Рішення

від 17.11.2021 по справі 753/4676/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/4676/20

провадження № 2/753/1760/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний-кооператив МОЛОДІЖНИЙ-19 (далі по тексту - позивач, ЖБК МОЛОДІЖНИЙ-19 ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12 078,04 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 11 680,32 грн., 3% річних у розмірі 350,41 грн. та 47,31 грн. - інфляційної складової боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЖБК Молодіжний-19 належним чином виконав перед відповідачем, яка є власником квартири АДРЕСА_1 , своє зобов`язання щодо надання послуг з управління будинком, проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг неналежним чином здійснює їх оплату, в зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача з урахуванням штрафних санкцій. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 700 грн. та судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Ухвалою суду від 24 березня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву до Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 про захист прав споживачів, визнання недійсним рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, рішень загальних зборів членів ЖБК та рішень правління ЖБК.

09 жовтня 2020 року відповідачем було подано заяву про розгляд справи за правилами загального провадження та відзив на позов, який був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи, також подано заяву про застосування строків позовної давності. Відзив обґрунтований тим, що позивач не є виконавцем послуг з управління будинком.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті, яке призначене на 20 січня 2021 року на 12.00 годину підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 про захист прав споживачів, визнання недійсним рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, рішень загальних зборів членів ЖБК та рішень правління ЖБК, об`єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

21 жовтня 2020 року представником позивача за первісним позовом подано відповідь на відзив, який був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи, У відповіді на відзив позивач заперечує проти посилань відповідача та наполягає на задоволенні позову

22 жовтня 2020 року представником позивача за первісним позовом надано додаткові пояснення на позов, які долучені до матеріалів справи.

09 жовтня 2020 року, відповідачем за первісним позовом подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження у справі від24 березня 2020 року, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року було повернуто особі, яка її подала.

29 грудня 2020 року представником позивача за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, який був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 27 травня 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17 листопада 2021 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 про захист прав споживачів, визнання недійсним рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, рішень загальних зборів членів ЖБК та рішень правління ЖБК було залишено без розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та не заперечувала проти заочного розгляду справи. Просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи і той факт, що справа перебуває у провадженні більше року, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, яка була належним чином повідомлена про день та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ЖБК Молодіжний-19 є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 та здійснює господарську діяльність із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду, а також здійснює контроль за додержанням встановленого порядку використання жилих і інших приміщень житлового фонду.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якого наявна в матеріалах справи.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 10 Житлового кодексу України (далі по тексту - ЖК України) встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Так, ст. 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про кооперацію серед основних обов`язків члена кооперативу є сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15).

Крім того, відповідно до Закону України Про захист прав споживачів відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Згідно ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що позивач надає мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідач в свою чергу отримує їх, при цьому не повноцінно виконує зобов`язання по їх оплаті. У зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги з червня 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 12 078,04 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 11 680,32 грн., 3% річних у розмірі 350,41 грн. та 47,31 грн. - інфляційної складової боргу, що підтверджується копією наявного рахунку в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подала до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Щодо застосування строків позовної давності суд дійшов до наступних висновків.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 12 березня 2020 року, заборгованість за житлово-комунальні послуги утворилась за відповідачем з червня 2017 року по лютий 2020 року, тобто позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 12 078,04 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача крім судового збору у розмірі 2 102 грн., також витрати на професійну правничу допомогу у розміріг2 700 грн.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копії додатку до договору про надання правової допомоги від 14.02.2020 року, укладеного між адвокатом Кішенець В.А. та ЖБК Молодіжний-19 , ордеру на надання правничої допомоги, актк наданих послуг від 21.02.2020 року, в якій наведено опис робіт вартістю 2 700 грн., платіжного доручення №429 від 21.02.2020 на суму 2 700 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довів належними доказами, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 700 грн., у зв`язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача разом з витратами по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 12 Закону України Про кооперацію та на підставі стст. 253, 256, 261, 257, 275, 509, 526, 610, 625 ЦК України, стст. 7, 9, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 138, 141, 258, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу МОЛОДІЖНИЙ-19 (ЄДРПОУ 22883520) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 11 680,32 грн., 3% річних у розмірі 350,41 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 47,31 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 700 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.