Постанова

від 23.12.2021 по справі 692/210/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1978/21Головуючий по 1 інстанції Справа №692/210/21 Категорія: 307010000 Левченко Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., за участю секретаряЧуйко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного підприємства Воронинці - адвоката Юхимовича Всеволода Францовича та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року (повний текст судового рішення виготовлено 19 серпня 2021 року) у справі за позовом першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Воронинці , третя особа: державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори Починок Юлія Вадимівна, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, припинення права власності, визнання спадщини відумерлою та витребування землі, -

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року Золотоніська місцева прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради, звернулась до суду до відповідачів з вказаним позовом, посилаючись на те, що прокуратурою виявлено факт порушення земельного законодавства в частині використання ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 7120684000:02:001:0993 та 7120684000:02:001:0722, що знаходяться в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24.05.2019 у справі № 692/925/18 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Золотоношка, Драбівського району, Черкаської області та ОСОБА_1 . Визнано пропуск строку ОСОБА_1 для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 поважним та визначено йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

На підставі цього рішення державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., у порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори, 28.11.2019 видала два свідоцтва про право на спадщину, якими посвідчено, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . До складу спадщини увійшли вказані дві земельні ділянки.

28.11.2019 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020 у справі № 692/925/18 рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Оскільки постановою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову щодо надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , він вважається особою, що не прийняв спадщину відповідно до вимог закону.

Позивач звернув увагу, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України щодо підробки підпису на заповіті ОСОБА_2 та використання підробленого документу та ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.07.2019 у справі №695/1952/18 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Враховуючи викладені обставини справи, за твердженням позивача, свідоцтва про право на спадщину необхідно визнати недійсними на підставі ст. 1301 ЦК України , оскільки ОСОБА_1 не мав права на спадкування з огляду на скасування апеляційним судом судового рішення, яка була підставою для спадкування.

Крім того, для повного захисту інтересів держави позивач просив припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки на підставі ст. 378 ЦК України.

Щодо визнання спадщини відумерлою позивач зазначив, що за результатами прокурорської перевірки встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постійно проживала в с. Золотоношка з 24.06.2009, спадкоємців не мала, з 02.10.2009 по день смерті проживала сама і нею ніхто не опікувався.

Прокуратурою встановлено, що інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріусів не звертались.

Таким чином, на момент звернення з позовом ніхто із спадкоємців на спадщину не претендував. Спірні земельні ділянки розташовувались в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, однак за наслідками проведеної децентралізації на даний час територіально входять до складу Драбівської селищної ради, тому відумерла спадщина у вигляді двох земельних ділянок, на думку прокурора, повинна перейти у власність Драбівської селищної ради.

15.03.2020 між ОСОБА_1 та ПП Воронинці укладено два договори про право користування земельними ділянками площами 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0993 та 7120684000:02:001:0722 строком на 49 років. Право користування зареєстровано 11.06.2020 та 18.05.2020.

Оскільки між ОСОБА_1 та ПП Воронинці , як добросовісним набувачем, було укладено договори користування земельними ділянками, є необхідним витребувати вказані земельні ділянки в ПП Воронинці в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

Представництво органами прокуратури інтересів держави в даному випадку обґрунтовано тим, що 12.01.2021 прокуратурою направлено запит до Драбівської селищної ради щодо надання інформації про вжиті заходи з метою захисту інтересів держави. Листом від 18.01.2021 Драбівська селищна рада повідомила, що заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не вживалися, оскільки при селищній раді відсутній відділ щодо представництва в судах та вкрай обмежені фінансові можливості для сплати судового збору. Така бездіяльність компетентного органу є підставою для судового звернення прокуратури в інтересах держави.

У позові прокурор просив:

-визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 28 листопада 2019 року державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори реєстровий № 1-272 та № 1-273, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 на майно: земельну ділянку площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0993 та земельну ділянку площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0722, що знаходяться в адміністративних межах Зотоношківської сільської ради, після смерті ОСОБА_2 ;

-припинити право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки;

-визнати спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 відумерлою та передати її у власність територіальної громади с. Золотоношка, Драбівського району, Черкаської області в особі Драбівської селищної ради;

-витребувати у ПП Воронинці на користь територіальної громади с. Золотоношка в особі Драбівської селищної ради вказані земельні ділянки.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що правова підстава для отримання спадщини ОСОБА_1 відпала у зв`язку з скасуванням судом апеляційної інстанції судового рішення про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Тому суд дійшов висновку, що свідоцтва про право на спадщину підлягають визнанню недійсними, а право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки - припиненню.

Так як станом на момент розгляду справи судом не було встановлено наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , тому спадщина у вигляді двох земельних ділянок за висновком суду підлягає визнанню відумерлою з передачею їх у власність територіальної громади.

При цьому, суд критично оцінив заяву ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії постановою від 06.07.2021, так як нею пропущений строк для прийняття спадщини. Протокольною ухвалою від 23.06.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи. Ухвалою від 10.08.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі як третьої особи.

Так як земельні ділянки фактично перебувають у користуванні добросовісного набувача ПП Воронинці та передані товариству ОСОБА_1 , який отримав їх без достатньої правової підстави, тому суд дійшов висновку про витребування цих ділянок в порядку віндикації законному власнику.

Клопотанню про сплив позовної давності надано оцінку. Суд відзначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки свідоцтва про право на спадщину видані 28.11.2019, сільський голова звернувся до прокуратури з заявою про судовий захист інтересів територіальної громади 20.10.2020, позов прокуратурою подано 10.03.2021, тобто позов подано в межах загального строку позовної давності.

У зв`язку з задоволенням позову, суд стягнув сплачений позивачем судовий збір в розмірі 14 755,00 грн. з ОСОБА_1 на користь прокуратури.

Рішення оскаржено в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує рішення суду в частині вирішення вимог позову про визнання спадщини відумерлою, витребування земельних ділянок на користь територіальної громади та стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 14755,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неправомірно відмовив у клопотаннях відповідачів про залучення до участі у справі ОСОБА_3 як третьої особи та як спадкоємицю після смерті ОСОБА_2 . Визнаючи спадщину відумерлою суд фактично позбавляє ОСОБА_3 права на спадкування.

Таке рішення суду не виправдовує принцип дотримання балансу між суспільними інтересами та правом ОСОБА_3 на мирне володіння майном (правомірні очікування на отримання спадщини).

Перебіг строку позовної давності слід відраховувати з 22.10.2015 з дня звернення сільським головою с. Золотоношка до органів прокуратури з повідомленням про вчинення злочину ОСОБА_1 . З цього моменту прокуратура була обізнана про те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 впродовж одного року не прийнята жодним із спадкоємцем, а тому прокуратурою пропущено строк на звернення з вимогою про визнання спадщини відумерлою.

Крім того, суд стягнув судовий збір, сплачений прокуратурою, в розмірі 14755,00 грн., що не відповідає кількості заявлених вимог. Суд не врахував позицію Верховного Суду про те, що за звернення з вимогою про припинення речового права як наслідок визнання недійсним свідоцтва сплачується судовий збір не як за дві вимоги, а як за одну вимогу немайнового характеру.

Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині визнання спадщини відумерлою, витребування земельних ділянок на користь територіальної громади та стягненні судового збору. Просить ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у вказаних позовних вимогах.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 надійшов відзив від прокурора, в якому позивач не погоджується з її доводами. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не довів, яким чином незалучення ОСОБА_3 до участі у справі як третьої особи впливає на його права. Суд першої інстанції всебічно дослідив обставини даної справи, а також спадкової справи, з якої встановив, що з 05.11.2014 (з моменту смерті ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 знала про факт смерті спадкодавця, оскільки вони проживали в одному населеному пункті, що визнали в судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 . Крім того, суд встановив, що ОСОБА_3 не оскаржувала дії чи постанови нотаріуса з приводу визнання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_3 , будучи обізнаною з 2014 року про смерть ОСОБА_2 , не вжила жодних заходів щодо прийняття спадщини.

З 05.11.2015 орган місцевого самоврядування не вжив заходів для визнання спадщини відумерлою, що свідчить про порушення інтересів держави та про наявність підстав для звернення за судовим захистом цих інтересів саме прокуратурою.

Посилання апелянтом на момент початку перебігу строку позовної давності з 22.10.2015, з дня звернення сільським головою с. Золотоношка до органів прокуратури з повідомленням про вчинення злочину ОСОБА_1 , позивач вважає недоречним, оскільки з 22.10.2015 він звинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень щодо підробки підпису ОСОБА_2 у заповіті, тому посилання на обчислення строків давності з моменту внесення відомостей до ЄРДР є недоречним.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , позивач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга ПП Воронинці зводиться до незгоди відповідача з рішенням суду в частині визнання спадщини відумерлою та витребування земельних ділянок на користь територіальної громади.

Доводи апеляційної скарги ПП Воронинці в частині оскарження рішення про визнання спадщини відумерлою і ідентичними твердженням апеляційної скарги ОСОБА_4 у відповідній частині його скарги.

Щодо витребування земельних ділянок, то ПП Воронинці зазначає, що право на звернення з віндикаційним позовом наділений виключно власник, яким Драбівська селищна рада не є. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 (№199/7375/16-ц) та від 20.05.2020 (№199/8047/16-ц), відповідно до яких конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь сільської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Крім цього, апеляційна скарга ПП Воронинці містить ідентичні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 аргументи стосовно моменту початку перебігу строку позовної давності, а саме з 22.10.2015, тобто з дня звернення сільським головою с. Золотоношка до органів прокуратури з повідомленням про вчинення злочину ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу такими доводами, скаржник ПП Воронинці просить скасувати рішення в частині визнання спадщини відумерлою та витребування земельних ділянок на користь територіальної громади, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

На апеляційну скаргу ПП Воронинці надійшов відзив від прокурора, в якому позивач також не погоджується з її доводами. Зокрема, зазначено, що ПП Воронинці в своїй апеляційній скарзі не довів, яким чином незалучення ОСОБА_3 до участі у справі як третьої особи впливає на його права. Суд першої інстанції всебічно дослідив обставини даної справи, а також спадкової справи, з якої встановив, що з 05.11.2014 (з моменту смерті ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 знала про факт смерті спадкодавця, оскільки вони проживали в одному населеному пункті, що визнали в судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 . Крім того, суд встановив, що ОСОБА_3 не оскаржувала дії чи постанови нотаріуса з приводу визнання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_3 , будучи обізнаною з 2014 року про смерть ОСОБА_2 , не вжила жодних заходів щодо прийняття спадщини. Відповідачі не надали підтверджень про прийняття будь-яким спадкоємцем спадщини.

Посилання на порушення права на мирне володіння майном є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не довели факт правомірного набуття ними права власності на спадкове майно.

В силу визнання спадщини відумерлою та передачі її органу місцевого самоврядування, неволодіючим власником земельних ділянок є орган місцевого самоврядування. А тому звернення з позовом в порядку ст. 388 ЦК України є правильним способом захисту.

Посилання апелянтом на момент початку перебігу строку позовної давності з 22.10.2015, з дня звернення сільським головою с. Золотоношка до органів прокуратури з повідомленням про вчинення злочину ОСОБА_1 , позивач вважає недоречним. Позов подано в межах загального строку позовної давності відповідно до висновку суду.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою ПП Воронинці , позивач просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того, на вказане рішення з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_3 як особа, яка не залучена до участі у справі, однак, яка вважає, що рішення стосується її прав та свобод.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційне провадження за вказаною скаргою закрито.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП Воронинці задоволенню не підлягає, а скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню лише в частині розподілу судових витрат.

З доказів, наявних в матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 06.11.2014р. виконавчим комітетом Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Золотоношка Драбівського р-ну, Черкаської області, про що складено відповідний актовий запис № 10.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що на день смерті за померлою було зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 2,6115 га та 2,6115 га із кадастровими номерами 7120684000:02:001:0993 та 7120684000:02:001:0722, що знаходяться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Відповідно до ухвали Драбівського районного суду Черкаської області від 04.11.2015 по справі № 692/1171/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 до Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду.

Відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього закрите.

Відповідно до рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.05.2019 у справі №692/925/18 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Золотоношка, Драбівського району, Черкаської області, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, те, що вони приходяться один одному як троюрідна тітка та троюрідний племінник по материнській лінії. Також визнано пропуск строку ОСОБА_1 для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 поважним та визначено останньому додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

Відповідно до постанови Черкаського апеляційного суд від 08.10.2020 року рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24.05.2019 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2019 року, виданого Починок Ю.В., державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори, в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-272, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1940 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її троюрідний племінник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Спадщина складається з земельної ділянки площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0993, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої: Черкаська область, Драбівський район, Золотоношківська сільська рада (за межами населеного пункту).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2019 року, виданого ОСОБА_5 , державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори, в порядку заміщення державного нотаріуса Драбівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-273 спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1940 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її троюрідний племінник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина складається з земельної ділянки площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0722, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої: Черкаська область, Драбівський район, Золотоношківська сільська рада (за межами населеного пункту).

Відповідно до копії Договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 15 березня 2020 року № б/н, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уклав з ПП Воронинці , ЄДРПОУ 34387928 вказаний договір, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення , площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0722, розташована - Золотоношківська сільська рада, Драбівський район, Черкаська область, строком на 49 років, плата за право користування земельною ділянко становить 80000,00 грн. за весь строк дії договору. Дана земельна ділянка передана ПП Воронинці відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки до Договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, від 15 березня 2020 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 240170334 від 12.01.2021 року, право власності на земельну ділянку площею 2,6115 га з кадастровим номером 7120684000:02:001:0722 зареєстровано за ОСОБА_1 , підставою є свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 1-273, видане 28.11.2019 Драбівською державною нотаріальною конторою. Дана земельна ділянка перебуває в користуванні ПП Воронинці згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 15.03.2021 року Право користування зареєстровано 18.05.2020 року ОСОБА_6 , виконавчий комітет Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Відповідно до копії договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 15 березня 2020 року № б/н, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уклав з ПП Воронинці , ЄДРПОУ 34387928 вказаний договір, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 2,6115 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0993, розташована -Золотоношківська сільська рада, Драбівський район, Черкаська область, строком на 49 років, плата за право користування земельною ділянко становить 80000,00 грн. за весь строк дії договору. Дана земельна ділянка передана ПП Воронинці відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки до Договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, від 15 березня 2020 року

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 240170193 від 12.01.2021 року, право власності на земельну ділянку площею 2,6115 га з кадастровим номером 7120684000:02:001:0993 зареєстровано за ОСОБА_1 , підставою є свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 1-272, видане 28.11.2019 Драбівською державною нотаріальною конторою. Дана земельна ділянка перебуває в користуванні ПП Воронинці згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н від 15.03.2021р. Право користування зареєстровано 11.06.2020 року ОСОБА_6 , виконавчий комітет Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

З заяви сільського голови Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області на адресу прокуратури Черкаської області вих. № 02-42/175 від 20.10.2020 року вбачається, що сільський голова О. Харченко звернувся до прокуратури Черкаської області з заявою, в якій зазначив про протиправне набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7120684000:02:001:0993 та 7120684000:02:001:0722 після смерті ОСОБА_2 та просив ініціювати звернення з позовом до суду в інтересах Золотоношківської територіальної громади з метою повернення з незаконного володіння даних земельних ділянок у власність територіальної громади та припинення прав третіх осіб на землю.

З листа Золотоніської місцевої прокуратури № 32-15 вих.-21 від 12.01.2021року голові Драбівської селищної ради Орел С.І. вбачається, що на розгляді Золотоніської місцевої прокуратури знаходиться звернення Золотоношківської сільської ради щодо повернення з незаконного володіння земельних ділянок з кадастровими номерами7120684000:02:001:0993 та 7120684000:02:001:0722, описано обставини набуття права власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , роз`яснено положення ст. 1277 ЦК України, здійснено запит про осіб, з якими ОСОБА_2 на день смерті та її спадкоємців, запропоновано повідомити про вжиття заходів щодо визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою та повернення з володіння ОСОБА_1 вказаних ділянок.

Відповідно до листа Драбівської селищної ради від 18.01.2021року № 03-18/99 відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій № 1009-ІХ відбулись змінив адміністративно-територіальному устрої України, зокрема правонаступником прав та обов`язків та всього майна Золотоношківської сільської ради є Драбівська селищна рада. З 01 січня 2020 року представництво органів державної влади та ОМС у судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, також територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. У селищній раді жоден утворений відділ не наділений повноваженнями щодо представництва у судах та вкрай обмежено фінансові можливості для сплати судового збору. Заходи щодо визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою та повернення вказаних земельних ділянко Золотоношківською сільською радою та Драбівською селищною радою не вживались. ОСОБА_2 з 02.10.2009 року по день смерті проживала сама і нею ніхто не опікувався, ОСОБА_1 належним спадкоємцем померлої ніколи не був, намагався незаконно заволодіти майном ОСОБА_2 , на підставі відновлення Драбівським районним судом строків на прийняття спадщини, яке ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020 року було скасовано.

Відповідно до відомостей копії спадкової справи № 40/2019, заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що вона заведена на підставі заяви ОСОБА_1 , який зазначив про прийняття спадщини (незалежно від того з чого вона складається) та вказав, що інших спадкоємців окрім нього немає.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2021 на ім`я ОСОБА_1 на підставі ст. 1301 ЦК України.

Рішення в цій частині не оскаржується в апеляційному порядку, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.

Апеляційні скарги зводяться до незгоди скаржників з рішенням суду щодо визнання спадщини відумерлою та витребування майна.

Переглядаючи рішення в оскаржуваній частині, колегія суддів керується такими нормами закону.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пред`являючи позов, прокурор виходив з того, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 . Відтак, в порядку ст. 1301 ЦК України свідоцтва про право на спадщину, які ОСОБА_1 встиг отримати до ухвалення апеляційним судом рішення про відмову у наданні йому додаткового строку, підлягають визнанню недійсним. Прокуратура, встановивши, що інших спадкоємців у ОСОБА_2 не встановлено, звернулась до суду з позовом від імені держави в особі Драбівської селищної ради, оскільки порушуються права органу місцевого самоврядування, які випливають зі встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

У частинах першій та третій статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано інтерес держави в особі Драбівської селищної ради щодо предмета спору, оскільки за умови відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спірне нерухоме майно переходить у власність територіальної громади.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Таким чином, з огляду на положення статей 1277 ЦК України та 338 ЦПК України для визнання спадщини відумерлою необхідно встановити одну з наступних обставин: а) спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, б) спадкоємці усунені від права на спадкування, в) спадкоємці не прийняли спадщину, г) спадкоємці відмовилися від її прийняття.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.10.2020 рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є таким, що пропустив строк для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 та таким, що не прийняв спадщину.

Що стосується посилань апелянтів на те, що, звертаючись з позовом, прокуратура обґрунтувала підстави позову лише відповіддю сільських голів Золотонішківської сільської ради (від 20.10.2020) та Драбівської селищної ради (від 18.01.2021), які повідомили про відсутність спадкоємців на території цих територіальних громад. Однак, за позицією апеляційної скарги, прокуратура не встановила відсутність спадкоємців поза межами території села.

Такі твердження колегія суддів оцінює критично, оскільки із копії спадкової справи встановлено відсутність будь-яких інших спадкоємців, а належними доказами підтверджено факт проживання спадкодавця ОСОБА_2 однією на момент смерті.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своєчасно не прийняли спадщину, зважаючи на підтвердження відсутності інших спадкоємців ОСОБА_2 за заповітом і за законом та дотримання Золотоніською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Драбівської селищної ради вимоги щодо подання заяви про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання спірних земельних ділянок відумерлою спадщиною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.

Прокурор, звертаючись з вказаним позовом, просив визнати спадщину відумерлою із передачею її у власність територіальної громади. Тим самим права територіальної громади щодо реалізації свого інтересу на визнання спадщини відумерлою захищені. Спірні земельні ділянки з моменту визнання за рішенням суду відумерлими та передачі їх у власність територіальної громади переходять у їх власність.

А тому, спірні земельні ділянки є такими, що вибули із власності Драбівської селищної ради поза її волею у зв`язку з тим, що передані у користування ПП Воронинці ОСОБА_1 , який набув права власності на ці ділянки на підставі свідоцтв, які визнані судом недійсними.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Згідно з частиною першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві користування (за договором емфітевзису), відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Апеляційний суд вважає, що ефективним та правомірним способом захисту прав територіальної громади є витребування майна з чужого незаконного володіння. Інший спосіб захисту не призвів би до ефективного поновлення прав громади.

Колегія суддів враховує, що між позивачем, від імені якої діє прокуратура, та відповідачами не виникали договірні відносини, а тому визнання недійсними договорів користування земельними ділянками не матиме наслідком повернення їх у володіння власника, а отже, правомірним способом захисту буде звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на викладене, наявні у справі докази свідчать, що ПП Воронинці не знало і не могло знати, що ОСОБА_1 не мав право оформлювати спадкові права на спірні земельні ділянки та, відповідно, передавати їх за договорами емфітевзису в користування ПП Воронинці , а тому останній, уклавши з ОСОБА_1 договори емфітевзису, є добросовісним набувачем. Однак, так як земельні ділянки, які визнані судовим рішенням відумерлими та передані територіальній громаді, фактично вибули із власності Драбівської селищної ради поза її волею, іншим шляхом. А тому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірного майна та його повернення законного власнику.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ПП Воронинці про те, що територіальна громада не має права звертатись з віндикаційним позовом, так як спірне майно ніколи не було у власності територіальної громади та не могло вибути із її власності, що унеможливлює звернення з таким позовом, є безпідставними з огляду на те, що судовим рішенням вказані земельні ділянки передані у власність територіальної громади Драбівської селищної ради. А тому, земельні ділянки підлягають витребуванню із користування добросовісного користувача ПП Воронинці в порядку віндикації.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо втручання у право на мирне володіння майном, апеляційний суд враховує наступне.

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і майном .

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини . Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Враховуючи обставини зазначеної справи та наведені вище принципи, які є складовими верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що витребування земельних ділянок у добросовісного набувача ПП Воронинці надасть змогу територіальній громаді села Золотоношка у складі Драбівської селищної ради за заявою її представницького органу реалізувати свій законний інтерес. Це уможливить в подальшому на виконання повноважень та завдань територіальної громади села передати її в користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади. Зазначене свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами відповідача ПП Воронинці як особи, яка страждає від такого втручання, і яка не позбавлена можливості відновити своє право у спосіб звернення до ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування збитків, а тому втручанням у право власності відповідача ПП Воронинці не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Колегія суддів враховує, що на час укладення договорів емфітевзису, територіальна громада відкрито і послідовно вчиняла юридично значимі дії, які демонстрували її інтерес до оспорюваного майна. Отже, проявивши розумну обачність, керівництво ПП Воронинці мало можливість дізнатись, що отримують у користування майно у особи, законність набуття якого було предметом судових розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду в оскаржуваній частині рішення. Зокрема, позивачем доведено підстави визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою та правильно обрано спосіб захисту інтересів територіальної громади шляхом витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України.

При цьому колегія суддів не погоджується з розподілом судових витрат, проведеним судом першої інстанції.

Позовна заява подана юридичною особою в 2021 році та містить 4 вимоги майнового та немайнового характеру (визнання двох свідоцтв про право на спадщину недійсними із припиненням права власності на спадкове майно та витребування двох земельних ділянок), а також заяву про визнання спадщину відумерлою.

А тому за звернення з позовом правильною сумою до сплати була не 14755,00 грн., а 10215 грн., виходячи з розрахунку 2270 грн. х 4 + 2270 грн. х 0,5 = 10215 грн.

Так як у справі залучено двох співвідповідачів, то оскільки позов задоволено повністю, судові витрати у правильному розмірі підлягають до стягнення на користь позивача з обох відповідачів в однаковій частці. ОСОБА_1 надав апеляційному суду довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №772634 про наявність у ОСОБА_1 другої групи інвалідності, у зв`язку з чим він є звільненим від судових витрат відповідно до Закону України Про судовий збір .

У разі звільнення особи від судових витрат, їх розмір відшкодовується за рахунок держави (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

По суті спору апеляційні скарга фактично залишені без задоволення, а тому понесені в суді апеляційної інстанції витрати залишаються за скаржниками.

Тому, оскаржуване рішення підлягає до зміни лише в частині розподілу судових витрат в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та представника Приватного підприємства Воронинці - адвоката Юхимовича Всеволода Францовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року скасувати в частині розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства Воронинці на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір в сумі 5107,50 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати в сумі 5107,50 грн. в порядку їх компенсації за рахунок держави.

В решті рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2021 року.

Судді