Ухвала

від 30.12.2021 по справі 240/44183/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

30 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/44183/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною та скасування частини рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати частину 4 рішення від 18.08.2021 №360 рішення десятої сесії восьмого скликання Станишівської сільської ради Житомирського району в частині відмови у затвердженні поданого проекту землеустрою;

- зобов`язати Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву та затвердити новий проект землеустрою у спосіб, передбачений нормами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Водночас, позивачем подано клопотання про забезпечення позову, у якому просить: винести ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони Станишівській сільській раді Житомирського району Житомирської області розглядати та затверджувати (погоджувати) документацію із землеустрою (проекти землеустрою) з правом передачі в оренду, користування чи власність земельної ділянки площею 1,9838 га за кадастровим номером 18220833500:01:001:0539 для ведення фермерського господарства.

Обгрунтовано клопотання тим, що на даний час існує велика ймовірність надання дозволу для ведення фермерського господарства на зазначеній земельній ділянці іншій особі, що може заподіяти шкоду правам та інтересам ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали адміністративного позову в межах вирішення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді та вирішенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вказаному клопотанні про забезпечення позову, зазначено лише про дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на переконання заявника, можуть ускладнити виконання рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявником не доведено існування обставин, наведених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викщевикладене, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.М.Шимонович