Рішення

від 10.06.2021 по справі 388/179/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/179/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Гурівської сільської ради, Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря про визнання недійсними сертифіката на право на земельну частку (пай) та державного акта на право приватної власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом до відповідачів та просить: 1) визнати недійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданий 12 січня 2000 року Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області Джалілову О.А. огли про передачу права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); 2) визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 000081, виданого 1 квітня 2000 року Братолюбівською сільською радою Долинського району Кіровоградської області про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позов мотивує тим, що згідно з рішенням Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 25 травня 1995 року № 20, Колективне сільськогосподарське підприємство Зоря Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (далі - КСП Зоря ) отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КР № 000020, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 20.

Згідно зі списком громадян - членів КСП Зоря , що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_5 була членом цього КСП Зоря .

На підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 вересня 1996 року № 518, ОСОБА_5 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0178977, згідно з яким отримала право на земельну частку (пай) розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, ОСОБА_5 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931 від 3 квітня 2001 року, згідно з яким є власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті ОСОБА_5 цю земельну ділянку було успадковано ОСОБА_6 , а після нього позивачкою ОСОБА_3 .

З ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року ОСОБА_3 дізналась, що в суді знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до неї та інших відповідачів.

У цій справі ОСОБА_4 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що виданий йому 12 квітня 2000 року державний акт серії КР 000081 та видане 16 листопада 2015 року ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину НОМЕР_1 , є правовстановлюючим документом на одну й ту саму земельну ділянку, а тому він не може реалізувати право на земельну ділянку через дублювання права власності.

Саме з цього часу позивачка дізналася про невизнання та порушення її права власності, а тому строк позовної давності не пропустила.

ОСОБА_3 стверджує, що оскільки ОСОБА_4 не був членом КСП Зоря , відповідно не мав права на земельну частку пай у землі цього КСП, а тому виданий йому сертифікат на право на земельну частку (пай) та на його підставі державний акт на право приватної власності на землю підлягають визнанню недійсними.

Відповідачі та треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору заяв по суті до суду не надсилали.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2021 року у справі залучено Гурівську сільську раду як правонаступника відповідача Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, а також Кропивницьку районну державну адміністрацію Кіровоградської області як правонаступника Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому. Також заявив про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Представник Гурівської сільської ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду клопотання про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

Представник Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив.

Представник Відділу у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Зоря у судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечує проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що 23 лютого 1996 року головою Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області КСП Зоря згідно з рішенням цієї ж ради від 25 травня 1995 року № 20, видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КР000020, за яким передано у колективну власність 4663,4 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 46-49).

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 0178977, виданим 24 жовтня 1996 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 17 вересня 1996 року № 518, ОСОБА_5 мала право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т. 1 а. с. 88).

ОСОБА_5 також включена до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року, відділок № 1 під № 55 (т. 1 а. с. 32-45).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-КР № 026931, що виданий 3 квітня 2001 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 лютого 2001 року № 80, ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 532 (т. 1 а. с. 89).

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2003 року став ОСОБА_6 , що на підставі нього 30 березня 2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 90).

ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величком В.О., зареєстрованим у реєстрі за № 438, є спадкоємцем майна ОСОБА_6 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається із земельної ділянки площею 6,3198 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 104668, виданого Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 30 березня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 170. Кадастровий номер земельної ділянки: 3521980800:02:000:0024 (т. 1 а. с. 8).

Вищезазначені обставини сторонами також визнаються.

За сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969, виданим 12 січня 2000 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т. 2 а. с. 18).

Однак, ОСОБА_4 не був включений до списку осіб - членів КСП Зоря , що мають право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства, що доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії КР000020 від 23 лютого 1996 року (т. 1 а. с. 32-45).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР000081, що виданий 1 квітня 2000 року на підставі рішення Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 10 грудня 1999 року № 12, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,32 га, що розташована на території Братолюбівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 81 (т. 1 а. с. 29).

У цій справі позивачка, яка набула в порядку спадкування право власності на земельну частку (пай) в землях колективної власності КСП Зоря , оспорює правомірність виділення земельної частки ОСОБА_4 .

Оскільки земля перебувала у колективній власності КСП Зоря то спори між його колишніми членами, а також їх спадкоємцями щодо прав на земельну частку (пай) підлягають вирішенню в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК України (1990 року) та ч. 1 ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Частиною 2 ст. 8 Закону було передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право на земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися членами колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Матеріали цієї цивільної справи не містять доказів вищезазначених умов, що дають право ОСОБА_4 набути право на земельну частку (пай) у землі КСП Зоря .

Безпідставна видача ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 від 12 січня 2000 року, що дає право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП Зоря розміром 8,38 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), є обставиною, яка дає ОСОБА_3 як правонаступнику члена КСП Зоря Явтухової Н.С. для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, ОСОБА_5 до своєї смерті, а також її спадкоємці мали право та підставу для звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним виданого йому сертифіката на право на земельну частку (пай).

Реалізація права особи на судовий захист може бути обумовлена позовною давністю.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За своїм правовим змістом позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Вона виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, убезпечуючи відповідачів від застарілих позовів.

Статтею 71 ЦК УРСР (1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин щодо земельної частки ОСОБА_4 , було встановлено трирічний строк позовної давності.

За загальним правилом, сформульованим у ст. 76 ЦК УРСР (1963 року), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене.

Згідно зі ст. 75 ЦК УРСР (1963 року), на відміну від ч. 3 ст. 267 ЦК України, застосування судом позовної давності не було обумовлено заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

Проте, у цій справі представник відповідача ОСОБА_4 наполягав на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Діяльність КСП Зоря була публічною і всі його члени мали право знати про всіх осіб, які отримали право на земельну частку (пай) у землі цього підприємства згідно з сертифікатами, що видавались уповноваженим суб`єктом, рішення якого про видачу таких сертифікатів також були публічними.

Починаючи з 12 січня 2000 року, тобто з часу видачі ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310, ОСОБА_5 , а після її смерті її правонаступники, повинні були знати про порушення свого права внаслідок безпідставної видачі спірного сертифіката на земельну частку (пай).

Матеріали справи не містять даних про наявність перешкод у вищезазначених осіб бути обізнаними про осіб, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у землі КСП Зоря .

У справі також немає відомостей про те, що за життя ОСОБА_5 не знала або не могла знати про видачу ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР № 033969 від 12 січня 2000 року на підставі рішення Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 6 червня 1996 року № 310.

Твердження позивачки про те, що дізналась про порушення права отримавши ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до неї, не спростовують вищезазначеного, а також не свідчать, що за життя ОСОБА_5 не знала або не могла знати про видачу відповідачеві сертифіката на право на земельну частку (пай), яка також, окрім цього за життя жодних претензій з приводу зазначеного не заявляла.

Таким чином перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним права ОСОБА_4 на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, розпочався 13 січня 2000 року і сплинув 12 січня 2003 року. Натомість позивачка пред`явила відповідний позов 24 лютого 2020 року, тобто зі сплином 17 року після виникнення права на позов, що в рази перевищує позовну давність.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п. 570 рішення від 20.09.2011 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідалася та могла довідатися , що містяться в ст. 76 ЦК УРСР (1963 року), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно зі ст. 80 ЦК УРСР (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

Враховуючи, що позивачка належними та достатніми фактичними даними не обґрунтувала поважності причин пропуску позовної давності, в задоволення позовної вимоги про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай) належить відмовити саме з цієї підстави.

Іншу позовну вимогу позивачка визначила, як похідну від вимоги про визнання недійсним сертифіката на право на земельну частку (пай) та обґрунтувала їх саме неправомірністю надання ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), що також додатково було підтверджено її представником у судовому засіданні.

Враховуючи, що перша позовна вимога не підлягає задоволенню, то й інша похідна від неї вимога позивачки задоволенню не підлягають.

З огляду на вищезазначене, суд не знайшов підстав для задоволення цього позову.

Відповідачами та іншими учасниками не надано до суду доказів понесення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва , п. 1, 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям , ст. ст. 8, 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , ст. 60 ЗК України (1990 року), ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Гурівської сільської ради, Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Зоря про визнання недійсними сертифіката на право на земельну частку (пай) та державного акта на право приватної власності на землю.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 14 червня 2021 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський