Постанова

від 02.11.2021 по справі 363/1990/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №363/1990/18

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5084/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Грабовської Інесси Вікторівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року (суддя Рудюк О.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, ОСОБА_2 , Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Людмили Андріївни про визнання недійсним та скасування рішення міської ради, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

у травні 2018р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 25 квітня 2017р. №23/23 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ОСОБА_2 ; визнання недійсним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 6 березня 2018р. №36/28 Про затвердження проекту із землеустрою громадянину ОСОБА_2 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 603 від 4 квітня 2018р. за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011, площею 0,05 га, цільове призначення: для городництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений між Вишгородською міською радою та громадянином ОСОБА_2 ; зобов`язання відділу Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області вилучити з Державного земельного кадастру (скасувати) запис за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011, скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011 та закривши відповідну поземельну книгу; скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. про інше речове право №25581469 від 4 квітня 2018р. про право оренди земельної ділянки, площею 0,05 га., підстава виникнення іншого речового права: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: №603, виданий 4 квітня 2018р, орендодавець: Вишгородська міська рада Київської області, орендар: ОСОБА_2 .

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з 1990 року вона разом з своїми батьками обробляла земельну ділянку, площею 0,0972 га, яка розташована поруч з її

власною садибою, в коридорі ЛЕП та використовувалась під городництво. Вказана земельна ділянка покращувалась завдяки внесенню органічних добрив та була огороджена металевою сіткою за її кошти.

Позивач стверджувала, що 5 жовтня 2016 року вона звернулась до Вишгородської міської ради із заявою про надання їй в оренду земельну ділянку, площею 0,0996 га під огородництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак згодом, на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Вишгородської міської ради було встановлено, що окрім неї на вказану земельну ділянку також претендував ОСОБА_2 . При розгляді питання щодо надання земельної ділянки в оренду, було досягнуто згоди надати дозвіл їй та ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для городництва, орієнтовною площею 0,0500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 кожному порівну. При цьому, вона погодилася отримати в оренду ту частину земельної ділянки, де знаходиться опора ЛЕП.

Позивач зазначала, що 20 січня 2017р. вона повторно звернулася до Вишгородської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду терміном на 49 років. До поданої повторно заяви вона надала всі необхідні документи, визначені ст. 123 Земельного Кодексу України, для коректного відведення в оренду запитуваної земельної ділянки та для уникнення накладок на суміжні земельні ділянки. Після цього, 30 березня 2017р. Вишгородською міською радою було прийнято рішення №22/17 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ОСОБА_1 .

19 квітня 2017р. до Вишгородської міської ради звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для городництва, площею 0,0500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 . Однак при поданні вищевказаної заяви, всупереч приписам ст. 123 Земельного Кодексу України, ОСОБА_2 не було надано жодного належного документу, який чітко визначав би конфігурацію земельної ділянки, місце її розташування та розмір. Однак, не зважаючи на ці обставини, Вишгородська міська рада Київської області 25 квітня 2017 року прийняла рішення №23/23 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ОСОБА_2 .

Позивач стверджувала, що 19 серпня 2017р. вона остаточно погодила проект землеустрою з експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. Однак, під час внесення даних про земельну ділянку, що відведена їй в оренду, до Державного земельного кадастру, вона отримала відмову, у зв`язку з накладанням на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:150:6011 на 55,291%, яка відведена в оренду ОСОБА_2 .

Позивач вважала, що ОСОБА_2 протиправно, на свій розсуд у власному проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки відступив від погодженої на земельній комісії конфігурації земельної ділянки і вніс у базу даних проект, що відрізняється від погоджених умов надання земельної ділянки земельною комісією Вишгородської міської ради, що не уможливило внесення в базу її проекту та подальше затвердження і погодження проекту Вишгородської міською радою, що призвело до порушення її прав.

Не дивлячись на її неодноразові звернення, 6 березня 2018 року Вишгородською міською радою було прийнято рішення № 36/28 Про затвердження проекту із землеустрою ОСОБА_2 , а 4 квітня 2018 року з ним укладений договір оренди земельної ділянки.

Позивач зазначала, що вказані рішення Вишгородською міською радою прийняті всупереч чинного законодавства, так як не було враховано, що розпочата нею процедура набуття права на земельну ділянку припинена не була, міська рада не розглядала її проект відведення земельної ділянки і не відмовила у його затвердженні.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Грабовська І.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, так як позивач посилалася на те, що Вишгородська міська рада прийняла до розгляду заяву ОСОБА_2 , до якої не були надані документи, визначені у ч. 2 ст. 123 ЗК України, а саме не надано жодного документу (графічного матеріалу), який чітко визначав би конфігурацію земельної ділянки, на яку претендував відповідач, місце її розташування та розмір.

Представник позивача стверджувала, що у даній справі саме міська рада та відповідач ОСОБА_2 створили передумови для неможливості реалізації позивачем права на оренду в поетапний спосіб, хоча вона вжила всіх можливих заходів для реалізації свого права на оренду, надавши належний графічний матеріал з чіткими координатами і поворотними точками, чіткою конфігурацією та отримала погодження на розроблення проекту.

Представник позивача вважає помилковим висновок суду, що у даній справі виникла ситуація, за якої на одну й ту ж саму земельну ділянку претендують дві особи, так як суду надані докази, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участі Вишгородської міської ради Київської області погодили, що земля буде поділена між ними по певній конфігурації, що дасть змогу реалізувати право на оренду кожним з них без накладань земельних ділянок одна на одну.

Представник позивача зазначає, що суд встановив, а сторони не заперечували того, що позивач звернулася до міської ради із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою раніше, аніж це зробив ОСОБА_2 , а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, в якій зазначено про те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу Вишгородська міська рада Київської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом дотриманні норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені обставини справи, так як у своєму рішенні №22/17 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ОСОБА_1 Вишгородська міська рада повідомила позивача, що розробка проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки не дає права на її використання до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації. Тобто рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, а сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим документом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Усманова Є.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом дотриманні норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є надуманими, недоведеними та безпідставними. Крім того

представник ОСОБА_2 - адвокат Усманова Є.І. зазначає, що представник позивача посилається лише на певні пункти постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №688/2908/16-ц, що повністю нівелює зміст певних висновків вказаної постанови.

Вишгородська міська рада та приватний нотаріус Голуб Л.А. у судове засідання не з`явилися, направили до Київського апеляційного суду листи про розгляд справи у їх відсутність.

Відділ у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, свого представника у судове засідання не направив.

Виходячи з положень ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність зазначених учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Грабовської І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 та його представника - адвоката Усманової Є.І., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 5 жовтня 2016 року позивач звернулася до Вишгородської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, площею 0,0996 га, під огородництво, яка знаходиться по АДРЕСА_3 .

20 лютого 2017 року позивач звернулася до Вишгородської міської ради із заявою про надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки, площею 0,05га, під огородництво, яка розташована по АДРЕСА_3 . До заяви була додана, зокрема, схема розташування земельної ділянки.

Рішенням Вишгородської міської ради № 22/17 від 30 березня 2017 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для городництва, орієнтовною площею 0,0500 га, яка розташована у АДРЕСА_1 .

19 квітня 2017 року із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років, площею 0,05 га, для городництва за адресою: АДРЕСА_2 , звернувся ОСОБА_2 .

Рішенням Вишгородської міської ради № 23/23 від 24 квітня 2017 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для городництва, орієнтовною площею 0,0500га, яка розташована у АДРЕСА_1 .

6 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородської міської ради із заявою про неможливість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, на розробку проекту землеустрою якої вона отримала дозвіл, у зв`язку із зміною проекту землеустрою ОСОБА_2 .

Згідно листа міського голови Вишгородської міської ради від 29 вересня 2017 року заява ОСОБА_1 буде прийнята до уваги та врахована у подальшій роботі Вишгородської міської ради при розгляді питання на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Вишгородської міської ради.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № РВ-3201202142018 від 13 березня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного

земельного кадастру щодо земельної ділянки, оскільки її площа на 55,29% співпадає із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:150:6011.

Рішенням Вишгородської міської ради №36/28 від 6 березня 2018 року затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0500 га, для городництва по АДРЕСА_1 . Передано ОСОБА_2 в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 3221810100:01:150:6011), площею 0,0500 га для городництва по АДРЕСА_1 .

4 квітня 2018 року між Вишгородською міською радою та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:150:6011, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А.

Інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 4 квітня 2018 року №25581469.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, чинним законодавством не передбачено право міської ради відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття міською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі. Суд вважав, що як у позивача, так і у відповідача є рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на земельну ділянку, внаслідок чого у міської ради не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак і порушення права позивача.

Суд зазначив, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися, а тому судом не може бути надана оцінка наявності переваг тієї чи іншої особи, тому Вишгородська міська рада діяла виключно в межах її повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до змісту ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної

компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Отже, вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належить до компетенції Вишгородської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу частин другої, третьої, четвертої, десятої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно із ч. 7 цієї статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування, за результатами розгляду якого встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

З обставин даної справи вбачається, що позивач була обізнана про намір ОСОБА_2 отримати в оренду спірну земельну ділянку для огородництва, і враховуючи, що загальна площа спірної земельної ділянки становила 0,0996га, сторони погодили можливість поділу права оренди земельної ділянки між собою, та отримання кожним у оренду земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0500 га.

Вказані обставини підтверджуються наступними доказами: подання ОСОБА_1 20 січня 2017 року заяви про надання в оренду земельної ділянки, площею 0,05га, а не площею 0,0996 га, як було зазначено у її заяві від 5 жовтня 2016 року; надання проекту можливого поділу земельної ділянки між нею та ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_2 , а також поясненнями свідка ОСОБА_5 .

Отже, на стадії надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Вишгородська міська рада не порушувала прав позивача, а відтак діяла правомірно, тому правових підстав для скасування рішення Вишгородської міської ради від 25 квітня 2017 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

Разом з цим, після розробки проекту землеустрою ОСОБА_2 , виник спір між ним та ОСОБА_1 стосовно отримання земельної ділянки у оренду, враховуючи конфігурацію земельної ділянки та її кутових точок, які були внесені до Державного земельного кадастру на підставі проекту землеустрою, розробленому на замовлення відповідача, що виключило можливість позивача внести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку відповідно до виготовленого нею проекту відведення земельної ділянки.

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулювалися статтею 186-1 ЗК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин..

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 186-1 ЗК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних

ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно з пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки також визначено пунктами 107-114 Порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для здійснення державної реєстрації земельної ділянки кадастровому реєстратору подаються згідно з пунктом 110 Порядку: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.

Відповідно до пункту 111 Порядку державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або приймає рішення про відмову в державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-83 Порядку.

З матеріалів даної справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:150:6011, площею 0,0500 га, була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі відповідно до проекту землеустрою, розробленому на замовлення ОСОБА_2 , без врахування інтересів ОСОБА_6 .

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина друга статті 134 ЗК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва за процедурою земельних торгів.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі N 688/2908/16-ц зазначено: Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів б , ґ статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам.

Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим.

Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на не правовий та

непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

У даній справі земельні торги проведені не були, а земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_2 , який звернувся із заявою про передачу йому земельної ділянки в оренду, значно пізніше позивача.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при наявності двох бажаючих отримати спірну земельну ділянку в оренду, Вишгородська міська рада повинна була розглянути заяву обох претендентів на спірну земельну ділянку або провести аукціон, за результатами якого укласти відповідний договір оренди.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 зверталася до Вишгородської міської ради із заявами 6 вересня 2017 року та 26 січня 2018року з приводу порушення її прав діями ОСОБА_2 та неправомірності передачі йому спірної земельної ділянки у оренду без врахування її прав та інтересів, які розглянуті та враховані Вишгородською міською радою не були.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Вишгородської міської ради від 6 березня 2018р. №36/28 Про затвердження проекту із землеустрою громадянину ОСОБА_2 та укладення з ОСОБА_2 4 квітня 2018 року договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011, площею 0,05 га, цільове призначення: для городництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , порушують законні права та інтереси позивача, прийнятті з порушенням вищезазначених норм матеріального права, а тому є неправомірними.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки договір оренди земельної ділянки № 603 від 4 квітня 2018 року, укладений між Вишгородською міською радою та ОСОБА_2 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи

інтересу позивача.

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц , від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що спірний договір оренди є нікчемним, скасуванню підлягає державна реєстрація права оренди ОСОБА_2 , оскільки наявність державної реєстрації права оренди відповідача створює перешкоди позивачу в реалізації її законного інтересу.

Також колегія суддів вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги про зобов`язання відділу Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області вилучити з Державного земельного кадастру (скасувати) запис за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011, скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011 та закриття відповідної поземельної книги, оскільки під час судового розгляду була встановлена неправомірність не розгляду Вишгородською міською радою проекту землеустрою, який був розроблений на замовлення ОСОБА_1 і за яким можливе вирішення питання про надання спірної земельної ділянки у оренду обом претендентам.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не оцінив наданих доказів, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із часткового задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, з відповідачів порівну підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 819грн 20коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 4 228грн 80коп, а всього 7048грн, тобто з кожного по 3 524грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Грабовської Інесси Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Вишгородської міської ради від 6 березня 2018р. №36/28 Про затвердження проекту із землеустрою громадянину ОСОБА_2 ; зобов`язати відділ Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області вилучити з Державного земельного кадастру (скасувати) запис за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011,

скасувавши державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3221810100:01:150:6011 та закривши відповідну поземельну книгу; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. про інше речове право №25581469 від 4 квітня 2018р. про право оренди земельної ділянки, площею 0,05 га., підстава виникнення іншого речового права: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: №603, виданий 4 квітня 2018р, орендодавець: Вишгородська міська рада Київської області, орендар: ОСОБА_2 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Вишгородської міської ради, ЄДРПОУ 04054866, яка знаходиться у Київській обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає у АДРЕСА_3 , судові витрати у розмірі 3 524грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк