Рішення

від 24.12.2021 по справі 922/3687/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3687/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін", місто Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід", місто Харків про стягнення 238 000,00 грн. за участю представників:

позивача - адвокат Гардаушенко С.П. довіреність № б/н від 07.09.2021;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезонін" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід" (відповідача) 238 000,00 грн. заборгованості за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" відповідно до Договору про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 позовну заяву ТОВ "Мезонін" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3687/21 та постановлено розглядати справу за правилами (в порядку) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 жовтня 2021 року.

В підготовчому засіданні 18.10.2021 розгляд справи № 922/3687/21 відкладено на 08 листопада 2021 року, на підставі пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу постановлено Судом без виходу до нарадчої кімнати і занесено до протоколу підготовчого засідання у справі № 922/3687/21.

За результатами підготовчого засідання 08.11.2021 Судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/3687/21 та призначено справу до розгляду по суті на 22 листопада 2021 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України.

З причин неможливості судді Рильової В.В. відправляти правосуддя у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 10 листопада по 10 грудня 2021 року судове засідання у справі № 922/3910/21, призначене на 22 листопада 2021 року об 11:00 годині, не проводилось.

Ухвалою суду від 13.12.2021 учасників справи повідомлено про те, що судове засідання у справі № 922/3910/21 відбудеться 24 грудня 2021 року о 12:00 годині у приміщенні Господарського суду Харківської області.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 24.12.2021, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Копію ухвали господарського суду від 13.12.2021, якою ТОВ "НК Захід" повідомлено про дату, час та місце розгляду справи № 922/3687/21 (як і всі інші поштові відправлення Господарського суду Харківської області у даній справі), направлено в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61145, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21. Однак, зазначене відправлення не було вручено адресатові та повернулось до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить відповідна довідка відділення поштового зв`язку "Укрпошта".

Отже, як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, а відповідач визнається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (пункт 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3687/21 за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробннчо-торгівельна фірма "Авіас", як Підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Захід", як Користувачем, був укладений Договір про надання фінансової допомоги № Ф15-634 (надалі - Договір), в порядку та на умовах якого Підприємство надає Користувачеві фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений Договором термін. Користування фінансовою допомогою є безоплатним.

Згідно пункту 2.1 Договору розмір фінансової допомоги становить 1 856 790,26 грн. (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`яносто гривень 26 копійок).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.12.2015 до Договору), Підприємство надає фінансову допомогу Користувачеві до 31 січня 2016 року. Фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок ТОВ "НК Захід".

Термін користування Фінансовою допомогою згідно пункту 4.1. Договору визначено до 31 грудня 2017 року.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1. цього Договору, Користувач зобов`язується повернути суму фінансової допомоги протягом 14 ти календарних Підприємству.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ "Мезонін" зазначає, що на виконання умов Договору, ТОВ ВТФ "Авіас" перерахувало TOB "НК Захід" у встановлений строк всю передбачену Договором суму, що підтверджується Актом звірки за період січень 2015 року - травень 2016 року, без зауважень підписаним представниками та скріпленим печатками сторін.

В подальшому - 09 червня 2016 року між ТОВ ВТФ "Авіас", як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мезонін", як Новим кредитором, був укладений Договір про відступлення права вимоги № У-09/06-16, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід" (надалі-Боржник) частини заборгованості на суму 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок), що виникла за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", а Новий кредитор приймає ці вимоги та сплачує Первісному кредитору суму коштів в розмірі та порядку, визначеному цим Договором. Право вимоги, зазначене у пункті 1.1 даного Договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору.

Згідно з пунктів 2.1., 2.2. Договору про відступлення права вимоги, За передане до Боржника право вимоги, зазначеного у п 1.1 Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок). Новий кредитор зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання цього Договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісному кредитору грошову суму, визначену у п. 2.1 цього Договору. Новий кредитор може провести розрахунок за даним Договором і у інший спосіб, не заборонений діючим законодавством України.

За твердженням позивача, на виконання вимог пункту 3.1.2 Договору про відступлення права вимоги ТОВ ВТФ "Авіас", як Первісний кредитор, передав ТОВ "Мезонін", як Новому кредитору, всі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються, а саме: Договір про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015 (за яким ТОВ ВТФ "Авіас", як Підприємство, надавало ТОВ "НК Захід", як Користувачу, фінансову допомогу); Акт звірки за період січень 2015 - травень 2016 між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід" (підтвердження повного виконання ТОВ ВТФ "Авіас" своїх зобов`язань за Договором, а також наявності заборгованості у ТОВ "НК Захід" перед ТОВ ВТФ "Авіас"); Виписка з ПАТ КБ "Приватбанк" від 18.11.2015 (доказ надання ТОВ ВТФ "Авіас" фінансової допомоги ТОВ "НК Захід", що знаходиться в межах суми, переданої за Договором відступлення права вимоги ТОВ "Мезонін").

Про укладення між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін" Договору про відступлення права вимоги ТОВ "Мезонін" сповістило ТОВ "НК Захід" Повідомленням про відступлення права вимоги № 09/06-П від 09.06.2016 (з відміткою про порочне отримання).

Крім того, на виконання умов пункту 2.2 вищевказаного Договору, ТОВ "Мезонін" зі свого боку розрахувалося з ТОВ ВТФ "Авіас" за отримане право вимоги до ТОВ НК Захід шляхом укладання між цими сторонами Договору про залік зустрічних однорідних вимог від 13.06.2016, згідно якого Сторони підтверджують, що на момент укладання цього Договору Сторони мають також інші договірні зобов`язання між собою: а) грошові зобов`язання ТОВ ВТФ "Авіас" перед ТОВ "Мезонін" у вигляді заборгованості і-суму 238 000, 00 грн. за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 525-БВ від 21.06.2012 укладеним між ТОВ "Мезонін" та ТОВ ВТФ "Авіас"; б) грошові зобов`язання ТОВ "Мезонін" перед ТОВ ВТФ "Авіас" на суму 238 000,00 грн. за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016 р., укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін".

Сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок) за наступними договірними зобов`язаннями: а) грошові зобов`язання ТОВ ВТФ "Авіас" перед ТОВ "Мезонін" у вигляді заборгованості на 238 000,00 грн. за Договором купівлі-продажу їх паперів № 525-БВ від 21.06.2012 укладеним між ТОВ "Мезонін" та ТОВ ВТФ "Авіас". б) грошові зобов`язання ТОВ "Мезонін" перед ТОВ ВТФ "Авіас" на суму 238 000,00 грн. за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016 р., укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін".

Угодою про пролонгацію заборгованості від 14.06.2016 ТОВ "Мезонін" та ТОВ "НК Захід" дійшли згоди про пролонгацію строку повернення заборгованості у розмірі 238 000,00 грн. за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015., між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06,2016, між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін" до 13.12.2018.

Однак, сума заборгованості ТОВ ТОВ "НК Захід" перед ТОВ "Мезонін", що зазначена в Угоді про пролонгацію заборгованості від 14,06.2016., по Договору про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015, у вищевстановлений термін погашена не була, таким чином, на цей час, заборгованість ТОВ НК Захід перед ТОВ "Мезонін" за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 віл 21.10.2015, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016 між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін", становить 238 000,00 грн.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом примусового стягнення з ТОВ "НК Захід" фінансової допомоги в розмірі 238 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "Авіас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Захід" виникли господарські зобов`язання, які за своєю правовою природою є договором позики, згідно якого одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина перша статті 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Обов`язок із доказування також слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію договору про надання фінансової допомоги №Ф-15-634 від 21.10.2015 та Додаткову угоду до нього від 30.12.2015; акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2015 року - травень 2016 року; виписку з ПАТ КБ "Приватбанк" від 18.11.2015 на суму 1 845 300,00 грн.

Однак вказані докази не є належними на підтвердження обставин перерахування фінансової допомоги та наявності у відповідача заборгованості, з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до пункту 3.2. Договору про надання фінансової допомоги №Ф15-634 від 21.10.2015 фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок ТОВ "НК Захід". Вказана умова є обов`язковою для сторін в силу приписів статей 626-629 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, в порушення вимог пункту 3.2. договору та статей 76-77 ГПК України позивачем не надано до матеріалів справі відповідного платіжного доручення про перерахування відповідних коштів на рахунок ТОВ "НК Захід".

По-друге, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 21.10.2020 у справі № 910/5253/19.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Також, положення частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Однак, позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог до матеріалів справи не надано жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт надання відповідачу обумовлених договором фінансових послуг. В силу зазначених вище положень законодавства, акт звірки розрахунків, наданий позивачем не є належним доказом факту здійснення перерахування фінансової допомоги на користь відповідача за спірним правовідношенням.

По-третє, відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі - Положення), операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані (пункт 41 Положення). Приписами пункту 60 Положення передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (пункт 62 Положення).

Отже, суд зазначає, що банківські виписки з особових рахунків клієнтів банку є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку особи (клієнта банку), вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконання за день операцій.

Відповідна правова позиція узгоджується із висновками, відображеними у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3242/18.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що при вивченні матеріалів конкретної судової справи суд здійснює оцінку наданих сторонами доказів. Так, оцінюючі на предмет належності та допустимості документ, на який позивач посилається як на банківську виписку, суд зазначає, що вказаний документ містить розбіжну інформацією із обставинами, встановленими у даній справі. Зокрема, в оригіналі документа від 18.11.2015, на який посилається позивач як на виписку та доказ перерахування фінансової допомоги, та який досліджено судом, можна ідентифікувати суму у розмірі 1 845 300,00 грн. Тоді як розмір фінансової допомоги за Договором про надання фінансової допомоги №Ф15-634 від 21.10.2015 становить 1 856 790,26 грн. (пункт 2.1. Договору). Отже, документ, наданий позивачем не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин перерахування відповідачу фінансової допомоги за договором №Ф15-634 від 21.10.2015. Крім того, документ, наданий позивачем не відповідає вимогам, встановленим Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018. Так, якщо документ, наданий позивачем є банківською випискою, а саме зведеним обліковим документом, то його складено із порушеннями, а саме, виписка не містить назву документа (форми); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. А отже не може бути належним доказом, що підтверджує виконання пункту 3.2. Договору про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що встановлення фактів надання фінансової допомоги за договором №Ф15-634 від 21.10.2015 має значення для встановлення обставин у даній справі, оскільки відступлення права вимоги можливо лише за дійсним та вчиненим правочином. При цьому, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 Цивільного кодексу України). Також суд повинен встановити наявність боргу у розмірі 238 000,00 грн. у відповідача та перевірити підстави, за якими вказаний борг існує. При цьому, ненадання відповідачем будь-яких пояснень по суті спору не може бути розцінено судом як визнання позову, оскільки надання стороною письмових пояснень є процесуальним правом сторони, яке може залишитись нереалізованим, що в свою чергу не свідчить про "мовчазну згоду" із вимогами позову.

Стосовно права вимоги позивача до відповідача на суму 238 000,00 грн., суд також зазначає наступне.

Як встановлено судом, 15.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо торгівельна фірма "Авіас" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мезонін" (новий кредитор) укладено Договір №У-09/06-16 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає належне йому право вимоги на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю НК Захід (боржник) частини заборгованості за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015, що був укладений між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід" на суму 238 000,00 грн., а новий кредитор приймає ці вимоги та сплачує первісному кредитору суму коштів в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтями 513, 514, 516 ЦК України, правочин щодо заміна кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміна кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Отже, відсутність доказів надання фінансової допомоги за договором № Ф15-634 від 21.10.2015 виключає можливість підтвердження обставин наявності права вимоги позивача до відповідача з повернення грошових коштів в розмірі 238 000,00 грн. за Договором №У-09/06-16 про відступлення права вимоги.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Мезонін".

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Подані до матеріалів справи документи були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду жодним чином не спростовують.

Витрати Товариства з додатковою відповідальністю "Мезонін" зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Мезонін" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України.

Повне рішення складено "28" грудня 2021 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3687/21