Рішення
від 28.12.2021 по справі 635/8372/16-ц
ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.12.21

Справа № 635/8372/16-ц

Провадження № 2/635/674/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ? Акціонерне товариство Альфа-Банк (процесуальний правонаступник Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК ), про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку із земельною ділянкою та виділ у власність автомобіля в порядку поділу спільного майна подружжя, поділ грошових коштів отриманих за договором позики в інтересах сім`ї,

та позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ? Акціонерне товариство Альфа-Банк (процесуальний правонаступник Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК ), про розірвання шлюбу, визнання будинку особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку із земельною ділянкою та виділ у власність автомобіля в порядку поділу спільного майна подружжя, поділ грошових коштів отриманих за договором позики в інтересах сім`ї (справа №635/8372/16-ц ) , який уточнено остаточно 29 травня 2017 року, в якому позивач просить суд:

? визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, площею 338,40 кв.м. з надвірними будівлями та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1482 га по АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

? покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язки з виконання зобов`язань, передбачених договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року, укладеним ОСОБА_2 та Uni Credit Bank Олексіївське відділення Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК , в рівних частках;

? стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 303 750 (один мільйон триста три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, які стягнуті з ОСОБА_1 за борговими зобов`язаннями згідно з рішеннями Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2016 року та 31 березня 2016 року;

? визнати автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 сумісною власністю подружжя та виділити ОСОБА_1 цей автомобіль у власність, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 ;

? стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля згідно з оцінкою;

? стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду.

Короткий зміст остаточних позовних вимог ОСОБА_3 (узагальнені доводи)

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви ОСОБА_3 зазначено, що з 11 червня 1993 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Спільний дітей від шлюбу вони не мають. Між сторонами склалися стосунки, які унеможливлюють подальше спільне проживання.

В період шлюбу з ОСОБА_4 , за сумісні кошти сторонами придбано житловий будинок, площею 338,40 кв.м. з надвірними будівлями, та земельну ділянку, площею 0,1482 га по АДРЕСА_1 . За взаємною згодою подружжя право власності на вказану нерухомість за договором купівлі-продажу від 13 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. та зареєстровано в реєстрі за №530, було оформлено на ОСОБА_4 , з письмової згоди позивача посвідченої тим же нотаріусом.

18 квітня 2012 року між Uni Credit Bank Олексіївське відділення ПАТ УКРСОЦБАНК та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту №830МІ11120418021 на суму 395 000,00 гривень із строком виконання до 10 квітня 2032 року, згоду на укладення якого надавав позивач, із яким також було укладено 18.05.2012 договір поруки №830МІ11120418021-ПОР, задля забезпечення солідарної відповідальності з позичальником за договором кредиту. Окрім того, в забезпечення зобов`язань за договором кредиту №830МІ11120418021, 18 квітня 2012 року між Uni Credit Bank Олексіївське відділення ПАТ УКРСОЦБАНК та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №830МІ11120418021, предметом якого стали житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, ОСОБА_5 наполягає в своїх вимогах на те, що спірна нерухомість є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та на неї поширюється презумпція спільної сумісної власності (рівність часток подружжя у праві власності на майно набуте у шлюбі), що обумовлює відповідний поділ між сторонами такого майна.

Між тим, також в період перебування сторін у шлюбі (а саме, у 2012 та 2013 роках), ОСОБА_3 було укладено договори позики з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на загальну суму 120 000 доларів США. Оскільки виконати зобов`язання у визначений строк ОСОБА_3 не зміг, з нього на підставі рішень судів було стягнуто заборгованість за приведеними позиками. Отже, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 брав відповідні кошти в інтересах сім`ї та вони були використані для облаштування спірного жилого будинку, і відповідні зобов`язання не виконано на момент звернення до суду з даним позовом, 1/2 частина загальної суми стягнутої на підставі рішень судів заборгованості, яка становить 1 303 750 (один мільйон триста три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень в порядку поділу спільного майна подружжя має бути стягнута з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , що відповідатиме положенням частини четвертої статті 65 СК України.

Відтак, ОСОБА_3 в своїх позовних вимогах просить суд застосувавши презумпцію спільної сумісної власності подружжя, поділити між сторонами спірне нерухоме майно, кредит №830МІ11120418021 і заборгованість за рішеннями судів по 1/2 частині за кожним, а також залишити у його власності автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску з відповідною виплатою ОСОБА_4 1/2 частини компенсації його вартості.

Узагальнені заперечення ОСОБА_4 стосовно позову ОСОБА_3

Проти позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечує частково, оскільки вона погоджується лише на залишення у власності ОСОБА_5 автомобіля із виплатою їй компенсації половини його вартості у відповідності до наданої нею у 2015 році оцінки, а в іншій частині - позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та надуманими.

Так, ОСОБА_4 не погоджується із доводами ОСОБА_5 про те, що спірний будинок разом із земельною ділянкою було придбано за спільні кошти подружжя, в тому числі запозичені у третіх осіб, адже приведені в її позовній заяві доводи про те, що будинок придбано за її особисті кошти, ОСОБА_3 не було спростовано, тоді як сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 07.09.2016 справа №6-801цс16). Відтак, оскільки шлюбні відносини між подружжям припинені з жовтня 2015 року і з того часу ОСОБА_4 сплачує кредитні зобов`язання самостійно, то ОСОБА_3 має право лише на половину сплаченої в рахунок відшкодування кредитних зобов`язань за період з 2012 року по жовтень 2015 року, що становить 224 996,30 гривень.

Також ОСОБА_4 наполягає на тому, що із ОСОБА_3 підлягає стягненню компенсація половини вартості трьох автомобілів (автомобіль Volvo FH 12, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Volvo FH 12, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Toyota Land Cruiser, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ) набуті сторонами спільно у шлюбі, однак відчужені останнім самовільно, без її на те згоди та кошти за які були витрачені не в інтересах родини. Відтак, у зв`язку з приведеним ОСОБА_4 має право на компенсацію половини їх вартості виходячи зі звітів про оцінку наданих до суду у 2015 році.

Окрім приведеного, ОСОБА_4 заперечує обставину надання згоди на укладення ОСОБА_3 договорів безпроцентної цільової позики з ОСОБА_7 05.02.2012 та ОСОБА_6 04.08.2013, а відповідно вважає безпідставною вимогу ОСОБА_3 про стягнення з неї 1/2 частини заборгованості за вказаними договорами. Так, ОСОБА_4 вказує про те, що про існування таких договорів їй стало відомо лише у лютому 2017 року, коли ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, доповнивши їх вимогою про стягнення з неї грошових коштів у сумі 1 303 750 за борговими зобов`язаннями згідно з рішеннями Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.03.2016 та 31.03.2016. Також нею не надавалося згоди на їх укладення та вона не була залучено до участі під час розгляду відповідних справ в Дзержинському районному суді м.Харкова. Посилання ОСОБА_3 на те, що відповідні кошти було витрачено на ремонт будинку, утеплення та зовнішні оздоблювальні роботи заперечуються ОСОБА_8 , а укладення таких позик ОСОБА_3 вона вважає обманом (аферою) сторін договірних правовідносин, формально укладеними для подальшого впливу на розміри часток у майні подружжя, а оскільки розмір отриманих позик ОСОБА_3 виходять за межі дрібних побутових правочинів, необхідно було отримати письмову згоду іншого із подружжя.

Відтак, ОСОБА_4 заперечує вимоги про визнання спірного нерухомого спільною сумісною власністю подружжя із поділом на рівні частини, оскільки її вклад у придбання такого майна був переважним та складався із її особистих коштів, за виключенням отриманих кредитних зобов`язань, а тому просить суд в цій частині вимог відмовити. Разом з тим, ОСОБА_4 не заперечує лише щодо залишення у власності ОСОБА_3 автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску з відповідною виплатою їй 1/2 частини компенсації його вартості.

Позиція третьої особи щодо позову ОСОБА_3

Проти вимог позову ОСОБА_3 щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме, на житлового будинку із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , порівну між подружжям, представник третьої особи заперечував, з посиланням на поділ іпотечного майна є неможливим, оскільки в такому випадку будуть порушені права Іпотекодержателя - ПАТ Укрсоцбанку у розумінні норм Закону України Про іпотеку . У зв`язку з такою позицією, представник третьої особи заперечував також можливість поділу між сторонами зобов`язань за кредитним договором, адже ОСОБА_3 не є стороною договору , а згоду на заміну сторони у правовідносинах із сторони Банку не надано.

Разом з тим, ще 12 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання будинку особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя (справа №638/19166/15-ц), а у травні 2017 року дана справа направлена до Харківського районного суду Харківської області для вирішення питання про об`єднання із позовом ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, оскільки основна частина нерухомого майна знаходилась на території Харківського району Харківської області. На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2017 року об`єднано в одне провадження справу №635/8372/16-ц зі справою №638/19166/15-ц.

Відтак, 20 листопада 2017 року ОСОБА_4 остаточно уточнила свої позовні вимоги у справі №635/8372/16-ц та просить суд:

? розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 11 червня 1993 року у палаці урочистих подій Жовтневий виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.Харкова, свідоцтво НОМЕР_5 , актовий запис №436;

? після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище ? ОСОБА_9 ;

? визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023;

? в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на легковий автомобіль ? універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

? в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право на компенсацію вартості відчуженого рухомого майна, що було у спільній частковій власності та компенсацію за виділення із спільної власності нерухомого майна на користь іншого з подружжя в загальній сумі 672 603,70 гривень;

? судові витрати покласти на ОСОБА_3 .

Короткий зміст остаточних позовних вимог ОСОБА_4 (узагальнені доводи)

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви ОСОБА_4 вказала, що з 1993 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Спільне життя між сторонами не склалося, про що свідчили дії ОСОБА_3 , який у жовтні 2015 року самостійно забрав своїх речі із будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та більше за вказаною адресою фактично не мешкав, а 12 листопада 2015 року отримав дублікат свідоцтва про одруження, який може бути потрібен лише у разі звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу. Примирення та подальше співжиття ОСОБА_4 вважає неможливим,

Доводи про те, що ОСОБА_3 не мешкав у відповідному будинку з жовтня 2015 року, ОСОБА_4 підтверджує наявністю заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2016 року (№635/2907/16-ц), зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2016 року про вселення ОСОБА_3 до житлового будинок АДРЕСА_1 , та вселення, а також договором ОСОБА_3 про оренду квартири від 16 листопада 2015 року. 01 грудня 2016 року відбулося фактичне виконання рішення суду у справі №635/2907/16-ц, а саме, вселення ОСОБА_3 на підставі акту державного виконавця, однак він так і не проживає у спірному будинку. На приведене ОСОБА_4 посилається як на докази того, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинено восени 2015 року.

Відтак, ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя (остаточно уточнений позов) просить суд врахувати при поділі майна подружжя 654 300,00 гривень, що становить 1/2 частину від вартості реалізованих ОСОБА_3 без її згоди автомобілів (автомобіль Volvo FH 12, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Volvo FH 12, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Toyota Land Cruiser, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ) . Продаж трьох автомобілів ОСОБА_4 пов`язує із її зверненням до суду з позовом, тоді як кошти від їх реалізації не були витрачені в інтересах родини, у зв`язку з чим вона має право на компенсацію 1/2 частини їх вартості, надаючи до суду звіти про відповідну їх оцінку на момент звернення до суду. З приводу автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у неї немає заперечень про залишення його у власності ОСОБА_3 з врахуванням при поділі майна її права на 1/2 частину його вартості, згідно з наданою нею оцінкою (станом на 09.11.2015 вартість відповідного автомобіля складала 486 500,00 гривень).

Будинок АДРЕСА_1 , разом із земельною ділянкою, ОСОБА_4 просить визнати її особистою приватною власністю з посиланням на наступне. Так, спірний будинок із земельною ділянкою у 2012 році було придбано за 110 000 доларів США, які повинні бути сплачені двома частинами у лютому 2012 року 60 000 доларів США та до серпня 2012 року 50 000 доларів США. Для сплати першої частини у розмірі 60 000 доларів США, ОСОБА_4 використано її особисті кошти у сумі 39 700 доларів США від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 (квартиру відчужено за договором купівлі-продажу від 03.04.2012), яку набуто ще у 10.07.1997 на підставі договору дольової участі у будівництві житлового будинку як працівника КП Харківські теплові мережі , а також кошти у сумі 21 000 доларів США отримані нею і її рідним братом ОСОБА_10 від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , отриманої у спадок від померлої матері (квартиру відчужено за договором купівлі-продажу від 30.12.2010). Разом з тим, до моменту відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 у подруги були запозичені кошти у сумі 40 тисяч доларів, які було останній повернені після продажу квартири по АДРЕСА_1 у квітні 2021 року. Іншу частину грошових коштів у сумі 395 000,00 гривень ОСОБА_4 отримано 18 квітня 2012 року у кредит від ПАТ Укрсоцбанку з одночасним укладенням іпотечного договору під заставу (іпотеку) спірного нерухомого майна. Отже, ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_3 має право не на спірний будинок, а лише на половину спільних коштів подружжя, які були сплачені на виконання умов договору кредиту на придбання житла за час ведення спільного господарства з травня 2012 року по жовтень 2015 року.

Оскільки шлюбні відносини між сторонами припинено у жовтні 2015 року, і з того часу ОСОБА_4 самостійно виплачує суму кредитних зобов`язань, і сума сплаченого кредиту на виконання кредитних зобов`язань за період з травня 2012 року по жовтень 2015 року становить 449 992,59 гривень, то саме половина від сплаченої за відповідний період коштів належить ОСОБА_3 , що складає 224 996,30 гривень. Між тим, ОСОБА_3 розпорядився трьома автомобілями, тоді як ОСОБА_8 має право на компенсацією 1/2 частину їх вартості (654 300,00 гривень) і половину вартості автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску, оскільки не заперечує проти виділення вказаного автомобіля у власність ОСОБА_3 (243 250,00 гривень). Відтак, загальна сума компенсації, яку має сплатити ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 складає 897 550,00 гривень (654 300,00 + 243 250,00 гривень = 897 550,00 гривень) (у даному випадку і в подальшому судом вказано правильні суми, оскільки в ході перегляду підрахунків приведених ОСОБА_4 в уточненому позові встановлено, що було допущено очевидну описку підрахунків, які потягли за собою неточність підрахованих сум) .

Отже, виходячи з приведеного вище, в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_4 просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на спірне нерухоме майно, залишити у власності ОСОБА_3 автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску, а також стягнути на її користь із ОСОБА_3 672 553,70 гривень, що становить різницю між загальною сумою компенсації належної ОСОБА_4 згідно з приведеними вище підрахунками (897 550,00 гривень) та половиною суми сплаченої за кредитними зобов`язаннями за період з травня 2012 року по жовтень 2015 року належної ОСОБА_3 згідно з приведеним розрахунком (224 996,30 гривень).

Узагальнена позиція ОСОБА_3 щодо позовних вимог ОСОБА_4

Проти позову ОСОБА_4 , ОСОБА_3 заперечує частково, а саме, останній не заперечує проти розірвання шлюбу та щодо визнання за ним права власності на легковий автомобіль ? універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску, з відповідною виплатою 1/2 компенсації його вартості на користь ОСОБА_4 . Разом з тим, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_3 заперечує з посиланням на наступне. Так, ОСОБА_3 наполягає на тому, що кошти від продажу трьох автомобілів (автомобіль Volvo FH 12, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (придбаний 11.09.2007); автомобіль Volvo FH 12, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль Toyota Land Cruiser, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ) було використано в інтересах сім`ї, про що свідчить також обставина надання ОСОБА_11 (батьку ОСОБА_4 ) довіреності на розпорядження одним із відчужених транспортних засобів. У свою чергу, угоди про відчуження транспортних засобів не було оскаржено ОСОБА_4 .

Також ОСОБА_3 не погоджується із вимогою про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023, особистою приватною власністю ОСОБА_4 , оскільки вказане майно було придбано під час перебування сторін у шлюбі та за спільні кошти, а відтак даний об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягає поділу, виходячи з відповідної презумпції рівності часток майна подружжя. Також про спільність коштів витрачених на придбання будинку свідчить договір поруки №830МІ11120418021-ПОР від 18.05.2012 та наявність письмової згоди ОСОБА_3 на укладення договору кредиту №830МІ11120418021 від 18.04.2012. Більш того, ОСОБА_3 було взято в борг грошові кошти на загальну суму 120 000 доларів США (у ОСОБА_6 в 2013 році та у ОСОБА_7 у 2012 році) задля здійснення капітального ремонту та облаштування спірного будинку.

Процесуальні дії у справі № 638/19166/15-ц до об`єднання її зі справою №635/8372/16-ц

12 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2015 року цивільна справа №638/19166/15-ц надійшла в провадження судді Шишкіну О.В.

На виконання вимог частини третьої статті 122 ЦПК України (в редакції 2004 року) судом направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_3 .

27 листопада 2015 року судом отримано відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області про те, що ОСОБА_3 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 23 том 3), а на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 .

Разом з тим, 27 листопада 2015 року від ОСОБА_4 до суду надійшла заява (а.с. 26-29 том 3) про забезпечення позову, а 01 грудня 2015 року уточнена заява про забезпечення позову (а.с. 31-34 том 3) шляхом накладення арешту на наступне майно:

-легковий автомобіль - універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-легковий автомобіль - універсал Toyota Land Cruiser, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

-вантажний автомобіль - фургон Volvo FH 12, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

-вантажний автомобіль - фургон Volvo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Так, 01.12.2015 судом направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС України у Харківській області про надання суду інформації на кого зареєстровані автомобілі на які ОСОБА_4 просить накласти арешт (а.с.39 том 3).

01 грудня 2015 року ОСОБА_4 уточнила вимоги позовної заяви (а.с. 35-38 том 3), а 14.12.2015 подала уточнену заяву про забезпечення позову (а.с. 46-47 том 3) шляхом накладення арешту на наступне майно:

-легковий автомобіль - універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-вантажний автомобіль - фургон Volvo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

14 грудня 2015 року з Регіонального сервісного центру МВС України у Харківській області надійшла інформація про транспортні засоби зареєстровані та які були зареєстровані за ОСОБА_3 (а.с. 48-51 том 3).

На підставі ухвали суду від 14 грудня 2015 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на належні ОСОБА_3 автомобілі: легковий автомобіль - універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вантажний автомобіль - фургон Volvo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

14 грудня 2015 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги (а.с. 57-61 том 3).

09 лютого 2016 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на майно (а.с. 69-71 том 3).

Ухвалою суду від 22 березня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 .

14 квітня 2016 року ОСОБА_3 подано суду клопотання про витребування доказів з UNICREDIT BANK інформації про укладений ОСОБА_4 договір іпотеки та поруки на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 86-88 том 3).

Ухвалою суду від 12 травня 2016 року витребувано з Олексіївського відділення ПАТ УКРСОЦБАНК належним чином завірені копії договорів щодо житлового будинку і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

13 червня 2016 року до Дзержинського районного суду м.Харкова з UNICREDIT BANK ПАТ УКРСОЦБАНК на виконання ухвали суду від 12 травня 2016 року було направлено наступні документи (а.с. 97-250 том 3; а.с.1-69 том 4): договір купівлі-продажу; кредитний договір №830МІ11120418021 від 18.04.2012; іпотечний договір №830МІ11120418021-ЗАСТ від 18.04.2012; договір поруки №830МІ1120418021-ПОР від 18.04.2012; роздруківки (виписки) сум погашення кредиту; довідка про стан заборгованості.

19 липня 2016 року ОСОБА_4 подала суду уточнений позов (а.с. 77-80 том 4).

Ухвалою суду від 16 вересня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство УКРСОЦБАНК в особі Олексіївського відділення №830 м.Харкова.

13 грудня 2016 року від ОСОБА_3 до Дзержинського районного суду м.Харкова надійшла заява про залишення в порядку частини п`ятої статті 207 ЦПК України (в редакції 2004 року) без розгляду зустрічного позову (а.с. 109 том 4).

Ухвалою суду від 14 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майна - залишено без розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 січня 2017 року, представником ОСОБА_4 - адвокатом Беркута Н.М., яка ді на підставі договору на ведення справи в суді №1/06.09-16 від 06.09.2016, подано суду клопотання про передачу справи 638/19166/15-ц до Харківського районного суду Харківської області, за підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна, яке є предметом спору (а.с. 116 том 4) .

Так, ухвалою суду від 24 січня 2017 року цивільну справу №638/19166/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ПАТ УКРСОЦБАНК , про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - передано на розгляд до Харківського районного суду Харківської області.

24 березня 2017 року справа №638/19166/15-ц надійшла до Харківського районного суду Харківської області та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2017 дана справа надійшла в провадження судді Караченцева І.В.

Згідно ухвали суду від 27 березня 2017 року дана справа прийнята суддею до свого провадження.

19 травня 2017 року від адвоката Беркута Н.М. та Шевченко Євгена надійшли клопотання про вирішення питання про об`єднання справ №638/19166/15-ц та №635/8372/16-ц в одне провадження (а.с. 141-142 том 4).

Так, ухвалою суду від 19 травня 2017 року цивільну справу №638/19166/15-ц згідно статті 126 ЦПК України (в редакції 2004 року) передано судді Шинкарчуку Я.А. для вирішення питання про об`єднання в одне провадження зі справою №635/8372/16-ц.

Процесуальні дії у цивільній справі №635/8372/16-ц

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2016 року цивільна справа №635/8372/16-ц надійшла в провадження судді Шинкарчука Я.А.

На виконання вимог частини третьої статті 122 ЦПК України (в редакції 2004 року) судом направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .

23 грудня 2016 року від представника ОСОБА_2 ? адвоката Беркути Наталії Михайлівни, яка діяла на підставі договору №1/06.09-16 від 09.09.2016 на ведення справи в суді, до суду надійшла заява про залишення без розгляду позову ОСОБА_3 (справа №635/8372/16-ц), оскільки у Дзержинському районному суді м.Харкова розглядається справа з аналогічними вимогами останнього (справа №638/19116/15-ц).

27 грудня 2016 року ОСОБА_3 надав суду копію ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2016 року про залишення зустрічного позову у справі №638/19166/15-ц без розгляду (а.с. 75-76 том 1).

28 грудня 2016 року судом згідно вимог частини третьої статті 122 ЦПК України (в редакції 2004 року) отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача, а саме, ОСОБА_2 , яка має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77 том 1).

Ухвалою суду від 28 грудня 2016 року відкрито провадження у справі №635/8372/16-ц за позовом ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

04 січня 2017 року від адвоката Беркути Н.М. до канцелярії суду надійшло клопотання про зупинення провадження у цивільній справі № 635/8372/16-ц до вирішення по суті у Дзержинському районному суді м.Харкова спору за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (справа №638/19166/15-ц).

21 лютого 2017 року ОСОБА_3 продав суду уточнений позов (а.с. 101-230 том 1).

В судовому засідання, яке відбулося 16 березня 2017 року, судом задоволено клопотання ОСОБА_3 та його представника ? адвоката Врагової Ірини Іванівни, яка діє на підставі довіреності від 10 жовтня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мельник Юлією Олександрівною та зареєстрованої в реєстрі за №587, про допит в якості свідків у даній справі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_14 (а.с. 244-245 том 1), а також допитано в засіданні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .

11 квітня 2017 року від адвоката Беркути Н.М. до канцелярії суду надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження цивільної справи №635/8372/16-ц та №638/19166/15-ц (а.с. 7-11 том 2) та клопотання про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 і повторно ? ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 (а.с.12-13 том 2), а також клопотання про зупинення провадження у справі №635/8372/16-ц до набрання законної сили рішень Дзержинського районного суду м.Харкова у справах №638/3764/17 та №635/3763/17 (а.с. 14-21 том 2).

На підставі ухвали суду від 23 травня 2017 року об`єднано в одне провадження справу №635/8372/16-ц зі справою №638/19166/15-ц.

25 травня 2017 року ОСОБА_3 продав суду уточнений позов (а.с. 36-42 том 2).

В судовому засіданні, яке відбулося 06 липня 2017 року, у задоволенні клопотань адвоката Беркути Н.М. про виклик свідків та зупинення провадження ? відмовлено.

18 серпня 2017 року до канцелярії суду від ПАТ Укрсоцбанк (Північно-східний регіон м.Харків) надійшло заперечення на позовну заяву ОСОБА_3 (а.с. 87-107 том 2).

Крім того, 18 серпня 2017 року до канцелярії суду від адвоката Беркути Н.М. надійшло клопотання про виклик, для допиту в якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 і повторно ? ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 (а.с.69-72 том 2), а також заперечення проти позову ОСОБА_3 (а.с. 73-86 том 2) та уточнений позов ОСОБА_4 (а.с. 108-146 том 2).

Також 18 серпня 2017 року до канцелярії суду від ОСОБА_3 подано додаткове клопотання про виклик в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (а.с. 146-147 том 2 ).

06 жовтня 2017 року в судовому засіданні від адвоката Беркути Н.М. надійшла заява про відвід судді (а.с. 163-166 том 2), в задоволенні якої відмовлено згідно ухвали суду від 06 жовтня 2017 року.

Також в судовому засіданні 06 жовтня 2017 року частково задоволено клопотання адвоката Беркути Н.М. про виклик свідків, а саме, в частині виклику таких осіб ? ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Окрім того, в судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів (а.с. 169-170 том 2) та розпочато розгляд справи по суті.

20 листопада 2017 року ОСОБА_4 подано уточнений позов (а.с. 189-197 том 2).

14 грудня 2017 року ОСОБА_3 подано до канцелярії суду заяву про призначення судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 204-205 том 2), клопотання про виклик в судове засідання, для допиту в якості свідка ОСОБА_11 (а.с. 206-207 том 2).

Також 14 грудня 2017 року представник ОСОБА_3 - адвокат Полякова Вікторія Вікторівна, яка діє на підставі ордеру серії ХВ №000033, виданого на підставі Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , подала до канцелярії суду клопотання в порядку статті 126 ЦПК України про роз`єднання позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різні провадження(а.с. 208 том 2), клопотання про витребування доказів у порядку статті 137 ЦПК України з ПАТ Укрсоцбанк інформації про те, яку суму коштів було сплачено за договором №830М11112041802 від 18.04.2012 з моменту його укладення по 31.10.2015 та з моменту його укладення по 01.11.2017 (а.с. 209-213 том 2), а також клопотання про отримання з КП Харківські теплові мережі інформації про розмір заробітної плати ОСОБА_1 з 01 січня 1997 року по 31 грудня 1998 року інформації про розмір заробітної плати ОСОБА_25 за період з 01 січня 1997 року по 31 грудня 1998 року та з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2015 року (а.с. 214 том 2).

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України. Так, згідно пункту 9 статті 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 січня 2018 року від адвоката Беркута Н.М. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи наступних доказів (а.с.224-238 том 2):

-копії довідки 1485-к від 11.12.2017 КП ХТМ щодо підстав отримання пільгових умов на придання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 ;

-фототаблиці будинку АДРЕСА_1 разом з диском, на якому зберігаються фото з інформацією про дату та місце здійснення фотографування.

20 березня 2018 року на електронну пошту суду від представника Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк Литвин Вікторії Віталіївни, яка діє на підставі довіреності №02-36/114 від 04.01.2018, подано пояснення у даній справі (а.с. 3-14 том 5).

21 березня 2018 року від ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (а.с.18-39 том 5), а від представника ОСОБА_4 - адвоката Беркута Н.М. надійшов відзив із запереченнями на позов ОСОБА_3 (а.с. 40-53 том 5).

17 квітня 2018 року адвокат Беркута Н.М. подала до канцелярії суду відповідь на відзив (а.с. 54-62 том 5).

В судовому засіданні, яке відбулося 17 квітня 2018 року, в якості свідків допитано ОСОБА_10 та ОСОБА_15 . В даному судовому засіданні представник ОСОБА_3 відмовився від клопотань про роз`єднання позовних вимог та витребування доказів, а в іншій частині клопотань судом відмовлено в задоволенні.

30 травня 2018 року в судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

26 червня 2018 року від ОСОБА_3 до канцелярії суду подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2015 року (а.с.95-98 том 5; а.с. 1-4 том 6-виділені матеріали).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2018 року задоволено клопотання про скасування заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову в частині арешту автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2015 року.

Постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2018 року ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2018 року скасовано (а.с. 154-156 том 6-виділені матеріали).

27 січня 2020 року від адвоката Беркута Н.М. подано заяву про залучення до участі у справі №635/8372/16-ц правонаступника третьої особи АТ УКРСОЦБАНК - АТ Альфа-Банк (а.с. 194-195 том 5).

03 листопада 2020 року ОСОБА_3 подано суду клопотання про надання додаткового строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи копії Звіту про оцінку майна, від 09.04.2019 (а.с. 7-29 том 7).

Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року залучено до участі у даній справі процесуального правонаступника третьої особи АТ УКРСОЦБАНК - Акціонерне товариство Альфа-Банк .

07 травня 2021 року від ОСОБА_4 надійшли до суду докази, зокрема, довідка АТ Альфа-Банк №37662-23.1 від 26.04.2021 (а.с. 48-52 том 7).

12 травня 2021 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Бондаренко Віталія Володимировича, який діє на підставі ордеру серії АН №1018252 від 14.09.2021, виданого у відповідності до положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , подано суду заяву про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_11 (а.с. 54 том 7), в задоволенні якого було відмовлено в судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 травня 2021 року, в якості свідка допитано ОСОБА_26 .

27 травня 2021 року від адвоката Беркута Н.М. подано заяву з узагальненими доводами з приводу позовних вимог ОСОБА_4 та заперечень стосовно позову ОСОБА_3 , в якій також викладено прохання проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_4 та її представників (а.с. 66-80 том 7).

28 травня 2021 року від ОСОБА_3 та його представників надійшла заява із узагальненими доводами щодо позову ОСОБА_3 та запереченнями на позовні вимоги ОСОБА_4 , в якій також викладено прохання проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_3 та його представників.

Відтак, учасники справи в судове засідання не з`явилися, а оскільки сторонами було подано заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд вирішує провести розгляд справи у їх відсутність, за наявними у справі доказами.

Слід вказати, що значний період часу слухання справи відкладалось за заявами учасників, які було мотивовані перемовинами про мирне врегулювання спору, що підтверджено відповідними заявами, які містяться в матеріалах справи.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 11 червня 1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_27 укладено шлюб, який зареєстровано в палаці урочистих подій Жовтневий виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів м.Харкова за актовим записом №436, як вбачається з оригіналу свідоцтва серії НОМЕР_5 (а.с. 5 том 3).

Спільних дітей сторони не мають.

Подружнє життя між сторонами не склалося та ними припинено шлюбно-сімейні відносини і ведення спільного господарства з жовтня 2015 року.

Перебуваючи у шлюбі, сторонами набуто у спільну сумісну власність, незалежно від того за ким з подружжя майно було зареєстровано, наступне майно (перелічено за хронологією придбання такого майна із даними щодо його вартості, якщо така мається) :

-квартира АДРЕСА_5 , на підставі договору про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 , укладеного 10 липня 1997 року між Харківським Обласним виробничим об`єднанням теплових мереж Харківтеплоенерго та ОСОБА_28 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І.В. та зареєстрований в реєстрі за №3901 (а.с. 133 том 2), та акту про передачу квартири від 10.07.1998, набута ОСОБА_4 (до укладення шлюбу ОСОБА_29 ) у власність, про що було зареєстровано у Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 13.07.1998 за реєстровим №60515.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №913, за письмової згоди свого чоловіка ОСОБА_3 (пункт 9 вказаного договору) ОСОБА_4 відчужила квартиру АДРЕСА_5 , за ціною 317 124,00 гривень, що по курсу Національного банку України становить еквівалент 39 700 доларів США (а.с. 135 том 2).

Як вбачається із тексту довідки Комунального підприємства Харківські теплові мережі за вих.№1485-к від 11.12.2017 наданої ОСОБА_2 , економісту 1 категорії Холодногірського філіалу КП Харківські теплові мережі про те, що вона дійсно придбала у 1997 році квартиру, у відповідності до умов Договору дольової участі у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 (будівельний номер, пізніше було змінено на АДРЕСА_7 , згідно Положення про порядок надання житла в ОВО Харківтеплоенерго на оплатній основі, а саме: першочергове право на придбання житла мають працівники, відповідно контрольних списків працівників ОВО ХТЕ, які перебувають на обліку за загальною чергою на покращення житловим умов, а також висококваліфікованим спеціалістам і працівникам із урахуванням трудового стажу. Квартира АДРЕСА_5 була придбана разовим пайовим платежем, визначеним за пільговою вартістю із урахуванням трудового стажу та якості роботи в об`єднанні ОСОБА_2 в розмірі 50% в сумі 3654 гривень від її реальної вартості 7308 гривень, що на той момент складало еквівалент 2000 доларів США і 4000 доларів США відповідно (а.с. 238 том 2);

- 11 вересня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки Volvo моделі FH 12 , фургон-С, 1998 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 (а.с. 14 том 3) та дані автоматизованого обліку УПД ГУНП України про транспортні засоби зареєстровані та які були зареєстровані за ОСОБА_3 за вих.№ш-124 від 01.12.2015 (а.с. 48-51 том 3).

У відповідності до інформаційної довідки про вартість майна складеної ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість вантажного автомобіля VOLVO FH 12 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 складала на дату оцінки 287 600,00 гривень (а.с.15 том 3).

Згідно даних автоматизованого обліку УПД ГУНП України про транспортні засоби зареєстровані та які були зареєстровані за ОСОБА_3 за вих.№ш-124 від 01.12.2015 (а.с. 48-51 том 3) та копії довідки-рахунку ААЕ №424624 від 15.11.2015 на вантажний автомобіль Volvo FH 12 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 28 том 5), при перереєстрації на нового власника за довідкою-рахунком, вартість транспортного засобу зазначена 9 000,00 гривень;

- 16 грудня 2008 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на транспортний засіб - легковий універсал-В марка MITSUBISHI , модель PAJERO WAGON , 2008 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 (а.с. 10 том 3) та дані автоматизованого обліку УПД ГУНП України про транспортні засоби зареєстровані та які були зареєстровані за ОСОБА_3 за вих.№ш-124 від 01.12.2015 (а.с. 48-51 том 3).

У відповідності до звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 складала 486 500,00 гривень (а.с.11 том 3).

Згідно з наданим суду звітом про оцінку майна, складеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_30 на замовлення ОСОБА_3 , станом на 09.04.2019 ринкова вартість колісного транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , складала 259 948,68 гривень (а.с.9-29 том 7);

- 10 вересня 2011 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на транспортний засіб - легковий універсал-В марка TOYOTA , модель LAND CRUISER , 1998 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 (а.с. 12 том 3) та дані автоматизованого обліку УПД ГУНП України про транспортні засоби зареєстровані та які були зареєстровані за ОСОБА_3 за вих.№ш-124 від 01.12.2015 (а.с. 48-51 том 3).

У відповідності до звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_4 , складала 361 200,00 гривень (а.с.13 том 3).

Згідно копії договору купівлі-продажу транспортного засобу №ТСЦ6341/3/21 від 28.11.2015 легковий автомобіль Toyota Land Cruiser, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , відчужено на підставі доручення ОСОБА_11 на користь ОСОБА_31 , за ціною 50 000,00 гривень (а.с. 29 том 5);

- 13 лютого 2012 року ОСОБА_4 укладено, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №530 (а.с. 95-107 том 3), договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 338,40 кв.м., житловою площею ? 130,70 кв.м., та земельної ділянки площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до пункту 8 вказаного вище договору придбання житлового будинку та земельної ділянки вчиняється за письмовою згодою чоловіка покупця ? ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. за реєстровим №529. Копія вказаної заява додана до матеріалів даної справи (а.с. 26 том 5) та з тексту якої встановлено, що ОСОБА_3 повідомив нотаріуса про те, що кошти використанні на придбання житлового будинку та земельної ділянки є спільною сумісною власністю, відповідно і житловий будинок із земельною ділянкою будуть об`єктами спільної сумісної власності.

Згідно з пунктом 5 вказаного вище договору продаж нерухомості, що є дійсним наміром сторін, вчинено за суму 878 889 (вісімсот сімдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень, що за курсом Національного банку України становить 110 000 (сто десять тисяч) доларів США, з яких гроші в сумі 479 394 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) гривень, що за курсом Національного банку України становить 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США повністю отримані мною, Продавцем, від Покупця ще до підписання цього договору, а гроші в сумі 399 495 (триста дев`яносто дев`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень, що за курсом Національного банку України становить 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, я, Покупець, зобов`язуюсь сплатити Продавцю до десятого жовтня дві тисячі дванадцятого року включно. Повний розрахунок по цьому договору підтверджується відповідною заявою продавця, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально .

18 квітня 2012 року ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. 13 лютого 2012 року за реєстровим №530, який також посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. та зареєстрований в реєстрі за №1313 (а.с. 104-105 том 3), у відповідності до якого було внесено зміни до пунктів 11 та 13 договору купівлі-продажу від 13.02.2012 та за якими право власності на будинок та земельну ділянку переходить до ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації.

Так, у відповідності до витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Харківське районне бюро технічної інвентаризації №33862338 від 18.04.2012 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. 13.02.2012 за реєстровим №530, та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Є.В. 18.04.2012 за реєстровим №1313 зареєстровано в цілому за ОСОБА_4 (а.с. 108 том 3).

Окрім того, 18 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_4 укладено договір кредиту №830МІ11120418021 на придбання житла на вторинному ринку. Відповідно до пункту 1.1 Договору кредиту, ОСОБА_4 отримала на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 395 000,00 гривень, зі сплатою за користування Кредитом протягом перших трьох років від дати укладення цього договору фіксованої процентної ставки за кредитом в розмірі 19,00 процентів річних, а, починаючи з четвертого року від дати укладення цього Договору, ? плаваючої процентної ставки за кредитом, загальний розмір якої кожний річний період встановлюватиметься в порядку, визначеному п. 2.8 цього Договору (а.с.111-125 том 3). Кредит надано на купівлю нерухомості (пункт 1.2 Договору кредиту).

В якості забезпечення Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за договором, Кредитор укладає іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а також укладення з поручителем ? ОСОБА_3 договору поруки (пункт 1.3 Договору кредиту).

Відтак, 18 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №830МІ11120418021-ЗАСТ (іпотека нерухомості разом із земельною ділянкою, які придбаваються в рахунок кредитних коштів) (а.с. 131-134 том 3), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Цимбал І.В. та зареєстровано в реєстрі за №709, за яким у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №830МІ11120418021 від 18.04.2012, передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 338,40 кв.м., житловою площею ? 130,70 кв.м., та земельну ділянку площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 18 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір поруки №830МІ11120418021-ПОР, за яким останній зобов`язується у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов`язань щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту №830МІ11120418021 від 18.04.2012 (а.с. 135-136 том 3).

Як вбачається з приведеного вище, спірний житловий будинок із земельною ділянкою було придбано подружжям за 110 000, 00 доларів США (на момент придбання, що становило еквівалент у національній валюті - 878 889, 00 гривень), з яких 60 000,00 доларів США (479 394, 00 гривень) передано продавцю до укладення договору 13.02.2012, а інша частина 50 000,00 доларів США (399 495,00 гривень) сплачена вже 18.04.2012.

У відповідності до звіту про оцінку майна NV161105-001, складеного Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_32 на замовлення ОСОБА_3 , ринкова вартість об`єкта оцінки (житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 338,40 кв.м., житловою площею ? 130,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) станом на 05.11.2016 складала без ПДВ 4 230 419,00 гривень, а земельної ділянки площею 0,1482 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ? 242 432,00 гривень (а.с. 47-62 том 1).

Згідно з довідкою АТ Альфа-Банк за вих.№37662-23.1 від 26.04.2021 за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року, в рахунок погашення заборгованості в період з 01.10.2015 по 26.04.2021 позичальником ( ОСОБА_4 ) було сплачено суму боргу за кредитом у розмірі 48 961,51 гривень та суму відсотків за кредитом ? 119 854,48 гривень, а також станом на 26.04.2021 строкова заборгованість становить 87 380,12 гривень та строкові відсотки ? 466,03 гривень (а.с. 49-51 том 7);

- 21 червня 2013 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на транспортний засіб - марки Volvo моделі FH 12.420 , 2006 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , про що видано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 , згідно даних автоматизованого обліку УПД ГУНП України про транспортні засоби зареєстровані та які були зареєстровані за ОСОБА_3 за вих.№ш-124 від 01.12.2015 (а.с. 48-51 том 3).

У відповідності до інформаційної довідки про вартість майна складеної ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість вантажного автомобіля Volvo FH 12 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_3 складала на дату оцінки 659 800,00 гривень (а.с.16 том 3).

Згідно копії договору купівлі-продажу транспортного засобу №ТСЦ6341/1/309 від 10.12.2015 вантажний автомобіль Volvo FH 12 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_3 , відчужено на підставі доручення ОСОБА_11 на користь ОСОБА_33 , за ціною 149 000,00 гривень (а.с. 30 том 5).

Окрім приведеного вище, із наданих документів та в ході допиту свідків судом встановлено, що в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, в інтересах сім`ї ОСОБА_3 укладено договори безвідсоткової цільової позики, а саме, 05 лютого 2012 року з ОСОБА_7 на суму 70 000,00 доларів США для придбання та здійснення капітального ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.173 том 2), а також 04 серпня 2013 року з ОСОБА_6 на суму 50 000,00 доларів США для ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.172 том 2).

Оскільки ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення сум взятих позик, в судовому порядку з нього було стягнено відповідну заборгованість. Так, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2016 року у справі №638/2906/16-ц з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_7 суму заборгованості за договором безпроцентної цільової позики від 05.02.2012 у розмірі 1 520 000, 00 (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч) гривень та 6 890,00 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) гривень в рахунок витрат зі сплати судового збору (згідно відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень). Іншим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 березня 2016 року у справі №638/2537/16-ц з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_6 суму заборгованості за договором позики від 04.08.2013 у розмірі 1 087 500 (один мільйон вісімдесят сім тисяч п`ятсот) гривень та 6 890,00 (шість тисяч вісімсот дев`яносто) гривень в рахунок витрат зі сплати судового збору (згідно відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень).

Не погоджуючись із такими рішеннями ОСОБА_4 було оскаржено правочини до суду. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 травня 2020 року у справі №638/3763/17, яке набрало законну силу 07.08.2020, (враховуючи ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 жовтня 2020 року про виправлення описки у рішенні суду) в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину (договору безпроцентної позики від 05.02.2012 укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ) відмовлено. Окрім того, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2021 року у справі №638/3764/17, яке набрало законну силу 12.10.2021, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину (договору безпроцентної позики від 04.08.2013 укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ) відмовлено.

З жовтня 2015 року у сторін склалися складні відносини з врегулювання будь-яких питань та щодо порозуміння один одного, у зв`язку з чим, у листопаді 2015 року ОСОБА_4 звертається до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Підтвердженням складності порозумінь у подружжі, зокрема, є те, що 05 липня 2016 року Харківським районним судом Харківської області у справі №635/2907/16-ц ухвалено заочне рішення, яким зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 338,40 кв.м., житловою площею 130,70 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також вселено ОСОБА_3 у житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 41-43 том 1). Дане рішення змінене рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2016 року, а саме, в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком, рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2016 року скасовано та відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог (а.с. 44-46 том 2).

В ході судового розгляду даної справи, судом в якості свідків було допитано ряд осіб з обох сторін, які доводили або спростовували обставини, які мають значення для предмета доказування, та на які посилаються сторони, доводячи підстави позовів.

Так, в судовому засідання, яке відбулося 16 березня 2017 року, в якості свідка був допитаний ОСОБА_12 (свідок зі сторони ОСОБА_3 ), який повідомив суду, що родину ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , він знає 20 років, оскільки він є напарником ОСОБА_5 в роботі водієм. За словами свідка, ОСОБА_8 вмовляла ОСОБА_5 на придбання великого заміського будинку, який вона активно підшукувала, в тому числі щоб там мешкало мінімум двоє дітей. Вартість будинку на момент придбання була біля 110 000 доларів, грошей в сім`ї не було на придбання будинку, оскільки вони жили на той момент в однокімнатній квартирі на АДРЕСА_7 , отриманій на підставі договору про дольову участь у будівництві. Далі, саме ця квартира була продана за 40 тисяч доларів, і ці гроші були використані для придбання будинку. Інша частина грошей займалася у інших осіб, а саме, 70 тисяч доларів. ОСОБА_8 про всі боргові зобов`язання ОСОБА_5 було відомо та вони обговорювалось не однократно. На момент придбання в будинку не було внутрішніх робіт. Свідок неодноразово наголошував ОСОБА_8 , що витрати на внутрішні роботи будинку будуть значні. ОСОБА_8 взяла кредит приблизно 400 тисяч гривень, який вона отримала лише під поруку ОСОБА_5 , адже мала незначний заробіток. Даний кредит брався десь у 2014 році на ремонт будинку та проведення внутрішніх робіт, утеплення даху та підлоги. Окрім того, у друга ОСОБА_5 зі ОСОБА_34 було зайнято 70 тисяч доларів, про що також було відомо ОСОБА_8 . Вказані кошти бралися в борг спільно. Для утеплення будинку, проведення внутрішніх робіт, ремонту деяких кімнат було зайнято в борг 50 тисяч доларів у ОСОБА_35 , спільного знайомого. На ці гроші купувалися будівельні матеріали спільно з ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_5 в цей час працював, свідок їздив на ОСОБА_36 бази на вантажному автомобілі допомагав із їх закупівлею та доставкою. Після придбання будинку свідок з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 проводили спільно благоустрій будинку. ОСОБА_8 було відомо про боргові зобов`язання ОСОБА_5 .

16 березня 2017 року у судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_13 (свідок зі сторони ОСОБА_3 ), який повідомив суд про те, що родина свідка та родина ОСОБА_5 дружать. Пошуки будинку для придбання також ними обговорювались, оскільки родина свідка також підшукувала собі будинок для придбання. За весь час пошуків, у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було багато варіантів, але саме ОСОБА_8 наполягала на придбанні такого великого будинку, адже в нього мали бути вкладені великі кошти, оскільки на момент купівлі в ньому були лише стіни, дах та поставлені вікна. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 прийняли рішення брати кошти в кредит, для приведення будинку в належний для проживання стан. Свідку про це відомо, оскільки він також спільно з ОСОБА_5 їздив у відрядження (міжнародні перевезення). В таких поїздках ОСОБА_5 багато говорив з ОСОБА_8 по телефону, і свідок чув як вони обговорювали різні теми, в тому числі, що ОСОБА_5 залишав ОСОБА_8 гроші на витрати за виконанні будівельні роботи. У зв`язку із відрядженням ОСОБА_5 , саме ОСОБА_8 займалась усіма питаннями будівельних робіт у будинку, робила розрахунки із робітниками, вона все це вела. Про боргові зобов`язання ОСОБА_5 свідку було відомо зі спільних розмов, оскільки про це ОСОБА_5 та ОСОБА_8 говорили неодноразово. Гроші було взято ОСОБА_5 як в позику у знайомих, так і в кредит у банку. Із розмов із ОСОБА_8 свідку було відомо також про те, що отримані в борг кошти були в її розпорядженні, оскільки вона здійснювала розрахунок за будівельні роботи та закупівлю будівельних матеріалів.

Також 16 березня 2017 року у судовому засідання допитаний в якості свідка ОСОБА_6 (свідок зі сторони ОСОБА_3 ), який повідомив суду, що він дружить із ОСОБА_5 досить тривалий час. Характеризує ОСОБА_5 як відповідальну та порядну людина, сім`янина, завжди виконував взяті на себе зобов`язання. ОСОБА_5 в сім`ї дуже переймався за частину фінансового забезпечення подружжя, що змушувало його звертатися за допомогою до друзів. Так, оскільки будинок придбаний родиною ОСОБА_5 був не придатний для проживання, необхідно було його облаштувати та утеплювати, саме на ці речі ОСОБА_5 у 2013 році у свідка попросив гроші в борг суму еквівалент до 100 000 доларів. Свідок також знайомий із ОСОБА_8 як з дружиною друга. Дружині ОСОБА_5 про отримання коштів в борг було відомо, але свідку про це відомо зі слів ОСОБА_5 та його дзвінків дружині у присутності свідка. По приїзду свідка додому до ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_5 показувала свідку облаштування будинку (утеплення даху, обладнання однієї кімнати для життя, проведено внутрішні роботи, фасад будинку зроблений), а оскільки свідок не раз бував у них в гостях, він бачив кожного разу нові зміни в облаштуванні будинку.

В якості свідка в судовому засіданні, яке відбулося 17 квітня 2018 року, було допитано ОСОБА_15 (свідок зі сторони ОСОБА_4 ), яка повідомила суду про те, що родину ОСОБА_9 вона знає більш ніж 20 років. Свідок із ОСОБА_37 подруги, а тому їй відомо про те, що у 1997 році ОСОБА_8 отримала квартиру від підприємства в якому працювала і про те, що остання завжди хотіла заміський будинок. У лютому 2012 року, коли ОСОБА_8 зі своїм братом вирішила придбати будинок у селищі Високий, свідок звернулась до свого знайомого та зайняла у нього для ОСОБА_8 кошти у сумі 40 тисяч доларів, які ОСОБА_8 повернула вже у квітні 2012 року. Оформлення вказаної угоди було здійснено розпискою, яку на даний час неможливо надати. Свідку зі слів ОСОБА_8 відомо, що для придбання вказаного будинку ОСОБА_8 було використано кошти отримані нею та братом ОСОБА_10 від продажу набутої ними у спадок після смерті матері квартири, тоді як брат ОСОБА_8 нібито матиме відповідну частку у власності на даний будинок. Розмір коштів, які було використано в ході ремонту будинку, свідку не відомі. Оскільки свідок часто буває у ОСОБА_8 вона бачила, що у даному будинку на момент придбання були вікна, двері, проведена електрика, стояв котел, насосна станція, дах, а вже після придбання будинку родиною ОСОБА_9 поступово здійснено фарбування фасаду, косметичний ремонт двох кімнат, де пофарбовані стіни та зроблені підлога і стеля. Окрім того, свідку відомо, що із 29 жовтня 2015 року ОСОБА_38 зібрав свої особисті речі та пішов з дому, а вже в грудні 2016 року коли проходило вселення ОСОБА_5 в будинок, свідок була присутня та бачила як ОСОБА_5 заніс одну спортивну сумку до будинку, проте після цього в будинку не мешкав та його особистих речей там не було. На сьогоднішній день свідок знає, що в даному будинку мешкає ОСОБА_39 разом зі своїм братом ОСОБА_10 .

В судовому засіданні, яке відбулося 17 квітня 2018 року, в якості свідка було допитано ОСОБА_10 (свідок зі сторони ОСОБА_4 ), який є рідним братом ОСОБА_4 та фактично мешкає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту придбання даного житлового будинку. Про обставини придбання спірного будинку свідком зазначено, що його вартість на момент придбання у 2012 році складала 110 тисяч доларів, які ОСОБА_8 планувала взяти з продажу квартири на АДРЕСА_7 , (близько 40 тисяч доларів), а також грошові кошти отримані від продажу квартири, отриманої у спадок спільно ОСОБА_8 та свідком (21 тисячу доларів), за умови, що в даному будинку свідок буде мешкати до моменту поки він не придбає власну нерухомість. На перший внесок за будинок грошей не вистачало, а тому було вирішено взяти в борг у подруги (близько 40 тисяч доларів) і в квітні 2012 року було взято кредит у банку. Після придбання вказаного будинку в ньому було здійснено деякі зовнішні роботи, відремонтовані дві кімнати (стяжка підлоги, стеля, пофарбовані стіни) та одна ванна кімната. Розмір коштів витрачених на ремонті роботи в будинку свідку не відомі. З 29 жовтня 2015 року ОСОБА_3 не мешкає у даному будинку, він зібрав свої речі та пішов з сім`ї. В подальшому було два примусові вселення ОСОБА_5 , але свідок вказує, що ніхто не перешкоджає його перебуванні у будинку.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 травня 2018 року в якості свідків допитані ОСОБА_40 та ОСОБА_18 (свідки зі сторони ОСОБА_4 ), які лише підтвердили загально інформацію щодо періоду придбання спірного будинку родиною ОСОБА_9 , відомості про джерела коштів витрачених на його придбання (зокрема, продаж двох квартир та кредит в банку) та інформацію про проведенні ремонті роботи в будинку після придбання (утеплення, устаткування однієї ванної кімнати)

А також в якості свідка в судовому засіданні, яке відбулося 12 травня 2021 року, був допитаний ОСОБА_26 (свідок зі сторони ОСОБА_3 ), який повідомив суду, що у двоповерховому будинку з мансардним дахом в смт Високий, він разом з найманими працівниками на замовлення ОСОБА_3 виконував роботи з утеплення даху будинку, підшивання всього другого поверху з утепленням. Саме з приводу виконання відповідних робіт свідок спілкувався із ОСОБА_5 та бачив також у будинку ОСОБА_8 з якою ОСОБА_5 радився щодо виконання будівельних робіт. Письмового договору між свідком та ОСОБА_41 не було укладено, як і не складався акт прийому-передачі виконаних робіт. Період виконання робіт свідком на відповідному об`єкті складав загалом близько 10-11 днів, за який ОСОБА_3 було придбано, окрім основного матеріалу (близько 55 кубічних метрів матеріалу для утеплення, парогідробар`єр та гіпсокартон, а також розхідні матеріали, такі як цвяхи та інше), а задля уникнення затримки виконання робіт, ще й додаткові матеріали. Суму витрат проведених за участі свідка на об`єкті (робота та матеріали), на день надання показань, свідку важко оцінити. Окрім проведених робіт безпосередньо за участі свідка, він добре пам`ятає, що з моменту проведення ним консультації та до виконання робіт за його участі з утеплення будинку, було проведено інші ремонті роботи, зокрема, відремонтовано на момент виконання робіт з утеплення навіс над балконом. Свідок не має інформації про заробіток ОСОБА_3 , йому не відомо скільки останній брав в борг на ремонтні роботи коштів та який розмір його заробітку. Лише зі слів ОСОБА_42 свідку відомо, що для виконання ремонтних робіт у відповідному будинку було взято в борг грошові кошти у клієнтів з міст Києва та Львова. Свідку не відомий період на який ці кошти було взято в борг.

Окрім приведених вище доказів, сторонами було надано і інші докази, які судом не описано вище, виходячи з їх значущості для доказування предмету спору.

Слід також вказати, що виписка з банківського рахунку (а.с. 112-230 том 1) ОСОБА_3 не підтверджує придбання ним будівельних матеріалів для здійснення ремонту саме спірного будинку, оскільки така виписка містить лише розмір списаних коштів з рахунку ОСОБА_3 у відповідних магазинах чи інші перекази за рахунком останнього, проте лише може свідчити про наявність обігу значних грошових сум на рахунку ОСОБА_42 за відповідний період часу.

Виходячи з приведених вище доказів та переваги більш вагомих доказів ( баланс вірогідності ), судом встановлено обставини про обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовано джерела та час його придбання, а також обставини відчуження такого майна та за якою вартістю це здійснено.

Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У відповідності до частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступних висновків.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу

Між сторонами у даній справі укладено шлюб 11 червня 1997 року, який зареєстровано у встановленому законом порядку. Спільних дітей вони не мають. У зв`язку з погіршення відносин у сім`ї, з посиланням на неможливість подальшого їх спільного проживання, ОСОБА_4 звернулась у листопаді 2015 року Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

З вказаних обставин вбачається, що між сторонами склалися шлюбно-сімейні правовідносини, зокрема щодо розірвання шлюбу, а тому суд застосовує до них наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом положень частини першої статті 24 СК України та статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно положень частини третьої статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За положеннями статті 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що сторони дійшли до остаточного висновку про припинення сімейних відносин ще у жовтні місяці 2015 року, на примирення не згодні, суд вважає необхідним шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвати, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, суд вважає за необхідне залишити їй прізвище ОСОБА_9 .

З приводу вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя

Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Оскільки, як встановлено вище у даній справі, сторонами набуто у власність майно, як до 01 січня 2004 року, так і після, то порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися як за положеннями КпШС України, так і за нормами СК України. При цьому, поділ майна подружжя суд здійснює за правилами, передбаченими СК України.

Так, відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Згідно з частиною першою статті 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічні положення закріплені в статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України.

Так, норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Такий висновок приведено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року № 664/3661/15 (провадження № 41391св18), від 10 червня 2020 року у справі № 361/4130/16 (провадження № 61-45723св18), від 10 червня 2020 року у справі № 447/3676/14 (провадження № 35455св18).

Відтак, судом встановлено, що за час перебування сторін у шлюбі ними набуто у спільну сумісну власність таке майно:

-квартира АДРЕСА_5 ;

-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 338,40 кв.м., житловою площею ? 130,70 кв.м., та земельна ділянка площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-транспортний засіб марки Volvo моделі FH 12 , фургон-С, 1998 року випуску;

-транспортний засіб - легковий універсал-В марка MITSUBISHI , модель PAJERO WAGON , 2008 року випуску;

-транспортний засіб - легковий універсал-В марка TOYOTA , модель LAND CRUISER , 1998 року випуску;

-транспортний засіб - марки Volvo моделі FH 12.420 , 2006 року випуску.

Як вбачається з приведеного вище, житловий будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у 2012 році придбано подружжям за 110 000, 00 доларів США (на момент придбання, що становило еквівалент у національній валюті - 878 889, 00 гривень), з яких 60 000,00 доларів США (479 394, 00 гривень) передано продавцю до укладення договору 13.02.2012, а інша частина - 50 000,00 доларів США (399 495,00 гривень) сплачена вже 18.04.2012.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 334/4220/18 (провадження № 61-19010св20), від 07 липня 2021 року у справі № 760/18983/16 (провадження № 61-16673св20).

Отже, спростовуючи презумпцію набуття вказаного нерухомого майна виключно за особисті кошти ОСОБА_4 , що і давало б підстави для виключення такого майна із обсягу спільного сумісного майна для поділу між подружжям та визнання його особистою власністю одного із подружжя, було приведено доводи про те, що нею використано особисті грошові кошти отримані від продажу квартири по АДРЕСА_7 (39 700,00 доларів США) та квартири отриманої у спадок (21 000,00 доларів США), а також кошти взяті в кредит у банку (еквівалент 50 000,00 доларів США).

Однак, посилання ОСОБА_4 на те, що квартира АДРЕСА_5 набута останньою у особисту приватну власність на підставі договору про дольову участь у будівництві від 10.07.1997 та на неї не поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя, суд не приймає до уваги, адже у власність таке майно набуто в період перебування сторін у шлюбі, відчужено також у шлюбі та за згодою ОСОБА_3 наданої нотаріусу. Разом з тим, підстави набуття даної квартири у власність за договором дольової участі у будівництві будинку "на пільгових умовах" у зв`язку із працевлаштуванням ОСОБА_4 , не передбачають згідно статті 24 КпШС України виникнення у останньої особистої власності на нього, а також не виключає поширення на неї правил статті 22 КпШС України щодо обставин набуття майна у спільну сумісну власність. Отже, кошти у суму 39 700,00 доларів США отримані від продажу 03 квітня 2012 року квартири АДРЕСА_5 , суд вважає спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Крім того, у відповідності до копії договору купівлі-продажу від 13 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №4514, ОСОБА_43 та ОСОБА_10 продали належні їм на праві спільної часткової власності 43/100 часток (у кожного по 43/200 часток квартири) комунальної квартири АДРЕСА_8 , за ціною, що складає еквівалент 21 000,00 доларів США (а.с. 136 том 2).

Саме ці кошти ОСОБА_4 вказано такими, що використані при придбанні спірного нерухомого майна у 2012 році, вказавши, що відповідну частину коштів ОСОБА_10 (рідний брат) подарував їй, проте дана обставина не підтвердилась в ході допиту останнього в якості свідка. Зокрема, ним вказано, що свою частину коштів отриманих у спадщину після смерті матері він вклав за умови, що буде жити у будинку до моменту придбання власного житла. Отже, обставини обґрунтування позову ОСОБА_4 та покази ОСОБА_10 , допитаного в якості свідка, містять протиріччя. Слід зауважити, що ОСОБА_10 при укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку як частковий власник не вказаний.

ОСОБА_4 не доведено обставина, що саме ці кошти від продажу квартири у 2010 році було використано нею у 2012 році для купівлі спірного будинку, оскільки тривалий проміжок часу між відчуженням квартири та придбанням будинку, не може беззаперечно вказувати про те, що саме особисті кошти ОСОБА_4 у сумі 10 500 доларів США отримані у спадщину були використані при придбанні спірного нерухомого майна. Інших доказів, які б підтверджували доводи позову ОСОБА_4 в даній частині, суду не надано.

Крім того, на підтвердження джерел походження коштів на придбання спірного нерухомого майна ОСОБА_3 приведено суду докази отримання двох безвідсоткових цільових позик (договір безвідсоткової цільової позики від 05 лютого 2012 року з ОСОБА_7 на суму 70 000,00 доларів США для придбання та здійснення капітального ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.173 том 2), а також договір безвідсоткової цільової позики від 04 серпня 2013 року з ОСОБА_6 на суму 50 000,00 доларів США для ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.172 том 2)). В ході допиту свідків, обставини отримання вказаних позик та цільове призначення їх використання, знайшло своє підтвердження.

Заперечення ОСОБА_4 обставин використання ОСОБА_3 значних грошових коштів для ремонту та поліпшення стану придбаного будинку, не підтвердились належними доказами, тоді як навіть в ході розгляду справи не було заявлено клопотань про призначення будівельно-технічних експертиз для визначення поліпшення стану спірної нерухомості та розміру витрат на його облаштування. Доводи ОСОБА_3 про те, що ним було витрачено грошові кошти в рахунок здійснення поліпшень спірної будівлі про, що було повідомлено також свідками, спростовують посилання ОСОБА_8 на те, що будь-яких поліпшень в будинку після його придбання і взагалі на час розгляду справи не здійснювалось.

Отже, суд відхиляє всі доводи ОСОБА_4 про те, що кошти витрачені на придбання будинку по АДРЕСА_1 (у сумі першої виплати внесеної у лютому 2012 року, яка складала 60 000,00 доларів США) були її особистими коштами.

Відтак, приведене ОСОБА_4 не спростувало поширення презумпції спільної сумісної власності подружжя на спірне нерухоме майно, а отже підстави для визнання за нею особистої приватної власності або відхід від рівності часток у спільній власності подружжя, відсутні.

У зв`язку з викладеним, суд виходячи із рівності часток сторін у власності на спірну нерухомість, взявши до уваги період набуття майна, спільність коштів та праці використаних для його придбання і утримання, в порядку поділу спільного майна визнає за кожним по 1/2 частині у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною частиною земельної ділянки. Питання про виділ в натурі часток сторін не вирішувалось, оскільки перед судом воно не ставилось.

Стосовно можливості поділу іпотечного майна

Як вбачається із Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №279432826 та № 279433926 від 13.10.2021, спірне нерухоме майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:016:0023 і цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за вказаною вище адресою, на підставі іпотечного договору від 18.04.2012 перебувають в іпотечному обтяженні і станом на 13.10.2021 іпотекодержателем є Акціонерне товариство АЛЬФА-БАНК .

Статтею 23 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, положеннями Закону України Про іпотеку не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Із урахуванням наведеного, суд доходить до висновку про те, що перебування спірної нерухомості в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ АЛЬФА-БАНК як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України Про іпотеку , згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц (провадження № 61-33246св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 201/6412/17 (провадження № 61-27532св18).

Відтак, визнання за кожним із подружжя в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/2 частини житлового будинку і земельної ділянки, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав АТ АЛЬФА-БАНК як іпотекодержателя спірного майна.

Щодо поділу між подружжям рухомого майна (транспортні засоби)

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18), від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18) та від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084св19).

Відтак, ОСОБА_3 заявлено вимогу про залишення у його власності автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску зі стягненням 1/2 частини його вартості на користь ОСОБА_4 . Остання проти даної вимоги не заперечувала.

Разом з тим, на розсуд суду надано два звіти про його оцінку, де вартість автомобіля значно різниця, проте суд бере до уваги останню за часом оцінку майна, складену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_30 на замовлення ОСОБА_3 , оскільки актуальність оцінки складної у 2015 році на час вирішення справи судом зменшилась. Відповідно до оцінки майна, складеної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_30 (а.с.9-29 том 7) станом на 09.04.2019 ринкова вартість колісного транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , складала 259 948,68 гривень.

Тому суд приходить до висновку, що достатньо підстав для визнання автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску приватною власністю ОСОБА_3 зі сплатою компенсації 1/2 частини вартості, яка складає 129 974,34 гривень.

Разом з тим, в ході розгляду справи було встановлено, що після звернення ОСОБА_4 у листопаді 2015 року до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна, ОСОБА_3 без її відома та не в інтересах родини було відчужено три автомобілі, а саме: транспортний засіб марки Volvo моделі FH 12 , фургон-С, 1998 року випуску; транспортний засіб - легковий універсал-В марка TOYOTA , модель LAND CRUISER , 1998 року випуску; транспортний засіб - марки Volvo моделі FH 12.420 , 2006 року випуску.

Доводи ОСОБА_42 про те, що ним було продано всі автомобілі за згодою ОСОБА_8 , за сумами вказаними у відповідних документах, що підтверджують відчуження чи перереєстрацію таких транспортних засобів, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Тоді як, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №61-9018сво18 дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-486цс16 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №319/90/17-ц.

Оскільки ОСОБА_3 розпорядився спірним майном на свій розсуд, проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї, то з нього на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню грошова компенсацію у розмірі 1/2 частини їх вартості підрахованої згідно наданих оцінок майна, а саме:

-за інформаційною довідкою про вартість майна складеної ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість вантажного автомобіля VOLVO FH 12 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 складала на дату оцінки 287 600,00 гривень (а.с.15 том 3);

-згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна, виконаного ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 1998 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_4 , складала 361 200,00 гривень (а.с.13 том 3);

-у відповідності до інформаційної довідки про вартість майна складеної ТОВ ТСТ ЕКСПЕРТ на замовлення ОСОБА_4 , станом на 09.11.2015 вартість вантажного автомобіля Volvo FH 12 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_3 складала на дату оцінки 659 800,00 гривень (а.с.16 том 3).

Відтак, підрахований розмір грошової компенсації, що становить 1/2 частину вартості відчужених ОСОБА_3 автомобілів, складає 654 300,00 гривень (287 600,00+361 200,00+659 800,00=1 308 600,00; 1 308 600,00/2=654 300,00). Дана компенсація підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .

З приводу поділу грошових зобов`язань між подружжям

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім`ї.

Близький за змістом висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 569/2255/17 (провадження № 61-6203св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 235/5555/16-ц (провадження№ 61-28858св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2093/10 (провадження № 61-34656св18).

Спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям під час шлюбу, відтак, право на це майно в рівних частках набули і позивач, і відповідач, при цьому боргові зобов`язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв`язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц (провадження № 61-12957св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що […] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує .

Тобто ті, кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім`ї.

Разом з тим, відступити від засади рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ майна суд може на підставі частин другої, третьої статті 70 СК України за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до норм частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші чи інше майно, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Отже, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В ході розгляду справи судом встановлено, що кошти, одержані ОСОБА_4 за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року, використані в інтересах сім`ї, мета їх укладення - забезпечення сім`ї житлом, а тому даний договір створює обов`язки і для ОСОБА_3 . Сторони також визнали, що частина кредитного боргу на час розгляду справи ще не повністю погашена, оскільки строк кредитування триває до квітня 2032 року. Станом на 26 квітня 2021 року грошове зобов`язання за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року становить 87 380,12 гривень (строкова заборгованість) та 466,03 гривень (строкові відсотки).

Також в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, в інтересах сім`ї ОСОБА_3 укладено договори безвідсоткової цільової позики 05.02.2012 та 04.08.2013, заборгованість за якими стягнена із ОСОБА_3 згідно з рішеннями Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2016 року у справі №638/2906/16-ц та 31 березня 2016 року у справі №638/2537/16-ц, і становить у загальному розмірі 2 607 500 (два мільйони шістсот сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Окрім того, оскільки судом встановлено, що сторонами припинено шлюбно-сімейні відносини з жовтня 2015 року та за результатами розгляду справи вирішено поділити порівну зобов`язання подружжя, тому кошти, які використовувались ОСОБА_4 на погашення зобов`язання за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року у період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року (виходячи з даних довідки АТ Альфа-Банк за вих.№37662-23.1 від 26.04.2021) теж мають бути поділені між сторонами порівну.

Враховуючи наведене, на підставі доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, тому частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співвласників спірного майна у праві спільної сумісної власності є рівними та становлять по 1/2 частині за кожним із них, як і їх відповідні частки у боргових зобов`язання кожного, оскільки судом встановлено, що кошти було використано в інтересах сім`ї.

Узагальнені висновки суду за результатами розгляду справи

Конструкція норми статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму статті 22 КпШС України або статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, здійснивши правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд задовольняє вимоги позову ОСОБА_3 в повному обсязі, а позов ОСОБА_4 - частково, виходячи із таких висновків.

Так, оскільки сторони дійшли до остаточного висновку про припинення сімейних відносин, на примирення не згодні, розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є необхідним, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Сукупність приведених на розгляд суду доказів зі сторони ОСОБА_3 щодо джерел придбання спірного будинку виключно за спільні кошти подружжя, що доводить презумпцію спільної сумісної власності подружжя, суд вважає більш переконливими та вагомими, аніж доводи та докази ОСОБА_4 про те, що спірне нерухоме майно будинок придбано виключно за її особисті кошти та кошти отримані нею в кредит, і є виключно особистою приватною власність останньої.

Оцінюючи можливість відступу від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя на спірну нерухомість, з огляду на доводи ОСОБА_4 про залучення її особистих коштів від продажу квартири отриманої у спадщину, разом з подарованими їй рідним братом коштів (у загальній сумі 21 000 доларів США) та покази останнього надані під час допиту в якості свідка, суд приходить до переконання, що значний часовий проміжок між відчуженням квартири отриманої у спадок та безпосередньо придбання спірної нерухомості, не зменшує вагомості та переконливості доказів ОСОБА_3 про отримання позик для покриття різниці від необхідної суми першого платежу за договором та здійснення значних покращених будинку, що між іншим доводить спільність коштів сторін витрачених на придбання спірного майна.

Отже, виходячи із рівності часток сторін у власності на спірну нерухомість, взявши до уваги період набуття майна, спільність коштів та праці використаних для його придбання і утримання, в порядку поділу спільного майна слід визнати за кожним по 1/2 частині у праві власності на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною частиною земельної ділянки.

При цьому, перебування спірного домоволодіння в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ АЛЬФА-БАНК як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України Про іпотеку , згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, визнання за кожним із сторін в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 1/2 частини житлового будинку і відповідної частини земельної ділянки, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав АТ АЛЬФА-БАНК як іпотекодержателя спірного майна.

Вимога ОСОБА_3 про визнання за ним права приватної власності на автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску, зі сплатою ОСОБА_4 компенсації 1/2 частини його вартості, задовольняється судом як безспірна, і як така, що відповідає вимогам закону та правилам поділу спільної сумісної власності подружжя.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 розпорядився трьома автомобілями на свій розсуд, проти волі ОСОБА_4 і не в інтересах сім`ї, а тому на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 підлягає стягненню грошова компенсація 1/2 частини вартості відчужених автомобілів, що становить 654 300,00 гривень.

Оскільки встановлено відсутність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, тому частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як співвласників спірного майна у праві спільної сумісної власності є рівними та становлять по 1/2 частині за кожним із них, як і їх відповідні частки у боргових зобов`язання кожного, тому підлягає поділу між ними заборгованість стягнена із ОСОБА_3 за рішеннями Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2016 року у справі №638/2906/16-ц та 31 березня 2016 року у справі №638/2537/16-ц, грошове зобов`язання за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року, а також розмір сплачених у період з жовтня 2015 року по квітень 2021 року коштів в рахунок кредитного зобов`язання за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову ? на відповідача.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_4 сплатила судовий збір на загальну суму 4 144, 20 гривень, про що свідчать квитанції про сплату судового збору (за реквізитами Дзержинського районного суду м.Харкова), а саме: квитанція №0.0.459208582.1 від 10.11.2015 на суму 487,20 гривень (а.с. 4а том 3); квитанція 0.0.475017399.1 від 14.12.2015 на суму 980,00 гривень (а.с. 94 том 3); квитанція №9009 від 11.05.2016 на суму 2674,00 гривень (а.с.95 том 3).

Також, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду ОСОБА_3 сплатив судовий збір на загальну суму 8000,00 гривень, про що свідчить оригінал квитанції №149 від 07.12.2016 на суму 8000,00 гривень (а.с. 1 том 1). При цьому, в матеріалах справи міститься оригінал квитанції №0.0.711829789.1 від 21.02.2017 на суму 8000,00 гривень (а.с. 100 том 1) наданий ОСОБА_3 , реквізити якої не співпадають з реквізитами для сплати судового збору до Харківського районного суду Харківської області. Дану суму суд не бере до уваги.

Оскільки за результатами розгляду даної справи суд прийшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та задоволення позову ОСОБА_3 в повному обсязі, стягнення відповідних витрат проводиться пропорційно задоволених вимог. Так, на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судові витрати на суму 2 314,20 гривень (487,00 + 1827,00 (3654,00/2)=2 314,20), а на користь ОСОБА_3 - 8 000,00 гривень.

Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи все приведене вище, керуючись положеннями частини десятої статті 141 ЦПК України, підраховуючи остаточний розмір судових витрат, який підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, суд прийшов до висновку, що остаточно з ОСОБА_4 (сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат) на користь ОСОБА_3 (інша сторона) підлягає стягненню різниця від судових витрат, яка становить 5 685, 80 гривень (8 000,00 - 2 314,20 = 5 685, 80).

Інших заяв про компенсацію судових витрат у даній справі до суду не надходили.

З приводу скасування вжитих заходів забезпечення позову

Відповідно до вимог статей 158, 264, 265 ЦПК України, оскільки позови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову вжитих у даній справі.

Так, на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2015 року (а.с.53-54 том 3) заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на належні ОСОБА_3 автомобілі:

-легковий автомобіль - універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

-вантажний автомобіль - фургон Volvo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову в частині арешту автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2015 року (а.с.14-16-а том 6-виділені матеріали).

Постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2018 року ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2018 року скасовано (а.с. 154-156 том 6-виділені матеріали).

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги, що у справі ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що відсутні підстави для подальшої дії заходів забезпечення позову, вжитих у даній справі.

У зв`язку із чим, суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2015 року, підлягають скасуванню.

Керуючись статями 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ? Акціонерне товариство Альфа-Банк (процесуальний правонаступник Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК ), про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку із земельною ділянкою та виділ у власність автомобіля в порядку поділу спільного майна подружжя, поділ грошових коштів отриманих за договором позики в інтересах сім`ї - задовольнити в повному обсязі.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ? Акціонерне товариство Альфа-Банк (процесуальний правонаступник Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК ), про розірвання шлюбу, визнання будинку особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 11 червня 1993 року у палаці урочистих подій Жовтневий виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.Харкова, свідоцтво НОМЕР_5 , актовий запис №436 ? розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін ? ОСОБА_9 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 338,40 кв.м. з відповідною часткою надвірних будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 338,40 кв.м. з відповідною часткою надвірних будівель і споруд та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1482 га, кадастровий номер ? 6325156700:00:016:0023, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподілити між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках, тобто за кожним по 1/2 частині, грошове зобов`язання за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та Uni Credit Bank Олексіївське відділення Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК , правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк , яке станом на 26 квітня 2021 року становить 87 380,12 гривень (строкова заборгованість) та 466,03 гривень (строкові відсотки).

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на легковий автомобіль ? універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі сплатою ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації 1/2 частини вартості даного автомобіля, що згідно оцінки становить 129 974 (сто двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 34 (тридцять чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у сумі 1/2 частини вартості трьох відчужених автомобілів у розмірі 654 300 (шістсот п`ятдесят чотири тисячі триста) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 303 750 (один мільйон триста три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, які становлять 1/2 частину стягнутих з ОСОБА_3 за борговими зобов`язаннями згідно з рішеннями Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 березня 2016 року у справі №638/2906/16-ц та 31 березня 2016 року у справі №638/2537/16-ц.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 84 407 (вісімдесяти чотирьох тисяч чотириста семи) гривень 96 (дев`яносто шести) копійок, які становлять 1/2 частину коштів сплачених ОСОБА_4 у період з жовтня 2015 по квітень 2021 року в рахунок кредитного зобов`язання за договором кредиту №830МІ11120418021 від 18 квітня 2012 року.

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю розміру судових витрат у сумі 5 685 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті у справі №638/19166/15-ц на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2015 року, а саме, скасувати арешт накладений на належні ОСОБА_3 автомобілі: легковий автомобіль - універсал MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; вантажний автомобіль - фургон Volvo, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи за позовом ОСОБА_3 :

-позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_4 ; місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ? НОМЕР_14 ;

-відповідач ? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ? НОМЕР_15 ;

-третя особа ? Акціонерне товариство Альфа-Банк (процесуальний правонаступник Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК ), ідентифікаційний номер юридичної особи (код ЄДРОПОУ) ? 23494714, місцезнаходження за адресою: вулиця Ковпака, будинок 29 місто Київ.

Учасники справи за позовом ОСОБА_4 :

-позивач ? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ? НОМЕР_15 ;

-відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_4 ; місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ? НОМЕР_14 ;

-третя особа ? Акціонерне товариство Альфа-Банк (процесуальний правонаступник Публічного акціонерного товариства УКРСОЦБАНК ), ідентифікаційний номер юридичної особи (код ЄДРОПОУ) ? 23494714, місцезнаходження за адресою: вулиця Ковпака, будинок 29 місто Київ.

Повне рішення складено 28 грудня 2021 року

Суддя - Я.А. Шинкарчук

СудХарківський районний суд Харківської області
Дата ухвалення рішення28.12.2021
Оприлюднено29.12.2021
Номер документу102263443
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —635/8372/16-ц

Рішення від 28.12.2021

Цивільне

Харківський районний суд Харківської області

Шинкарчук Я. А.

Ухвала від 07.12.2020

Цивільне

Харківський районний суд Харківської області

Шинкарчук Я. А.

Ухвала від 01.12.2020

Цивільне

Харківський районний суд Харківської області

Шинкарчук Я. А.

Постанова від 20.11.2018

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Сащенко І. С.

Постанова від 20.11.2018

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Сащенко І. С.

Ухвала від 17.10.2018

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Сащенко І. С.

Ухвала від 16.10.2018

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Сащенко І. С.

Ухвала від 11.09.2018

Цивільне

Апеляційний суд Харківської області

Сащенко І. С.

Ухвала від 30.08.2018

Цивільне

Апеляційний суд Харківської області

Сащенко І. С.

Ухвала від 13.08.2018

Цивільне

Апеляційний суд Харківської області

Сащенко І. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні