Постанова

від 22.09.2022 по справі 922/3687/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м. Харків Справа № 922/3687/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача- не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін"(вх. №137 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.21 (ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Рильовою В.В., повний текст рішення складено 28.12.21) у справі № 922/3687/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід", м. Харків

про стягнення заборговарості у розмірі 238000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезонін" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід" (відповідача) 238 000,00 грн. заборгованості за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015№ Ф15-634, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 09.06.2016 № У-09/06-16.

Позов обґрунтовано невиконанням ТОВ "НК Захід" зобов`язань за укладеним ним з ТОВ ВТФ "Авіас" Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015№ Ф15-634 щодо повернення частини наданої за цим Договором фінансової допомоги в сумі 238000 грн., право вимоги з повернення якої перейшло до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін" як до нового кредитора за укладеним ним з первісним кредитором -Товариством з обмеженою відповідальністю ВТФ "Авіас" Договором про відступлення права вимоги від 09.06.2016 № У-09/06-16.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.21 у справі № 922/3687/21 в позові відмовлено.

В обґрунтування висновку про відмову в позові суд послався на недоведеність наявності права вимоги позивача до відповідача з повернення грошових коштів в розмірі 238 000,00 грн. за Договором №У-09/06-16 про відступлення права вимоги, у зв`язку з недоведеністю факту укладення між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід" Договору про надання фінансової допомоги від 21.10.2015№ Ф15-634, оскільки відповідно до частини другої статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, в той час як до матеріалів справі не надано платіжного доручення про перерахування відповідно до пункту 3.2. Договору грошових коштів в обумовленій предметом договору сумі 1 856790,26 грн. на рахунок ТОВ "НК Захід" та жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт відповідного перерахування.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезонін" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного гсоподарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення сксувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про безпідставність висновків господарського суду першої інстанції щодо недоведеності наявності права вимоги позивача до відповідача з повернення грошових коштів в розмірі 238000,00 грн. за Договором про відступлення права вимоги від 09.06.2016 №У-09/06-16 у зв`язку з недоведеністю факту укладення між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід" Договору про надання фінансової допомоги від 21.10.2015№ Ф15-634.

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо необхідності доведення позивачем факту надання фінансової допомоги за Договором про надання фінансової допомоги 21.10.2015№ Ф15-634 в розмірі 1856790,26 грн., оскільки за Договором про відступлення права вимоги від 09.06.2016 №У-09/06-16 первісний кредитор передав позивачу як новому кредитору права вимоги з повернення частини фінансової допомоги за вказаним Договором про надання фінансової допомоги , а саме на суму 238000 грн., та на підтвердження надання первісним кредитором відповідачу фінансової допомоги у межах переданих позивачу прав, останній надав виписку ПАТ КБ «Приватбанк» з рахунку від 18.11.2015, з якої вбачається перерахування 18.11.2015 первісним кредитором -ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» платіжним дорученням № 19058 коштів за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн., яка охоплює розмір переданих позивачу вимог за вищенаведеним Договором про відступлення права вимоги.

При цьому позивач зазначає про безпідставність посилання суду першої інстанції на те, що вказана банківська виписка з рахунку не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин перерахування відповідачу фінансової допомоги за договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 № Ф15-634, оскільки відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, банківські вииски з особових рахунків клієнтів, як регістр аналітичного обліку, є зведеними обліковими документами по особових рахунках клієнтів банку, що складаються на підставі наданих клієнтом документів та фіксують факт проведення клієнтом операцій за операційний день, а тому є належними доказами, що засвідчують дійсність (факт) проведених банківських операцій (операцій з руху коштів клієнту банку), які як доказ існують самостійно та не потребують будь-яких доказів на підтвердження відомостей, що в них містяться, оскільки дані виписок щодо фактичного руху коштів не можуть бути спростовані будь-якими іншими доказами , у тому числі іншими фінансовими документами.

Також скаржник зазначає про безпідставність висновку суду щодо неналежності наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2015 року - травень 2016 року між первісним кредитором ТОВ ВТФ «Авіас» та відповідачем -ТОВ «НК Захід» як доказу на підтвердження обставин перерахування фінансової допомоги та наявності у відповідача заборгованості за договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 через те, що відображена в Акті інформація не підтверджена первинними документами, зокрема позивачем не надано до матеріалів справі відповідного платіжного доручення про перерахування відповідних коштів на рахунок ТОВ "НК Захід".

Скаржник зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2015 року - травень 2016 року між первісним кредитором ТОВ ВТФ «Авіасм» та ТОВ «НК Захід» підписаний уповноваженими особами - директорами цих підприємств із скріпленням їх підписів печатками підприємств, містить відомості щодо перерахування 18.11.2015 ТОВ ВТФ «Авіас» на користь ТОВ «НК Захід» за платіжним дорученням з вих. № 19058 грошових коштів за договором від 21.10.2015 Ф15-634.У свою чергу, в якості документа в підтвердження вказаної операції з перерахування грошових коштів надана вищезазначена банківська виписка.

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.21 для розгляду судової справи №922/3687/18 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін" на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.21 у справі № 922/3687/21та призначено справу до розгляду на 28.02.22 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Разом з тим, у зв`язку з введенням військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

За таких обставин, судове засідання, призначене на 28.02.2022, не відбулось.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб - у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, постановлено: на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану" від 12.08.2022 № 573/2022,затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022, постановлено:на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, на теперішній час в Україні діє воєнний стан, який запроваджено вищезазначеним Указом Президента України строком до 21.11.2022.

Водночас, з огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства ухвалою Східного апеляційного господарського суду призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін" на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.21 у справі № 922/3687/21до розгляду в судовому на 22.09.2022 р. о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132, про що учасників справи повідомлено ухвалою від 09.08.22 .

Згідно з протоколом повторного розподілу судової справи від 20.09.22, у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду судової справи №922/3687/18 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В.

Представники сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до відомостей трекінгу "Укрпошта", поштове відправлення з копією ухвали суду, якою призначено дату, час та місце даного судового засідання, надіслане на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача, яка останнім зазначена в його апеляційній скарзі, повернуто з поміткою пошти про причину повернення-"за відсутністю адресата".

Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відмітками: "адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Так в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.01.19 у справі № 915/1015/16 зазначено наступну правову позицію.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання,відсутністю адресата.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

У постановах від 14.08.2020 у справі № 904/2284/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/6673/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Також колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце даного судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, а тому відповідно до ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для розгляду справи за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельною фірмою "Авіас", як Підприємством, та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Захід", як Користувачем, був укладений Договір про надання фінансової допомоги № Ф15-634 (надалі - Договір), згідно з предметом якого Підприємство надає Користувачеві фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений Договором термін. Користування фінансовою допомогою є безоплатним.

Згідно з пунктом 2.1 Договору розмір фінансової допомоги становить 1 856 790,26 грн. (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч сімсот дев`яносто гривень 26 копійок).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.12.2015 до Договору), Підприємство надає фінансову допомогу Користувачеві до 31 січня 2016 року. Фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок ТОВ "НК Захід".

Термін користування Фінансовою допомогою згідно пункту 4.1. Договору визначено до 31 грудня 2017 року.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1. цього Договору, Користувач зобов`язується повернути суму фінансової допомоги протягом 14 ти календарних Підприємству.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ "Мезонін" зазначає, що на виконання умов Договору, ТОВ ВТФ "Авіас" перерахувало TOB "НК Захід" у встановлений строк всю передбачену Договором суму, на підтвердження чого до позову надано Акт звірки за період січень 2015 року - травень 2016 року, підписаний директорами підприємств без зауважень та скріплений печатками сторін.

В подальшому - 09 червня 2016 року між ТОВ ВТФ "Авіас", як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мезонін", як Новим кредитором, був укладений Договір про відступлення права вимоги № У-09/06-16, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід" (надалі-Боржник) частини заборгованості на суму 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок), що виникла за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", а Новий кредитор приймає ці вимоги та сплачує Первісному кредитору суму коштів в розмірі та порядку, визначеному цим Договором. Право вимоги, зазначене у пункті 1.1 даного Договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору про відступлення права вимоги, за передане до Боржника право вимоги, зазначеного у п 1.1 Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору суму у розмірі 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок). Новий кредитор зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання цього Договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок Первісному кредитору грошову суму, визначену у п. 2.1 цього Договору. Новий кредитор може провести розрахунок за даним Договором і у інший спосіб, не заборонений діючим законодавством України.

За твердженням позивача, на виконання вимог пункту 3.1.2 Договору про відступлення права вимоги ТОВ ВТФ "Авіас", як Первісний кредитор, передав ТОВ "Мезонін", як Новому кредитору, всі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються, а саме: Договір про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015 (за яким ТОВ ВТФ "Авіас", як Підприємство, надавало ТОВ "НК Захід", як Користувачу, фінансову допомогу); Акт звірки за період січень 2015 - травень 2016 між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід" (підтвердження повного виконання ТОВ ВТФ "Авіас" своїх зобов`язань за Договором, а також наявності заборгованості у ТОВ "НК Захід" перед ТОВ ВТФ "Авіас"); Виписка з ПАТ КБ "Приватбанк" від 18.11.2015 (доказ надання ТОВ ВТФ "Авіас" фінансової допомоги ТОВ "НК Захід", що знаходиться в межах суми, переданої за Договором відступлення права вимоги ТОВ "Мезонін").

Про укладення між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін" Договору про відступлення права вимоги ТОВ "Мезонін" сповістило ТОВ "НК Захід" Повідомленням про відступлення права вимоги № 09/06-П від 09.06.2016 (з відміткою про нарочне вручення отримання).

Крім того, на виконання умов пункту 2.2 вищевказаного Договору, ТОВ "Мезонін" зі свого боку розрахувалося з ТОВ ВТФ "Авіас" за отримане право вимоги до ТОВ "НК Захід" шляхом укладання між цими сторонами Договору про залік зустрічних однорідних вимог від 13.06.2016, згідно з яким Сторони підтверджують, що на момент укладання цього Договору Сторони мають також інші договірні зобов`язання між собою: а) грошові зобов`язання ТОВ ВТФ "Авіас" перед ТОВ "Мезонін" у вигляді заборгованості і-суму 238 000, 00 грн. за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 525-БВ від 21.06.2012 укладеним між ТОВ "Мезонін" та ТОВ ВТФ "Авіас"; б) грошові зобов`язання ТОВ "Мезонін" перед ТОВ ВТФ "Авіас" на суму 238 000,00 грн. за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016 р., укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін".

Сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 238 000,00 грн. (двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок) за наступними договірними зобов`язаннями: а) грошові зобов`язання ТОВ ВТФ "Авіас" перед ТОВ "Мезонін" у вигляді заборгованості на 238 000,00 грн. за Договором купівлі-продажу їх паперів № 525-БВ від 21.06.2012 укладеним між ТОВ "Мезонін" та ТОВ ВТФ "Авіас". б) грошові зобов`язання ТОВ "Мезонін" перед ТОВ ВТФ "Авіас" на суму 238 000,00 грн. за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016 р., укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін".

Угодою про пролонгацію заборгованості від 14.06.2016 ТОВ "Мезонін" та ТОВ "НК Захід" дійшли згоди про пролонгацію строку повернення заборгованості у розмірі 238 000,00 грн. за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015., між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06,2016, між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін" до 13.12.2018.

У зв`язку з тим, що сума заборгованості ТОВ ТОВ "НК Захід" перед ТОВ "Мезонін", що зазначена в Угоді про пролонгацію заборгованості від 14,06.2016., по Договору про надання фінансової допомоги № Ф15-634 від 21.10.2015, у вищевстановлений термін погашена не була, позивач звернувся з позовом у даній справі, предметом якого є стягнення заборгованості ТОВ "НК Захід" перед ТОВ "Мезонін" за Договором про надання фінансової допомоги № Ф15-634 віл 21.10.2015, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" за Договором про відступлення права вимоги № У-09/06-16 від 09.06.2016 між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "Мезонін", становить 238 000,00 грн.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом примусового стягнення з ТОВ "НК Захід" фінансової допомоги в розмірі 238 000,00 грн.

Як зазначено вище, в якості підстав для відмови в позові суд першої інстанції послався на недоведеність наявності права вимоги позивача до відповідача з повернення грошових коштів в розмірі 238 000,00 грн. за Договором від 09.06.2016 №У-09/06-16 про відступлення права вимоги у зв`язку з недоведеністю факту укладення між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід" Договору про надання фінансової допомоги від 21.10.2015№ Ф15-634, оскільки відповідно до частини другої статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, в той час як до матеріалів справі не надано платіжного доручення про перерахування відповідно до пункту 3.2. Договору грошових коштів в обумовленій предметом договору сумі 1 856790,26 грн. на рахунок ТОВ "НК Захід" та жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт відповідного перерахування.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, у зв`язку з тим, що вони грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процессуального права, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу,якою серед таких підстав передбачено договори та інші право чини .

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Разом з тим, ч. 2 цієї статті передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3. ст.1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтями 513, 514, 516 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміна кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміна кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставин укладення між первісним кредитором -ТОВ ВТФ «Авіас» та відповідачем -ТОВ «НК Захід» договору про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 № Ф15-634 шляхом перерахування відповідачу обумовлених цим договором грошових коштів фінансової допомоги, в межах суми переданих позивачу за договором Договором про відступлення права вимоги від 09.06.2016 № У-09/06-16 прав з повернення частини фінансової допомоги в сумі 238000 позивачем серед іншого надано:

- підписаний керівниками ТОВ ВТФ «Авіас» та ТОВ «НК Захід» текст договору про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 № Ф15-634 та додаткова угода до нього від 30.12.2015;

- акт звірки за період січень 2015 року - травень 2016 року, складений між первісним кредитором -ТОВ ВТФ «Авіас» та відповідачем -ТОВ «НК Захід», підписаний директорами підприємств без зауважень їз скріпленням їх підписів печатками цих юридичних осіб, в якому зазначено розмір заборгованості ТОВ «НК Захід» на користь ТОВ ВТФ «Авіас» станом на 31.05.2016 - 1856790,26 грн. та первинні платіжні документи, за якими ТОВ ВТФ «Авіас» перерахувало на користь ТОВ «НК Захід» зазначену суму грошових коштів, а саме: платіжні доручення від 23.10.2015 вих.№ 17794 на суму 10990 грн., від 18.11.2015 вих. № 19058 на суму 1845300грн., від 05.01.16 вих. № 220на суму 500 грн.

- виписку ПАТ КБ «Приватбанк» з рахунку від 18.11.2015, з якої вбачається перерахування 18.11.2015 первісним кредитором -ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» платіжним дорученням № 19058 коштів саме за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн., яка охоплює розмір переданих позивачу вимог за вищенаведеним Договором про відступлення права вимоги від 09.06.2016 № У-09/06-16 - 238 000 грн.

Господарський суд першої інстанції неправомірно відхилив зазначені докази як неналежні, пославшись на те, що зазначені в Акті звірки відомості щодо перерахування відповідачу фінансової допомоги в сумі 1856790,26 грн. не підтверджуються первинними документами, оскільки в порушення вимог пункту 3.2. договору та статей 76-77 ГПК України позивачем не надано до матеріалів справі відповідного платіжного доручення про перерахування відповідних коштів на рахунок ТОВ "НК Захід", а виписка ПАТ КБ «Приватбанк» з рахунку від 18.11.2015 про перерахування відповідачу фінансової допомоги в сумі 1845300 грн. містить розбіжну інформацією із обставинами, встановленими у даній справі, через те, що в оригіналі цієї виписки можна ідентифікувати суму у розмірі 1 845 300,00 грн., тоді як розмір фінансової допомоги за Договором про надання фінансової допомоги №Ф15-634 від 21.10.2015 становить 1 856 790,26 грн. (пункт 2.1. Договору) та окрім цього зазначений документ не відповідає вимогам, встановленим Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, не містить назву документа (форми); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась в постановах Верховного Суду, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.

Як зазначено вище, Акт звірки за період січень 2015 року - травень 2016 року ТОВ ВТФ «Авіас» та відповідачем -ТОВ «НК Захід», підписаний директорами підприємств без зауважень їз скріпленням їх підписів печатками цих юридичних осіб та містить відомості щодо визнання відповідачем заборгованості на користь первісного кредитора -ТОВ ВТФ «Авіас» станом на 31.05.2016 в розмірі 1856790,26 грн., а також щодо первинних платіжних документів, за якими ТОВ ВТФ «Авіас» перерахувало на користь ТОВ «НК Захід» зазначену суму грошових коштів, а саме: платіжні доручення від 23.10.2015 вих.№ 17794 на суму 10990 грн., від 18.11.2015 вих. № 19058 на суму 1845300грн., від 05.01.16 вих. № 220 на суму 500 грн.

Разом з цим, виписка ПАТ КБ «Приватбанк» з рахунку від 18.11.2015 містить відомості щодо перерахування 18.11.2015 первісним кредитором -ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» за платіжним дорученням № 19058, яке зазначене в Акті звірки, коштів саме за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн., яка охоплює розмір переданих позивачу вимог за вищенаведеним Договором про відступлення права вимоги від 09.06.2016 № У-09/06-16-238000 грн. Зазначена виписка скріплена печаткою банківської установи, яка її видала

При цьому колегія суддів зазначає, що вказана виписка є належним та допустимим доказом, який в сукупності з Актом звірки підтверджує факт перерахування ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» коштів саме за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн. та, відповідно факт укладення цього Договору, з огляду н наступне.

Відповідно до п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), яке діяло в період нарахування відсотків, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за №559/7880, яке діяло в період нарахування відсотків, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п.5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 затверджено Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, яке містить аналогічні положення.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

На підставі п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік передбачає процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998, Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, які діяли станом на дату виникнення заборгованості,виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постановах від 14.05.2019 у справі №910/22858/17 та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 ц.

Відповідач не надав доказів на спростування зазначених у виписці по рахунку фактичних даних щодо перерахування ТОВ ВТФ «Авіас» відповідачу грошових коштів за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн.

З урахуванням вищевикладеного, надана позивачем банківська виписка та Акт звірки є належними, допустимими достовірними та вірогідними доказами на підтвердження факту перерахування ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» коштів саме за договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн.

В свою чергу вказана обставина перерахування ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» коштів за договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн., яка становить частину визначеної п. 2.1. Договору суми фінансової допомоги-1856790,26 грн. підтверджує факт укладення цього реального договору.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами).

Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14, від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14, від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 18.03.20 у справі № 456/2946/17.

При цьому, в силу правової характеристики договору позики як реального, тобто договору, момент укладення якого закон пов`язує з моментом передання позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, сама по собі обставина перерахування ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок відповідача-ТОВ «НК Захід» коштів фінансової допомоги за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 в сумі 1 845300 грн., яка становить частину визначеної п. 2.1. Договору суми фінансової допомоги-1856790,26 грн. вже підтверджує факт укладення цього реального договору на суму 1 845300 грн., яка в свою чергу охоплює розмір переданих позивачу вимог за Договором про відступлення права вимоги 09.06.2016 № У-09/06-16 щодо повернення частини отриманої фінансової допомоги в розмірі 238000 грн., стягнення якої є предметом позову у даній справі.

До того ж, сам відповідач шляхом підписання його директором Акту звірки взаємних розрахунків із скріпленням власного підпису печаткою підприємства, визнав факт перерахування йому Первісним кредитором -ТОВ ВТФ «Авіас» за певними платіжними дорученнями грошових коштів на загальну суму 1 856790,26 грн. за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634.

Крім цього, як зазначено вище, 14.06.2016 між відповідачем- ТОВ "НК Захід" та позивачем -ТОВ "Мезонін", як Новим кредитором було укладено Угоду про пролонгацію заборгованості від 14.06.2016, яка підписана директорами Товариств із скріпленням їх підписів печатками юридичних осіб, в п. 1 якої прямо зазначено, що сторони підтверджують наявність на момент укладення цієї Угоди грошового зобов`язання ТОВ «НК Захід» перед ТОВ «Мезонін» у вигляді заборгованості в розмірі 238000 грн. за Договором про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634, укладеним між ТОВ ВТФ "Авіас" та ТОВ "НК Захід", право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Мезонін" відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 09.06.2016 № У-09/06-16 та в п. 2 Угоди продовжили строк повернення цієї заборгованості до 31.12.2018. Зазначене додатково до вищенаведеної сукупності доказів підтверджує факт укладення Договору про надання фінансової допомоги від 21.10.2015 Ф15-634 шляхом перерахування Первісним кредитором відповідачу грошових коштів фінансової допомоги та наявність у останнього зобов`язання перед позивачем як Новим кредитором з повернення частини такої допомоги в розмірі 238000 грн., стягнення якої є предметом позову у даній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.21 у справі № 922/3687/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Захід" (61145, м. Харків, вул. Космічна,буд. 21, р/р НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299,ЄДРПОУ 38331072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін» (40021, м. Суми, пров. Громадянський, буд.1, п/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», МФО 337568, ЄДРПОУ 37283505) заборгованість у розмірі 238000,00 грн., 3570 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 5355 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.09.2022.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.В. Лакіза