Постанова

від 24.12.2021 по справі 640/4757/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4757/20 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Брама НТБ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Брама НТБ звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 1192615572 від 28.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53 400,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13 350,00 грн. з розрахунком;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 1202615572 від 28.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 51 154, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12 789, 00 грн. з розрахунком;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 №1212615572 від 28.11.2019, яким зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 2 835, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у місті Києві згідно наказу від 28.10.2019 № 2424 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Брама НТБ (код ЄДРПОУ 3837214) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. (код ЄДРПОУ 40329806) за листопад 2016 року, з ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА (код ЄДРПОУ 40863228) за березень 2017 року з ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП (код ЄДРПОУ 41163865) за вересень, грудень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість за 2016-2017 роки, показників фінансової звітності з відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства та з ПП ГРІН-А КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40226735) за 2016 рік показників фінансової звітності з відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 53/26-15-05-07-02-10/38375214 від 14.11.2019 (далі - акт).

Відповідно до висновків акта перевіркою було встановлено порушення позивачем:

1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 53400 грн., в тому числі: за 2016 рік - 8043 грн., за 2017 рік - 45357 грн.;

2) пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено невід`ємне значення податку на додану вартість за вересень 2017 року на 2835 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 154 грн., в тому числі за листопад 2016 року - 4096 грн., за березень 2017 року - 2516 грн., за вересень 2017 року - 14042 грн., за грудень 2017 року - 30500 грн.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №1192615572 від 28.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53400,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 13350,00 грн. за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України;

- форми Р №1202615572 від 28.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 51154,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 12789,00 грн за порушення пункту 198.2 пункту, 198.3 пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України;

- форми В4 №1212615572 від 28.11.2019, яким зменшено від`ємне значення ПДВ на суму 2835,00 грн. за порушення пункту 198.2 пункту, 198.3. пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України

Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 06.12.2019 вих. № 1 на податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 № 1192615572, № 1202615572 та № 1212615572.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03.03.2020 № 4270/6/99-00-08-05-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем Податкового кодексу України є необґрунтованими, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді відповідачем поставлено під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА , ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. , ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП .

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА (постачальник) та товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" (покупець) було укладено договір поставки від 13.03.2017 № 1303-17, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються в видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Дана операція підтверджується оборотньо-сальдовими відомостями по рахункам: 631, 361, 201.

Так, придбаний у ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА товар було використано при обробці жорстких та м`яких декорацій на користь ДП "Національний академічний театр російської драми та комедії" що підтверджується договорами на виконання робіт по вогнезахисній обробці від 13.03.2017 № 24, від 29.03.2017 та актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000075 від 13.03.2017, №ОУ-0000135 від 29.03.2017 відповідно. На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано суду копію видаткової накладної №РН0000033 від 13.03.2017 на суму 15096 грн. з ПДВ 2516,001, копію податкової накладної №33 від 30.03.2017 року, копії актів списання від 29.03.2017 №СпТ-000022 та №СпТ-000016.

Між ПП ГРІН-А КОМПАНІ (постачальник) та товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" (покупець) було укладено договір на постачання акумуляторів (додаток 1 до договору) від 29.04.202016 №2904-16. Дана господарська операція оформлена наступними документами: видатковою накладною від 29.04.2016 №РН-0000001, рахунком-фактурою від 29.04.2016 №СФ-0000001, податковою накладною від 29.04.2016 №1.

Крім того, для отримання консультаційний послуг з питань комерційної діяльності між позивачем та ПП ГРІН-А КОМПАНІ було укладено договір від 01.04.2016 №0104-16КД про надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності. На підтвердження виконання умов договору, з приводу руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 на суму 23 333, 33 грн (сума без ПДВ), рахунок-фактуру від 01.04.2016 №СФ-0000013 на суму 28 000, 00 з ПДВ та платіжні доручення від 17.05.2016 №197 на суму 18 000, 00 грн та від 17.05.2016 №198 на суму 10 000, 00 з призначенням платежу - оплата послуг відповідно до Договору від 01.04.2016 №0104-16КД.

Господарська операція між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" та ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. по наданню електровимірювальних робіт підтверджується наступними документами: договором підряду №19 від 01.11.2016, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000069 на суму 5414 грн з ПДВ 902, 33 грн, додатком №1 до акту від 29.11.2016 №ОУ-0000069, який підтверджує проведення електровимірювальних робіт відповідно до умов договору на таких об`єктах: вул. Електротехнічна, 2А (вартість 4139,00 грн з ПДВ) та вул. Куренівська, 16В (вартість 1275 грн з ПДВ), рахунком-фактурою від 29.11.2016 №СФ-0000069 на суму 5 514 з ПДВ, податковою накладною від 29.11.2016 №69, актом здачі-прийняття послуг від 30.11.2016 на суму 4818 грн. з ПДВ 803.00.

Також, між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" та ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. укладено договір від 01.11.2016 №18 з приводу проведення проектних робіт, що підтверджується актом здачі-прийняття №ОУ-0000079 НА СУМУ 4 818 грн з ПДВ, рахунком-фактурою від 30.11.2016 на суму 4818 грн з ПДВ, податковою накладною від 30.11.2016 №79, платіжним дорученням від 26.12.2016 №534 на суму 5414,00 грн (призначення платежу - оплата робіт по рахунку №69 від 29.11.2016), платіжним дорученням від 13.12.2016 №513 на суму 14 345,00 грн (призначення платежу - оплата робіт по рахунку №46 від 22.11.2016), платіжним дорученням від 26.12.2016 №535 на суму 4 818,00 грн (призначення платежу - оплата робіт по рахунку №79 від 30.11.2016).

Між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" (замовник) та ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП (підрядник) було укладено договір підряду щодо проведення електровимірювалих робіт, а саме - договір від 12.09.2017 №1209-17ЕВР. Вказана господарська операція оформлена наступними документами: актом від 29.09.2017 року №ОУ-0000050 на суму 28545.00 з ПДВ 4757.5, рахунком фактурою від 29.09.2017 №СФ-0000050, податковою накладною №51 від 29.09.2017.

Реальність господарських операцій між товариством з обмеженню відповідальністю "БРАМА НТБ" та ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП також піжтверджується договором від 01.09.2017 №0109-17ПН, виконання якого, в свою чергу, супроводжується наступними документами: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000051, рахунком фактурою від 29.09.2017 №СФ-0000051 на суму 64 218 з ПДВ та податковою накладною від 29.09.2017 № 51.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

При цьому, співставлення вказаних вище первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В той же час, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у акті перевірки обставин щодо непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА , ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. , ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП .

Також, колегія суддів враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі № 820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента... .

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи № 440/3779/18.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Крім того, не беруться колегією суддів до уваги посилання контролюючого органу на пояснення керівника ПП ДАРІОН ІНІЦІАТИВА та керівника ПП ГРІН-А КОМПАНІ , а також на протокол допиту свідка (засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК. - ОСОБА_1 ) від 24.11.2016 у кримінальному провадженні за № 32016100010000028 та протокол допиту свідка (засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП - ОСОБА_2) від 23.12.2017 у кримінальному провадженні за № 32018220000000118, оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення та протокол допиту досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 листопада 2018 року по справі № 822/551/18.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів/послуг з метою провадження господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки акта перевірки є помилковими, а податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 № 1192615572, № 1202615572 та № 1212615572 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.