Постанова

від 22.12.2021 по справі 388/179/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2021 року м. Кропивницький

справа № 388/179/20

провадження № 22-ц/4809/1494/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Сааді Рустам Мохаммедович,

відповідачі - ОСОБА_2 , Гурівська сільська рада, Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області,

треті особи - відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сааді Рустам Мохаммедович, на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2021 у складі головуючого судді Баранського Д. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

04.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, правонаступником якої залучено до справи Гурівську сільську раду, Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, правонаступником якої залучено - Кропивницьку районну державну адміністрацію Кіровоградської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря , в якому просила визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданий 12 січня 2000 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області ОСОБА_2 про передачу права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 1 квітня 2000 року Братолюбівською сільською радою Долинського району Кіровоградської області про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги мотивовано тим , що рішенням Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області №20 від 25 травня 1995 року, Колективне сільськогосподарське підприємство Зоря Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (далі - КСП Зоря ) отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КР № 000020, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 20.

Згідно зі списком громадян - членів КСП Зоря , що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 була членом цього КСП Зоря .

На підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 вересня 1996 року № 518, ОСОБА_3 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0178977, згідно з яким отримала право на земельну частку (пай) розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931 від 3 квітня 2001 року, згідно з яким є власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказану земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_4 , який в свою чергу був спадкоємцем прав і обов`язків щодо спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 .

Про порушення своїх прав на цю земельну ділянку позивач дізналась з ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року про відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними державного акта на право власності, свідоцтва про право на спадщину на належну їй земельну ділянку. У тій справі ОСОБА_2 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що виданий йому 12 квітня 2000 року державний акт серії КР 000081 та видане 16 листопада 2015 року ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину НАС467951, є правовстановлюючим документом на одну й ту саму земельну ділянку, а тому він не може реалізувати право на земельну ділянку через дублювання права власності.

Саме з цього часу позивачка дізналася про невизнання та порушення її права власності, а тому строк позовної давності не пропустила.

ОСОБА_1 стверджує, що оскільки ОСОБА_2 не був членом КСП Зоря , відповідно не мав права на земельну частку пай у землі цього КСП, а тому виданий йому сертифікат на право на земельну частку (пай) та на його підставі державний акт на право приватної власності на землю підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2021 року залучено Гурівську сільську раду як правонаступника відповідача Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, а також Кропивницьку районну державну адміністрацію Кіровоградської області як правонаступника Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2021 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставна видача ОСОБА_2 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 від 12 січня 2000 року, що дає право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), є обставиною, яка дає ОСОБА_1 як правонаступнику члена КСП Зоря ОСОБА_3 для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Суд вказував, що ОСОБА_3 до своєї смерті, а також її спадкоємці мали право та підставу для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним виданого йому сертифіката на право на земельну частку (пай).

Діяльність КСП Зоря була публічною і всі його члени мали право знати про всіх осіб, які отримали право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства згідно з сертифікатами, що видавались уповноваженим суб`єктом, рішення якого про видачу таких сертифікатів також були публічними.

Суд першої інстанції вважав, що починаючи з 12 січня 2000 року, тобто з часу видачі ОСОБА_2 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_3 , а після її смерті її правонаступники, повинні були знати про порушення свого права внаслідок безпідставної видачі спірного сертифіката на земельну частку (пай).

Суд зазначав, що матеріали справи не містять даних про наявність перешкод у вищезазначених осіб бути обізнаними про осіб, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у землі КСП Зоря . У справі також немає відомостей про те, що за життя ОСОБА_3 не знала або не могла знати про видачу ОСОБА_2 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 від 12 січня 2000 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310. Тому перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним права ОСОБА_2 на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, розпочався 13 січня 2000 року і сплинув 12 січня 2003 року. Натомість позивач пред`явила відповідний позов 24 лютого 2020 року, тобто за сплином 17 року після виникнення права на позов, що в рази перевищує позовну давність, а тому в позові слід відмовити через сплив позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник позивача адвокат Сааді Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що у даній справі представник відповідача ОСОБА_2 наполягав на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності (очевидно у період з 01.01.2004 по дату подачі позову до суду - 24.02.2020).

Стверджує, що у статусі власника земельної ділянки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не знали про існування ОСОБА_2 , та про наявність у нього державного акту на право приватної власності на земельну ділянку з таким же самим номером. Так, зі змісту копії позовної заяви ОСОБА_2 (а.с.14-17), яка розглядається у справі № 388/202/19, вбачається, що він сам дізнався про порушення свого права, як власника земельної ділянки, лише у 04.05.2016 з довідки Братолюбівської сільської ради. Також, зі змісту копії довідки СТОВ ЗОРЯ (а.с.22) вбачається, що з дня видачі ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (03.04.2001) І-КР № 026931, вона перебуває в оренді СТОВ ЗОРЯ по даний час.

КСП Зоря не видавало ОСОБА_2 жодних документів на земельну частку (пай) і у справі вони відсутні. Тому, висновки суду про можливість іншого члена бути обізнаним у справах КСП Зоря є неправильним.

Права позивача порушила Долинська РДА та Братолюбівська сільська рада, які видали ОСОБА_2 сертифікат на земельну частку (пай) та державний акт про право приватної власності на землю без будь-якої підстави.

Вважає висновки суду про потребу власника земельної ділянки, який не має жодних перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нею, аналізувати діяльність КСП ЗОРЯ чи Братолюбівської сільської ради, з метою виявити осіб, які можуть бути власниками тієї ж земельної ділянки, є невірними та не ґрунтуються на законі.

Такий висновок суду жодним чином не кореспондується з презумпцією можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, достатньо.

Відзиви на апеляційну скаргу не подано.

Представник позивача адвокат Сааді Р. М. подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі.

Гурівська сільська рада подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, не заперечувала проти задоволення порзову.

Відділом у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подано письмові пояснення, в викладено прохання про розгляд справи без його представника. Ззазначено, що згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року за гр. ОСОБА_2 значиться земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КР 000081 від 01 квітня 2000 року виданого на підставі рішення сесії Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року за № 42, загальною площею 6,32 га, розташованої на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року за гр. ОСОБА_3 значиться земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931 від 03 квітня 2001 року виданого на підставі рішення сесії Братолюбівської сільської ради від 12 лютого 2001 року за № 80, загальною площею 6,32 га, розташованої на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року за гр. ОСОБА_4 значиться земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 104668 від 30 березня 2004 року виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року реєстраційний номер 2338, ВАМ № 577078, загальною площею 6,32 га, розташованої на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Відповідачі: ОСОБА_2 , Кропивницька районна державної адміністрація Кіровоградської області, та третя особа СТОВ Зоря , які про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України, про причини своєї неявки до апеляційного суду не повідомили.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

23 лютого 1996 року КСП Зоря згідно рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 25 травня 1995 року № 20, видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КР000020, за яким передано у колективну власність 4663,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 46-49).

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 0178977, виданим 24 жовтня 1996 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 вересня 1996 року № 518, ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т. 1 а. с. 88).

ОСОБА_3 була включена до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року, відділок № 1 під № 55 (т. 1 а. с. 32-45).

На ім`я ОСОБА_3 24.10.1996 року було видано сертифікат серія КР №0178977 на право на земельну частку (пай) (а.с.88,113 т.1)

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, що виданий 3 квітня 2001 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 532 (т. 1 а. с. 89,114).

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року став ОСОБА_4 , останній 30 березня 2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 90).

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і оформила право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О., зареєстрованим у реєстрі за № 438. Спадщина складається із земельної ділянки площею 6,3198 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, виданого Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 30 березня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 170. Кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 8).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,3198 га, кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 10).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.12.2015 за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6,3198 га, кадастровий номер: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 50), на підставі договору оренди землі від 16.12.2015 укладеного з СТОВ Зоря , строком 10 років (а.с.51 т.1).

Відповідно до інформації від 20.09.2018, наданої ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року за гр. ОСОБА_2 значиться земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КР 000081 від 01 квітня 2000 року, виданого на підставі рішення сесії Братолюбівської сільської ради від 10 грудня 1999 року за № 42, загальною площею 6,32 га, розташованої на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Згідно Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 29 грудня 2012 року за гр. ОСОБА_3 значиться земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931 від 03 квітня 2001 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №532 на земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 6,32 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18 т.1).

За сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданим 12 січня 2000 року, на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_2 має право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т. 2 а. с. 18).

Встановлено, що ОСОБА_2 не був включений до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року (т. 1 а. с. 32-45).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР000081, виданий 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 12, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81 (т. 1 а. с. 29).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК України (1990 року) та ч. 1 ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Частиною 2 ст. 8 Закону було передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право на земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися членами колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 .

В суді першої інстанції встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_2 безпідставно видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 від 12 січня 2000 року у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , розміром 8,38 га, оскільки він не був членом КСП Зоря і відсутній у списках громадян - членів КСП Зоря , що додаються до Державного акту про право колективної власності на земелю (а.с.32-45 т.1).

Відповідно видача на ім`я відповідача ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 000081 на земельну ділянку площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва також не відповідає вимогам закону і є безпідставною.

В суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За своїм правовим змістом позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Вона виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, убезпечуючи відповідачів від застарілих позовів.

Статтею 71 ЦК УРСР (1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин щодо земельної частки ОСОБА_2 , було встановлено трирічний строк позовної давності.

За загальним правилом, сформульованим у ст. 76 ЦК УРСР (1963 року), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене.

Суд першої інстанції вважав, що позов є обгрунтованим, проте позивач пропустила встановлений законом трирічний строк позовної давності, і застосувавши наслідки пропуску позовної давності, вказав, що діяльність КСП Зоря була публічною і всі його члени мали право знати про всіх осіб, які отримали право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства згідно з сертифікатами, що видавались уповноваженим суб`єктом, рішення якого про видачу таких сертифікатів також були публічними.

Тому, починаючи з 12 січня 2000 року, тобто з часу видачі ОСОБА_2 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_3 , а після її смерті її правонаступники, повинні були знати про порушення свого права внаслідок безпідставної видачі спірного сертифіката на земельну частку (пай), строк позовної давності сплинув 12 січня 2003 року.

Натомість позивач пред`явила позов 24 лютого 2020 року, а згідно зі ст. 80 ЦК УРСР (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Враховуючи, що позивачка належними та достатніми фактичними даними не обґрунтувала поважності причин пропуску позовної давності, в задоволенні позову необхідно відмовити саме з цієї підстави.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими.

В обґрунтування доводів про дотримання позивачем стоків звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 зазначала, що дізналась про порушення її права з ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до неї.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 чи Долинська районна державна адміністрація повідомили членів КСП, які були включені у списки на колективну власність Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , про прийняте Братолюбівською сільською радою Долинського району Кіровоградської області рішення від 10 грудня 1999 року № 12 й видачу державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 000081, також не було встановлено судом, що позивач була обізнана про вказані дії у інший спосіб, ніж у межах розгляду Устинівським районним судом Кіровоградської області цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якому оспорюється її право на належну їй земельну ділянку з посиланням на видані ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,32 га на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно вважав, що ОСОБА_1 пропустила строк, у межах якого вона могла звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права на спірну земельну ділянку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 4204,00 грн (а.с. 1 т.1, а.с. 236 т. 2) сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сааді Рустам Мохаммедович, задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2021 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гурівської сільської ради, Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай) та державного акта на право власності на землю задовольнити.

Визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданий 12 січня 2000 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області ОСОБА_2 про передачу права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря , розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 1 квітня 2000 року Братолюбівською сільською радою Долинського району Кіровоградської області про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 , Гурівської сільської ради, Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 солідарно 4204,00 грн сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. І. Чельник

В. В. Черненко