Рішення

від 28.12.2021 по справі 325/909/21

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/325/289/2021

Справа № 325/909/21

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за законом,

в с т а н о в и в:

04.08.2021 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати недійним свідоцтво про право на спадщину № 862 від 23.10.2019 р., яке видано державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Шевченко С.О. на користь ОСОБА_2 на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045 для ведення особистого селянського господарства.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045 для ведення особистого селянського господарства на території Нововасилівської селищної ради Приазовського району Запорізької області. Спадкоємцями після її смерті, крім позивача, є дочки померлої - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Всі спадкоємці прийняли спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори. 07.07.2021 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за заповітом, який був складений померлою на користь позивача, проте постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на всю земельну ділянку, у зв`язку з тим, що крім нього, спадкоємцями за законом є також ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23.10.2019 р. на користь ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га, розташованої на території Нововасилівської селищної ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Так, заповіт було складено на користь позивача на земельну частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Калініна в розмірі 11,78 умовних кадастрових гектар, що належав спадкодавцю на підставі сертифіката ЗП № 002003. Проте, згідно з розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації № 493 від 03.11.2003 р. та додатку № 1 до нього, ОСОБА_4 за життя замість сертифіката отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 039191 кадастровий номер 2324555400:05:001:0045. Позивач вказує, що земельна ділянка, площею 8,55 га, яка належала померлій на підставі державного акту, була отримана нею на підставі сертифіката, і тому є саме тією земельною ділянкою, яку заповіла йому мати. Заповіт скасовано не було, недійсним він не визнавався. З урахуванням заповіту, відповідачка не має права на спадкування частини вказаної земельної ділянки за законом, і тому позивач просить скасувати її свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою суду від 06.08.2021 року відкрито загальне позовне провадження, витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , призначено підготовче засідання.

27.08.2021 року до суду до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача позов не визнав, зазначив, що з моменту відкриття спадщини земельна частка (пай) вже не існувала, а сертифікат на неї втратив дійсність у зв`язку з виділенням земельної частки в натурі. Оскільки саме земельну ділянку ОСОБА_4 за життя нікому не заповідала, то спадкування має відбуватись за законом, а не за заповітом.

01.09.2021 року до суду надійшли матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_4

06.09.2021 року судом відкладено підготовче засідання за клопотанням сторін, і призначено на 29.09.2021 року.

21.09.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що за життя ОСОБА_4 заповіла йому земельну ділянку, яка належала їй на підставі сертифіката. Потім, земельна ділянка була виділена в натурі і замість сертифіката право власності ОСОБА_4 було підтверджено державним актом. Зі змісту заповіту чітко вбачається воля заповідача передати позивачу в порядку спадкування земельну ділянку, яка спочатку належала померлій на підставі сертифіката, а потім на підставі державного акту.

29.09.2021 року представник відповідача долучив до справи довідку Управління у Мелітопольському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 04.11.2021 року.

Судовий розгляд 04.11.2021 року відкладено за клопотанням представника позивача, у зв`язку з хворобою, на 30.11.2021 року.

Судове засідання 30.11.2021 року відкладено у зв`язку з відсутність відомостей про належне сповіщення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи, на 27.12.2021 року.

02.12.2021 року до суду надійшла заява від представника відповідачки про додаткове обґрунтування правової позиції, у якій він вказує, що земельна ділянка як об`єкт цивільних право є відмінною від земельної частки (паю), і тому з моменту виділення в натурі, земельна частка, яка була предметом заповіту, перестала існувати.

Позивач в судове засідання не прибув, від його представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачка в судове засідання не прибула, від її представника надана заява про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені судом обставини і відповідні їх правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 07.08.2018 року.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, її дітьми є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, шляхом подання заяв до нотаріальної контори.

Відповідно до заповіту, складеному 09.10.2002 року, на випадок смерті ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку (пай) розміром 11,78 умовних кадастрових гектарів, яка належала їй на підставі сертифікату ЗП 002003, у КСП ім.. Калініна Нововасилівської селищної ради.

На підставі розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 03.11.2003 року та додатку № 1 до нього, 29.03.2005 року ОСОБА_4 за життя отримала державний акт ЗП № 039191 на право власності на земельну ділянку площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045, площею 0,95 га кадастровий номер 2324555400:02:001:0120, а всього площею 9,5 га. Право власності на земельні ділянки площею 8,55 га та 0,95 га було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі (витяг від 23.10.2019 р. № 185929474 та № 185929782).

Згідно з листом Управління у Мелітопольському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.09.2021 р., сертифікат серія ЗП № 002003 від 23.09.1996 р. був виданий на ім`я ОСОБА_5 , 13.12.2001 р. відбувся перехід права до ОСОБА_4 . ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності серія ЗП № 039191 від 29.03.2005 р. площею 9,5 га для ведення особистого селянського господарства на підставі сертифікату серія ЗП № 002003 від 23.09.1996 року, земельна ділянка розташована на території Нововасилівської селищної ради.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельні ділянки та інше майно.

23.10.2019 року державний нотаріус Мелітопольської державної нотаріальної контори видав на користь ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 862 на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га кадастровий номер 2324555400:05:001:0045.

Також, 23.10.2019 року державний нотаріус Мелітопольської державної нотаріальної контори видав на користь ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 863 на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,95 га кадастровий номер 2324555400:02:001:0120.

Постановою державного нотаріуса Мелітопольської державної нотаріальної контори від 07.07.2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку площею 9,5 га, оскільки така земельна ділянка не охоплена заповітом.

Відповідно до встановлених правовідносин суд керується такими нормами права.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність є одними із основних засад цивільного законодавства.

Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

На підставі ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно зі ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Частиною другою розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Оцінка доказів і мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України).

У цій справі позивач стверджує, що він має право на спадкування земельної ділянки на підставі заповіту, у якому предметом спадщини визначено земельну частку (пай), і яка була виділена в натурі із вказаної земельної частки (паю).

Відповідач заперечує таку позицію, посилаючись на те, що земельна ділянка заповітом не охоплена, а земельної частки (паю) вже не існує.

Таким чином, предметом спору у цій справі є питання права, а не факту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 заповіла позивачу земельну частку (пай), яка належала їй на підставі сертифіката і була отримана нею у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Після складення заповіту, ОСОБА_4 у зв`язку із виділенням в натурі земельної ділянки із вказаної земельної частки (паю), отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, зокрема площею 8,55 га.

Надаючи оцінку аргументам учасників справи, суд враховує те, що земельна частка (пай), так само як і земельна ділянка, є об`єктом цивільних прав. Так, земельна частка (пай) може бути предметом спадкування, а також предметом оренди. Тобто, така земельна частка, хоча і не виділена в натурі у земельну ділянку, проте не є ілюзорною, а існує у матеріальному світі, має певні межі і розміри.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 233/3676/19, Суд вирішуючи питання про дійсність договору оренди земельної частки (паю) у випадки виділення власником земельної ділянки в натурі і отримання державного акту, зазначив, що не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу (пункт 60 постанови).

Суд приймає до уваги, що наведена постанова прийнята у інших правовідносинах, проте з точки зору розуміння правових наслідків виділення в натурі земельної частки (паю), така правова позиція може бути використана і у цих правовідносинах.

Суд враховує, що законодавством у відносинах спадкування віддається пріоритет заповіту, який є волею особи розпорядитись своїм майном на випадок смерті, і така воля має переважне значення після смерті особи.

Звісно, законодавство передбачає випадки, коли воля спадкодавця може ігноруватись (недійсність заповіту, усунення від спадкування та інше), проте такі випадки у цій справі відсутні.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, про те, що земельна частка (пай) припинила існування, і заповіт не охоплює земельної ділянки, виділеної в натурі із земельної частки (паю), оскільки в даному випадку відбулась лише зміна правового статусу об`єкта спадкування, він не припиняв свого існування як частина земної поверхні, і у зв`язку з цим не втратив значення предмету заповіту.

Таким чином, неможливо вважати, що права і обов`язки спадкодавця на зазначену земельну ділянку припинились із виділенням в натурі.

Оскільки заповіт є дійсним, і земельна ділянка була сформована за рахунок земельної частки (паю), який ОСОБА_4 заповіла позивачу, враховуючи пріоритет заповіту і волю заповідача, суд вважає, що позивач має право на спадкування земельної ділянки площею 8,55 га кадастровий номер 2324555400:05:001:0045, на підставі заповіту.

З цих підстав суд вважає, що відповідачка не має права на спадкування за законом тієї частки спадщини, яка визначені їй на підставі оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину за законом, і тому воно підлягає скасуванню.

Водночас, суд відхиляє аргументи представника відповідача, оскільки вони стосуються лише суто формальної оцінки обставин справи, і не враховують дійсність заповіту, волю спадкодавця та існування об`єкту спадкування.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову суд стягує з відповідачки на користь позивача суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 89, 141, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за законом - задовольнити повністю.

Визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом № 862 від 23.10.2019 р., яке видано державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Шевченко С.О. на користь ОСОБА_2 на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045 для ведення особистого селянського господарства, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду складене 28.12.2021 року.

Суддя Є.В. Діденко