Постанова

від 28.12.2021 по справі 641/3040/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

28 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 641/3040/20

провадження № 22-ц/818/5167/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Приватний вищий професійно-технічний навчальний заклад Учбово науково-виробничий центр Укртехпрогрес ;

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбово науково-виробничий центр Укртехпрогрес про стягнення невиплаченої заробітної плати за апеляційною скаргою Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбово науково-виробничий центр Укртехпрогрес на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року, постановлене у складі судді Чайка І.В.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбово науково-виробничий центр Укртехпрогрес на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 35 000,00 грн. станом на день звільнення, витрати на правничу допомогу в розмірі 1 200 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що 23.10.2009 року він був прийнятий на роботу електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання до Приватного вищого професійно - технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничій центр Укртехпрогрес . 05.01.2018 року на підставі наказу він був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В день звільнення адміністрація підприємства остаточного розрахунку не здійснила, мотивуючи тим, що на рахунку підприємства відсутні кошти і розрахунок з ним буде проведений тільки після того коли з`являться гроші. Після звільнення він неодноразово звертався до адміністрації з проханням виплатити йому заробітну плату, проте на його прохання адміністрація не реагувала. Щодо невиплати заробітної плати він звертався до Прокуратури Харківської області зі скаргою на дії відповідача, його скарга була направлена в міську прокуратуру № 5, яка переслала його скаргу до Слобідського РВ ГУНП України в Харківській області. Ніяких дій працівниками Слобідського РВ не було зроблено. Також він звертався до ГУ Держпраці в Харківській області з проханням зобов`язати адміністрацію відповідача виплатити йому належну заробітну плату, проте йому було рекомендовано звернутись до суду. Відповідач навіть не надає йому довідки про заборгованість із заробітної плати. Вважає, що сума невиплаченої заробітної плати становить 35000,00 грн. Крім того він звертався до адвоката для надання правової допомоги на що витратив 1200,00 грн.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року Позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 33 879,45 грн. без врахування податків та обов`язкових платежів. Зобов`язано Приватний вищий професійно-технічний навчальний заклад Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес при виплаті ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 33 879,45 грн. Стягнуто з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь ОСОБА_2 витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 1200,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць у сумі 3200,00 грн. Стягнуто з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року заяву Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес про перегляд заочного рішення задоволено . Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року скасовано. Справу призначено до розгляду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року позовні вимоги Позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково. Стягнуто з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 28627 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 20 коп., з врахування податків та обов`язкових платежів. Зобов`язано Приватний вищий професійно-технічний навчальний заклад Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес при виплаті ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 28627 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 20 коп., сплатити встановлені законом суми податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь ОСОБА_2 витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 1200,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць у сумі 3200,00 грн. Стягнуто з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Приватний вищий професійно-технічний навчальний заклад Учбово науково-виробничий центр Укртехпрогрес звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 28627,20 грн., з врахування податків та обов`язкових платежів. Однак, згідно наданої довідки до суду першої інстанції Приватним вищим професійно-технічним навчальним закладом Учбовий науково-виробничий центр Уктехпрогрес № 37 від 27.11.2020 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2 станом на 01.11.2020 року складає 28409,86 грн., у тому числі по лікарняним 217,34 грн. Судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано, що вказана сума заборгованості перед Позивачем відповідно до довідки № 37 від 27.11.2020 року вказана з лікарняними в тому числі. Отже, судом невірно вираховувано суму загальної заборгованості по заробітній платі перед Позивачем в сумі 28627 грн. 20 коп., оскільки загальна заборгованість складає 28409,86 грн. Додатково зазначають, що відповідно до Наказу від 14.07.2021 року Про оголошення догани бухгалтеру ОСОБА_3 за порушення трудової дисципліни, а саме: в невірному нарахуванні заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 та не зазначенні факту перерахування на картковий рахунок позивача суми лікарняного в розмірі 217,34 грн. Відтак, дійсна заборгованість перед Позивачем складає 28 192, 52 грн., що підтверджується наданою довідкою від 14.07.2021 року вих. № 500, яка долучена до матеріалів апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене дійсна заборгованість перед Позивачем складає 28 192,52 грн. Вважають, що висновки суду щодо стягнення з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь Позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 28627 грн. 20 коп., з врахуванням податків та обов`язкових платежів та зобов`язавши Приватний вищий професійно-технічний -навчальний заклад Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес при виплаті Позивачу заборгованості по заробітній платі в сумі 28627 грн. 20 коп., не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються наданими доказами долученими до апеляційної скарги. Також , не погоджуються з рішенням суду в частині стягнення з них на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 1 200 грн., оскільки судом першої інстанції було проігноровано, той з факт, що Позивач не надав ані належного документа про підтвердження оплати гонорару та інших витрат, ані платіжного доручення з відміткою банку, ані чеку, ані іншого банківського документу, які б свідчили про підтвердження оплати гонорару відповідно до укладеного договору про надання юридичних послуг адвокатом. Також, до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення від представника Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес , в яких він зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач був звільнений з роботи за власним бажанням ще 05.01.2018 року, а до суду з позовом звернувся лише у квітні 2020 року, а отже позивачем пропущений строк позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК ).

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював в Приватному вищому професійно - технічному навчальному закладі Учбовий науково-виробничій центр Укртехпрогрес з 23.10.2009 року та був звільнений 05.01.2018 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідною копією трудової книжки.

При звільненні розрахунок із ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства проведений не був. Тому, позивач був змушений звернутись за допомогою до органів прокуратури за захистом своїх прав.

Листом Прокуратури Харківської області № 19-р-19 направлено за належністю звернення ОСОБА_2 від 30.09.2019 року, для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства до Харківської місцевої прокуратури № 5.

Харківська місцева прокуратура № 5 листом від 11.10.2019 року направила звернення ОСОБА_2 до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області. Відповіді щодо розгляду його звернення по суті позивач не отримав.

Головне управління Держпраці у Харківській області на звернення ОСОБА_2 щодо невиплати заробітної плати рекомендувало звернутись до суду.

Статтею 21 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України ).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України Про оплату праці .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду першої інстанції при ухваленні заочного рішення по справі не було надано довідку про розмір заборгованості по заробітній платі.

При повторному розгляді справи відповідачем надана довідка про розмір заборгованості по заробітній платі за змістом якої 28 409,86 грн. сума заборгованості по заробітній платі в тому числі по лікарняному 217,34 грн. Отже, суд першої інстанції помилково виходив з розміру заборгованості у сумі 28627,20 грн., в той час як стягненню підлягає 28 409,86 грн.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частина 1 статті 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_2 звільнений 05 січня 2018 року. У день звільнення розрахунку із ним не проведено.

Період затримки в проведенні розрахунку складає період з 06.01.2018 року, наступного дня з моменту звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, з вказаним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду у квітні 2020 року із зазначенням позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі статтею 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу , суд може поновити ці строки.

Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у аспекті надання офіційного тлумачення положенням частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку із статтями 1 , 12 Закону України Про оплату праці зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційним Судом України роз`яснено, що працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, доводи Приватного вищого професійно - технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничій центр Укртехпрогрес про те, що позивачем пропущено З-х місячний строк позовної давності для звернення із заявою про стягнення заробітної плати не приймається судом до уваги.

Приватний вищий професійно - технічний навчальний заклад Учбовий науково-виробничій центр Укртехпрогрес посилається на те, що суд неправильно вираховував суму заборгованості додавши до суми заборгованості по заробітній платі суму лікарняного.

Між тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що подаючи заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції Приватним вищим професійно - технічним навчальним закладом Учбовий науково-виробничій центр Укртехпрогрес надано довідку № 37 від 27.11.2020 року щодо розміру заборгованості по заробітній платі відносно позивача ОСОБА_2 , з якої вбачається, що розмір заборгованості складає 28 409,86 грн. у тому числі по лікарняному 217,34 грн. Таким чином, здійснюючи розрахунок розміру заборгованості по заробітній платі суд обгрунтовано взяв до уваги вищевказану довідку надану представником апелянта, однак помилково не взяв до уваги, що сума 217,34 грн. є складовою заборгованості по заробітній платі в розмірі 28 409,86 грн.

Що стосується посилання апелянта на те, що вищезазначена сума заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 судом першої інстанції помилково зазначена з врахування податків, судовою колегією не приймається.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що заборгованість по заробітній платі підлягає виплаті позивачу без вирахування суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18 , 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента , яким є відповідач.

Крім того, апелянтом до суду апеляційної інстанції на підтвердження своїх доводів надані докази, а саме: довідка № 500 щодо заборгованості підприємства перед позивачем від 14.07.2021 року, копія наказу від 14.07.2021 року , копія банківських виписок: щодо призначення платежу Податок з доходів фізичних осіб з допомоги по тимчасовій втраті працездатності та військовий збір в період з 29.09.2016 року по 08.05.2018 року; Податок з фізичних осіб з заробітної плати та військовий збір в період з 29.09.2016 року по 08.05.2018 року; Сплата суми єдиного соціального внеску за період з 20.09.2016 року по 28.02.2018 року , відомості по нарахуванню коштів № 72, копія банківської виписки № 339.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вказані норми передбачають, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Оскільки апелянт до суду першої інстанції вищевказаних доказів не надав, хоча і не був позбавлений такої можливості, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження, якою крім іншого було витребувано довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати позивачу суд апеляційної інстанції не приймає до уваги надані апелянтом докази, які були надані лише до суду апеляційної інстанції на підтвердження позиції відповідача.

Щодо непогодження апелянта з висновком суду відносно вимог про стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону ).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України ).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України ); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України ).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи адвокатом на підтвердження виконання умов договору про надання правових послуг до позовної заяви додано договір про надання юридичних послуг адвокатом № 7 від 19.03.2020 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: консультація клієнта, узгодження правової позиції 1 година - 300,00 грн., вивчення документів, щодо відносин які виникли між позивачем та відповідачем з приводу спору 2 години - 200,00 грн., підготовка до Комінтернівського районного суду м. Харкова позовної заяви, клопотання 2 години - 700,00 грн., акт виконаних робіт від 19.03.2020 року.

За умовами п.1.1 договору, правова допомога надається адвокатом Клієнтові у спосіб визначений цим договором.

За правову допомогу Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар(винагороду) за надану правову допомогу.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Виконавцю плату в розмірі які сторони визначили при укладенні цього договору.

Відповідно до квитанції про суму оплати послуг адвоката за правову допомогу № 3 від 19.03.2020 року та акту виконаних робіт сума, яка підлягає сплаті становить 1200,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну фактично понесені витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром фактично понесеними .

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Тогджу проти Туреччини , заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; Начова та інші проти Болгарії , заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; Імакаєва проти Росії , заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; Карабуля проти Румунії , заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; Бєлоусов проти України , заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь ОСОБА_2 підлягають витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 1200,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладених обставин справи рішення суду підлягає зміні в частині стягнення заборгованості по заробітній платі зі зменшенням суми стягнення до 28 409,86 грн.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , п.1 ч.1 ст. 374 , ст.ст. 375 , 381 , 382-384 , 389 ,390 ЦПК України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбово науково-виробничий центр Укртехпрогрес задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі змінити .

Стягнути з Приватного вищого професійно-технічного навчального закладу Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 28 409 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`ять) грн. 86 коп., з врахування податків та обов`язкових платежів.

Зобов`язати Приватний вищий професійно-технічний навчальний заклад Учбовий науково-виробничий центр Укртехпрогрес при виплаті ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 28 409 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`ять) грн. 86 коп., сплатити встановлені законом суми податків та іншіх обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України .

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова