Рішення

від 21.12.2021 по справі 917/1427/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 Справа № 917/1427/21

м.Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратура, вул. 1100-річчя Полтава, 7, м.Полтава, 36000 в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039

2. Державного кадастрового реєстратора відділу у Пирятинському районі Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Тищенка Ігора Олександровича, вул.Соборна,42, м.Пирятин, Полтавська область, 37000

3. Пирятинської міської ради Полтавської області, вул.Соборності,42, м.Пирятин, Полтавської області, 37000

про визнання незаконними та скасування рішень державного кадастрового реєстратора, скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру, визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права комунальної власності

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратура звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до 1.Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2. Державного кадастрового реєстратора відділу у Пирятинському районі Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Тищенка Ігора Олександровича, 3. Пирятинської міської ради Полтавської області, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:053:0041.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:031:0044.

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:053:0041.

4. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:031:0044.

5. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 №16-ОТГ в частині передачі в комунальну власність Пирятинської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 5323882600:00:053:0041 та 5323882600:00:031:0044, як земель сільськогосподарського призначення.

6. Визнати незаконним та скасувати рішення третьої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради від 23.12.2020 №163 в частині прийняття в комунальну власність Пирятинської міської ради земельних ділянок державної власності з кадастровими номерами 5323882600:00:053:0041 та 5323882600:00:031:0044 як земель сільськогосподарського призначення.

7. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права комунальної власності Пирятинської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5323882600:00:053:0041 та припинити його.

8. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права комунальної власності Пирятинської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5323882600:00:031:0044 та припинити його.

Прокурор в обґрунтування позову посилається на той факт, що спірні земельні ділянки приналежні до земель водного фонду, а отже їх протиправно було віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.09.2021. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.10.2021.

29.09.2021 за вхід. №10890 та 05.10.2021 за вхід. №11071 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшли відзиви на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5323882600:00:053:0041 та 5323882600:00:031:0044 були зареєстровані, згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Дейманівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

13.10.2021 за вхід. №11391 від Пирятинської міської ради Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, про відсутність предмету спору між прокуратурою та міською радою та заперечує проти стягнення з нього витрат по сплаті судового збору.

13.10.2021 за вхід. №11383 від Полтавської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Ухвалою від 23.11.2021 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 21.12.2021.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступні обставини:

До Полтавської обласної прокуратури 02.04.2021 надійшов лист Управління служби безпеки України № 66/8/26-2522, в якому зазначалося про можливі факти порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) земельного законодавства.

Полтавською обласною прокуратурою під час опрацювання зазначеної інформації встановлено наступне.

На підставі документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Полтавською регіональною філією Центр ДЗК , кадастровим реєстратором внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки площею 32,5202 га кадастровий номер 5323882600:00:031:0044 та площею 23,240 га кадастровий номер 5323882600:00:053:0041 та зареєстровано їх як землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 № 16-ОТГ вказані земельні ділянки, як землі сільськогосподарського призначення, передані з державної власності у комунальну власність Пирятинської міської ради. Право комунальної власності на дані землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.05.2021.

Прокурор зазначає, що вказані земельні ділянки, згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України, розташовані в межах прибережної захисної смуги, а отже відносяться до земель водного фонду відповідно до статті 58 Земельного кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про протиправність рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельних ділянок та внесення відомостей до Державного земельного кадастру про них як про землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 12.07.2021 №1496/01-05 через земельні ділянки з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 по урочищу Гнилоуз протікає пересихаючий водотік без назви довжиною 12 км, площею водозабору 44,5 км , що є лівою притокою р. Удай. Також у листі зазначено, що земельні ділянки частково розташовані в межах прибережної захисної смуги вказаного об`єкту.

Листом Регіональний офіс водних ресурсів також повідомив, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою та, що відповідний проект землеустрою щодо встановлення меж і розмірів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водотоку без назви (лівої притоки р. Удай) на земельних ділянках з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 в Офісі відсутній.

Отже, з урахуванням зазначеного, кадастровим реєстратором порушено вимоги законодавства при реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 через протиправне їх віднесення до земель сільськогосподарського призначення, а отже існують підстави визнання протиправним та скасування рішення кадастрового реєстратора про реєстрацію земельних ділянок, а також для скасування державної реєстрації земельних ділянок безпосередньо в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до відомостей, що містяться в Державному земельному кадастру державну реєстрацію земельних ділянок здійснив ОСОБА_1 - кадастровий реєстратор Відділу у Пирятинському районі Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Прокурор зазначає, що державний кадастровий реєстратор не здійснив належної перевірки поданих йому документів для державної реєстрації земельних ділянок, що призвело до порушення земельного законодавства.

А отже, рішення кадастрового реєстратора про реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 має бути визнано незаконним та скасоване разом з реєстрацією вказаних земельних ділянок, у зв`язку з протиправним віднесенням вказаних земель до земель сільськогосподарського призначення.

Також прокурор зазначає, що хоча ГУ Держгеокадастру у Полтавській області безпосередньо не приймало рішення про державну реєстрацію спірних земельних ділянок, разом з тим управління відповідно до законодавства забезпечує ведення Державного земельного кадастру. Також у додатках до листа Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 02.04.2021 № 66/8/26-25522 міститься клопотання керівника підрозділу в Полтавській області МГО Міжнародна асоціація екологічного захисту довкілля Коваля В.І. адресоване ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо виправлення інформації про цільове призначення спірних земельних ділянок шляхом їх зазначення як земель водного фонду з урахуванням наявності на них водного об`єкту. Разом з тим, Листом від 07.09.2020 № 17-16-0.3-4653/2-20 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено у внесенні відповідних змін. Також, Полтавською обласною прокуратурою 07.07.2021 направлено на адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області лист № 15/1-896вих-21, в якому вказано про виявлені порушення законодавства та запропоновано вжити заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства. Станом на дату подання позову ГУ Держгеокадастру у Полтавській області виявлені порушення не усунуто.

Обласною прокуратурою також встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 № 16-ОТГ Пирятинській міській раді Лубенського району (Пирятинського району) передано, а відповідно до рішення третьої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради від 23.12.2020 № 163 Пирятинською міською радою прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4302,0412 га.

Згідно з Додатком до зазначеного рішення в перелік земельних ділянок переданих з державної власності у комунальну входять спірні земельні ділянки.

Пирятинською міською радою 26.05.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 № 16-ОТГ та рішення Пирятинської міської ради від 23.12.2020 № 163 в частині передачі у комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 не відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню незаконним в цій частині та скасуванню.

З моменту виникнення права комунальної власності на вказані земельні ділянки Пирятинською міською радою, як власником земель, не ініційовано питання та не вжито жодних заходів, спрямованих на захист та відновлення порушених прав у вказаних правовідносинах. Так, Полтавською обласною прокуратурою 07.07.2021 направлено на адресу Пирятинської міської ради лист № 15/1-897вих-21, в якому вказано про виявлені порушення законодавства та запропоновано вжити заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства.

Листом від 20.07.2021 № 4070/02-33 Пирятинська міська рада повідомила, що спірні земельні ділянки плануються передати до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення шляхом включення в межі Національного природного парку Пирятинський , оскільки земельні ділянки відносяться до земель водного фону. Разом з тим, станом на дату подання позовної заяви виявлені порушення не усунуто.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Частиною 6 зазначеної статті визначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Враховуючи, факт відсутності органу, уповноваженого на перегляд чи скасування рішення державного кадастрового реєстратора, наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та рішення Пирятинської міської ради у Полтавської обласної прокуратури наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, що полягають в необхідності забезпечення належного правового регулювання питань реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок та збереження земель водного фонду, тому даний позов пред`являється в порядку абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України прокурором як позивачем, у зв`язку з відсутністю органу уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Отже, суд приходить до висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва в суді відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Згідно зі статтями 19 та 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з пунктами а та б частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Згідно зі статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частиною 1 статті 79 Водного кодексу України визначено, що залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі.

Відповідно до частини 4 вищевказаної статті до малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів.

У листі Регіонального офісу водних ресурсів вказано, що водотік без назви, який протікає через земельні ділянки має статус мала річка .

Згідно з частиною 1 статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частиною 2 статті 88 визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - шириною 25 метрів.

Відповідно до приписів статей 1,88,89 Водного кодексу України, статей 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Листом Регіональний офіс водних ресурсів також повідомив, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою та, що відповідний проект землеустрою щодо встановлення меж і розмірів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водотоку без назви (лівої притоки р. Удай) на земельних ділянках з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 в Офісі відсутній.

Разом з тим, як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 487/688/18 за статтями 1, 20, 50, 54 Закону України Про землеустрій проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства природи України 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Також у вказаній постанові зазначено, що віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг.

Враховуючи вищевикладене, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж і розмірів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водотоку або іншої землевпорядної документації не спростовує наявності на вказаних земельних ділянках прибережної захисної смуги водного об`єкта.

Більш того, підтвердження Регіональним офісом водних ресурсів факту наявності на спірних земельних ділянках водного об`єкту вказує на їх приналежність до земель водного фонду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно за абзацом 2 частини 1 вищевказаної статті державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Абзацом 1 та 2 пункту 5 Порядку встановлено, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр (в редакції, яка діяла на час реєстрації спірних земельних ділянок) державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Стаття 24 вищевказаного закону визначає порядок державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Так, у частині 4 зазначеної статті вказано, що для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Згідно з абзацом 3 частини 6 статті 24 зазначеного закону підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Частиною 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, рішення кадастрового реєстратора про реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041 має бути визнано незаконним та скасоване разом з реєстрацією вказаних земельних ділянок, у зв`язку з протиправним віднесенням вказаних земель до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, спірні земельні ділянки не є землями сільськогосподарського призначення, а відносяться до земель водного фонду, що підтверджується наявністю на них водного об`єкту та їх розташуванням в межах прибережної захисної смуги. Зазначене вказує на те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не є розпорядником даних земель, а отже не мало повноважень на розпорядження ними. Прийняття ГУ Держгеокдастру у Полтавській області наказу поза межами наданих йому повноважень, призвело до прийняття Пирятинською міською радою рішення, що в свою чергу також не відповідає вимогам законодавства, оскільки прийняте на основі незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Необхідно зазначити, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до пункту 62 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність відповідно до Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» також подаються:

1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об`єкта нерухомого майна;

2) акт приймання-передачі такого об`єкта нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, оскільки документи, на підставі яких проведено реєстрацію права комунальної власності Пирятинської міської ради підлягають скасуванню, то скасуванню підлягає і безпосередньо державна реєстрація права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Додатково слід вказати, що відповідно до частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5323882600:00:031:0044, 5323882600:00:053:0041.

За правилами статей 4,5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це правобезпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Згідно з положеннями статей 4, 88 та 89 Водного кодексу України землі водного фонду є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у водних ресурсах, в збереженні належного стану навколишнього природного середовища.

За змістом статті 95 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Отже, водні об`єкти та землі водного фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі Трегубенко проти України .

З огляду на те, що інтереси держави порушено ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, державним кадастровим реєстратором Відділу у Пирятинському районі Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Тищенко Ігорем Олександровичем та Пирятинською міською радою, які діяли всупереч її інтересам та вимогам чинного законодавства, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 та 3 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень державного кадастрового реєстратора, скасування державної реєстрації земельних ділянок, визнання незаконними та скасування в окремій частині рішень суб`єктів владних повноважень, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами їх незаконності, тому за правилами статті 173 Господарського процесуального кодексу України та можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно інших доводів учасників справи, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів..

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:053:0041.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора про реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:031:0044.

4. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:053:0041.

5. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5323882600:00:031:0044.

6. Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.12.2020 №16-ОТГ в частині передачі в комунальну власність Пирятинської міської ради земельних ділянок з кадастровими номерами 5323882600:00:053:0041 та 5323882600:00:031:0044, як земель сільськогосподарського призначення.

7. Визнати незаконним та скасувати рішення третьої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради від 23.12.2020 №163 в частині прийняття в комунальну власність Пирятинської міської ради земельних ділянок державної власності з кадастровими номерами 5323882600:00:053:0041 та 5323882600:00:031:0044 як земель сільськогосподарського призначення.

8. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права комунальної власності Пирятинської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5323882600:00:053:0041 та припинити його.

9. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права комунальної власності Пирятинської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5323882600:00:031:0044 та припинити його.

10. Стягнути солідарно з 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ( вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), 2. Державного кадастрового реєстратора відділу у Пирятинському районі Міжрайонного управління у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Тищенка Ігора Олександровича ( вул.Соборна,42, м.Пирятин, Полтавська область, 37000) 3. Пирятинської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 13955752, вул.Соборності,42, м.Пирятин, Полтавської області, 37000) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060, р/р №UА118201720343130001000006160 банк ДКСУ м. Київ, код класифікації видатків бюджету-2800) судовий збір у розмірі 18160,00грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 26.12.2021

Суддя Кльопов І.Г.