Рішення

від 14.12.2021 по справі 307/1430/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/1430/20

Провадження № 2/307/981/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Юсип В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом фермерського господарства Добруник до Углянської сільської ради Тячівського району, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, сектору державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання незаконним та скасування запису в Державному земельному кадастрі щодо права на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування державної реєстрації речового права власності на нерухоме майно, зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Представник фермерського господарства Добруник звернувся в суд з позовом до Углянської сільської ради Тячівського району, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, сектору державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання незаконним та скасування запису в Державному земельному кадастрі щодо права на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування державної реєстрації речового права власності на нерухоме майно, зобов`язання повернути земельну ділянку . В позовній заяві зазначив, що фермерське господарства Добруник з 1992 року є постійним землекористувачем земель на території Углянської сільської ради, загальною площею 78,8 га, яка була виділена для ведення фермерського господарства. Спірна земельна ділянка, площею 0,25 га знаходиться по АДРЕСА_1 . 13.08.2014 року Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області видало витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер НВ-21006300832014. Розпорядженням Углянської сільської ради від 11.11.2014 року за №6 відповідачці ОСОБА_1 була затверджена документація із землеустрою, що посвідчує її право власності на належну фермерському господарству земельну ділянку. 03 лютого 2017 року на підставі вказаних документів сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області за номером запису 18912127 вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167038421244, кадастровий номер 2124487600:02:002:0060). Про незаконність цих дій стало відомо у березні 2020 року, коли він звернувся до землевпорядної організації за збором документів для приватизації земельної ділянки. Право користування земельною ділянкою, площею 0,25 га на території Углянської сільської ради у позивача протягом 27 років з часу виникнення такого права не припинялось ані у добровільному, ані в примусовому порядку. Відповідачі Углянська сільська рада Тячівського району, Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, вчиняючи дії та приймаючи рішення на користь відповідачки ОСОБА_1 діяли всупереч чинного законодавства, порушивши при цьому права позивача. Углянська сільська рада, при наявності у позивача права на земельну ділянку, ігнорував його, зазначивши у висновку, що обмежень для передачі її ОСОБА_1 не має. Сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області зареєструвавши право ОСОБА_1 на належний йому об`єкт речового права, порушив його право, передбачене ст. 95 ЗК України. ОСОБА_1 набула право власності на зазначений вище об`єкт нерухомості з порушенням вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України та ст.ст. 316, 319 та 328 ЦК України.

Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Углянської сільської ради Тячівського району №6 від 11.11.2014 року про закріплення та визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею, 0,25 га, кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, АДРЕСА_1 , визнати недійсним та скасувати запис в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, серія НВ №2100630832014, вчинений Управлінням Державного земельного агентства у Тячівському районі щодо права ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2124487600:02:002:0060, АДРЕСА_1 , визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167038421244, на 0,25 га земельної ділянки АДРЕСА_1 , вчинений державним реєстратором Кут Василем Івановичем 03.02.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 18912127); зобов`язати ОСОБА_1 повернути фермерському господарству Добруник земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 2124487600:02:002:0060, АДРЕСА_1 .

Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов мотивований тим, що ФГ Добруник є постійним землекористувачем земель на території Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, загальною площею 78,8 га на підставі державного акту на право постійного користування (для ведення фермерського господарства) від 22.05.1993 року серії ЗК 011 №00022, зареєстрований за №22 у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування. Позивач вважає, що спірну земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 2124487600:02:002:0060 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно отримала у власність ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Углянської сільської ради Тячівського району від 11.11.2014 року за №6 Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 було затверджено проект із землеустрою та передано у власність земельну ділянку, яка розташована АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та зареєстровано в Державному земельному кадастрі за №2124487600:02:002:0060. Дану земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер №2124487600:02:002:0060 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) отримала у власність ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_2 , на підставі рішення Углянської сільської ради Тячівського району від 11.11.2014 року №6. Позивач вважає, що Углянською сільською радою Тячівського району, Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області перевищено свої повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності та незаконно передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, у зв`язку з чим не враховано норми чинного законодавства, а тому оскаржуване рішення прийнято із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, передбачених статями 12, 122 Земельного кодексу України, порушує права та інтереси позивача на користування земельною ділянкою, якою в даний час володіє та користується ОСОБА_1 , а тому оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування підлягає визнанню незаконним, скасування реєстрації земельної ділянки та її витребування. Даний проект землеустрою був розроблений на підставі технічного завдання. Згідно з технічним завданням підставою на виконання робіт стало рішення 16 сесії 6 скликання Углянської сільської ради від 06.02.2014 року за №19. Також у матеріалах проекту землеустрою міститься акт встановлення та погодження меж земельної ділянки від 24.03.2014 року, згідно з яким суміжними землекористувачами є від А до Б - землі ОСОБА_2 , від Б до В - землі загального користування ( АДРЕСА_1 ), від В до Г - землі ОСОБА_3 , від Г. до А - землі ОСОБА_1 . Зокрема, у даному акті також містяться підписи Углянського сільського голови - ОСОБА_4 , представника ДП Закарпатгеодезцентр - Мотря М.М., землекористувача - ОСОБА_1 , землевпорядника - ОСОБА_5 . Що стосується скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, то необхідні належні правові підстави. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник фермерського господарства Добруник - Добруник В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Углянської сільської радив судове засідання не з`явився, так як надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідачаГоловного управління Держгеокадастру в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, так як надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Представник відповідачасектору державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, в судове засідання не з`явився, хоч повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоч повідомлялися про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Тячівської районної ради від 28.02.1992 року за №63 вирішено зареєструвати і видати акт на право користування селянським/фермерським господарствам: ОСОБА_7 на території Углянської сілсьької Ради народних депутатів на надану земельну ділянку площею 71 га в присілку Мирава , рішення райвиконкому від 31.01.1992 року №12.

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 011 №00022, виданого головою Углянської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1993 року, стверджується, що фермерському господарству Добруник на підставі рішення 13 сесії 21 скликання Углянської сільської ради від 07.09.1992 року надано у постійне користування 48,8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Відповідно до рішення 16 сесії 6 скликання Углянської сільської ради від 06.02.2014 року за №19 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, площею 0,25 га. у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель по АДРЕСА_1 .

В проекті землеустрою щодо відведення відповідачці ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,25 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель по АДРЕСА_1 , зазначено, що вказаний проект землеустрою погоджений Управлінням Держземагенства у Тячівському району, відділом містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, складено акт від 24.03.2014 року щодо встановлення та погодження меж землекористування земельної ділянки ОСОБА_1 та складено акт передачі межових знаків від 24.03.2014 року стосовно цієї ж земельної ділянки.

Згідно з інформації з державного реєстру речових прав від 3 квітня 2020 року за №206083065 ОСОБА_1 є власником в цілій частині земельної ділянки, площею 0,25 га., по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 2124487600:02:002:0060, підстава виникнення права власності - Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер - НВ-2100630832014, виданий 14.08.2014 року Управлінням Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, рішення органу місцевого самоврядування - №6 від 11.11.2014 року, видавник: Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації від 08.02.2017 року за №33762255.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 386 ЦК України встановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до вимог ст. 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

У п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ зазначено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України ).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У силу статей 321 , 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України .

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення перешкод позивачу фермерському господарству Добруник відповідачкою ОСОБА_1 у користуванні спірної земельної ділянки, площею 0,25 га. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, яка була приватизована відповідачкою ОСОБА_1 на підставі прийнятих рішень відповідачем Углянською сільською радою та подальшою державною реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на цю спірну земельну ділянку.

Таким чином, представник позивача фермерського господарства Добруник мав довести, що він є землекористувачем або власником спірної земельної ділянки і його право власності чи користування земельною ділянкою було порушене відповідачами Углянською сільською радою, ОСОБА_1 , сектором державної реєстрації, при оформленні за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені висновки та обґрунтування суд прийшов до переконання, що Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, передаючи у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, діяла в межах своїх повноважень, а в свою чергу відповідачкою ОСОБА_1 було повністю дотримано процедури передбаченої чинним законодавством України щодо отримання у власність земельної ділянки.

Представником позивача фермерського господарства Добруник в судовому засіданні не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що були порушені права позивача фермерського господарства Добруник при здійсненні приватизації спірної земельної ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, відповідачкою ОСОБА_1 , що оспорюване позивачем рішення Углянської сільської ради № 6 від 11 листопада 2014 року, є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, представником позивача фермерського господарства Добруник в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що приватизована відповідачкою ОСОБА_1 спірна земельна ділянка в АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, накладається на земельну ділянку, площею 48,8 га, яка розташована на території Углянської сільської ради, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 011 №00022, знаходилася в постійному користуванні фермерського господарства Добруник .

Суд не бере до уваги як доказ надану позивачем копію державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 011 №00022, згідно якого фермерське господарство Добруник є постійним користувачем земельної ділянки, площею 48,8 га, яка розташована на території Углянської сільської ради, оскільки він не містить даних що спірна, належна відповідачці ОСОБА_1 земельна ділянка в АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, раніше входила до земель, якими на підставі вказаного державного акту постійно користувалося фермерське господарство Добруник .

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Углянської сільської ради Тячівського району №6 від 11.11.2014 року про закріплення та визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею, 0,25 га, кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, по АДРЕСА_1 , визнання недійсним та скасувати запису в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, серія НВ №2100630832014, вчинений Управлінням Державного земельного агентства у Тячівському районі щодо права ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2124487600:02:002:0060, АДРЕСА_1 , визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1167038421244, на 0,25 га земельної ділянки АДРЕСА_1 , вчинений державним реєстратором Кут Василем Івановичем 03.02.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 18912127); зобов`язання ОСОБА_1 повернути фермерському господарству Добруник земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер - 2124487600:02:002:0060, АДРЕСА_1 . є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 77-81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.26, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 4, 96, 103, 116, 118, 125, 126, 198, 152 ЗК України, ст.ст.316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову фермерського господарства Добруник до Углянської сільської ради Тячівського району, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, сектору державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання незаконним та скасування запису в Державному земельному кадастрі щодо права на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування державної реєстрації речового права власності на нерухоме майно, зобов`язання повернути земельну ділянку, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - фермерське господарство Добруник , адреса: с. Мала Уголька, 94, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, код ЄДРПОУ - 13594107.

Відповідач - Углянська сільська рада Тячівського району, адреса: с.Угля, вул.. Центральна, 32, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, код ЄДРПОУ - 04349656.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, адреса: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4.

Відповідач - сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації, адреса: м. Тячів, вул.. Незалежності, 30.

Відповідач - ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 24 грудня 2021 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко