Ухвала

від 21.12.2021 по справі 1-48-2010

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-48-2010

Провадження № 1-в/219/304/2021

УХВАЛА

ІИЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Лапченко О.М.,

при секретарі Азямовій О.В.,

за участю прокурора Шабаліна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Бахмутського МРВ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 07.09.2010 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт, останнє відоме місце мешкання, АДРЕСА_1 , -

встановив:

заступник начальника Бахмутського МРВ філії Державної установи "Центр пробації" в Донецькій області звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з поданням про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання вказав, що 23.09.2010 року вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили. 29.09.2010 року отриманий Артемівським МРВ КВІ УДДЦПВП України в Донецькій області (нині Бахмутський МРВ філії Державної установи Центр пробації в Донецькій області), у цей же день прийнятий до виконання. 07.10.2010 року засудженому ОСОБА_1 під підпис були роз`яснені порядок та умови відбуття покарання у виді громадських робіт, права та обов`язки засудженої особи. В той же день засудженому було видане направлення до Виробничого ремонтно-житлового підприємства Ремонтник м. Соледар Донецької області, згідно якого він зобов`язаний був приступити для відбування призначеного вироком суду покарання у виді 120 годин громадських робіт з 08.10.2010 року. У зв`язку із втратою документів засудженому ОСОБА_1 11.10.2010 року повторно видано направлення на ВРЖП Ремонтник м. Соледар, Донецької області, згідно якого він зобов`язаний був приступити для відбування призначеного вироком суду покарання у виді 120 годин громадських робіт з 12.10.2010 року. 13.10.2010 року отримано наказ з ВРЖП Ремонтник м. Соледар Донецької області про те, що засуджений ОСОБА_1 залучений до відбуття громадських робіт з 12.10.2010 року. 16.11.2010 року отримано повідомлення з ВРЖП Ремонтник м. Соледар Донецької області про те, що засуджений ОСОБА_1 24.10.2010 року до відбування покарання не приступив. Для встановлення місцезнаходження засудженого ОСОБА_1 06.12.2010 року Артемівським МРВ КВІ УДДУПВП України в Донецькій області проведені заходи з виявлення місцезнаходження засудженого. Вжитими заходами місцезнаходження засудженого ОСОБА_1 не встановлено. 05.07.2011 року до Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області надіслано подання про передачу матеріалів для проведення подальших розшукових заходів. 05.07.2011 року до Артемівської місцевої прокуратури були спрямовані подання про притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ч.2 ст. 389 КК України. Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.07.2011 року у задоволенні подання було відмовлено, у зв`язку із відсутністю в діях засудженого ОСОБА_1 складу злочину. 08.07.2011 року засудженого ОСОБА_1 оголошено у розшук, заведена оперативно - розшукова справа Розшук № 29-117. З огляду на це орган пробації ставить питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

В судовому засіданні представник Бахмутського МРВ філії Державної установи "Центр пробації" в Донецькій області підтримав подання на підставі доводів, викладених в поданні.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.

Засуджений до суду не з`явився, відповідно до документальної інформації ОСОБА_1 знаходиться у розшуку, місце мешкання та перебування засудженого невідоме.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

З матеріалів подання в порядку ч.1 ст.80 КК України відносно ОСОБА_1 вбачається, що на виконанні Бахмутського МРВ філії Державної установи "Центр пробації" в Донецькій області перебуває вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2010 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Судом встановлено, що 08.07.2011 року засудженого ОСОБА_1 оголошено у розшук, заведена оперативно-розшукова справа "Розшук" № 29-117.

Згідно обліків Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувалась.

Згідно з вимогами ч.1 ст.80 КК України у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано впродовж двох років.

Статтею 80 КК України регулює інститут звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання характеризується одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.

Разом з тим засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Водночас частиною третьою статті 80 КК України передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цьому випадку перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Вказані положення свідчать про те, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та з`ясування судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі N 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу , оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК , у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК . Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст. 80 КК України , суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України , згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Оскільки в матеріалах особової справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема, притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2010 року, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, на підставі ст.80 ч.1 п.1 КК України .

Керуючись ст. 80 КК України , ст. ст. 537 , 539 КПК України , суд -

ухвалив:

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.09.2010 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у виді 120 годин громадських робіт у зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України , якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Лапченко