справа № 6-21/11
номер провадження 6/631/6/21
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2021 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Колодяжної А . О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ахтирський Руслан Миколайович, із залученням до участі у справі НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (місто Харків) Про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України , -
в с т а н о в и в:
В провадженні суду перебуває справа за заявою ОСОБА_1 від імені та інтересах якого діє адвокат Ахтирський Р. М., із залученням до участі у справі Нововодолазького РВ ДВС східного міжрегіонального Управління МЮ (місто Харків) Про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України (вхідний № 5519/20-вх від 24.09.2020 року), на обґрунтування якої зазначено, що ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.07.2011 року у справі з єдиним унікальним № 6-21/11 за поданням виконувача обов`язків начальника відділу ДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області тимчасово обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань за виконавчим листом № 2-3420/10/15 від 17.03.2011 року (виконавче провадження № 363/11). Відповідно до листа № 8908 від 17.03.2020 року у Нововодолазькому відділі ДВС Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) на виконанні перебувало виконавче провадження за виконавчим листом № 2-3420/10/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Фінанси та кредит заборгованості в розмірі 211427,52 гривні. В подальшому, 24.05.2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа, та повторно до виконавчої служби він не надходив. Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби № 184/К-14321 ухвала Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.07.2011 року продовжує виконуватися. Оскільки виконавчий лист повернуто стягувачу 24.05.2017 року, який повторно на виконання не надходив, згідно з інформацією Міністерства юстиції України стягувач - ПАТ Банк Фінанси та кредит (ідентифікаційний код юридичної особи 09807856) з 12.01.2016 року перебуває в стані припинення, а також ураховуючи відсутності будь-яких фактів ухилення боржника від виконання зобов`язання, просили скасувати обмеження права виїзду ОСОБА_1 за межі України (а. с. 2 - 4).
Представником Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Луговим В., який діяв на підставі довіреності, виданої 20.02.2020 року начальником відділу Пікаловим О., зі строком дії до 20.02.2021 року, були надані заперечення, зареєстровані за вхідним № 7040/20-вх від 28.12.2020 року, в яких вони просили відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування обмеження права виїзду за межі України, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на виконанні в Нововодолазькому районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь юридичних осіб, до складу яких входять:
- виконавче провадження № 55177986 з виконання виконавчого листа № 23-176/10, виданого Комінтернівським районним судом Харківської області 30.05.2013 року щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ ДельтаБанк коштів в сумі 982540,92 гривень;
- виконавче провадження № 51005307 з виконання виконавчого листа № 23-176/10 , виданого Комінтернівським районним судом Харківської області 30.05.2013 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ДельтаБанк витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 гривень;
- виконавче провадження № 51004075 з виконання виконавчого листа № 23-176/10, виданого Комінтернівським районним судом Харківської області 30.05.2013 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ДельтаБанк судового збору в розмірі 1700,00 гривень.
Боржник ухиляється від сплати заборгованості за вищевказаними виконавчими документами, так як не надає підтвердження про повну або часткову сплату заборгованості. Крім того, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 51482338 з виконання виконавчого листа № 2-3420/10/15, виданого 19.01.2011 року Київським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Фінанси та кредит заборгованості в розмірі 211427,52 гривень, відкрите 22.06.2016 року, в межах якого 24.05.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Саме в рамках цього провадження й було ухвалено судове рішення про обмеження в праві виїзду заявника за межі України. (а. с. 42 - 43).
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак скористався правом, передбаченим частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером - адвоката Ахтирського Р. М. (а. с. 9 - 10, 11, 12, 88, 90).
Представник заявника - адвокат Ахтирський Р. М., що діє за ордером на надання правової допомоги від 11.02.2020 року (серії ВІ № 1008649), виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 02-11/20, укладеного 11.02.2020 року, та додаткової угоди до договору, підписаної 31.12.2020 року, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 2299), виданого 02.10.2018 року Радою адвокатів Полтавської області, у судовому засіданні надав пояснення відповідно до змісту заяви та просив її задовольнити повністю, проте в подальшому до зали судових засідань не з`явився, хоча про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, надавши заяву, зареєстровану за вхідним № 5956/21-вх від 28.10.2021 року з клопотанням закінчити розгляд справи за відсутності сторони заявника (а. с. 9 - 10, 11, 12, 88, 89, 90).
Представник НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (місто Харків) Замлєла Ю., яка діє на підставі довіреності, виданої 02.11.2021 року виконувачем обов`язків начальника відділу Великородною І., зі строком дії до 13.09.2022 року, у судове засідання теж не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № ЕП-1625/21-вх від 02.11.2021 року, з клопотанням про розгляд заяви без участі представника відділу (а. с. 88, 92, 93).
Частиною 6 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 цього ж кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 наведеного вище кодифікованого закону України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, що державним виконавцем надані письмові заперечення із обґрунтуванням правової позиції з порушеного заявником питання, а також те, що учасниками справи як з боку заявника, так і з боку виконавця надані відповідні заяви про розгляд справи за їх відсутності й підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути питання у їх відсутність.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які учасники та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: вислухавши пояснення представника заявника та дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів , що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів , закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Відповідно до листа Державної прикордонної служби , направленого на адресу ОСОБА_1 за вихідним № 184/К-14321 від 02.10.2019 року, за результатами розгляду заяви від 20.09.2019 року йому повідомлено про продовження виконання ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.07.2011 року у справі з єдиним унікальним № 6-21/11, про обмеження його у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань в межах ВП № 363/11 (а. с. 5).
Згідно з листом № 8908 від 17.03.2020 року , адресованим представнику ОСОБА_1 адвокату Ахтирському Р. М., у Нововодолазькому відділі ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на виконанні перебувало виконавче провадження № 51482338 за виконавчим листом № 2-3420/10/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Фінанси та кредит в особі філії Слобожанське РУ АТ Банк Фінанси та кредит заборгованості в розмірі 211427,52 гривні. 22.06.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В подальшому, 24.05.2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який повторно до виконавчої служби не надходив (а. с. 6).
Як убачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого за безкоштовним запитом із критеріями пошуку за ідентифікаційним кодом юридичної особи, станом на час звернення заявника із цією заявою до суду, ПАТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ знаходиться в стані припинення з 12.01.2016 року (а. с. 7 - 8).
Відповідно до копії ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області по справі з єдиним унікальним № 6-21/11 за поданням виконувача обов`язків начальника відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , боржника по виконавчому провадженню № 363/11 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3420/10/15, виданого 17.03.2011 року Київським районним судом міста Харкова, про стягнення коштів на користь ПАТ Банк Фінанси та кредит в особі філії Слобожданське РУ АТ Банк Фінанси та кредит в сумі 211427,52 гривень, убачається що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово обмежено право виїзду за межі України до виконання покладених на нього зобов`язань (а. с. 16).
З копії виконавчого листа, виданого 13.05.2013 року Комінтернівським районним судом міста Харкова по справі з єдиним унікальним № 2-176/10 за позовом ПАТ УКРСИББАНК до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, убачається що було стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ ДЕЛЬТАБАНК 982540,92 гривень (а. с. 49).
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2017 року ВП № 55177986, старшим державним виконавцем Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Луговим В. М. було розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2-176/10 , виданого 30.05.2013 року Комінтернівським районним судом міста Харкова по справі з єдиним унікальним № 2-176/10 за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, та відкрито виконавче провадження (а. с. 50).
На підставі виконавчого листа, виданого 13.05.2013 року Комінтернівським районним судом міста Харкова по справі з єдиним унікальним № 2-176/10 за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь ПАТ ДельтаБанк 30,00 гривень (а. с. 51).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016 року ВП № 51005307 , старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Ярмоленко О. В. розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2-176/10 , виданого 30.05.2013 року Комінтернівським районним судом міста Харкова по справі з єдиним унікальним № 2-176/10 за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, та відкрито виконавче провадження (а. с. 52).
З копії виконавчого листа, виданого 13.05.2013 року Комінтернівським районним судом міста Харкова по справі з єдиним унікальним № 2-176/10 за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, убачається , що з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ ДельтаБанк стягнуто солідарно 1700,00 гривень (а. с. 53).
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2016 року ВП № 51004075, старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Ярмоленко О. В. розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2-176/10 , виданого 30.05.2013 року Комінтернівським районним судом міста Харкова по справі з єдиним унікальним № 2-176/10 за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості, та відкрито виконавче провадження (а. с. 54).
З наведеного суд вбачає таке.
1.На виконанні в Державній прикордонній службі України перебуває ухвала Нововодолазького районного суду Харківської області, постановлена 20.07.2011 року в межах справи з єдиним унікальним № 6-21/11 щодо обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань в межах виконавчого провадження № 363/11.
2. 24.05.2017 року виконавчий лист, за яким було відкрите виконавче провадження № 363/11, повернутий стягувачу на підставі відповідної постанови державного виконавця й до теперішнього часу повторно до виконавчої служби не надходив .
3.В провадженні держаних виконавців перебуває виконавче провадження, проте воно відкрите задля виконання іншого судового рішення, й ніяким чином не стосуються того, в межах примусового виконання якого було застосоване тимчасове обмеження, що оскаржується стороною заявника.
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями), Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-XII від 21.01.1994 року (із змінами та доповненнями), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 року).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу положень статті 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Крім того, статтею 33 Конституції України обумовлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Одночасно із цим й положеннями статті 313 Цивільного кодексу України регламентовано, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Спеціальним законом, який встановлює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері є Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , статтею 1 якого визначено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом та в`їхати в Україну.
Такі випадки обумовлені змістом частини 2 статті 6 вказаного Закону, де чітко передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1 - 9 частини 1 цієї статті, де, зокрема, встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (пункт 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України ).
Частинами 1, 3, 5 і 7 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Відтак, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього, зокрема, рішенням суду, виникає право на встановлення тимчасового обмеження у праві його виїзду за межі України на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державних та приватних виконавців, умови і порядок діяльності яких регламентований положеннями Закону України Про виконавче провадження .
Згідно із частинами 1 і 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження -виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Крім того, на підставі пункту 19 частини 3 цієї ж статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Аналогічні за своїм правовим навантаження норми містились й в Законі України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999 року (із змінами та доповненнями), який діяв на час прийняття ухвали, що тимчасово обмежила заявника у праві виїзду за межі України.
Натомість, закон визначає не тільки порядок тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, а й скасування вжитих заходів.
Так, відповідно до змісту частини 1 статі 40 чинного Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Також й приписами пункту 4 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 року) встановлено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:
1) закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження ;
2) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.
З аналізу зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України встановлені юридичні санкції , що застосовується на стадії виконання судових рішень, у виді тимчасового обмеження у праві виїзду фізичної особи за межі України, яке є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, що застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, яке примусово виконується за виконавчим провадженням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, й може бути скасовано лише, якщо відпала правова підстава існування такого обмеження, обумовленого законодавчо.
Відтак, скасування судом застосованих обмежень може мати місце у разі виконання у повному обсязі відповідного рішення боржником чи закінчення виконавчого провадження з інших підстав.
Імперативним приписом статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону.
Хоча судом і не встановлений факт виконання ОСОБА_1 рішення суду, ухваленого в межах справи з єдиним унікальним № 6-21/11, задля досягнення легітимної мити у примусовому виконанні якого й були застосовані заходи, що ним зараз оспорюються, як і не встановлений факт закінчення виконавчого провадження з інших підстав, обумовлених Законом України Про виконавче провадження , проте судом з`ясовано, що з 24.05.2017 року виконавчий документ щодо примусового виконання вказаного рішення повернутий стягувачу на підставі відповідної постанови, строки для його примусового виконання на цей час сплинули, підстав вважати, що стягувач звернувся до суду про їх поновлення не має, сам він перебуває у стані припинення, отже суд приходить до переконання, що зараз відпала правова підстава для продовження існування застосованого судом обмеження, й вважає за можливе та необхідне заяву боржника ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ахтирський Р. М., із залученням до участі у справі Нововодолазького ВДВС у Харківському (раніше Нововодолазькому) районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задовольнити.
Приходячи до такого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду, прийняту 28.10.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 331/8536/17, в якій суд зазначив, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі Гочев проти Болгарії підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування, та у пункті 49 зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Окрім того, навіть якщо міра, яка обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії , Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини і Рінер проти Болгарії ). Надалі у пункті 50 суд підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості. Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення за справою Сіссаніс проти Румунії ). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії ). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Також суд безумовно ураховує й положення рішення Європейського суду з прав людини, що згадувалось вище, а саме у справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009 року (заява № 34383/03), в якому Європейський суд сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям:
-по-перше, має ґрунтуватися на законі;
-по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції;
-і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Постановляючи ухвалу й задовольняючи заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ахтирський Р. М., із залученням до участі у справі Нововодолазького ВДВС у Харківському (раніше Нововодолазькому) районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України , суд зауважує, що відповідно до положень Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України і Міністерства внутрішніх справ України № 256/5/65 , від 30.01.2018 року, уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України з бази даних (знімає з контролю) на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; рішенням Європейського суду з прав людини у справі Гочев проти Болгарії від 26.11.2009 року (заява № 34383/03); статтями 9, 33 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів ; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтею 313 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 18, 39, 40 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтями 1 і 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-XII від 21.01.1994 року(із змінами та доповненнями); Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016 року); постановою Верховного суду, прийняту 28.10.2020 року в межах справи з єдиним унікальним № 331/8536/17; а також статтями 2, 4, 5, 12, 13, 18, 58, 76 - 82, 89, 128 - 131, 211, 214, 223, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 31-1 частини 1 статті 353, пунктом 2 частини 2 статті 354, статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ахтирський Руслан Миколайович, із залученням до участі у справі НОВОВОДОЛАЗЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (місто Харків) Про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задовольнити .
Скасувати обмеження права виїзду ОСОБА_1 за межі України, застосоване ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області 20.07.2011 року у справі № 6-21/11.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повної ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Скорочену ухвалу було постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повну ухвалу складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 08.11.2021 року.
Суддя С. В. Мащенко
Суд | Нововодолазький районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2021 |
Оприлюднено | 29.12.2021 |
Номер документу | 102277870 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Нововодолазький районний суд Харківської області
Мащенко С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні