Постанова

від 14.12.2022 по справі 229/2738/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8959/22 Справа № 229/2738/21 Суддя у 1-й інстанції - Лебеженко В.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №229/2738/21 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камос» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камос»,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня 2021 року,

встановив:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СТОВ «Камос» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 11 грудня 2017 року належить земельна ділянка площею 5,19 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0053, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району, Донецької області.

01 листопада 2007 року колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СТОВ «ім. С.М. Кірова», правонаступником якого є СТОВ «Камос», був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_2 з 12 липня 2010 року по 06 червня 2017 року власником земельної ділянки був ОСОБА_3 .

Після того як ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки права і обов`язки за договором оренди від 01 листопада 2007 року перешли до неї.

Згідно умов договору встановлена орендна плата за оренду землі в сумі 475,97 гривень, яка повинна сплачуватись до кінця кожного поточного року.

Однак відповідач, в порушення зазначених вимог договору, а такожЦивільного Кодексу України,Земельного Кодексу України,Закону України «Про оренду землі»,не виплачував їй оренду плату.

Зазначала, що вона позбулася того на що розраховувала, так як орендна плата їй не виплачувалася, що є істотним порушенням стороною договору.

За вказаних обставин вона також має право на стягнення невиплаченої їй орендної плати за весь час прострочення, а саме за 2018-2020 роки. Сума невиплаченої орендної плати становить 1427,91 гривень. Орендна плата була невиплачена за 2018-2020 роки, тобто за 3 років. Сума орендної плати за один рік становить 475,97 гривень (475,97*13 = 1427,91 гривень).

Посилаючись на вказані обставини, просила розірвати договір оренди землі від 01 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «ім. С.М.Кірова» та стягнути з СТОВ «Камос» на її користь заборгованість по орендній платі в сумі 1 427,91 гривень.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки 01 листопада 2007 року укладений 01 листопада 2007року між ОСОБА_2 та СТОВ імені С.М. Кірова, який зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 серпня 2009 року за № 04.09.170.00035.

Стягнуто зі СТОВ "Камос" на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в сумі 1427,91 гривень

Вирішено питання про розподіл витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі СТОВ «Камос», просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи підприємство вказувало, що позивачка не повідомляла про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування до неї як того вимагає законодавство, тому у підприємства не було підстав звертатися до позивачки з приводу отримання орендної плати. Під час розгляду справи з боку позивача не було надано будь-яких доказів, що вона зверталася особисто або через представника за отриманням орендної плати, а їй було відмовлено. До позовної заяви позивачем додано заяву на адресу підприємства від довіреної особи позивача щодо зміни розміру орендної плати. Питання отримання орендної плати в даній заяві не зазначалось. Підприємством була надана відповідь про недоцільний та необґрунтований розмір орендної плати, який був запропонований представником позивача. Позивач обізнана про місце розташування підприємства та строки виплати орендної плати, однак не зверталася за отриманням належної їй орендної плати та не надала суду доказів, що їй було відмовлено в отриманні орендної плати. Скаржник вважає, що невиплата орендної плати в даному випадку не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати, оскільки позивачем були створені штучні умови для розірвання договору оренди.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі СТОВ «Камос» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, але з доводів мотивувальної частини апеляційної скаргивбачається, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині розірвання договору оренди від 01 листопада 2007 року. Щодо незаконності рішення суду першої інстанції в іншій частині, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за період з 2018 по 2020 роки в сумі 1427,91 гривень, апеляційна скарга доводівв мотивувальній частині не містить.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга СТОВ «Камос» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.3ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1425583100:02:000:0053, площею 5,19 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10).

01 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та СТОВ «ім. С.М. Кірова» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_4 , як орендодавець, надає, а СТОВ «Ім. С.М. Кірова», як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 5,19, строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі або натуроплатою у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 475,97 грн. на рік, до кінця поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 серпня 2009 року за № 04.09.170.00079.

Також судом встановлено, що договір оренди землі №б/н від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «ім. С.М. Кірова», був зареєстрований 19 серпня 2009 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, та є чинним з моменту його державної реєстрації до 19 серпня 2024 року.

СТОВ «Камос» є правонаступником СТОВ ім. С.М. Кірова.

За 2018 2020 роки орендна плата ОСОБА_1 не виплачена.

Суд першої інстанції дійшов висновку, щосистематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі, у зв`язку із порушенням товариством свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати на протязі 2018-2020 років. Тому вимоги позивачки щодо розірвання договору оренди від 01 листопада 2007 р підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннямист. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно абз. 2ст. 21 Закону України «Про оренду землі»розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься до кінця поточного року.

У п. 39 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторонинесуть відповідальність відповідно доЗакону тацього договору (а.с. 11-12).

Відповідно дост.13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору, може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2ст. 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як вбачається із матеріалів справи за 2018-2020 роки орендна плата ОСОБА_1 не виплачена.

Колегія суддів не приймає доводи СТОВ «Камос» щодо того що ОСОБА_1 не зверталася до підприємства з приводу отримання нею орендної плати і тому нею були створені штучні умови для виникнення підстав для звернення до суду з метою розірвати договір оренди землі.

Згідно ізст. 537 ЦК Українизаконодавцем передбачено право боржника виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Зазначена норма надає за певних умов право орендодавцю виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 532 ЦК Україниякщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Отже, підприємство могло виконати свій обов`язок по сплаті орендної плати за договором оренди шляхом направлення коштів у депозит нотаріуса.

Доводи СТОВ «Камос» щодо того, що ОСОБА_1 не повідомляла підприємство про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування до неї як того вимагає законодавство і тому у підприємства не було підстав звертатися до неї з приводу отримання орендної, спростовуються зверненням з приводу збільшення розміру орендної плати, яке було надіслано ОСОБА_1 на адресу СТОВ «Камос» 16 листопада 2018 року і отримання якого підтверджено відповідачем і вона повідомила, що є власником земельної ділянки площею 5,19га, кадастровий номер 1425583100:02:0000053 відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 11 грудня 2017 року.

Щодо оголошення з проханням про отримання орендної плати, яке було розміщене СТОВ «Камос» в газеті «Провінція»від 04 листопада 2020 року (а.с. 40), суд зауважує, щотакий спосіб комунікації між орендатором та орендодавцем не передбачений чинним законодавством, тому не може бути взятий до уваги як доказ.

На підставіст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких інших письмових доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі, матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом встановлено систематичну несплату орендної плати з 2018 по 2020 роки, що відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п. д ч. 1ст. 141 ЗК України,ст. 651 ЦК Українита умов договору є правовою підставою для припинення даного договору.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

При цьому суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Камос» залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.І. Корчиста

Судді: О.В. Агєєв

І.В. Кішкіна

Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий О.І. Корчиста