Постанова

від 20.11.2018 по справі 635/8372/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 635/8372/16-ц

Провадження № 22-ц/818/724/18

20 листопада 2018 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А.О.

учасники справи

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2018 року (суддя Шинкарчук Я.А.)

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.12.2015 року шляхом арешту автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16.07.2018 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, скасовано заходи забезпечення позову в частині арешту автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що справа по суті досі не розглянута, тому є підстави вважати, що скасування заходів забезпечення позову може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду.

Правом на надання відзиву до суду відповідач не скористався.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, судом направлялись судові повістки-повідомлення на адреси, зазначені в апеляційній скарзі.

Проте, судові повістки-повідомлення повернулись із відміткою повернуто за закінченням встановленого строку зберігання . Про розгляд справи сторони неодноразово повідомлялися засобами телефонного зв'язку ( а.с. 131, 145, 147 ).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа Скопелліті проти Італії від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа Папахелас проти Греції від 25 березня 1999 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселігіс Проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

З матеріалів справи убачається, що сторони по справі, не отримуючи жодних процесуальних документів, обізнані про рух справи, проте їх поведінка свідчить про зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до ст. 44 ЦПК України та суперечить основним засадам цивільного судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо розгляду справи у розумні строки, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність сторін.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи клопотання та скасовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність ухвали про накладення арешту на спірний автомобіль є перешкодою для проведення судової автотоварознавчої експертизи спірного автомобіля.

Судова колегія апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.12.2015 року задоволено клопотання ОСОБА_1 - накладено арешт на автомобіль Mitsubishi Pajero Wagon, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Спір до цього часу не вирішений, справа розглядається судом, в зв'язку з чим підстав для скасування заходів забезпечення позову та зняття арешту зі спірного автомобіля немає.

Посилання ОСОБА_2 в клопотанні на те, що заходи забезпечення позову перешкоджають розгляду справи, а саме: проведенню автотоварознавчої експертизи, судовою колегією не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч.5 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не надає ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також те, що призначена судом експертиза не може бути проведена без скасування заходів забезпечення позову, заявником не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було задоволено заяву про скасування заходів забезпечення позову із порушенням норм процесуального права за неповно з'ясованих обставин, а тому ухвалу слід скасувати, а у задоволенні заяви - відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 липня 2018 року - скасувати.

Клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

І.П. Коваленко