Рішення

від 29.12.2021 по справі 477/709/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/709/21

Провадження №2/477/604/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області та до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом ,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на дві земельні ділянки та легковий автомобіль, домовившись про поділ спадщини наступним чином:

- за ОСОБА_1 - земельна ділянка, площею 3,2951 га, кадастровий номер 4622481600:12:000:0070, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області;

- за ОСОБА_2 : - земельна ділянка, площею 1,70 га, кадастровий номер 4823382000:02:000:0057, виділена для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- автомобіль марки «ВАЗ 2106 3» , 1986 року випуску, номер шасі (кузову) НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 .

В обґрунтування своїх вимог вказували, що після смерті ОСОБА_4 залишилося в спадок зазначене нерухоме майно, на яке вони претендують як спадкоємці першої черги за законом, але не взмозі оформити в нотаріальному порядку через відсутність неналежним чином оформлених правовстановлюючих документів на спадкову нерухомість, що також перешкоджає нотаріальному оформленню договору про розподіл спадкового майна між ними за вказаним варіантом.

Посилаючись на те, що вони є спадкоємцями першої черги після смерті

матері, але через зазначені обставини не можуть оформити її в нотаріальному порядку, тому просили суд визнати за ними право власності на земельні ділянки та автомобіль.

Ухвалою суду від 01 червня 2021 року до участі в справі було залучено співвідповідача ОСОБА_3 , який також міг претендувати на вказану вище спадкову земельну ділянку у Львівські області.

Відзиву від нього не надійшло.

Відповідач - Шевченківська сільська рада відзиву не подала, але представила суду листа про можливість розгляду справи без участі їх представника з необхідністю винесення рішення згідно вимог законодавства.

Інший відповідач - Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області подала суду клопотання, в якому просила врахувати скасування заповіту первісної власниці земельної ділянки площею 3,2951 га ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 . До клопотання були додані підтверджувальні документи і зазначила в заяві про можливість розгляду справи без участі їх представника.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року підготовче провадження було завершено і справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином, позивачі надали заяви з проханням здійснити розгляд справи за їх відсутності, а позов - задовольнити.

Відповідач - Шевченківська сільська рада направила суду листа про можливість розгляду справи без участі їх представника і винести рішення відповідно до вимог законодавства.

Інші відповідачі на розгляд справи заяв або клопотань не направили.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 і після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі й на цінне рухоме та нерухоме майно.

Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Даних про те, що померлою ОСОБА_4 за життя був складений заповіт суду не надано, тому майно після її смерті повинно спадкуватися за законом.

Цивільний кодекс України вирізняє п`ять черг спадкування за законом, які передбачені ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги за законом відносяться подружжя батьки та діти померлого спадкоємця та той з подружжя, який його пережив.

Тобто позивачі, які є дітьми померлої ОСОБА_6 , відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

Їх родинні відносини підтверджуються свідоцтвам про народження та про укладення шлюбу позивачкою, після якого вона змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Вона прийняли спадщину так як в передбачений законом шестимісячний термін (18 вересня 2020 року) подали приватному нотаріусу Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапезі О.П. заяви про прийняття спадщини.

Крім того, позивач ОСОБА_2 на час смерті спадкодавиці проживав постійно з нею в с. Котляреве Вітовського району Миколаївської області, що підтверджується довідкою Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 07 вересня 2020 року, яка міститься в спадковій справі, заведеній цим же приватним нотаріусом.

Крім того, інший спадкоємець першої черги за законом - чоловік померлої ОСОБА_8 , подав приватному нотаріусу Сапезі О.П. заяву від 18 вересня 2020 року про відмову від спадщини після смерті своєї дружини.

Таким чином, позивачі є єдиними спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .

В той же час, вони отримали від нотаріуса письмове роз`яснення від 19 січня 2021 року про неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, так як не представили нотаріусу належним чином оформлені правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Так, спадкодавиці ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 1,70 га, кадастровий номер 4823382000:02:000:0057, виділена для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, яка їй належала відповідно до державного акту серії МК № 035201 від 03 серпня 2004 року, виданого 03 серпня 2004 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області.

Проте оригінал державного акту втрачений за невідомих обставин.

Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 13 вересня 2005 року Снігурівським МРЕВ УДАІ в УМВС України в Миколаївській області, їй на праві власності належав автомобіль марки «ВАЗ 2106 3» , 1986 року випуску, номер шасі (кузову) НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 .

Що ж до земельної ділянки площею 3,2951 га, кадастровий номер 4622481600:12:000:0070, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, то суд зазначає наступне.

Первісно ділянка належала на праві власності ОСОБА_5 відповідно до державного акту серії ЛВ № 089442 від 09 листопада 2004 року, виданого Мостицькою районною державною адміністрацією Львівської області.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час смерті мешкала в

с. Радохинці Мостицького району Львівської області.

За свого життя вона склала заповіт, посвідчений 16 червня 1992 року секретарем Гусаківскьої сільської ради Мостиського району Львівської області, яким заповіла на випадок своєї смерті все своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося своїй племінниці - ОСОБА_4 .

В той же час, своєю заявою заповідачки в 2000 році скасувала цей заповіт.

В спадковій справі, заведеній після її смерті Мостиською Державною нотаріальною конторою Львівської області, яка була витребувана приватним нотаріусом Сапегою О.П. для долучення до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , міститься заява ОСОБА_4 , подана 05 травня 2015 року (в передбачений законом шестимісячний строк) про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . В заяві зазначено, що вона приймає спадщину як за законом, так і за заповітом.

Крім того, в спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_5 міститься також заява ОСОБА_3 від 20 лютого 2015 року, подана до Мостиської державної нотаріальної контори, також про прийняття спадщини після її смерті (він був судом залучений до участі в справі як співвідповідач). В заяві він зазначив, що приймає спадщину після її смерті, зокрема й на земельну ділянку за державним актом серії ЛВ № 089442. Проте будь-яких даних про його родинні відносини з померлою та належність до певної черги спадкування за законом, визначених ст.ст. 1261 -1265 ЦК України в заяві не зазначено і підтверджуючих документів не представлено.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Радохинці Львівської області, а її матір`ю була ОСОБА_10 , запис про батька відсутній.

10 травня 1980 року вона уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_11 (копія свідоцтва про укладення шлюбу представлена).

Співпадання дівочого прізвища спадкодавиці ОСОБА_4 і прізвища її матері та місця її народження з прізвищем спадкодавиці ОСОБА_5 та місця їх проживання вказує на їх родинні відносини як тітки та племінниці, хоча архівних даних реєстрацію актових записів про народження ОСОБА_5 не збереглося.

Будь-яких документів про родинні відносини ОСОБА_3 , який подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , в її спадковій справі немає, як і не було представлено суду.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Таким чином ОСОБА_4 , як племінниця ОСОБА_5 , була спадкоємицею за законом п`ятої черги спадкування після її смерті.

В той же час, прийнявши спадщину вона за свого життя не переоформила належну спадкодавиці земельну ділянку у Львівській області на своє ім`я.

Оригінал державного акту на земельну ділянку також відсутній, хоча його завірена копія була витребувана судом у Головного управління Держгеокадстру у Львівській обалсті.

За пунктами 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року передбачено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус роз`яснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється аво не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, в редакції яка діяла на час оформлення права власності на земельні ділянки, документом, який посвідчував таке право був державний акт, форма якого затверджувалася Кабінетом Міністрів України.

В подальшому в цю норму вносилися зміни і на тепер вона має бланкетний зміст, відсилаючи до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до якого державний акт, як документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку уповноваженими органами на тепер не оформлюється.

За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

В той же час, в частині 2 та ч. 3 цієї статті передбачено, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них; а за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, вони можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Однак кожен із спадкоємців бажає успадкувати окреме майно, а не його частки.

В ЦК України прямо не було передбачено можливості розподілу між спадкоємцями видів спадщини - спадкового майна, хоча норми закону, яка б забороняла це здійснити, не існує.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, що передбачено ст.ст. 364, 370 ЦК України.

Учасники цивільних відносин вільні у своєму волевиявленні, якщо воно не суперечить законодавству, не порушує моральні засади суспільства, права інших осіб, не шкодить довкіллю або культурній спадщині (ст.ст. 1 - 8 ЦК України).

Таким чином законом, хоча й визначена рівність часток спадкоємців у спадщині, однак не заборонено розподіл спадщини між ними (в тому числі нерухомого та рухомого майна) відповідно до їх законних часток, чи з певним відхиленням від рівності часток за їх домовленістю, що і було вчинено спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 .

Так, згідно їх домовленості вони узгодили, що після смерті матері вони спадкують: ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 3,2951 га, а ОСОБА_2 - іншу земельну ділянку, площею 1,7 га та автомобіль марки «ВАЗ» .

Нотаріально укласти договір про це вони не мають можливості через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачі не можуть захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ними права на нерухомість в порядку спадкування за законом згідно досягнутої між ними домовленості.

За викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,2951 га, кадастровий номер 4622481600:12:000:0070, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку вона отримала в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а їй належала відповідно до державного акту серії ЛВ № 089442 від 09 листопада 2004 року, виданого Мостицькою районною державною адміністрацією Львівської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1,70 га, кадастровий номер 4823382000:02:000:0057, виділену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка їй належала відповідно до державного акту серії МК № 035201 від 03 серпня 2004 року, виданого 03 серпня 2004 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «ВАЗ 2106 3» , 1986 року випуску, номер шасі (кузову) НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , належний їй на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 13 вересня 2005 року Снігурівським МРЕВ УДАІ в УМВС України в Миколаївській області.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 25 жовтня 2021 року.

Суддя Р.В. Козаченко