ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2115/21Головуючий по 1 інстанції Справа №705/2783/21 Категорія: 304030000 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Зінченко Ю.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Черповоди ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Стамбула Віталій Михайлович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,
в с т а н о в и в:
У червні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стамбула В.М. звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що між ОСОБА_1 та СВК Черповоди 25 березня 2016 року було укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,52 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0439, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Відповідно до вказаного Договору відповідач повинен сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування нею.
Проте відповідач взяті на себе зобов?язання за Договором систематично не виконував, не сплачуючи орендної плати за період з 2018 року по 2020 рік. Позивач вважав, що відповідач повинен був сплатити орендну плату в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: за 2018 рік з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки 125484,46 грн. - 8783,91 грн.; за 2019 рік з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки 111440,94 грн. - 7800,87 грн.; за 2020 рік з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки 111440,94 грн. - 7800,87 грн., в загальній сумі - 24385,64 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних від невиконаного зобов?язання, що становить - 1011,60 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 2189,19 грн., у зв?язку із невиконанням відповідачем своїх зобов?язань по договору.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що станом на день звернення позивача до суду у відповідача відсутня заборгованість по орендній платі за землю за вказаний у позові період. Крім того, суд вказав, що підстав для дострокового розірвання договору не має, оскільки позивач вчасно отримував орендну плату, при цьому систематичного порушення договору оренди земельної ділянки судом не встановлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Стамбула В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та СВК Черповоди 25 березня 2016 року. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 6599 грн. 40 коп. та судові витрати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Скаржник вважає, що суд невірно зазначив про розмір орендної плати, який відповідач мав сплатити позивачу за період з 2018 по 2020 роки в сумі 22 430 грн. 91 коп., оскільки нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки є динамічною величиною та змінювалась протягом 2018-2020 років, а саме: у 2018 році вона складала 125 484 грн. 46 коп., у 2019 році - 111 440 грн. 94 коп., у 2020 році - 111 440 грн. 94 коп.
Враховуючи докази по сплаті орендної плати, які надані відповідачем, скаржник зазначає, що заборгованість зі сплати орендної плати складає: за 2018 рік - 0 грн., за 2019 рік - 5829 грн. 70 коп., за 2020 рік - 769 грн. 70 коп., а загалом 6599 грн. 40 коп.
Звертає увагу суду, що видаткові касові ордери за 2021 рік не повинні прийматися до уваги, оскільки вони не є доказом отримання орендної плати за 2018-2020 роки, так як в призначенні платежу відсутня позначка про оплату за попередні періоди користування земельною ділянкою.
Вказує, що суд не надав правової оцінки тому факту, що розмір орендної плати за договором оренди нерозривно пов`язаний з розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Крім того, судом не взято до уваги, що відповідачем не було сплачено податки, утримані з нарахованої орендної плати, які є складовою частиною орендної плати за користування земельною ділянкою.
Враховуючи факт систематичності несплати орендної плати відповідачем, скаржник вважає, що спірний договір є таким, що підлягає розірванню.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник СВК Черповоди - Деренюк Ю. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення є законним та обґрунтованим.
Вважає, що оскільки до договору оренди не вносилися зміни, які б встановлювали інший розмір орендної плати, тому орендна плата на рік складає 7 476 грн. 96 коп.
Зазначає, що в апеляційній скарзі скаржник змінює позовні вимоги та підстави позову, зокрема, здійснює зовсім інший обрахунок заборгованості по сплаті орендної плати та змінює підстави позову, вказуючи на несплату відповідачем ПДФО та військового збору у якості податкового агента позивача.
Звертає увагу, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за 2018-2020 роки.
Наголошує на хибності тверджень скаржника про те, що видаткові касові ордери від 17 травня 2021 року, 22 липня 2021 року, 26 липня 2021 року, 29 липня 2021 року не є доказом оплати оренди за 2019, 2020 роки, так як позивач отримав 12 372 грн. в рахунок сплати орендної плати за договором оренди землі, в тому числі в рахунок сплати орендної плати за 2019 та 2020 роки.
Також, відповідач стверджує, що суд вірно вказав, про відсутність систематичного порушення договору оренди землі, а відтак і відсутність підстав для його дострокового розірвання.
Звертає увагу, що неналежна сплата відповідачем ПДФО та військового збору за договором оренди землі, на чому наголошує скаржник, жодним чином не свідчить про несплату орендної плати за договором, а питання порушення чи дотримання відповідачем податкового законодавства не є предметом розгляду цієї справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з положенням ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки через систематичне невиконання орендарем умов договору зі сплати орендної плати.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СВК Черповоди 25 березня 2016 року було укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,52 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0439, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.68) та розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується Витягом з Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права (а.с.16,17).
Згідно п. 7 даного Договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 476,96 грн.
Відповідно до п. 9 вказаного Договору, орендна плата вноситься в кінці с/г року.
Пунктом 11 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством (а.с. 65, 66).
В обгрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за орендною платою, позивач посилався на неодноразову зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка у 2018 році становила - 125 484 грн. 46 коп., у 2019 та 2020 роках - 111 440 грн. 94 коп. Відповідач повинен був сплачувати орендодавцю саме 7 % від вказаних сум щорічно, тому скаржник вказує, що відповідачем недоплачено орендної плати за 2018 -2020 роки на суму 6599 грн. 40 коп., а саме: за 2018 рік - 0 грн., за 2019 рік - 5829 грн. 70 коп. (6279 грн. 70 коп. - 450 грн. сплачених відповідачем за 2019 рік), за 2020 рік - 769 грн. 70 коп. (6279 грн. 70 коп. - 5510 грн. сплачених відповідачем за 2020 рік).
Проте, суд першої інстанції вірно не прийняв вказані доводи позивача про обов`язок орендаря сплачувати орендну плату в залежності від зміни щорічної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в іншому розмірі ніж вказаний в п. 7 Договору оренди розмірі.
Так, правовідносини, які виникли в даній справі відносяться до правовідносин, пов`язаних з орендою земельної ділянки та регулюються договором оренди, Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами прийнятими у відповідності до них.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).
Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Тлумачення умов спірного договору оренди свідчить, що сторони не пов`язали автоматичну зміну розміру орендної плати залежно від збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідні зміни до договору не вносилися.
Таким чином визначення розміру орендної плати повинно відбуватися саме виходячи із визначеної у договорі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у п. 3 спірного договору, зокрема 106 813, 92 грн., що відповідає умовам спірного договору, ст. 21 ЗУ Про оренду землі та презумпції правомірності правочину.
Тому твердження скаржника про необхідність врахування збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати, а відтак і розміру заборгованості за орендною платою за 2018-2020 роки є безпідставними.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року за результатами розгляду справи № 740/2586/16.
Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Колегією суддів встановлено, що пунктами 7, 9 вищезазначеного договору оренди визначено внесення орендної плати в розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 476,96 грн. в кінці с/г року.
У земельному законодавстві відсутнє визначення терміну сільськогосподарський рік . Більш того сторонами при укладенні спірного договору вказаний термін не розтлумачений та не роз`яснений, тому виходячи із п. 9 спірного договору слід вважати, що орендна плата повинна вноситися по закінченню сільськогосподарського року кожного року, тобто до 31 грудня поточного року.
Така позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі 499/571/19.
Як вбачається з наданих та досліджених судом першої інстанції копій видаткових касових ордерів, орендар 17 липня 2018 року сплатив за оренду землі 450,00 грн., 22 листопада 2018 року сплатив за оренду землі 850,00 грн., 06 грудня 2018 року сплатив за оренду землі 7700,00 грн., 18 червня 2019 року сплатив за оренду землі 450,00 грн., 23 липня 2020 року сплатив за оренду землі 540,00 грн., 15 липня 2020 року сплатив за оренду землі 400,00 грн., 30 липня 2020 року сплатив за оренду землі 90,00 грн., 03 листопада 2020 року сплатив за оренду землі 2800,00 грн., 16 вересня 2020 року сплатив за оренду землі 180,00 грн., 09 грудня 2020 року сплатив за оренду землі 1500,00 грн., 17 травня 2021 року сплатив за оренду землі 1000,00 грн., 22 липня 2021 року сплатив за оренду землі 3000,00 грн., 26 липня 2021 року сплатив за оренду землі 3372,00 грн., 29 липня 2021 року сплатив за оренду землі 5000,00 грн., що підтверджується підписом в ОСОБА_1 даних ордерах про отримання коштів.
З даних проплат орендної плати слідує, що орендар неодноразово порушував умови договору оренди щодо розмірів та строків внесення орендної плати, зокрема, за оренду в 2019 році він сплатив лише 450 грн. та за 2020 рік - 5 510 грн.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разове порушення умов договору оренди не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, від 22 вересня 2021 року за результатами розгляду справи № 395/779/20.
При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у цьому випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 587/118/15-ц та від 11 липня 2018 року у справі № 5874/186/15-ц.
Колегія суддів доходить висновку, що СВК Черповоди у 2019 та 2020 роках не виконувало умови договору оренди щодо сплати орендної плати та систематично не сплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати у визначені строки, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати підлягають до задоволення.
Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 531/562/20 (провадження № 61-1478св21).
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за 2018 рік у розмірі 8783 грн. 91 коп., за 2019 рік у розмірі 7800 грн. 87 коп., за 2020 рік у розмірі 7800 грн. 87 коп., 3 % річних у розмірі 1011 грн. 60 коп., інфляційні нарахування у розмірі 2189 грн. 19 коп., а всього на суму 27 586 грн. 43 коп.
В апеляційній скарзі скаржник змінив вимоги та просив стягнути заборгованість по сплаті орендної плати з орендаря в сумі 6 599 грн. 40 коп., зокрема, за 2019 рік - 5 829 грн. 70 коп., за 2020 рік - 769 грн. 70 коп. з врахуванням сплачених орендарем сум, на підтвердження яких відповідачем були надані видаткові касові ордери.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Станом на час винесення рішення судом першої інстанції відповідачем сплачено орендну плату за договором від 25 березня 2016 року на суму 27 332 грн., натомість з 2018 по 2020 роки орендар повинен був сплатити суму орендної плати в розмірі 22 430 грн. 88 коп., а тому заборгованість за 2018-2020 роки на час розгляду справи відсутня.
Доводи скаржника, що платежі, які внесені відповідачем у 2021 році є сплатою орендної плати саме за 2021 рік є безпідставними, оскільки у наданих відповідачем видаткових касових ордерах за 2021 року не зазначено, що виплачена позивачеві орендна плата за 2021 рік на суму 12 372 грн. є оплатою за період 2021 року, який станом на час подачі позову ще не закінчився.
Колегія суддів приходить до переконання, що вимоги скаржника про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 25 березня 2016 року в сумі 6 599 грн. 40 коп., в межах апеляційних вимог, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним, оскільки скаржник нарахував дану заборгованість, виходячи зі збільшеного розміру орендної плати на підставі зміни щорічної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ніж затверджена сторонами в п.3 договору оренди від 25 березня 2016 року, та зміна якої не узгоджувалась сторонами за час дії договору, а тому вони не підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відмови у розірванні договору оренди є помилковими, не відповідають матеріалам справи та прийняті з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами. В решті частини рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних та апеляційних вимог, із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2270 грн (908 + 908*150%).
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4,52 га, кадастровий номер 7124389200:02:000:0439, яка розташована в межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 25 березня 2016 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Черповоди .
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді
Повний текст постанови складений 29 грудня 2021 року
Суд | Черкаський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.12.2021 |
Оприлюднено | 30.12.2021 |
Номер документу | 102302769 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Черкаський апеляційний суд
Гончар Н. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні