Ухвала

від 23.12.2021 по справі 692/210/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1978/21 Справа № 692/210/21 Категорія: 307010000Головуючий у І інстанції Левченко Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряЧуйко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року (повний текст судового рішення виготовлено 19 серпня 2021 року) у справі за позовом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Воронинці , третя особа: державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори Починок Юлія Вадимівна, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, припинення права власності, визнання спадщини відумерлою та витребування землі,

в с т а н о в и в :

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року задоволено позов першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Воронинці , третя особа: державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори Починок Юлія Вадимівна, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, припинення права власності, визнання спадщини відумерлою та витребування землі.

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 28 листопада 2019 року державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори реєстровий № 1-272 та № 1-273, якими посвідчено право власності ОСОБА_2 на майно: земельну ділянку площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0993 та земельну ділянку площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0722, що знаходяться в адміністративних межах Зотоношківської сільської ради, після смерті ОСОБА_3 .

Припинено право власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

Визнано спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 відумерлою та передано її у власність територіальної громади с. Золотоношка, Драбівського району, Черкаської області в особі Драбівської селищної ради.

Витребувано у ПП Воронинці на користь територіальної громади с. Золотоношка в особі Драбівської селищної ради вказані земельні ділянки.

На вказане рішення з апеляційною скаргою звернулась, в тому числі і ОСОБА_1 як особа, яка не залучена до участі у справі, однак, яка вважає, що рішення стосується її прав та свобод.

Наявність права на оскарження в апеляційному порядку вказаного рішення та поновлення строку на його оскарження апелянтка мотивує тим, що вона є спадкоємцем п`ятої черги після смерті ОСОБА_3 , до спадкової маси після смерті якої входять спірні земельні ділянки. Ухвалення оскаржуваного рішення призвело до того, що ОСОБА_4 позбавляється можливості реалізувати своє право на отримання спадщини.

Вказує, що спадкодавець ОСОБА_3 є двоюрідною племінницею апелянтки, ОСОБА_1 . Відповідачі звертались до суду з клопотаннями про залучення її до участі у справі як третьої особи, однак суд відмовив у їх задоволенні, пославшись на те, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, про що зазначено в постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Але суд повинен був прийняти до уваги розпочатий нею механізм реалізації права на спадкування. Суд не взяв до уваги, що з вини нотаріуса, який не закликав нікого до спадкування, вона ( ОСОБА_1 ) не мала можливості вчасно реалізувати право на спадщину.

ОСОБА_1 як спадкоємець п`ятої черги після смерті двоюрідної племінниці ОСОБА_3 за наявності оскаржуваного рішення фактично позбавляється права на спадкування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині визнання спадщини відумерлою та витребування земельних ділянок на користь територіальної громади, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю за таких підстав.

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №521/12093/19 (провадження №61-20975св19) сформулював такий правовий висновок: відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15.11.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.

Водночас, повно та всебічно дослідивши докази у справі, зваживши позиції усіх учасників справи, встановивши дійсні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів в межах відкритого апеляційного провадження дійшла висновку, що ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження рішення у даному спорі. Такий висновок ґрунтується на такому.

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі, суд виходив з доводів ОСОБА_1 про наявність у неї права на оскарження в апеляційному порядку вказаного рішення у зв`язку з тим, що вона є спадкоємцем п`ятої черги після смерті ОСОБА_3 , так як вона звернулась з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Ухвалення оскаржуваного рішення призвело до того, що ОСОБА_4 позбавляється можливості реалізувати своє право на отримання спадщини.

Однак перевіривши такі доводи скаржниці в ході апеляційного перегляду, колегія суддів встановила, що з 05.11.2014 (з моменту смерті ОСОБА_3 ) ОСОБА_1 знала про факт смерті спадкодавця, оскільки вони проживали в одному населеному пункті, ОСОБА_1 була на похоронах ОСОБА_3 , що визнали під час судового засідання як ОСОБА_2 , так і представник ОСОБА_1 . З моменту смерті ОСОБА_3 заявниця не вчинила жодних дій щодо прийняття спадщини, що підтверджується зокрема і матеріалами спадкової справи №64398790.

Цивільним Кодексом України не встановлено обов`язковість прийняття спадщини, це є лише правом спадкоємця (ч. 1 ст. 1268 ЦК України), яким ОСОБА_1 вчасно не скористалась.

Апеляційний суд не вважає доказом прийняття спадщини заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії постановою від 06.07.2021, так як нею пропущений строк для прийняття спадщини.

Станом на момент перегляду апеляційним судом даної справи, встановлено відсутність будь яких рішень про надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на викладене, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, судового рішення про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини не надано. Посилання на намір в майбутньому збирати докази чи оскаржувати постанову нотаріуса про відмову у видачі не впливає на висновок суду у зв`язку з відсутністю підтверджень таких доводів. А тому, ОСОБА_1 є спадкоємцем, який не прийняв спадщину.

У зв`язку з тим, що в ході апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність у неї права на оскарження судового рішення про визнання відумерлою двох земельних ділянок, які входять в спадкову масу після смерті ОСОБА_3 .

У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Зазначена стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржене не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Касаційного господарського суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17.

За таких обставин, на момент звернення з апеляційною скаргою та на момент розгляду апеляційним судом даної справи встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні право, інтерес або обов`язок, який виникає з оскаржуваного рішення та впливає на обсяг прав чи обов`язків ОСОБА_1 , а тому у скаржника, який не був учасником справи в суді першої інстанції, відсутнє право на апеляційне оскарження такого рішення.

Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційна скарга ОСОБА_1 є неприйнятною та провадження за вказаною апеляційною скаргою підлягає закриттю відповідно до ч. 3 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст. 35. 258, 362, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав та на умовах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді