Рішення

від 22.06.2021 по справі 440/998/16-ц

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/998/16-ц

Провадження № 2/943/29/2021

22 червня 2021 року м. Буськ Львівської області

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Бузун О.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Петрушевича 53а до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території та втрат від інфляційних процесів, 3% річних, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСББ Петрушевича 53а в особі голови Вовк О.М. звернулося до суду із указаним позовом. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території та штрафних санкцій на загальну суму 1 274,81 грн.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є власником квартири в АДРЕСА_1 , де створено ОСББ Петрушевича 53а , яке здійснює обслуговування вказаного будинку та прибудинкової території з липня 2013 року по даний час. Рішенням загальних зборів членів цього ОСББ (протокол №3 від 07.07.2013) визначено тариф за обслуговування багатоквартирного будинку в розмірі 1,25 грн. за кожен квадратний метр загальної площі квартири, а згодом рішенням зборів (протокол №1 від 03.04.2017) тариф збільшено до 2,00 грн., що підлягає сплаті до 25 числа кожного місяця. Усі співвласники багатоквартирного будинку повинні сплачувати послуги за утримання будинку та прибудинкової території, однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та допустив заборгованість на загальну суму 1 274,81 грн., що складається із заборгованості по квартирній платі, втрати від інфляційних процесів за період з серпня 2013 року по 1 липня 2016 року в сумі 1180,23 грн., 3% річних в сумі 94,58 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір в сумі 826,80 грн.).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу, матеріали вказаної цивільної справи передані на розгляд судді Мельника С.Р., який після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 29.08.2016 року відкрив провадження у справі.

21.10.2019 року згідно розпорядження керівника апарату Буського районного суду Львівської області дану справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 та передано судді Шендріковій Г.О.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додала заяву, про проведення засідання у її відсутності, просила позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не прибув, належно та вчасно був повідомлений про день і час розгляду справи, правом надання відзиву не скористався, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою сьомою статті 81цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18 травня 2013 року було проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного Петрушевича 53а . Відповідно до Статуту та законодавства України вказане об`єднання має правовий статус юридичної особи (а.с. 6).

Згідно рішення Буської міської ради Львівської області від 19.06.2013 року вирішено передати багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 у власність ОСББ Петрушевича 53а та створено комісію для приймання-передачі будинку на баланс позивача (а.с. 18).

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 04.05.2018 року зобов`язано Буську міську раду Львівської області передати на баланс ОСББ Петрушевича 53а багатоквартирний будинок (цілісний житловий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та постанови КМУ від 11.10.2002 №1521 Про реалізацію даного Закону, якою затверджено порядок передачі майна .

Проте, як убачається із матеріалів справи, що вищевказаний багатоквартирний житловий будинок перебував на балансі комунального підприємства Управління будинками міста Буська та не було прийнято на баланс позивача ОСББ Петрушевича 53а .

Рішенням загальних зборів ОСББ Петрушевича 53а від 7 липня 2013 року (протокол №3 від 07.07.2013) встановлено внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1,25 грн. за один квадратний метр загальної площі квартири.

Згодом, рішенням загальних зборів ОСББ Петрушевича 53а від 3 квітня 2017 року (протокол №1 від 03.04.2017) встановлено (змінено) внесок на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2,00 грн. за один квадратний метр загальної площі квартири.

До матеріалів справи представником позивача долучено непідписаний відповідачем проект договору від 07.07.2013 року відносин власників житлових та нежитлових приміщень та голови правління із доказами направлення відповідачу без надання доказів вручення. Однак такого договору Статутом позивача не передбачено, а вказано про укладення договорів між кожним власником квартири (приміщення) та об`єднанням (а не головою правління) на підставі типового договору (п. 8.1 цього Статуту), а також про можливість укладення із об`єднанням договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та надання послуг (п. 10.5 цього Статуту).

Незважаючи на те, що в силу приписів чинного законодавства споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним без укладення відповідного договору (ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги ), судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в період часу з 01.07.2013 року по 01.03.2021 року сплачує за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку по АДРЕСА_3 на рахунок управління будинками м. Буська ( АДРЕСА_2 ).

Разом із тим, як вбачається із листа Управління будинками м. Буська №15 від 24.02.2021, що відповідачем ОСОБА_1 проведено оплату послуг з утримання будинку по АДРЕСА_3 , зокрема за період з 1 липня 2013 року по 1 березня 2021 року ним сплачено 2203,25 грн., а згідно іншого листа балансоутримувача будинку по АДРЕСА_2 слідує те, що заборгованість абонента за утримання будинку і прибудинкової території ОСОБА_1 складає 5689,12 грн.. Зазначені фактичні обставини не були заперечені учасниками справи.

В силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, що в період, за який відповідачем сплачувались послуги з утримання будинку в користь балансоутримувача будинку (Управління будинками м. Буська) на підставі укладеного між ними та діючого за час спірного періоду договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за житлово-комунальні послуги. Однак така вимога, на думку суду, порушує принципи добросовісності, розумності і справедливості та зводиться до подвійного стягнення, що є неприпустимим, виходячи із наступного.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Як визначено частиною першою статті 627 ЦК України, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону).

Частинами першою і другою статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Частиною другою статті 8 Основного Закону передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

В силу приписів частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин у цій справі підлягає безпосередньому застосуванню норма статті 61 Конституції України, а тому з метою запобігання подвійної цивільно-правової відповідальності відповідача, принципів справедливості та добросовісності, заборони подвійного стягнення, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки за спірний період відповідачем сплачувались внески на утримання будинку та прибудинкової території згідно укладеного та чинного договору із Управлінням будинками м. Буська, який ніким не оспорено.

При цьому, суд вважає, якщо представник позивача вважає набуття Управлінням будинками м. Буська спірних коштів відповідача без достатньої правової підстави, то позивач вправі звернутись із відповідним позовом до останнього про їх повернення в порядку Глави 83 Цивільного Кодексу України (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), а не вимагати повторного стягнення коштів за надання послуг з утримання будинку із відповідача (який їх сплачував за спірний період), оскільки це призведе до подвійного стягнення, що є неприпустимим.

Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати (сплачений судовий збір) покладаються на позивача, ураховуючи відмову в позові.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 83, 84, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено: 22.06.2021 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСББ Петрушевича 53а , 80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Петрушевича 53а; код ЄДРПОУ 38601022.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.

Суддя: Г. О. Шендрікова