Постанова

від 19.12.2021 по справі 752/4006/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/13855/2021

справа №752/4006/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на рішення Голосіївського районного суду міста Києвавід 01 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Хоменко В.С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О.І. від 01 листопада 2019 року №222-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України;

- стягнути з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України середній заробіток за час проходження військової служби.

Вимоги обґрунтовує тим, що з 02 липня 2018 року був переведений на вказану посаду.

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на 5 років та приступив до виконання обов`язків на посаді офіцера мобілізаційного відділення Печерського районного у м.Києві військового комісаріату оперативного командування "Північ" Збройних Сил України.

01 листопада 2019 року директором інституту прийнято наказ про його звільнення на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу.

Разом з тим, оскільки його прийнято на військову службу за контрактом в особливий період він мав гарантії від звільнення, що встановлені статтею 119 КЗпП України та статтею 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову сліжбу".

Посилаючись на викладені обставини, звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києвавід 01 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:

Визнати незаконним наказ директораІнституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О.І. № 222-к/тр від 01.11.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із вступом на військову службу зап. 3 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посадізаступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук Україниз 01.11.2019 року.

Стягнути зІнституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук Українина користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2019 року по 01.04.2021 року в розмірі107 472,70грн. (сто сім тисяч чотириста сімдесят дві гривні 70 копійок) без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Інститутом подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що відповідач не був повідомлений про судове засідання, що мало відбутись 01 квітня 2021 року.

Посилається на пропуск звернення до суду за вирішенням трудового спору. Зазначає, що на день звільнення ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, тому не було змоги вручити йому трудову книжку та ознайомити з наказом про звільнення. У зв`язку із цим Інститутом надіслано відповідне повідомлення на поштову адресу за місцем проживання та додатково лист від 29 листопада 2019 року, що вручений 04 грудня 2019 року, та від 23 грудня 2019 року, що вручений 02 січня 2020 року, за місцем проходження служби. Проте суд не досліджував ці питання вручення повідомлення за місцем служби.

З посиланням на відповідні положення законодавства зазначає, що особливий стан діє лише в період війни та мобілізації, проте станом на момент укладення контракту такого не було.

Посилання суду на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року уважає помилковим, оскільки таке не має значення для вирішення справи.

Зазначає, що положення Закону України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції" невірно застосовано судом.

Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу. Посилається на те, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи і судом не допущено порушення норм процесуального права. Вказує, що позовна заява подана у передбачені строки з моменту отримання наказу про звільнення. Зазначає, що рішення по суті спору ухвалено з дотриманням вимог законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_1 з 21 жовтня 2013 року працював в Інституті агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на різних посадах.

На підставі наказу від 27 червня 2018 року №97-к/тр ОСОБА_1 з 02 липня 2018 року переведено на посаду заступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності.

Наказом військового комісара Печерського районного у місті Києві військового комісаріату на підставі наказу Командувача військ оперативного командування «Північ» №300 від 30 жовтня 2019 року з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на 5 років та зараховано його до списків особового складу Печерського районного у місті Києві військового комісаріату та призначено на посаду офіцера мобілізаційного відділення.

Наказом директораІнституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О.І. №222-к/тр від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за пункту 3 статті 36 КЗпП України. Відповідно до напису на наказі з ним ОСОБА_1 ознайомився на початку лютого 2020 року (дата нерозбірлива або 05 або 06 число місяця).

Відповідно до даних листа Інституту№705 від 14 листопада 2019 року на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 останній повідомляється про звільнення та висловлено прохання прибути для отримання трудової книжки та передачі матеріальних цінностей. ОСОБА_1 лист отримано 25 листопада 2019 року.

Листом №745 від 29 листопада 2019 року на ім`я ТВО військового комісара Печерського районного у місті Києві військового комісаріату Попко В.В. Інститут повідомив про звільнення ОСОБА_1 та висловив прохання надання останньому вільного часу для отримання трудової книжки та передачі матеріальних цінностей. Лист вручено 04 грудня 2019 року.

Аналогічного змісту направлено лист №795 від 23 грудня 2019 року та вручено 02 січня 2020 року.

Вирішуючи питання про строки звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що з наказом про звільнення позивач ознайомився 06 лютого 2020 року. При звільненні здійснено фактичний розрахунок.

Оцінюючи лист від 14 листопада 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів про отримання наказу про звільнення або трудової книжки, оскільки таких в якості додатків не зазначено. При цьому зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення суду поставив під сумнів, оскільки воно не містить інформації про те, кому вручено таке поштове відправлення.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач уклав контракт під час дії кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відтак військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України.

Перевіряючи доводи скарги в частині належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, апеляційним судом установлено наступне.

Провадження у справі відкрито 28 лютого 2020 року та призначено дату її розгляду на 16 червня 2020 року в підготовчому засіданні. Відповідачем подано відзив на позов.

В підготовче засідання учасники справи не з`явились, таке проведено без участі сторін та призначено справу до розгляду на 10 листопада 2020 року, про що під розписку був повідомлений представник відповідача ОСОБА_2 .

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки не повідомив. Наступне судове засідання призначено на 01 квітня 2021 року. Згідно із судовою повісткою від 10 листопада 2020 року відповідач викликався в судове засідання, проте відомості про вручення або невручення відправлення справа не містить.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Станом на дату ухвалення рішення суд не володів відомостями про те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи або відповідно до вимог закону може уважатися таким.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає в оскарженій частині скасуванню.

Вирішуючи справу по суті, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 3 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно дочастини третьоїстатті 119 цього Кодексу;

Частинами 1-3 статті 119 КЗпП України визначено наступне:

На час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України"Про військовий обов`язок і військову службу"і"Про альтернативну (невійськову) службу","Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Закон в редакції на дату звільнення):

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитретьоютачетвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61Закону України"Про освіту".

Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями кандидати на зайняття військових посад, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, приймаються на такі посади у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, - до отримання результатів спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України"

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію. Згідно із пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указом Президента України від 06 травня 2015 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з 18 березня 2014 року, оголошено часткову мобілізацію. Згідно із цим Указом мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указом Президента України від 21 липня 2015 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з 18 березня 2014 року, оголошено часткову мобілізацію. Згідно із цим Указом мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію. Згідно із цим Указом мобілізація проводиться протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Одночасно указано провести звільнення військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року№303"Про часткову мобілізацію", у визначені терміни, але не пізніше ніж за 10 діб до закінчення однорічного строку їх перебування на військовій службі, та перевезення звільнених військовослужбовців до місць проживання (перебування).

Указом Президента України 26 листопада 2018 року №393/2018 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.

В постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №205/1993/17-ц установлено, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Окрім наведеної постанови, таку саму правову позицію сформульовано і в інших постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №131/1449/16-ц; від 14 лютого 2018 року у справі №727/2187/16-ц; від 20 лютого 2018 року у справі №640/4439/16-ц; від 21 лютого 2018 року у справі №211/1546/16-ц, від 04 лютого 2019 року у справі №426/11214/17, від 10 лютого 2021 року у справа №904/4877/19 та ін.

З огляду на викладене, у відповідача не було законних підстав для звільнення відповідача, а відтак наказ про звільнення слід визнати незаконним.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо скасування наказу директора від 1 листопада 2019 року сторонами не оскаржується.

Щодо вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2019 року по 1 квітня 2021 року в розмірі 107472,70 грн. Разом з тим, суд першої інстанції помилково вказав про стягнення цієї суми без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеномуПодатковим кодексом України, натомість ці утримання роботодавець зобов`язаний провести.

Перевіряючи дотримання позивачем строків звернення до суду, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Матеріалами справи установлено, що, здійснюючи листування з обставин звільнення з позивачем та за місцем проходження його служби, Інститут не прикладав до таких листів копій наказів.

З огляду на викладене, факт здійснення таких направлень не має значення для вирішення справи. Юридичне значення має лише фактична обставина вручення копії наказу на початку лютого 2020 року.

Із цим позовом позивач звернувся до суду 18 лютого 2020 року, тобто у відведені для цього строки.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в оскарженій частині з підстав порушення норм процесуального права та ухвалення в цій частині нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києвавід 01 квітня 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Визнати незаконним наказ директора Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України Фурдичко О.І. № 222-к/тр від 01 листопада 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " у зв`язку із вступом на військову службу запунктом 3 статті 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посадізаступника директора з науково-дослідної мережі і виробничої діяльності Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук Україниз 01 листопада 2019 року.

Стягнути зІнституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2019 року по 1 квітня 2021 року в розмірі 107472,70 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеномуПодатковим кодексом України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова