виготовлення саме на замовлення учасника справи.

Тому, суд приймає наданий позивачами доказ, та констатує, що за відсутності заперечень відносно сутності висновків експертизи, повторне її призначення з тих самих питань свідчитиме про зайвий формалізм та спричинить порушення строків судового розгляду.

Оцінюючи надані позивачами докази у їх сукупності суд доходить висновку про відсутність у ОСОБА_1 вільного волевиявлення на укладення одностороннього правочину: довіреності від 18.11.2020 року, яка складена від імені громадянина ОСОБА_1 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за № 2551.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Частина 1 ст. 244 ЦК України визначає, що за довіреністю може здійснюватись представництво, яке ґрунтується на договорі.

Частина 5 ст. 202 ЦК України визначає, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Таким чином, встановлення судом обставин стосовно відсутності вільного волевиявлення учасника правочину, та невідповідності вчиненого правочину внутрішній волі є імперативною підставою для визнання такого правочину недійсним.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позову в частині визнання недійсною довіреності від 18.11.2020 року, яка складена на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від імені громадянина ОСОБА_1 .

Великою Палатою Верховного Суду неодноразово звернуто увагу на необхідності аналізу забезпечення ефективного способу захисту прав при вирішенні питання стосовно визнання недійсними довіреностей як односторонніх правочинів (Постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно:

по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а

по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Суд враховує, що у даній справі позовні вимоги про визнання довіреностей недійсними поєднано з вимогами стосовно врегулювання корпоративного спору.

Використання недійсної довіреності спричинило вибуття поза волею власника належних корпоративних прав, станом на момент розгляду справи строк дії довіреності не сплинув, тому існує реальна можливість її неодноразового використання на шкоду інтересам позивача.

Отже, суду доведено порушення внаслідок оформлення та протиправного використання оспорюваної довіреності прав та законних інтересів позивача, що є достатньою підставою для визнання зазначеної довіреності недійсною.

Як встановлено судом, використовуючи від імені позивача відповідну довіреність, недійсність якої встановлено судом, громадянин ОСОБА_3 підписав Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод від 23.11.2020р. на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 23.11.2020 року.

Згідно цих документів ОСОБА_3 продав гр-ну ОСОБА_2 належну ОСОБА_1 частку у розмірі 36,24% статутного капіталу ТОВ Іллінецький цукровий завод , діючи на підставі недійсної довіреності від 18.11.2020р., посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною.

Також, на підставі зазначених документів внесено зміни до ЄДРПОУ щодо складу учасників ТОВ Іллінецький цукровий завод .

Враховуючи встановлену судом недійсність даної довіреності, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що належна йому частка у розмірі 36,24% статутного капіталу ТОВ Іллінецький цукровий завод вибула з володіння ОСОБА_1 поза волею.

При цьому, позивач вимагає визнання недійсним саме Договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ Іллінецький цукровий завод № 1 від 23.11.2020 року.

Судом неодноразово витребовувався оригінал даного договору у відповідачів шляхом постановлення ухвал, а також у спосіб розміщення оголошення про виклик відповідачів через сайт Судової влади України (02.03.2021, 29.03.2021, 19.05.2021 рр.) з дотриманням вимог ст. 197 ГПК України (том. 1 а.с. 213-215; том. 2 а.с. 17-25; том. 3 а.с. 58-69).

Суд також витребовував у відповідачів та третіх осіб оригінал Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020 року та докази проведення розрахунків з ОСОБА_1 за придбання частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Враховуючи не надання відповідачами та їх представником оспорюваного договору суду не доведено обставини його вчинення, укладення, проведення розрахунків та передачі на користь ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 права власності на належні їм частки у розмірі по 36,24% статутного капіталу ТОВ Іллінецький цукровий завод .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість, інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Згідно ст. 20 Закону Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статтею 24 Закону передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.

Положеннями ст. ст. 20, 21, 24 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , чітко розмежовано правові інститути виходу зі складу учасників товариства та відчуження частки, яке може здійснюватись виключно в порядку, встановленому законом.

Зокрема, якщо набувачем частки є особа (особи), яка є учасником даного товариства, перехід права на частку у статутному капіталі може здійснюватись як на підставі окремої цивільно-правової угоди (договір купівлі-продажу, дарування), так і шляхом фіксації факту перерозподілу часток у статутному капіталі у відповідному рішенні зборів учасників відповідно до вільного волевиявлення останніх.

В той же час, якщо набувачем частки є третя особа, яка не має правового статусу учасника товариства, то перехід до неї права на частку у статутному капіталі має здійснюватись на підставі окремих цивільно-правових угод.

Вказаний порядок переходу права на частку у статутному капіталі кореспондується із реалізацією закріпленого у законі переважного права інших учасників товариства на придбання частки, що відчужується.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст.206 цього Кодекс.

Суд констатує, що договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статному капіталі товариства повинен вчинятись саме у письмовій формі.

За змістом ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

У п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз`яснено, що право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Договором, згідно зі статтею 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Про вірність такого тлумачення свідчить і те, що у Законі України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", внаслідок ухвалення якого втратили чинність стаття 147 ЦК України та стаття 53 Закону України "Про господарські товариства", взагалі не вживається термін "відступлення" щодо частки учасника у статутному капіталі.

Відповідно до частини першої статті 21 зазначеного Закону, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Тобто, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Однак, наявними у справі доказами спростовуються доводи відповідача та його представника відносно отримання від позивача, від імені якого по довіреності діяв ОСОБА_3 , частки на підставі усного Договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі, враховуючи наступне.

Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Наявний у матеріалах справи Акт приймання - передачі частки позивача у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод не містить відомостей про вартість цієї частки, права на яку передано, строку проведення розрахунків.

Суд не може вважати такою ціною визначення номінального розміру статутного капіталу.

Тобто, відсутні такі істотні умови договору купівлі-продажу як ціна та строк (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Всупереч вимогам ст. ст. 76-80 ГПК України, не містять таких доказів також і досліджені судом матеріали кримінального провадження №12020020000000408, матеріали реєстраційної справи ТОВ Іллінецький цукровий завод .

Відповідачами всупереч вимог суду також не надано відповідного договору, укладеного у письмовій формі та доказів проведення розрахунків з позивачем за придбану частку.

Матеріали реєстраційних справ містять достовірні відомості та є документами постійного зберігання на підставі ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Встановлені судом факти підтверджують недотримання вимог щодо укладення відповідного договору у письмовій формі.

Суд виходить з того, що саме за громадянином ОСОБА_2 було зареєстровано право на частку у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод розміром 36,24%, позивач посилається на відсутність юридичної події з переходу права власності на відповідну частку.

Тому саме відповідач ОСОБА_2 має надати докази належного володіння часткою на підставі укладеного договору з Повіреним від імені позивача.

Таким чином, наявні у справі документи не можуть вважатися такими, в яких письмово виражено волевиявлення обох сторін на укладення двостороннього письмового договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Також відсутні відомості щодо виконання такого договору або підтвердження його вчинення у інший спосіб.

Аналогічно, на підтвердження відомостей щодо переходу корпоративних прав до ОСОБА_4 надано лише Акт приймання-передачі від 28.01.2021 року, з аналогічними дефектами відносно відсутності істотних умов договору, та за відсутності окремого письмового правочину.

Чинне законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам.

Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави.

Таким чином, суд надає перевагу доводам позивача відносно відсутності належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити достовірність факту відчуження корпоративних прав на основі вільного волевиявлення, зокрема укладеного сторонами цивільно-правового договору, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24%, чи іншого договору, спрямованого на таке відчуження на оплатній основі.

Тлумачення вчинених сторонами дій як таких, що передбачали безоплатний перехід частки у статутному капіталі товариства, не відповідає принципам справедливості та пропорційності.

Також такий підхід створює істотний економічний дисбаланс для позивачів; така безоплатна передача є для позивача вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє позивача права власності на частку у товаристві, безоплатна передача не має економічного сенсу.

Якщо тлумачити дії сторін як правочин щодо дарування, то це означало б, що позивач раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу вирішив значно погіршити своє становище; у такому випадку права й обов`язки сторін договору виглядали б вочевидь непропорційно (Аналогічний висновок щодо тлумачення подібних правовідносин підтримано Великою Палатою Верховного Суду у справі № 909/1294/15 від 01.10.2019 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах, та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Враховуючи викладене, вказаний правовий висновок Верховного Суду враховується судом з урахуванням характеру та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, підстав для відступу від вказаного правового висновку суд не вбачає.

Підсумовуючи наведені обставини, норми матеріального права, котрі підлягають застосуванню суд доходить висновку, що оспорюваний Договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020 року , який укладений між громадянином ОСОБА_3 , діючим на підставі довіреності від 18.11.2020 року, складеної від імені громадянина ОСОБА_1 , та громадянином ОСОБА_2 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_1 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод " є неукладеним внаслідок не досягнення сторонами у належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору.

Таким чином до гр. ОСОБА_2 не перейшло право власності на корпоративні права ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 36,24% частку у статутному капіталі, а відтак відповідач не набув статусу учасника товариства.

Такі протиправні дії, що призвели до зміни складу учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод" порушили корпоративні майнові права позивача, оскільки відчуження у такій спосіб частки позивача відбулося з недодержанням обов`язкової письмової форми двостороннього правочину та без зустрічної компенсації з боку набувача такої частки.

Додатково суд констатує, що ОСОБА_3 , як представник позивача, діяв без достатнього обсягу повноважень, оскільки вчиняв дії поза волею ОСОБА_1 згідно недійсної довіреності.

Отже, право власності позивача на 36,24% частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод не було припинено у законний спосіб.

Сам факт вчинення дій з державної реєстрації частки не може підтверджувати переходу права власності на відповідну частку, оскільки дана реєстраційна дія не є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Відомості у ЄДРПОУ є достовірними до моменту їх спростування на підставі первинних документів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Отже, факт державної реєстрації є лише офіційним визнанням на державному рівні обставин існування певних вже здійснених юридичних актів та вчинків.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (відповідний висновок міститься у Постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18).

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати змісту первинних документів, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, котрі містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно висновків ВП ВС від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц, у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки, Договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" №1 від 23.11.2020 року є неукладеним та не породжує правових наслідків, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Таким чином, достатньо підставою для захисту прав позивача є констатація правового факту неукладеності Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ Іллінецький цукровий завод №1 від 23.11.2020 року із застосування відповідних правових наслідків, які призведуть до поновлення прав на частку у ЄДРПОУ.

Тому, у задоволенні первісного позову в частині вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020 року суд відмовляє.

Враховуючи встановлені судом обставини, вибуття із власності позивача частки у статутному капіталі поза його волею, з використанням недійсної довіреності, на основі вчинення записів у ЄДРПОУ, які не ґрунтуються на основі укладеного з позивачем письмового договору, суд доходить висновку, що права позивача є порушеними і підлягають судовому захисту.

Крім того, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 Постанови ВП ВС від 14.11.18 року у справі справа № 183/1617/16).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (п. 51 Постанови ВП ВС від 11.02.2020 року у справі № 922/614/19).

Наведені висновки суд застосовує на основі ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Тому, суд погоджується з доводами представника позивача щодо відсутності підстав для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів або дій, внаслідок вчинення яких відбувалися подальші зміни у ЄДРПОУ, а також відчужувались корпоративні права на користь ОСОБА_8 .

При цьому, істотне значення має обрання ефективних способів захисту порушених прав.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").

В свою чергу у рішенні по справі "Каіч та інші проти Хорватії" Європейським cудом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування

Таким чином захист порушених прав та інтересів особи, що звернулась до суду підлягає здійсненню у світлі дотримання принципів встановлених ст. 6 Конвенції, ключовим з яких принцип верховенства права, реалізація якого здійснюється судом із урахування сукупності встановлених обставин справи та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами спору.

При цьому, визначальним в даному аспекті є ефективний захист порушених прав та інтересів особи, такий захист, який за наслідком прийняття судом рішення, як процесуального інструменту захисту, забезпечить їх відновлення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань").

Змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань" передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Подання документів для державної реєстрації за змістом статті 14 наведеного вище Закону здійснюється заявником (засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, в розумінні абзацу 1 пункту 8 частини першої статті 1 Закону).

Водночас статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

З приводу позовних вимог щодо визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" та розміру часток учасників товариства, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 923/876/16 від 22.10.2019 року.

Велика Палата Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону) (п. 58, 61 Постанови).

Тому, суд надає перевагу та вважає доведеною необхідність застосування саме визначеного статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" способу захисту прав позивачів шляхом визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" у розмірі 46 000 000,00 грн, а також розміру часток учасників: ОСОБА_1 : 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн; ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн; ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

Суд також звертає увагу, що предметом Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" №3865/20 від 22.12.2020 року є перехід від ОСОБА_14 до ОСОБА_8 прав частку у розмірі 36,2391%.

Оскільки, належний ОСОБА_1 розмір частки становив 36,24%, то ОСОБА_14 не вчинено дій відносно передачі прав на 0,0009% корпоративних прав.

Тому, визначення розміру частки позивача та статутного капіталу виключить можливість пред`явлення вимог щодо володіння корпоративними правами зі сторони як відповідача, так і третьої особи із самостійними вимогами.

У такий спосіб буде відновлено правове становище позивача, яке існувало до моменту порушення його прав внаслідок переходу прав на частки згідно неукладеного договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Іллінецький цукровий завод" № 1 від 23.11.2020 року, а також інших правочинів.

На підставі ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, враховуючи підстави позову, суд не позбавлений можливості застосувати спосіб захисту прав, який передбачений нормою закону.

Суд також критично оцінює доводи представника третьої особи ОСОБА_6 щодо необхідності залучення останнього та ОСОБА_5 в якості співвідповідачів за вимогами про визначення часток учасників.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 923/876/16 від 22.10.2019 року вказала на ті аспекти, що відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

При вирішенні справи №902/69/21 не йде мова щодо позбавлення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 корпоративних прав, розмір їх часток протягом усього періоду спірних правовідносин є незмінним.

Суд лише констатує належний їм розмір часток до моменту вчинення протиправних дій без зменшення або збільшення їх розміру.

Оцінивши правову природу спірних правовідносин та надавши комплексну оцінку наявним у справі доказам, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх.канц. № 01-34/4944/21 від 31.05.2021 року).

Судом також розглянуто позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" про визначення розміру статного капіталу та розмірів часток учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) (том. 3 а.с. 90-112).

У позовній заяві ОСОБА_8 просить поновити процесуальний строк на подачу позову та вважає себе власником 36,2391% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" з посиланням на укладення 22.12.2020 року з ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_13 , Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" №3865/20, а також підписання 22.12.2020 року Акту приймання - передачі частки, справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О. (том. 3 а.с. 93-95).

Тому, ОСОБА_8 вважає, що має самостійні вимоги на предмет спору, котрий стосується визначення належного власника 36,2391% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод", просить визначити розмір статутного капіталу товариства на рівні 46 000 000,00 грн та розподіл часток між учасниками товариства - ОСОБА_8 - 36,2391%, ОСОБА_5 - 36,2282%, ОСОБА_6 - 27,5326%.

Ухвалою суду від 28.05.2021 року прийнято позовну заяву третьої особи до спільного розгляду з первісним позовом.

04.06.2021 року від ОСОБА_8 надійшла заява про зміну предмету позову (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5127/21), в якій остання просить суд поновити строк для подання третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заяви про зміну предмету позову по справі № 902/69/21, прийняти її до розгляду та задовольнити позовні вимоги наступного змісту, а саме:

- скасувати рішення державного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича від 29.01.2021 року № 1001521070035000100 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622), яким було переоформлено на ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622) номінальною вартістю 16 670 000,00 грн;

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_8 майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ - 32456622) в розмірі 36,2391% номінальною вартістю 16 670 000,00 грн (том. 4 а.м. 1-12).

04.06.2021 року в судовому засіданні судом долучено до матеріалів справи заяву про зміну предмету позову (б/н від 03.06.2021 року) (вх.канц. № 01-34/5127/21) та прийнято її до розгляду, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

09.06.2021 року до суду від ОСОБА_8 надійшла заява (б/н від 08.06.2021 року), в якій останній просить суд прийняти до розгляду заяву про відмову від частини позовних вимог у справі № 902/69/21, а саме: від вимоги про скасування рішення державного реєстратора Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленко Дмитра Вікторовича від 29.01.2021 року №1001521070035000100 щодо зміни складу засновників (учасників) або зміни відомостей про засновників (учасників) ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622), яким було переоформлено на ОСОБА_4 частку у статутного капіталу ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

Також, в заяві останній просить суд задовольнити позовну вимогу у справі № 902/69/21 наступного змісту: усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належним ОСОБА_8 майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,2391% номінальною вартістю 16 670 000,00 грн (том. 4 а.с. 70-72).

Судом встановлено, що дійсно 22.12.2020 між ОСОБА_8 (Покупець), та ОСОБА_2 (Продавець), в особі ОСОБА_13 було укладено Договір №3865/20 купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622), за умовами якого:

- Продавець відступив шляхом продажу частку у розмірі 36,2391% Статутного капіталу ТОВ Іллінецький цукровий завод вартістю 16 670 000,00 гри, а

- Покупець прийняв частку та сплатив за неї обумовлену цим Договором суму;

- Сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані частки на момент підписання даного Договору (том. 3 а.с. 93).

Також, 22.12.2020 року між ОСОБА_8 (Покупець) та ОСОБА_2 (Продавець), в особі ОСОБА_13 підписано Акт приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод , підписи на якому посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О., зареєстровано в реєстрі за № №2503, 2504 (том. 3 а.с. 94, 95).

Суд погоджується з доводами представника третьої особи відносно моменту виникнення права на частку у статному капіталі, котрий не залежить від дати державної реєстрації прав, а обумовлений вчинення юридичних дій та фактом укладення двосторонніх правочинів.

Однак, право на відчуження частки має лише дійсний власник майна.

У ході судового розгляду судом встановлено протиправність вибуття частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод із власності ОСОБА_1 , визнано недійсними довіреність щодо права розпорядження корпоративними правами та констатовано неукладеність договору купівлі-продажу частки ОСОБА_3 , на підставі якого складено Акт приймання-передачі відповідної частки від 23.11.2020 року та внесено зміни до ЄДРПОУ.

Таким чином, судом встановлено вибуття корпоративних прав з володіння позивача поза його волею, на підставі недостовірних та недійсних документів.

Згідно ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

З контексту ст. 319 ЦК України випливає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Отже, враховуючи вибуття майна з власності ОСОБА_1 поза його волею ОСОБА_2 не мав права розпорядження корпоративними правами ТОВ Іллінецький цукровий завод .

Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Оскільки, позивачем заявлено вимоги про повернення майна у свою власність, то укладений 22.12.2020 між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Договір №3865/20 купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) не є належним доказом виникнення права ОСОБА_8 на частку у статутному капіталі товариства розміром 36,2391%.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, пункти 146-147).

Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 183/1617/16 від 14.11.2018 року).

Тому, захист прав позивачів за первісним позовом не залежить від укладення 22.12.2020 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 Договору №3865/20 купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622).

Задоволення позову третьої особи є неможливим внаслідок задоволення первісного позову, а також через встановлене вибуття майна з володіння ОСОБА_1 поза його волею.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_8 , що він не позбавлений можливості ініціювати питання відносно повернення вартості сплаченої частки. Захисту свої прав у інший визначений законом спосіб, внаслідок набуття майна, право на відчуження якого не мала інша сторона правочину.

Також суд зауважує, що третьою особою змінено позовні та залишено вимогу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,2391%, вартістю 16 670 000,00 грн.

Однак, задоволення цієї вимоги не може забезпечити ефективний захист прав третьої особи, оскільки не спричинить внесення змін до державного реєстру в частині змін відомостей про склад учасників ТОВ Іллінецький цукровий завод".

Належним способом захисту порушених прав позивача, який прагне, зокрема, відновити розмір статутного капіталу та/або розміри часток у статутному капіталі та/або склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які існували до порушення його прав є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2020 року у справі № 907/155/19).

Таким чином, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 6 810,00 грн (том. 1 а.с. 9, 10).

У первісному позові позивачем заявлено три вимоги щодо визнання недійними довіреності, договору та витребування частки у ОСОБА_14 .

Подана позивачем заяв про зміну предмету позову шляхом визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у статутному капіталі не збільшувала кількісного обсягу вимог, тому не спричинила збільшення розміру судового збору.

З приводу доводів представника третьої особи стосовно обчислення судового за вимогу майнового змісту про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників, з урахуванням висновків Касаційного господарського суду Верховного суду у справі № 911/1149/19 (постанова від 24.02.2021 року), суд зазначає наступне.

Дане судове рішення не містить мотивів формулювання правового висновку щодо визначення розміру судових витрат або методики обчислення ставки судового збору.

Вирішення судом касаційної інстанції корпоративного спору стосувалося визначення належних способів захисту прав, а не формування правових висновків відносно розміру судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Суд враховує, що розмір статутного капіталу та грошовий вираз часток учасників визначені з номінальної вартості, тобто відомості щодо дійсної вартості спірного майна відсутні.

В рамках цієї справи економічна експертиза з приводу визначення ціни часток учасників не проводилась та сторонами не надавалась.

Цінність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

Врахування номінальної, а не ринкової вартості корпоративних прав при визначенні ставок судового збору суперечитиме правовій природі та грошовій цінності часток учасників.

Відтак, станом на момент вирішення спору встановити дійсну вартість спірного майна неможливо, тому ставки судового збору слід обчислювати з 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року (2 270,00 грн).

Суд також враховує дійсні підстави вимог про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства, які обумовлені визначення належного способу захисту порушеного права та вимогами статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Дана вимога є похідною, залежною від висновків суду щодо протиправного вибуття із володіння позивачів часток у статутному капіталі товариства.

Підсумовуючи суд доходить висновку щодо розподілу 6 810,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

В силу ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд враховує, що спір виник внаслідок оформлення та використання недійсної довіреності від 18.11.2020 року, яка складена від імені громадянина ОСОБА_1 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Водночас, Акт приймання - передачі часток позивачів від 23.11.2020 року, на підставі якого внесено зміни до ЄДРПОУ щодо складу учасників ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (том. 1 а.с. 23) підписано саме ОСОБА_3 , з використанням недійсної довіреності.

Отже, понесені судові витрати слід покласти на дану особу в силу вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 270,00 грн, слід залишити за ОСОБА_1 .

Тобто, решта судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача в сумі 4 540,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 двічі подано заяви про забезпечення позову та сплачено за кожну заяву по 1 135,00 грн судового збору (том. 1 а.с. 48, 90).

Також, позивачем сплачено 1 135,00 грн судового збору за розгляд заяви про зміну заходів забезпечення позову (том. 1 а.с. 147).

Ухвалою суду від 27.01.2021 року відмовлено у задоволенні відповідної заяви, тому судові витрати в сумі 1 135,00 грн слід залишити за ОСОБА_1 .

Враховуючи, що Ухвалою суду від 28.02.2021 року заяву про забезпечення позову від 27.01.2021 року (вх. №01-48/10/21) задоволено, також Ухвалою суду від 15.02.2021 року задоволено заяву про зміну заходів забезпечення позову, то на ОСОБА_3 слід додатково покласти судові витрати у розмірі 2 270,00 грн за розгляд зазначених заяв.

З приводу судових витрат за позовом третьої особи в сумі 4 540,00 грн (том. 3 а.с. 111, том. 4 а.с. 5) суд враховує, що Ухвалою суду від 12.07.2021 року закрито провадження відносно частини вимог, залишено судові витрати в сумі 1 135,00 грн за третьою особою, повернуто з Державного бюджету України 1 135,00 грн судових витрат.

Оскільки, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю, то судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в сумі 2 270,00 грн слід залишити за ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки, позов задоволено частково, то відсутні підстави для самостійного скасування судом вжитих Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.01.2021 року у справі №902/69/21 (захід забезпечення позову змінено Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.02.2021 року) заходів забезпечення позову.

В силу вимог ч. 7 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тому, заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.01.2021 року у справі №902/69/21 (з урахуванням зміни заходу забезпечення позову згідно Ухвали Господарського суду Вінницької області від 15.02.2021 року), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати недійсною з моменту вчинення довіреність від 18.11.2020 року, яка складена від імені громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_13 , код НОМЕР_1 ) на ім`я громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_7 ), посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за № 2551.

3. Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622): 46 000 000,00 грн.

4. Визначити розмір часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622):

- ОСОБА_1 : 36,24% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 670 000,00 грн;

- ОСОБА_5 : 36,23% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 16 665 000,00 грн;

- ОСОБА_6 : 27,54% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 12 665 000,00 грн.

5. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу корпоративних прав №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622) від 23.11.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Яровою Я.М., який укладений між громадянином ОСОБА_1 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_3 , та громадянином ОСОБА_2 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_1 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод".

6. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_13 , код НОМЕР_1 ) 4 540,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову та 2 270,00 грн - судових витрат, сплачених за розгляд заяви про забезпечення позову та заяви про зміну заходу забезпечення позову.

7. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2 270,00 грн, а також 1 135,00 грн - судових витрат, сплачених за розгляд заяви про забезпечення позову - залишити за ОСОБА_1 .

8. Відмовити повністю у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , код - НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" (вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код - 32456622) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним майном, а саме: часткою у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,2391% номінальною вартістю 16 670 000,00 грн.

9. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в сумі 2 270,00 грн - залишити за ОСОБА_8 .

10. Роз`яснити, що заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.01.2021 року у справі №902/69/21, змінені Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.02.2021 року у справі №902/69/21, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

11. Видати накази після набранням судовим рішенням законної сили.

12. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також направити ухвалу засобами електронного зв`язку за наступними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 21 липня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. 15 прим.:

1 - до справи

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

4 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

5 - ОСОБА_15 ( АДРЕСА_4 )

6 - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )

7 - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )

8 - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 )

9 - ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (вул. Карла Маркса, 3, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

10 - Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Маляренко С.М. (вул. Чорновола, 26/2, буд. 4, м. Київ, 01135)

11 - Держаному реєстратору Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленку Д.В. (вул. Машинобудівників, 4-А, смт Чабани, Фастівський район, Київська область, 08162)

12 - Приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Яровій Я.М. (вул. Зодчих, 36, корп. 74, м. Вінниця, 21037)

13 - адвокату Крестьяніновій Лідії Володимирівні (04070, Київ обл., Київ, р-н Подільський, вул. Спаська, буд. 9, літ. А, оф. 57)

14 - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , НОМЕР_6 )

15 - адвокату Мазуренко Т.С. (01135, Київ обл., Київ, р-н Шевченківський, просп. Перемоги, буд. 5-А, оф. 800)

Дата ухвалення рішення12.07.2021
Оприлюднено23.07.2021

Судовий реєстр по справі —902/69/21

Ухвала від 17.01.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Міліціанов Р.В.

Судовий наказ від 12.01.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Міліціанов Р.В.

Постанова від 21.12.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Ухвала від 21.12.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Ухвала від 07.12.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Ухвала від 07.12.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Ухвала від 25.11.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Ухвала від 19.10.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Ухвала від 17.09.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Розізнана І.В.

Рішення від 12.07.2021

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Міліціанов Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні