Постанова

від 20.06.2023 по справі 325/909/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.06.2023 Справа № 325/909/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 325/909/21 Головуючий у 1 інстанції: Діденко Є.В.

№ 22-ц/807/89/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

В обґрунтування заяви зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045 для ведення особистого селянського господарства на території Нововасилівської селищної ради Приазовського району Запорізької області. Спадкоємцями після її смерті, крім позивача, є дочки померлої - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Всі спадкоємці прийняли спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори. 07.07.2021 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за заповітом, який був складений померлою на користь позивача, проте постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на всю земельну ділянку, у зв`язку з тим, що крім нього, спадкоємцями за законом є також ОСОБА_4 та ОСОБА_1 23.10.2019 р. на користь ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га, розташованої на території Нововасилівської селищної ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Так, заповіт було складено на користь позивача на земельну частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП ім. Калініна в розмірі 11,78 умовних кадастрових гектар, що належав спадкодавцю на підставі сертифіката ЗП № 002003. Проте, згідно з розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації № 493 від 03.11.2003 р. та додатку № 1 до нього, ОСОБА_5 за життя замість сертифіката отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 039191 кадастровий номер 2324555400:05:001:0045. Позивач вказує, що земельна ділянка, площею 8,55 га, яка належала померлій на підставі державного акту, була отримана нею на підставі сертифіката, і тому є саме тією земельною ділянкою, яку заповіла йому мати. Заповіт скасовано не було, недійсним він не визнавався. З урахуванням заповіту, відповідачка не має права на спадкування частини вказаної земельної ділянки за законом

Посилаючись на вищезазначене просив суд, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 862 від 23.10.2019 р., яке видано державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Шевченко С.О. на користь ОСОБА_1 на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045 для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 862 від 23.10.2019 р., яке видано державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Шевченко С.О. на користь ОСОБА_1 на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045 для ведення особистого селянського господарства, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 07.08.2018 року.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, її дітьми є ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, шляхом подання заяв до нотаріальної контори.

Відповідно до заповіту, складеному 09.10.2002 року, на випадок смерті, ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку (пай) розміром 11,78 умовних кадастрових гектарів, яка належала їй на підставі сертифікату ЗП 002003, у КСП ім.. Калініна Нововасилівської селищної ради.

На підставі розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 03.11.2003 року та додатку № 1 до нього, 29.03.2005 року ОСОБА_5 за життя отримала державний акт ЗП № 039191 на право власності на земельну ділянку площею 8,55 га, кадастровий номер 2324555400:05:001:0045, площею 0,95 га кадастровий номер 2324555400:02:001:0120, а всього площею 9,5 га. Право власності на земельні ділянки площею 8,55 га та 0,95 га було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі (витяг від 23.10.2019 р. № 185929474 та № 185929782).

Згідно з листом Управління у Мелітопольському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.09.2021 р., сертифікат серія ЗП № 002003 від 23.09.1996 р. був виданий на ім`я ОСОБА_6 , 13.12.2001 р. відбувся перехід права до ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності серія ЗП № 039191 від 29.03.2005 р. площею 9,5 га для ведення особистого селянського господарства на підставі сертифікату серія ЗП № 002003 від 23.09.1996 року, земельна ділянка розташована на території Нововасилівської селищної ради.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на земельні ділянки та інше майно.

23.10.2019 року державний нотаріус Мелітопольської державної нотаріальної контори видав на користь ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом № 862 на 1/3 частину земельної ділянки площею 8,55 га кадастровий номер 2324555400:05:001:0045.

Також, 23.10.2019 року державний нотаріус Мелітопольської державної нотаріальної контори видав на користь ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом № 863 на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,95 га кадастровий номер 2324555400:02:001:0120.

Постановою державного нотаріуса Мелітопольської державної нотаріальної контори від 07.07.2021 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку площею 9,5 га, оскільки така земельна ділянка не охоплена заповітом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входятьусі права та обов`язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщиниі не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України,заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

На підставі ст. 1236 ЦК України,заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно зі ст. 1245 ЦК України,частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Судом першої інстанції було враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Судом першої інстанції було враховано, що заповіт, який було видано спадкодавцем не оспорений, не визнаний недійсним, містить волю спадкодавця на залишення за позивачем земельної ділянки, право на яку належало спадкодавцеві.

Посиланням відповідача на те, що земельна ділянка заповітом не охоплена, а земельної частки (паю) вже не існує, суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що

ОСОБА_5 заповіла позивачу земельну частку (пай), яка належала їй на підставі сертифіката і була отримана нею у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Після складення заповіту, ОСОБА_5 у зв`язку із виділенням в натурі земельної ділянки із вказаної земельної частки (паю), отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, зокрема площею 8,55 га.

Тобто земельна частка (пай), так само як і земельна ділянка, є об`єктом цивільних прав. Так, земельна частка (пай) може бути предметом спадкування, а також предметом оренди. Тобто, така земельна частка, хоча і не виділена в натурі у земельну ділянку, проте не є ілюзорною, а існує у матеріальному світі, має певні межі і розміри.

Сужд першої інстанції правильно послався на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 233/3676/19,за якою «не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу» (пункт 60 постанови).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 461/2565/20, право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2021 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков