Рішення

від 14.12.2021 по справі 229/2738/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/2738/21

Провадження №2/229/665/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 р. м.Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю секретаря

судового засідання Слободкіної Т.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Костнікова В.В.,Кюрджиєва С.П.

позивач ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні у залі суду м.Дружківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою позивача ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Камос про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованності по арендній платі,-

В С Т А Н О В И В:

До Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до СТОВ Камос про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог, зазаначає, що у її власності відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 11.12.2017 року знаходиться земельна ділянка площею 5,19 га., кадастровий номер 1425583100:02:000:0053, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району, Донецької області.

01.11.2007 року колишнім власником земельної ділянки, ОСОБА_3 та СТОВ ім. С.М. Кірова . Правонаступником цього Товариства в даний час є відповідач - СТОВ КАМОС був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 по 06.06.2017 року власником земельної ділянки був ОСОБА_4 .

Після того як позивач стала власником земельної ділянки права і обовязки за договором оренди від 01 листопада 2007 року перешли до неї.

Згідно умов договору встановлена орендна плата за оренду землі в сумі 475,97 грн., яка повинна сплачуватись до кінця кожного поточного року.

Однак відповідач в порушення зазначених вимог договору, а також Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі не виплачував позивачу оренду плату.

Між тим, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач ОСОБА_2 позбулася того на що розраховував при укладенні договору навіть не в значній мірі, а повністю, так як орендна плата їй не виплачувалася.

Таким чином, позивачу заподіяно шкоду, що представляє собою реальні збитки та упущену вигоду.

За вказаних обставин вона також має право на стягнення невиплаченої їй орендної плати за весь час прострочення, а саме за 2018-2020 роки. Сума невиплаченої орендної плати становить 1427,91 грн. Саме ця сума є заборгованістю по орендній платі.

Орендна плата була невиплачена за 2018-2020 роки, тобто за 3 років.

Сума орендної плати за один рік становить 475,97 грн. (475,97*13 = 1427,91 грн.)

Просить суд, розірвати договір оренди землі від 01.11.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та СТОВ ім.С.М.Кірова ; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 1427,91 грн.

31 травня 2021 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області було прийнято позову заяву до провадження та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами позовного провадження у загальному порядку.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявлених вимог позивача та просили у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю. Вважають, що позивач умисно ухиляється від отримання орендної плати, щоб розірвати договір оренди від 11.12.2017 року.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України , частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та СТОВ ім.С.М.Кірова був укладений договір оренди б/н від 01.11.2007 (далі - Договір), правонаступником якого є СТОВ КАМОС .

Відповідно до п. 1 наведеного Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради.

Згідно з п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,19 га., у тому числі пашня 5,19.

Пунктом 8 Договору, визначено, що договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Частинами першою та другою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право орендиземельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 11.12.2017 року у власності позивачки знаходиться земельна ділянка площею 5,19 га., кадастровий номер 1425583100-02-000-0053, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району, Донецької області.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 ЗК України , орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно дост. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з п. 9 укладеного між сторонами Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі або натуроплатою (за бажанням орендодавця) та розмірі 475, 97 грн.

Пунктом 10 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Між тим, пунктом 13 Договору, розмір орендної плати переглядається кожні три роки.

Так, в судовому засіданні позивач та його представник зазначив,що в порушення п.9 укладеного Договору між ним та відповідачем, останній не здійснював оплату за оренду земельної ділянки належної позивачу на праві власності. На вимогу позивача щодо здійснення виплат за оренду земельної ділянки, відповідач жодних дій не вчиняв. При цьому, відповідач жодного разу не переглянув розмір орендної плати, як вимагає того п.13 Договору.

Дані обставини справи вказані позивачем у судовому засіданні представником відповідача не спростовані.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно абзацу другого статті 21 Закону України Про оренду землі , розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься до кінця поточного року.

Пунктом 39 Договору, визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору.

Водночас, у пункті д частини першоїстатті 141 ЗК України , передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, згідно зі статтями 13 , 15 , 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору, може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другоїстатті 651 ЦК України .

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

А тому, неналежне виконання умов договору, зокрема, невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну позиці висловила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 243/322/17 (провадження № 61-27255св18).

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач не виконав обов`язки визначені ст. 24 Закону України Про оренду землі та п.9 Договору, не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою (в межах заявлених позовних вимог), зазначена умова договору є істотною, суд приходить до висновку, що Договір підлягає розірванню.

Щодо розрахунку заборгованості за 2018-2019 роки, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, що між ОСОБА_3 та СТОВ ім.С.М.Кірова був укладений договір оренди б/н від 01.11.2007 (далі - Договір), правонаступником якого є СТОВ КАМОС .

Відповідно до п. 9 Договору Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 475,97 грн.

Оренда плата вноситься до кінця поточного року (п.11 Договору).

Так, орендна плата за користування земельною ділянкою була невиплачена за 2019-2019 роки, тобто за 3 роки.

Сума орендної плати за один рік становить 475,97 грн. (475,97*3 = 1427,91грн.)

Дані розрахунки позивача суд вважає таким, що відповідають дійсними обставинам справи.

А тому, суд виходичі з принципу диспозитивності, закріпленого ст.13 ЦПК України , положень частини другої ст.264 ЦПК України , згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, вважає, що на користь позивача підлягає стягненню кошти за орендну плату в розмірі 1495,44 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України , та враховуючи, що позовні вимоги немайнового характеру та майнового характеру задоволені повністю, тому необхідно стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у загальному розмірі 1816 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Камос про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 01.11.2007, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю імені С.М. Кірова (нині - СТОВ Камос код ЄДРПОУ 30844979), який зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.08.2009 за №04.09.170.00045.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Камос (код ЄДРПОУ 30844979, адреса: Донецька область, Ясинуватський район, с.Новобахмутівка, вул.Шкільна, 3) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) заборгованість по орендній платі в сумі 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 91 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Камос (код ЄДРПОУ 30844979, адреса: Донецька область, Ясинуватський район, с.Новобахмутівка, вул.Шкільна, 3) на користь держави, судовий збір у загальній сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті 14 грудня 2021 року.

Повний текст рішення суду складено 24 грудня 2021 року.

Суддя: В.О.Лебеженко