Постанова

від 09.12.2021 по справі 440/998/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 440/998/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/811/2786/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук

при секретарі: К.О. Ждан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а на рішення Буського районного суду Львівської області від 22 червня 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території та втрат від інфляційних процесів, 3% річних, -

в с т а н о в и в:

01.08.2016 року ОСББ Петрушевича 53а в особі голови Вовк О.М. звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, штрафні санкції в сумі 1274,81 грн. та 826,80 грн. судового збору.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якому створено ОСББ Петрушевича 53а , яке здійснює обслуговування зазначеного будинку та прибудинкової території з липня 2013 року по даний час. Рішенням загальних зборів членів цього ОСББ (протокол №3 від 07.07.2013 року) визначено тариф за обслуговування багатоквартирного будинку в розмірі 1,25 грн. за кожний квадратний метр загальної площі квартири, а згодом рішенням зборів (протокол №1 від 03.04.2017) тариф збільшено до 2,00 грн., що підлягає сплаті до 25 числа кожного місяця. Усі співвласники багатоквартирного будинку повинні сплачувати послуги за утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та допустив заборгованість на загальну суму 1 274,81 грн., що складається із заборгованості по квартирній платі, втрат від інфляційних процесів за період з серпня 2013 року по 1 липня 2016 року в сумі 1180,23 грн., 3% річних в сумі 94,58 грн.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території та втрат від інфляційних процесів, 3% річних - відмовлено.

Рішення суду оскаржило Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а .

Вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим, незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а здійснює догляд за будинком та прибудинковою територією з часу створення ОСББ 2013 року, об`єднання несе витрати по утриманню будинку, які на сьогоднішній день фінансуються за рахунок лише тих співвласників квартир, які сплачують внески, що, на думку об`єднання, є несправедливим і не відповідає вимогам доброчесності, розумності і справедливості, встановленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, оскільки такі внески мають сплачувати усі співвласники будинку, в тому числі і відповідач. Вважає, що, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необхідності уникнення подвійної цивільно-правової відповідальності. Однак, беручи до уваги договірні відносини, які виникли між відповідачем і Управлінням будинками м. Буська, суд першої інстанції не врахував, що ОСББ і Управління будинками м. Буська є різними юридичними особи, які надавали відповідачу різного виду послуги, що не пов`язані з витратами, які понесло об`єднання на ремонт будинку. Інші мешканці будинку не укладали договори з управлінням, а сплачували внески на рахунок ОСББ. Зазначає, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, не зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна, так як це здійснюють інші власники багатоквартирного будинку. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №916/2197/13, від 11.11.2015 року у справі №914/189/14, від 27.01.2016 року у справі №904/8242/14.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник ОСББ Петрушевича 53а в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону).

Статтею 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Встановлено , що 18 травня 2013 року було проведено державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а .

Відповідно до п. 1.1. Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 об`єднання створено власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Об`єднання є юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити (п. 1.4. Статуту).

Рішенням Буської міської ради Львівської області від 19.06.2013 року передано багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 у власність ОСББ Петрушевича 53а та створено комісію для приймання-передачі будинку на баланс позивача. Зобов`язано голову ОСББ Петрушевича 53а укласти договори з надавачами послуг, необхідних для утримання в належному стані житлового будинку та прибудинкової території. Зобов`язано Управління будинками м. Буськ розірвати з власниками кватир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 договори на обслуговування будинку та прибудинкової території.

Однак, матеріалами справи встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 після прийняття Буською міською радою Львівської області рішення від 19.06.2013 року продовжував перебувати на балансі комунального підприємства - Управління будинками міста Буська та не був прийнятий на баланс позивача ОСББ Петрушевича 53а , оскільки позивач вимагав проведення капітального ремонту будинку попереднім балансоутримувачем такого.

Рішенням загальних зборів ОСББ Петрушевича 53а від 7 липня 2013 року (протокол №3 від 07.07.2013) встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1,25 грн. за один квадратний метр загальної площі квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем долучено проект договору від 07.07.2013 року відносин власників житлових та нежитлових приміщень та голови правління, в якому сторонами зазначено ОСББ Петрушевича 53а в особі голови правління Вовк О.М. та ОСОБА_1 .

Встановлено, що даний проект договору відповідачем ОСОБА_1 не підписано.

Крім того, судом встановлено, що можливість укладення договору відносин власників житлових та нежитлових приміщень та голови правління Статутом позивача не передбачено.

Так, згідно п. 8.1. Статуту у разі прийняття на власний баланс об`єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об`єднання, між об`єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством.

Рішенням загальних зборів ОСББ Петрушевича 53а від 3 квітня 2017 року (протокол №1 від 03.04.2017) встановлено (змінено) внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2,00 грн. за один квадратний метр загальної площі квартири.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.05.2018 року зобов`язано Буську міську раду Львівської області передати на баланс ОСББ Петрушевича 53а багатоквартирний будинок (цілісний житловий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та постанови КМУ від 11.10.2002 №1521 Про реалізацію даного Закону, якою затверджено порядок передачі майна .

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в період часу з 01.07.2013 року по 01.03.2021 року частково сплачував за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку по АДРЕСА_3 на рахунок управління будинками АДРЕСА_4 ).

Як вбачається з листа Управління будинками м. Буська №15 від 24.02.2021, відповідачем ОСОБА_1 проведено оплату послуг з утримання будинку по АДРЕСА_2 , зокрема за період з 1 липня 2013 року по 1 березня 2021 року ним сплачено 2203,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСББ Петрушевича 53а про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті послуг за утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2013 року по 01 липня 2016 року в сумі 1 274,81 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем нараховано відповідачу заборгованість за житлово-комунальні послуги в період, за який відповідачем сплачувались послуги з утримання будинку в користь балансоутримувача будинку - Управління будинками м. Буська на підставі укладеного між ними та діючого на час спірного періоду договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а тому, така вимога, на думку суду, порушує принципи добросовісності, розумності і справедливості та зводиться до подвійного стягнення боргу, що є неприпустимим відповідно до ст. 61 Конституції України.

З таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та нормам закону.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: …при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду… .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення, та вимог закону, без додаткового дублювання.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а залишити без задоволення.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 22 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2021 року.

Головуючий: Н. П. Крайник

Судді: О. М. Ванівський

О. Я. Мельничук