Рішення

від 13.12.2021 по справі 200/14481/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р. Справа№200/14481/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., за участю представника відповідача - Кододової А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного підприємства КІФА до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000/5775/0901 від 21.05.2021.

Приватне підприємство «КІФА» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000/5775/0901 від 21.05.2021.

Позов вмотивовано тим, що позивач вважає твердження відповідача, що начебто позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального лише після проведення фактичної перевірки, помилковим. Дане твердження спростовуються самою ліцензією № 05160414202100040 від 22.02.2021р., а фактична перевірка здійснювалась с 23.03.2021р. по 02.04.2021р., шо підтверджується актом перевірки та направленнями на перевірку. Вважає твердження відповідача щодо того, що ПП КІФА здійснює діяльність із зберігання пального без ліцензії таким, яке не відповідає дійсності. Поняття зберігання пального викладено в абзаці 55 ст. 1 Закону № 481 - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико - хімічних характеристик. Місце зберігання пального, згідно з абзацом 51 ст. 1 цього ж Закону, це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Згідно з актом перевірки № 3170/05/99/16/09/30347169 від 02.04.2021р. у відповідності до якого було винесене спірне податкове повідомлення рішення на території ведення господарської діяльності та постачання пального за адресою: Донецька область, м. Покровськ. вул. Захисників України, 2 А. відсутні ємності для зберігання пального. Дані обставини ще раз доводить відсутність у відповідача підстав для винесення спірного податкового повідомлення рішення, а лише підтверджує що паливо дійсно відвантажувалось в паливні баки транспортних засобів. Позивач зазначає, що згідно з п. 7.5. інструкції № 281/171/578/155 встановлено порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом. Згідно з п.7.5.1. інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання. Тобто з наведеного вбачається, що зазначеною інструкцією не заборонено постачання нафтопродуктів в автоцистернах та відвантаження їх в паливні баки транспортних засобів, а кількість налитого палива здійснюється оператором системи наливу. Вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення є незаконними та винесене контролюючим органом неправомірно, безпідставно та з порушенням положень податкового законодавства України. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник Головного управління ДПС у Донецькій області надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ст.1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання. Також ГУ ДПС зазначає, що для зберігання пального, ПП КІФА отримало ліцензію від 22.02.2021 №05160414202100040 з терміном дії ліцензії з 22.02.2021 до 22.02.2026, загальна місткість ємностей (літри) 3000, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, лише після проведення фактичної перевірки. За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995р. № 481/95- ВР зі змінами (далі - Закон №481), в частині зберігання пального без наявності відповідної ліцензії. За результатами перевірки встановлено порушення ч. 1, 8 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон України №481), а саме здійснення зберігання пального (дизельне пальне код товару за УКТ ЗЕД 2710194300) без наявності ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою місця зберігання: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2 А. Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону № 481, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно. Просили відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.11.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2021.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 17.03.2021р. №324-п ГУ ДПС у Донецькій області проведено фактичну перевірку ПП КІФА (код за ЄДРПОУ 30347169). На час проведення фактичної перевірки директор ПП КІФА ОСОБА_1 перебував на самоізоляції в зв`язку з захворюваністю на коронавірусну інфекцію, що підтверджується результатами тестування та довідкою виданою сімейним лікарем, всі документи які вимагались представниками ГУ ДПС у Донецькій області, а саме супровідний лист та копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) з контрагентами-продавцями та покупцями, щодо фактичного придбання та використання у власній господарській діяльності пального, були направлені на електрону адресу ГУ ДПС у Донецькій області.

За результатами перевірки посадовими особами ДПС складено акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС від 02.04.2021р. за №3170/05/99/16/0930347169, копію якого підприємство отримало лише 09.06.2021р.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПП К1ФА звернулось зі скаргою від 22.06.2021 року до Державної податкової служби України про скасування спірного ППР, зазначена скарга була залишена без задоволення на підставі рішення ДПС України № 20916/6/93-00-06-0302-06 від 13.09.2021р., яке було отримано позивачем 21.09.2021р.

За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995р. № 481/95- ВР зі змінами (далі - Закон №481), в частині зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Згідно відомостям інформаційних баз даних ДПС України та відомостям Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що впродовж 2020 року ПП КІФА , здійснювало придбання важких дистилятів (газойлі) за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2 А, згідно наступних акцизних накладних форми П , які виписані за кодом операції 3 з напрямком використання 0 , що передбачає відвантаження пального у ємність для зберігання пального, а саме:

- порядковий номер акцизної накладної №452, дата складання 02.04.2020, особа, що реалізує пальне ТОВ Дюваль Компані (ЄДРПОУ 41180498), особа, що отримує пальне ПП Кіфа (ЄДРПОУ 30347169), відвантажено з пересувного акцизного складу ТЗ АХ3386ХО, обсяг реалізованого пального у кг - 1680, у літрах приведених до температури 15 °С - 1993, у м3 - 2000, за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, опис товару згідно з УКТ ЗЕД Важкі дистиляти (газойлі) , адреса відвантаження та зберігання: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2 А;

- порядковий номер акцизної накладної №602, дата складання 22.04.2020, особа, що реалізує пальне ТОВ Дюваль Компані (ЄДРПОУ 41180498), особа, що отримує пальне ПП Кіфа (ЄДРПОУ 30347169), відвантажено з пересувного акцизного складу ТЗ АХ3386ХО, обсяг реалізованого пального у кг - 1680, у літрах приведених до температури 15 °С - 2019, у м3 - 2000, за кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, опис товару згідно з УКТ ЗЕД Важкі дистиляти (газойлі) , адреса відвантаження та зберігання: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2 А.

За результатами перевірки встановлено порушення ч. 1, 8 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон України №481), а саме здійснення зберігання пального (дизельне пальне код товару за УКТ ЗЕД 2710194300) без наявності ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою місця зберігання: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2 А.

Таким чином, фактичною перевіркою встановлено, що ПП КІФА здійснювало зберігання пального за період з 01.07.2019 по 02.04.2021 (включно) за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2 А без наявності ліцензії на право зберігання пального, за що абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 встановлена фінансові санкції у вигляді штрафу.

На підставі акту перевірки, прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.05.2021 року № 000/5769/0901 на суму 1020 грн. за неподання документів та оскаржуване податкове повідомлення рішення № 000/5775/0901, відповідно до якого, за порушення ч.1, ч.8 ст.15 Закону № 481, на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ПК України і абз. 9 ч.2 ст.17 закону № 481 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000 грн.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення від 21.05.2021р. № 000/5775/0901, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 500000,00 гривень.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом- сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, регулюються Законом України №481/95-ВР від 19.12.1995 року Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі-Закон № 481).

В першу чергу суд вважає за необхідне дослідити правомірність наказу Головного управління ДПС у Донецькій області №324-п від 17.03.2021 року, яким призначено фактичну перевірку ПП КІФА .

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Суд зазначає, що нормами статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, передбачених зазначеною статтею документів.

Водночас абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Отже законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Натомість недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, викладений в постанові від 21.02.2020 у справі № 8126/17123/18, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд зазначає, що така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Отже, з огляду на наведений правовий висновок Верховного Суду, який у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, встановлені судом процедурні порушення при призначенні перевірки можуть бути підставою для скасування прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень - рішень, якщо вони є суттєвими та тягнуть протиправність прийнятих рішень.

Щодо наявності підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, у вказаному наказі від 17.03.2021 № 324-п було вказано, що контролюючий захід здійснюється, зокрема, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У свою чергу, за правилами вказаного пункту статті 81 Податкового кодексу України у наказі про проведення перевірки мають бути зазначені дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Аналіз змісту наявної у матеріалах справи копії наказу свідчить, що оскаржуваний індивідуальний акт не відповідає законодавчо визначеним вимогам. При цьому, у ньому не містяться відомості щодо підстав для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, як нормативні - пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Суд, висновуючись на аналізі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, встановив порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, зокрема суд зазначає про відсутність правових підстав для прийняття наказу на проведення перевірки та її проведення, оскільки у наказі не міститься жодної конкретної інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, відтак наведені у наказі підстави проведення перевірки не доведені відповідачем під час розгляду справи.

За таких обставин, суд зазначає, що фактична перевірка позивача призначена за відсутності законних на те, визначених пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 821/1828/16.

Водночас, спірне податкове повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне дослідити в розрізі виявленого порушення.

В першу чергу, суд вважає за необхідне дослідити правомірність встановлення порушення позивачем ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме встановлення того факту, що підприємство не отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним.

На вказане суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом та пального на території України врегульовані Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а також Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Крім цього, згідно зі ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З вказаних вище положень законодавства суд доходить висновку, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємкостей.

Зазначене вбачається як з визначення термінів місце зберігання пального , зберігання пального , так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємкостей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та положень п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене у паливні баки автотранспортних засобів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу того, що паливні матеріали зберігались позивачем у стаціонарних цистернах/ємкостях, що в свою чергу потребує наявності спеціальної ліцензії.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування , випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, оскільки держава не виконала свій обов`язок із запровадження чіткого порядку отримання ліцензії у разі знаходження пального у пересувних місцях зберігання, що сприяло б юридичній визначеності у правовідносинах, які стосуються майнових інтересів суб`єктів господарювання, то негативні наслідки у вигляді штрафу не можуть покладатися на платника податків.

Внаслідок наведеного суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якого було встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме встановлення того факту, що підприємство не отримало ліцензію на право зберігання пального на позивача накладено штраф при здійсненні оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії у розмірі 500 000,00 гривень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив судовий збір на загальну суму 7500,00 гривень (платіжне доручення № 4747 від 30.09.2021), тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 133, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства КІФА (Донецька область, м. Покровськ, м-н. Шахтарський, 2/24, ЄДРПОУ: 30347169) до Головного управління ДПС у Донецькій області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 44070187) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000/5775/0901 від 21.05.2021 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №000/5775/0901 від 21.05.2021.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 44070187) на користь Приватного підприємства КІФА (Донецька область, м. Покровськ, м-н. Шахтарський, 2/24, ЄДРПОУ: 30347169) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500,00 гривень.

Вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 13 грудня 2021 року в присутності представників сторін.

Повний текст рішення виготовлено та підписано відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець