Ухвала

від 29.12.2021 по справі 915/1121/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про залишення без розгляду скарги на рішення державного виконавця

29 грудня 2021 року Справа № 915/1121/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали скарги (вх. № 19399/21 від 24.12.2021 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімконтракт» на рішення державного виконавця по справі

за позовом Керівника Вознесенської місцевої прокуратури, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)

до відповідача Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, вул. Миру, 93, с. Баловне, Новоодеський район, Миколаївська область, 56664 (код ЄДРПОУ 04376819)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальність «Агрохімконтракт» , вул. Самойловича, 8 А, м. Миколаїв, 54053 (код ЄДРПОУ 30976075)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Миколаївський міжнародний аеропорт» , вул. Київське шосе, 9, с. Баловне, Новоодеський район, Миколаївська область (код ЄДРПОУ 40823143)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Миколаїв» , вул. Київське шосе, 9, с. Баловне, Новоодеський район, Миколаївська область (код ЄДРПОУ 01130650)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Миколаївська обласна рада, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 25696652)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою

особа, дії та рішення якої оскаржуються: заступник начальника Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Звєряков Микола Миколайович, вул. Леніна, 179, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56600 (код ЄДРПОУ 34992415)

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 року до господарського суду Миколаївської області від ТзОВ «Агрохімконтракт» надійшла скарга (вх. № 19399/21 від 24.12.2021) на рішення державного виконавця, у якій скаржник просить суд:

1. Визнати незаконними дії заступника начальника Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Звєрякова Миколи Миколайовича по прийняттю постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66775167 від 25.10.2021 р. по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2021 р. у справі № 915/1121/20, яким зобов`язано відповідача ТОВ «Агрохімконтракт» , усунути перешкоди у використанні частини земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 4824880400:03:000:1376 площею 5220 м2, вартістю 845 640 грн., шляхом демонтажу комплексу будівель та споруд (ангару) № 7 на території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

2. Скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 66775167 від 25.10.2021 р. по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2021 р. у справі № 915/1121/20, яким зобов`язано відповідача ТОВ «Агрохімконтракт» , усунути перешкоди у використанні частини земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 4824880400:03:000:1376 площею 5220 м2, вартістю 845 640 грн., шляхом демонтажу комплексу будівель та споруд (ангару) № 7 на території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати посадових осіб Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції поновити виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2021 р. у справі № 915/1121/20, яким зобов`язано відповідача ТОВ «Агрохімконтракт» , усунути перешкоди у використанні частини земельної ділянки державної власності з кадастровим номером 4824880400:03:000:1376 площею 5220 м2, вартістю 845 640 грн., шляхом демонтажу комплексу будівель та споруд (ангару) № 7 на території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Розглянувши подану скаргу на рішення державного виконавця, суд дійшов висновку про залишення без розгляду скарги з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини ).

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі Салов проти України зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову передбачений законом , є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись законом , якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Так, оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону України "Про виконавче провадження" (ч. 1 ст. 74), так і нормами Господарського процесуального кодексу України (ст. 339).

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Однак, норми Закону України Про виконавче провадження та норми ГПК України, які є законодавчими актами однакової юридичної сили, встановлюють неоднаковий строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного, приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

Так, за приписами ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Натомість, приписами п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

При цьому, враховуючи положення ст. 115 ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 07.07.1998 № 11-рп/98, десятиденний строк, зазначений у пункті "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України, необхідно обчислювати в календарних днях (постанова ВС від 14.08.2019 року по справі № 910/7221/17).

За змістом ч. 1 ст. 3 ГПК України при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський процесуальний кодекс України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного/приватного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України судового рішення та з його примусовим виконанням.

В той час, як Закон України Про виконавче провадження регулює оскарження дій виконавця не тільки до суду, а й до інших органів, що вбачається з приписів ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Також Закон України Про виконавче провадження регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів, про що зазначено у ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, ст. 74 Закону України Про виконавче провадження є загальною нормою по відношенню до ст. 339-341 ГПК України, оскільки застосовується до більш широкого кола відносин, а саме: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів Державної виконавчої служби.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду , слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України , передбачених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів , визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування норм права викладено у п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 910/7221/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Господарські суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця, допустили порушення норм процесуального права, оскільки за приписами частини другої статті 118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, що не позбавляє скаржника в подальшому права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку (п. 51 постанови ВП ВС від 13.03.2019 у справі № 920/149/18).

Судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів скарги 25.10.2021 року заступником начальника Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Звєряковим Миколою Миколайовичем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 66775167 від 25.10.2021 р. по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2021 року у справі № 915/1121/20.

Скаржник у скарзі зазначає, що 23.11.2021 року з Автоматизованої системи виконавчого провадження скаржник (боржник) ТзОВ Агрохімконтракт дізналось, що виконавче провадження ВП № 66775167 було закінчено згідно вищевказаної постанови від 25.10.2021 р.

При цьому, додані до скарги матеріали не містять жодних доказів на підтвердження дати, з якої боржник дізнався про винесення оскаржуваної постанови від 25.10.2021 року.

Отже, виходячи з вказаної дати, останнім днем строку для подання скарги є 03.12.2021 року включно.

Скаржник (боржник) звернувся до господарського суду зі скаргою на рішення державного виконавця 23.12.2021 року (дата оформлення поштового відправлення), тобто зі спливом десятиденного строку, встановленого ст. 341 ГПК України (з пропуском строку).

Заяв про поновлення строку для подання скарги на рішення державного виконавця боржником до суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки скаргу на рішення державного виконавця ТзОВ Агрохімконтракт подано після закінчення встановленого п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України процесуального строку, вказана скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 118, 233-235, 254-255, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду скаргу ТзОВ Агрохімконтракт (вх. № 19399/21 від 24.12.2021).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254-259 ГПК України.

Ухвалу підписано 29.12.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш