Рішення

від 21.12.2021 по справі 495/9725/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/9725/21

Номер провадження 2/495/3150/2021

21 грудня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - одноособово судді Анісімової Н.Д.

при секретарі Красовської Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 36 цивільну справу № 495/9725/21 у м. Білгород-Дністровському за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткач Ірина Юріївна до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, згідно якого позивач просить:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку, розміром 5.8618 га, кадастровий номер: 6325483500:01:000:0288, за адресою на території Камяноярузької сільської ради Чугуївського району, Харківської області, ділянка № НОМЕР_2 (за межами населеного пункту), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26.11.2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву про визначення додаткового строку про прийняття спадщини, згідно якого позивач просить:

- визнати додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, актовий запис №1347 від 10.11.2015 року. Померлий був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї за №226 від 11.08.2021 року. Квартира, в якій проживав померлий ОСОБА_3 належить позивачу на підставі договору дарування від 13.08.2014 року за реєстром №2063, витяг з ДРРП №26202909 від 30.08.2014 року.

Позивач, вказує що на той час навчався в Університеті митної справи та фінансів з 01.09.2011 року по 01.07.2015 рік та здобув ступень бакалавра, про що свідчить диплом бакалавра В15 № НОМЕР_3 та диплом магістра НОМЕР_4 , строк навчання з 2015 року до 2017 року. На час навчання його місце проживання було зареєстроване за місцем навчання в гуртку університету у м.Дніпро і лише з 2017 року зареєстроване місце проживання у квартирі, яка належить йому на праві власності від 30.08.2014 року та перебуває за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті дідуся відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка кадастровий номер: 6325483500:01:000:0288, площею 5,8618 га, за адресою: на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району, Харківської області, ділянка № НОМЕР_2 (за межами населеного пункту), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач вказує, що є спадкоємцем другої черги за законом щодо померлого, спадкоємцем першої черги за законом є - ОСОБА_2 . У них були довірчі стосунки, він проживав з дідом однією сім`єю, навчався в м. Білгород-Дністровському був взятий на облік Білгород- Дністровським ОМВК з 26.01.2011 року, але після вступу до Університету митної справи та фінансів м. Дніпропетровська 16.08.2011 року його зняли з обліку ОМВК, та позивач був прописаний за місцем навчання. В 2015 році позивач закінчив навчання в Університеті, та поступив до ОСОБА_4 . З 21.09.2016 року, він працював в м.Дніпропетровськ, але позивач приїздив до діда на вихідні, вони завжди спілкувалися з ним по телефону. Стосунки з батьком позивача вони з дідом не підтримували. Тому дід подарував позивачу своє майно, але земельну ділянку він подарити не зміг, на той час це було не можливо. Дідусь казав, що все його майно належить його онуку - позивачу ОСОБА_1 . Коли він звернувся до нотаріуса м. Дніпропетровська до шести місяців, для подачі заяви на вступ до спадщини, то він позивачу відмовив, що повинен був подати заяву його батько. Та в зв`язку з тим, що вони не спілкувались, йому не було відомо подавав він чи ні.

Після його звернення до нотаріуса м.Білгород-Дністровському, йому було повідомлено, що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

ОСОБА_2 до нотаріальних органів заяву про прийняття спадщини не подавав і це мені стало відомо в 2021 році.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Позивач, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 був його дідом, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 щодо батька позивача.

Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме: велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2021 року відкрито провадження по справі № 495/9725/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткач Ірина Юріївна до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

У судове засідання позивач, не з`явився, але адвокат Ткач І.Ю. надала заяву про розгляд справи в їх відсутність, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, причина суду невідома.

У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України , у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно ст.ст. 1217 , 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В порядку ст. 1270ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

ч.3 ст.1272вказаного Кодексу передбачено, що за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК України .

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними,непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно постанови ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст.80 ЦПК України докази в їх сукупності, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном в три місці.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України , спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Отже, позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті дідуся ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, актовий запис №1347 від 10.11.2015 року.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 Земельного кодексу України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України .

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України .

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст. 1296 ЦК України , оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.3 ст. 46-1 ЗУ Про нотаріат , нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру , Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Пункт 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги за законом щодо померлого, спадкоємцем першої черги за законом є - ОСОБА_2 . Судом встановлено, що у них були довірчі стосунки, позивач проживав з дідом однією сім`єю, навчався в м.Білгород-Дністровському був взятий на облік Білгород-Дністровським ОМВК з 26.01.2011 року, але після вступу до Університету митної справи та фінансів м. Дніпропетровська 16.08.2011 року його зняли з обліку ОМВК, та він був прописаний за місцем навчання. В 2015 році позивач закінчив навчання в Університеті, та поступив до ОСОБА_4 . З 21.09.2016 року, позивач працював в м.Дніпропетровськ, але приїздив до діда на вихідні, вони завжди спілкувалися з ним по телефону. Стосунки позивач зі своїм батьком ОСОБА_2 не підтримували. Тому дід подарував позивачу ОСОБА_1 своє майно, але земельну ділянку він подарити не зміг, на той час це було не можливо. Дідусь казав що все його майно належить позивачу, а саме онуку. Коли позивач звернувся до нотаріуса м.Дніпропетровська до шести місяців, для подачі заяви на вступ до спадщини, то він йому відмовив, що повинен був подати заяву позивача батько. Та в зв`язку з тим, що ми не спілкувались, позивачу не було відомо подавав він чи ні.

Після звернення до нотаріуса м.Білгород-Дністровському, позивачу було повідомлено,- що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

ОСОБА_2 до нотаріальних органів заяву про прийняття спадщини не подавав і це йому стало відомо в 2021 році.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Позивач, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 був дідом позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_7 щодо позивача батька.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 Земельного кодексу України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України .

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України .

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст. 1296 ЦК України , оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.3 ст. 46-1 ЗУ Про нотаріат , нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру , Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Пункт 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України , право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України , проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Разом з цим, суд доходить до висновку про правильно обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права шляхом визнання за ним саме права власності, речового права, на спадкову земельну ділянку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України ).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України ).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України ).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними,непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно постанови ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст.80 ЦПК України докази в їх сукупності, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном в три місці.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткач Ірина Юріївна до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки заявлені вимоги є обґрунтованими, правомірними та спрямовані на захист прав позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 11, 1216, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 19, 247, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткач Ірина Юріївна до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку про прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити .

Визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку, розміром 5.8618 га, кадастровий номер: 6325483500:01:000:0288, за адресою на території Камяноярузької сільської ради Чугуївського району, Харківської області, ділянка № НОМЕР_2 (за межами населеного пункту), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.Д.Анісімова