Постанова

від 28.12.2021 по справі 705/2791/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року

справа № 705/2791/21 провадження № 22-ц/821/2118/21 категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

секретаря - Литвин-Восколович Ж. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив Черповоди ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, у складі головуючого судді Гудзенко В. Л.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до СВК Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та СВК Черповоди 02 січня 2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,3937га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0445, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Вказаним договором встановлено, що СВК Черповоди сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою.

Незважаючи на досягнуті домовленості, СВК Черповоди систематично не виконує свій обов`язок орендаря земельної ділянки, а саме не сплачує орендну плату за період з 2018 по 2020 роки.

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила: у 2018 році - 125 484,46 грн; у 2019 році - 110 159,67 грн; у 2020 році - 110 159,67 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем за користування земельною ділянкою мало бути сплачено на користь позивача: у 2018 році - 12 548,44 грн; у 2019 році - 11 015,67 грн.; у 2020 році - 11 015,67 грн.

Таким чином сума несплаченої орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 34 580,38 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань також підлягають до стягнення 3% річних за період з 01 січня 2019 року по 05 травня 2021 року у розмірі 14 38,66 грн, та інфляційні збитки у розмірі 3 110,55 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,3937 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0445, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 01 січня 2016 року між ОСОБА_1 та СВК Черповоди ; стягнути з СВК Черповоди на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018 рік у розмірі 12 548,45 грн, за 2019 рік у розмірі 11 015,97 грн, за 2020 рік у розмірі 11 015,97 грн, 3% річних у розмірі 1 438,66 грн, інфляційні нарахування у розмірі 3 110,55 грн, а всього 39 129,55 грн; стягнути з СВК Черповоди на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 26 816 грн, з яких 25 000 грн витрати на правничу допомогу, 1 816 грн - судовий збір за подання позовної заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що із наданих відповідачем документів, вбачається, що позивач вчасно отримувала орендну плату, при цьому систематичного порушення спірного договору оренди земельної ділянки не встановлено, тому підстав для його дострокового розірвання суд не вбачає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 03 листопада 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Стамбулою В. М., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування їх судом першої інстанції, а також порушення норм процесуального права, порушено питання про скасування рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року з постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Подана скарга мотивована тим, що висновок суду про відсутність систематичного порушення спірного договору оренди, спростовується матеріалами справи. Також є хибним висновок суду, що за період 2018 - 2020 роки відповідач мав сплатити позивачу орендну плату в розмірі 32 044,17 грн, оскільки умовами договору передбачено, що орендна плата за договором становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а нормативно грошова оцінка земельної ділянки є динамічною величиною і може мінятись кожен рік.

Згідно довідок ДЗК нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що належить позивачу у 2018-2020 роках була відмінною від тієї, яка була при укладенні спірного договору, а саме: у 2018 році 125 484,46 грн, у 2019-2020 роках 110 159,67 грн, отже заборгованість СВК Чорповоди по виплатах орендної плати за 2018 - 2020 роки становить 8 867,85 грн.

Також судом не надано правової оцінки тому, що розмір орендної плати за спірним договором прив`язано саме до розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка належить позивачу.

Судом не було взято до уваги, що відповідачем не було сплачено податки, утримані з нарахованої орендної плати, які є складовою частиною орендної плати за користування земельною ділянкою.

Крім того, скаржниця вказує, що судом не було надано правову оцінку як невиконання відповідачем ухвали про витребування доказів в цій частині, так і не надання відповідачем доказів про сплату податків.

Зазначає, що згідно висновків викладених в постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17 ( провадження № 14-246цс19), що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, тому враховуючи, що є факт систематичності несплати орендної плати відповідачем на користь позивача, тому спірний договір оренди є таким, що підлягає розірванню.

У відзиві на апеляційну скаргу СВК Чорповоди просило у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули В. М. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року відмовити повністю, вважаючи викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими, а рішення суду законним та обґрунтованим.

В обґрунтування відзиву зазначає, що апеляційна скарга містить інші позовні вимоги, з якими позивач не звертався до суду першої інстанції і надано інший розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати та змінює підстави позову, вказуючи на несплату відповідачем ПДФО та військового збору у якості податкового агента позивача.

Вказує, що посилання скаржника на динамічність величини нормативної грошової оцінки та зміни розміру річної орендної плати залежно від зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є помилковими та необґрунтованими.

Зазначає, що твердження позивача, що видаткові касові ордери надані в якості доказу у даній справі не є підтвердженням оплати за 2018 - 2020 роки користування відповідачем земельної ділянки є хибним та таким, що не відповідає дійсності.

Водночас, на підтвердження сплати ПДФО та військового збору на користь позивача за договором оренди, відповідач надає суду та просить долучити до матеріалів справи докази зазначені у додатку до відзиву, які з об`єктивних причин не були надані суду першої інстанції.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули В. М.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року розгляд апеляційної скарги призначено на 16 грудня 2021 року на 09:30 год. з повідомленням учасників справи про дату час і місце її розгляду. В подальшому, у зв`язку з відкладенням, на 28 грудня 2021 року на 09:00 год.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ № 342715 від 19 грудня 2011 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,3937 га яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області (а. с 51).

02 січня 2016 року між ОСОБА_1 та СВК Черповоди було укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,3937 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0445, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, (а. с. 48-49) що підтверджується також і інформаційним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права (а. с. 15-16).

При укладені вказаного Договору сторони погодили та прийняли його умови, в тому числі п. 7 Договору оренди земельної ділянки, з якого вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 681,39 грн.

Згідно до п. 9 вказаного Договору, орендна плата вноситься в кінці с/г року.

Відповідно до п. 11 Договору, розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 01 липня 2019 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,3937 га з кадастровим номером 7124389200:02:000:0445, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області становить - 110 159 грн 67 коп. (а. с. 31).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22 лютого 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,3937 га з кадастровим номером 7124389200:02:000:0445, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області становить 110 159 грн 67 коп. ( а. с. 32).

Згідно до Видаткового касового ордеру від 24 жовтня 2018 року № 389 (а), ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 13 000,00 грн, що підтверджується її підписом.

Відповідно до Видаткового касового ордеру від 03 липня 2019 року № 214, ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 3 800,00 грн, що підтверджується її підписом.

Згідно до Видаткового касового ордеру від 30 жовтня 2019 року№ 329, ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується її підписом.

Відповідно до Видаткового касового ордеру від 15 червня 2021 року, № 99 ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 13 748,00 грн (а. с. 54).

Згідно довідки про видачу орендної плати за 2018 - 2020 роки виданої СВК Черповоди вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2018 - 2021 року даний кооператив виплатив орендну плату за користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 4,3937 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0445, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, в сумі 39 548, 00 грн (а. с. 55).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд Черкаської області, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті б ч. 1 ст. 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 - 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у п. д) ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням стоків сплати також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 25/306/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до п. 7 спірного договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 681,39 грн.

Пунктом 9 даного договору визначено, що орендна плата вноситься в кінці с/г року.

Сума орендної плати, яка підлягає до сплати за умовами договору без урахування податків та зборів становить 8 598,52 грн в рік, оскільки відраховується 18% від розміру орендної плати встановленої договором податок на доходи фізичних осіб та 1,5% - військовий збір, а за період 2018-2020 роки становить 25 795,56 грн.

В свою чергу згідно довідки дослідженої вище (а. с. 55) СВК Черповоди сплатило ОСОБА_1 орендну плату за договором за 2018 рік у розмірі 13 000 грн, у 2019 році у розмірі 12 800 грн, водночас, у 2020 році орендна плата не була виплачена, проте, 15 червня 2021 року орендна плата виплачена у розмірі - 13 748,00 грн. Загальний розмір виплаченої орендної плати становить 39 548,00 грн.

Виплати зазначені у довідці СВК Черповоди також підтверджуються видатковими касовими ордерами від 24 жовтня 2018 року, 03 липня 2019 року, 30 жовтня 2019 року та 15 червня 2021 року, які містять підпис орендодавця (а. с. 54).

Отже, із наявних в матеріалах справи доказів, видаткових касових ордерів вбачається, що СВК Чорповоди здійснило розрахунок та виплату орендної плати за період 2018-2021 роки в розмірі 39 548,00 грн, тобто в більшому розмірі ніж передбачено умовами договору (в сумі за 2018-2021 - 34 394,08 грн), тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати за період зазначений у позовній заяві і наявна переплата.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду СВК Чорповоди здійснило виплату орендної плати, у зазначений позивачем період, у більшому розмірі ніж визначено умовами договору.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Водночас, посилання позивача на наявність систематичного порушення умов договору, щодо сплати орендної плати є необґрунтованими, оскільки під час перегляду справи апеляційним судом фактів, які б підтверджували їх наявність не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, про те, що умовами договору передбачено, що орендна плата за договором становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а нормативно грошова оцінка земельної ділянки є динамічною величиною і може мінятись кожен рік не приймаються судом апеляційної інстанції по наступних підставах.

Згідно з положеннями ст. 21, 22 зазначеної редакції Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі.

Визначаючи розмір заборгованості зі сплати орендної плати, необхідно виходити із того, що за умовами договору оренди землі від 02 січня 2016 року, сторони у встановленій законом формі досягли згоди щодо сплати орендної плати у грошовій формі, а саме в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, і на час укладення договору становить 10 681,39 грн.

Так, п. 7 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 10% від грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Пунктом 8 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахуванням індексів інфляції.

Також, п. 11 договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 34 договору).

Отже, тлумачення змісту договору оренди землі від 02 січня 2016 року дає підстави для висновку, що зміна нормативної грошової оцінки, на яку посилається в апеляційній скарзі скаржник, не є підставою для зміни розміру орендної плати, визначеної умовами договору оренди, оскільки умовами договору не передбачено автоматичну зміну нормативної грошової оцінки землі від зміни (збільшення) нормативної грошової оцінки землі, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни в письмовій формі до договору оренди, зокрема в частині зміни розміру орендної плати, тому відсутні підстави для стягнення орендної плати з урахуванням збільшеної нормативної грошової оцінки.

Посилання скаржника на те, що судом не було взято до уваги, що відповідачем не було сплачено податки, утримані з нарахованої орендної плати, які є складовою частиною орендної плати за користування земельною ділянкою відхиляються судом апеляційної інстанції.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується п. 170.1 ст. 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.

Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України, тобто, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПК України. Ставка військового збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування.

Відповідно до ст. 163 ПК України, об`єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що для того, щоб утримати з доходу (орендної плати) ПДФО та ВЗ обов`язковою умовою є нарахування (виплата, надання) такого доходу.

Згідно з пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу, зокрема податкові агенти для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Таким чином, відповідач, який виплачує доходи фізичній особі (орендна плата за договором оренди земельної ділянки), є податковим агентом щодо таких доходів.

Відповідно до пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту (1,5%).

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 Податкового кодексу.

В матеріалах справи відсутні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 , з яких би можливо було б встановити факт не нарахування та не сплати ПДФО та військового збору СВК Черповоди .

Крім того, у разі несплати зазначених податків у розмірах та у строки передбачені законом, фінансову (ст. 125-1 ПК України) та кримінальну відповідальність несе саме податковий агент, зокрема в даному випадку СВК Черповоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).

Так, у зв`язку з наявністю в обґрунтуванні апеляційних вимог посилань на невиконання відповідачем податкового законодавства, СВК Черповоди на підтвердження обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу надав засвідчену копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) (звітний період 2 квартал 2018 року); засвідчену копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) (звітний період 4 квартал 2018 рік); засвідчену копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) (звітний період 3 квартал 2020 рік) та засвідчену копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) (звітний період 2 квартал 2021 рік).

Установивши, що відповідачем не було надано вказаних доказів до суду першої інстанції проте враховуючи, що скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідачем як податковим агентом не сплачено податки, утримані з нарахованої орендної плати, які є складовою частиною орендної, тому вказані докази суд приймає до уваги.

Щодо вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули В. М. в апеляційній скарзі про стягнення судових витрат, які поніс та очікує понести позивач у зв`язку із складанням та поданням апеляційної скарги у розмірі 22 724 грн, з яких: 20 000 грн - витрати на правничу допомогу та 2 724 грн - витрати на судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору і витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови у позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 приведеної статті визначено, що якщо суд, зокрема, апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розмір судових витрат.

Таким чином, оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули В. М. підлягає залишенню без задоволення, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для стягнення судових витрат, заявлених представником позивача в апеляційній скарзі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, колегія суддів зазначає, що доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків місцевого суду у даній справі, скаржником не представлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді В. О. Єльцов

Л. В. Нерушак