Ухвала

від 23.12.2021 по справі 2-347/11

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-347/11

Провадження № 4-с/375/4/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Чорненької О.І.,

при секретарі Киричок В.В.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Рокитне, скаргу ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 3501349, зареєстрованого за адресою: Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Першотравнева, 4, заінтересована особа: ОСОБА_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання дій по визначенню суми аліментів, які підлягають стягненню незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області із скаргою про визнання дій заступника начальника Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Воровської Л.В. по визначенню суми аліментів, які підлягають стягненню з нього на утримання двох неповнолітніх дітей незаконними та зобов`язання провести перерахунок суми зазначених аліментів.

Свою скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що заступник начальника Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Воровська Л.В. при проведенні розрахунку суми аліментів, які підлягають стягненню на утримання дітей, неправильно визначала їх суму, чим порушила його права.

Згідно зі статтею 184 Сімейного кодексу України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Скаржник зауважує, що Стягувач аліментів не зверталась до суду про призначення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому, на даний час, залишається розмір аліментів, визначений судом, а саме 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину. Тому вважає що нарахування суми заборгованості та дії державного виконавця по стягненню аліментів є незаконними.

Крім того, у зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів, державний виконавець Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звертає стягнення на виділену йому земельну ділянку, що є незаконним.

Скаржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Натомість в судове засідання з`явився його представник ОСОБА_1 , який зазначив що підтримує подану скаргу в повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник відділу ДВС Воровська Л.В., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання 23.07.2021 з`явилась та надала свої пояснення з приводу поданої скарги, яку вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. В судове засідання 23.12.2021 не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила. Однак, 23.12.2021 на електронну адресу Рокитнянського районного суду Київської області надійшов електронний лист, в якому ОСОБА_4 просить скаргу слухати у її відсутності. При прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Стягувач - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, однак була належним чином повідомлена про місце, дату та час судовго розгляду. Причини неявки в судове засідання не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали зведеного виконавчого провадження № 30194164, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця по визначенню суми аліментів, які підлягають стягненню незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2011 року Ухвалою Апеляційного суду Київської області залишено в силі Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15.07.2011 року по справі №2-347/11, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі Ѕ частини доходів ОСОБА_2 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття.

05 грудня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції Бабенко О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Рокитнянським районним судом Київської області по справі №2-347/11.

Упродовж 2018 - 2019 років ОСОБА_2 був безробітний. З червня 2020 року боржник став на облік до Рокитнянської районної філії Київського обласного центру зайнятості та отримував допомогу по безробіттю у період з червня 2020 року по лютий (включно) 2021 року. В середньому ця допомога становила 1000 гривень у місяць.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії", заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11).

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11).

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України (у редакції, чинній до моменту прийняття Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Верховний Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд вважає, що нарахування державним виконавцем заборгованості по аліментах з розрахунку 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку були здійснені відповідно до змін, внесених до частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України із застосуванням статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

З приводу посилання представника скаржника на ту обставину, що Рокитнянський районний відділ державної виконавчої служби стягує завищену суму аліментів в період безробітності боржника та відсутності заробітної плати, виходичи з розрахунку із середньої заробітної плати правцівника для даної місцевості, суд вказує на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 3 статті 195 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Згідно з пунктом 12 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Так частиною 1 статті 195 Сімейного кодексу України визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Відповідно до вимог частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Таким чином суд приходить до висновку що державним виконавцем правомірно нараховувалась заборгованості по аліментах із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості за період в якому платник аліментів не працював.

Окрім того, в судовому засіданні з`ясовано, що посилання скаржника на те, що державним виконавцем в оскаржуваному розрахунку не враховані сплачені боржником суми аліментів є необгрунтованими, оскільки в розрахунку відображені всі суми сплачених аліментів згідно з квитанціями поданими представником скаржника деражвному виконвцю та містяться в матеріалах виконавчого провадження, приєднаного до матеріалів справи.

Що стосується вимоги зобов`язати Рокитнянський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати ОСОБА_2 усі визначені чинним законодавством юридичні документи з приводу звернення стягнення на нерухоме майно, у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2-347/11, виданим Рокитнянським районним судом Київської області суд зазначає, що з такими документами боржник або його представники мають право ознайомитись безпосередньо у Рокитнянському районному відділі Державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про що було заявлено представником скаржника в судовому засіданні та що слугувало підставою для відкладення судового засідання 31.05.2021.

Так, відповідно до статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_2 до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 3501349, стягувач: ОСОБА_3 , про визнання дій по визначенню суми аліментів, які підлягають стягненню незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 81, 89, 259, 263- 265, 268, 354, 447, 451 ЦПК України, ст.ст. 48, 56, 59 Закону України Про виконавче провадження , ст.180-210 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 3501349, зареєстрованого за адресою: Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вул. Першотравнева, 4, стягувач: ОСОБА_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання дій по визначенню суми аліментів, які підлягають стягненню незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА