Постанова

від 29.12.2021 по справі 522/8685/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/9172/21

Номер справи місцевого суду: 522/8685/13-ц

Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року по цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , орган державної виконавчої служби - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на бездіяльність органу державної виконавчої служби.-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року ( справа №522/8685/13-ц, провадження № 4-с/522/100/21), якою відмовлено у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 , стягувач ТОВ Кредитні ініціативи , на бездіяльність органу державної виконавчої служби Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Прийняти нове рішення, яким скаргу задовільнити: визнати протиправною бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 46201739 щодо виконання виконавчого листа від 12.05.2014 № 522/8685/13-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з нього на користь ТОВ Кредитні ініціативи грошових коштів;

Скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46201739 від 27.01.2015, якою накладено арешт на майно ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46201739 від 27.01.2015;

Зобов`язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) припинити обтяження: номер запису про обтяження: 8732907 (спеціальний розділ) від 14.02.2015; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46201739 від 27.01.2015; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19348015 від 14.02.2015; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 23.12.2021 року, сторони у справі до суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає в повній мірі, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2014 у справі № 522/8685/13-ц позов ТОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи суму заборгованості за кредитним договором від 09.07.2008 № 5006128950 у розмірі 45 585,55 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 30 642,22 грн; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 8 260,15 грн; заборгованість за комісією - 1 462,32 грн; розмір неустойки - 5 220,86 грн та судовий збір - 455,85 грн.

В ході виконання зазначеного вище рішення суду у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало ВП № 46201739 за виконавчим листом від 12.05.2014 № 522/8685/13-ц, виданим Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь на ТОВ Кредитні ініціативи грошових коштів у сумі 46 041, 40 грн. В рамках якого 27.01.2015 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

08.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою в якій зазначив про те, що виконавчий документ було повернуто стягувачу, а він в свою чергу не скористався правом на стягнення, а також приймаючи до уваги, що строки давності по цьому документу пройшли, просив зняти арешт з майна, який був накладений постановою від 27.01.2015 ВП № 46201739.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

У частинах 1 та 2 статті 11 вказаного Закону зазначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження (чинній на час вчинення виконавчих дій) зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У Законі України Про виконавче провадження наведено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016р. Про судову практику в справах про зняття арешту з майна судам роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Частиною 1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження та ст.447 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами, права чи свободи яких порушено, до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і застосований арешт, як спосіб виконання виконавчого документа не може бути реалізований і втратив своє правове завдання.

Дані доводи спростовуються матеріалами справи, відповідно яких листом від 30.03.2021 № В-9 державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження та про знищення виконавчого провадження на підставі п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист від 12.05.2014 № 522/8685/13-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи грошових коштів було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , а матеріали виконавчого провадження на підставі п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби було знищено, а відтак рішення Приморського районного суду м. Одеси не виконано.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно ст. 22 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За змістом ст. 23 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такого випадку, як повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю боржника або його майна.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , а відтак вимоги скаржника, щодо визнання протиправною бездіяльності Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 46201739 в межах виконання виконавчого листа від 12.05.2014 № 522/8685/13-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з нього на користь ТОВ Кредитні ініціативи грошових коштів, не можуть бути задоволені судом.

Щодо вимог апелянта, які викладені в пунктах 3-5 прохальної частини апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , в редакції, яка діяла станом 27.01.2015, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження закріплюється, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суду України акцентує, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (речення перше абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини) рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім того, апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що стягувач повторно виконавчий документ не пред`являв до виконання у визначений законом строк. Однак, суд зауважує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте, на підтвердження даного факту скаржником належних доказів до суду першої інстанції не було надано, як і доказів виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.02.2014 у справі № 522/8685/13-ц.

Апеляційний суд зазначає, що пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання може бути самостійною підставою для захисту прав боржника шляхом звернення до суду з відповідною заявою.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з`ясував всебічно та повно обставини, що мають значення для справи та з достовірністю встановив, що є законні підстави для відмови у задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року на бездіяльність органу державної виконавчої служби по цивільній справі за скаргою боржника ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , орган державної виконавчої служби - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на бездіяльність органу державної виконавчої служби , - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.12.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

О.С Комлева