Рішення

від 27.12.2021 по справі 140/8816/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8816/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Нововолинське управління Головного управління ДПС у Волинській області, Державне підприємство Волиньвугілля про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні, для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за періоди роботи з листопада 2018 року по жовтень 2019 року та зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату позивачу допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, з врахуванням виплачених сум, за період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.06.2021 звернувся до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою щодо розміру раніше нарахованої та виплаченої, відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", допомоги по безробіттю за період з 05.11.2019 по 30.10.2020 з урахуванням страхового стажу за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, у відповідь на яку листом від 07.07.2021 №961/26/2 відповідач повідомив, що згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, у зв`язку із чим, позивачу призначено та виплачується допомога у мінімальному розмірі та роз`яснив, що у разі якщо дані для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати змінилися, позивач матиме право на здійснення перерахунку даної допомоги по безробіттю.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки протягом 2018-2019 років він був працевлаштований в ДП Волиньвугілля, отримував заробітну плату, з якої роботодавцем здійснювались відрахування та сплата (виплата) страхових внесків, у тому числі ЄСВ з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Нововолинська міська філія Волинського обласного центу зайнятості у відзиві на позовну заяву від 13.09.2021 №1274/26/6 позовних вимог не визнала мотивуючи тим, що розрахунковим періодом для призначення позивачу допомоги по безробіттю є жовтень 2018 року вересень 2019 року. Проте, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування дані щодо сплати ДП Волиньвугілля єдиного соціального внеску за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на те, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сплату страхових внесків у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року, у центру відсутні правові підстави для призначення позивачу допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу та перерахунку допомоги по безробіттю.

Звертає увагу, що позивач не позбавлений права вимагати відшкодування йому шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого він був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.

Натомість відповідач не наділений повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з жовтня 2018 року по вересень 2019 року та проводити нарахування допомоги по безробіттю, всупереч відомостям державного реєстру.

З огляду на викладене просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Нововолинське управління Головного управління ДПС у Волинській області та ДП Волиньвугілля у встановлений судом строк письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не подали, про причини такого неподання суд не повідомили.

Ухвалами суду від 28.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 згідно наказу Міненерговугілля України від 30.09.2019 №101-к/к був звільнений з посади в.о. генерального директора ДП "Волиньвугілля" на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (скорочення чисельності).

29.10.2019 позивач звернувся до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою про призначення (поновлення) виплати по безробіттю на підставі якої останньому відповідно до наказу від 06.11.2019 №НТ191106 було надано статус безробітного.

Наказом Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості від 30.10.2019 №НТ191030, позивачу було надано статус безробітного з 30.10.2019.

30.10.2019 позивачем подано заяву про призначення виплавти допомоги по безробіттю.

Відповідно до наказу Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості від 06.11.2019 №НТ191106 ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 22, частини третьої статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття призначено допомогу по безробіттю в розмірі 610 грн., як застрахованій особі без урахування страхового стажу, протягом 360 календарних днів з 06.11.2019 по 30.10.2020 та відкладено з 06.11.2019 по 28.11.2019, у зв`язку із наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні. З 29.11.2019 розпочато виплату допомоги по безробіттю.

15.06.2021 позивач звернувся до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості із заявою щодо розміру раніше нарахованої та виплаченої, відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", допомоги по безробіттю за період з 05.11.2019 по 30.10.2020 з урахуванням страхового стажу за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року.

Листом від 07.07.2021 №961/26/2 відповідач повідомив, що згідно даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, у зв`язку із чим, позивачу призначено та виплачується допомога у мінімальному розмірі та роз`яснив, що у разі якщо дані для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати змінилися, позивач матиме право на здійснення перерахунку даної допомоги по безробіттю.

Позивач не погоджуючись із такими діями Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості звернуся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02 березня 2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни застрахована особа, страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Пунктами 1, 10 статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати )доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до з пунктів 1, 9 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької Діяльності Від 15 червня 2015 року №613, затвердженого Наказом Міністерство Соціальної Політики України від 15 червня 2015 року №613 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики №393 від 10 червня 2020 року), допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, для розрахунку допомоги по безробіттю є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку, реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної, а оскільки позивач звернувся до центру зайнятості у жовтні 2019 року, тому розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 є жовтень 2018 року вересень 2019 року.

Як встановлено судом, позивачу за період роботи з жовтня 2018 року по вересень 2019 року була нарахована та виплачена заробітна плата, що підтверджується довідкою ДП Волиньвугілля від 23.06.2021 № 619/7.1/10-39.

Згідно відомостей Державного реєстру ДП Волиньвугілля не сплачено страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період жовтня 2018 року по вересень 2019 року, що є розрахунковим періодом для обчислення страхового стажу позивача.

Суд зауважує, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески.

Разом з тим, на переконання суду, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а..

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні, для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за періоди роботи з жовтня 2018 року по вересень 2019 року та зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату позивачу допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року, з врахуванням виплачених сум, за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центу зайнятості, відокремленим структурним підрозділом якого є відповідач, необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн.,.

Керуючись статями 139, 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні, для призначення допомоги по безробіттю страхового стажу за періоди роботи з жовтня 2018 року по вересень 2019 року.

Зобов`язати Нововолинську міську філію Волинський обласний центр зайнятості провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з врахуванням страхового стажу та сплачених із заробітної плати страхових внесків за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року, з врахуванням виплачених сум, за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б.Хмельницького, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 05427482) судовий збір у сумі 908, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Нововолинська міська філія Волинського обласного центу зайнятості, адреса: 45400, Волинська область, місто Нововолинськ, провулок Поштовий, 1.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Нововолинське управління Головного управління ДПС у Волинській області, адреса: 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Митрополита Шептицького, 18.

Державне підприємство Волиньвугілля, адреса: 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1.

Суддя Ю.Ю. Сорока