Ухвала

від 28.12.2021 по справі 304/1376/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 304/1376/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника власників майна- адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/532/21 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «Закарпатстрой» на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 02.11.2021.

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021071130000179, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України та накладено арешт на майно, а саме: вантажний автомобіль марки «Вольво», р/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ», з напівпричепом марки «REISCH», р/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 та екскаватор марки «САТ» 212 BFT, фактичним володільцем якого є ОСОБА_7 , шляхом заборони розпоряджатися вказаним майном.

З клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що слідчим відділом ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській областіпроводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12021071130000179, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України.

У ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення встановлено, що 18.10.2021 близько 12 год. у м.Перечин в урочищі «Деживо» на руслі річки «Уж» виявлено екскаватор та вантажний автомобіль марки «Вольво», за допомогою яких працівники ТОВ «Закарпатстрой» здійснювали незаконне видобування піщано-гравійної суміші. Виїздом СОГ на місце події на відстані близько 700 м від будинку АДРЕСА_1 виявлено вказану вантажну техніку та купу піщано-гравійної суміші; зазначену техніку передано на відповідальне зберігання власника ОСОБА_7 до вирішення питання по суті, про що складено відповідний протокол у порядку ст.237 КПК України. За постановою слідчого про визнання речовими доказами від 19.10.2021 вказані транспортні засоби визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Необхідність накладення арешту на вище зазначену вантажну техніку слідчий обґрунтував необхідністю збереження речових доказів, а підставою для застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, є наявністьдостатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.Прокурор

-2-

вбачав, що з метою необхідності проведення у подальшому слідчого експерименту та інших слідчих дій для встановлення обставин справи, просив про накладення арешту на вищевказане майно шляхом заборони відчуження та розпорядження будь-яким чином.

Ухвала слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна мотивована тим, що вантажний автомобіль марки «Вольво», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки «REISCH», р/н НОМЕР_2 та екскаватор марки «САТ» 212 BFT, мають значення речових доказів у кримінальному проваджені№12021071130000179 від 19.10.2021 та відповідають критеріям, зазначеним уст.98 КПК України, а тому з метою використання майна як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, прийшов до висновку про наявністьдостатніх підстав накладення арешту на майно, які відповідають критеріям, передбачених ч.1 ст.170 КПК України. Окрім того, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, попри зазначення слідчим у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження та розпорядження, слідчим суддею констатовано про те, що право розпорядження майном включає також можливість власника відчужувати таке на власний розсуд, а тому вважав за необхідне накласти заборону розпоряджатися майном.

В апеляційних скаргах адвокат ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 та ТОВ «Закарпатстрой», просить ухвалу слідчого судді від 02.11.2021 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021071130000179 від 19.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України скасувати та постановити нову ухвалу - про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування апеляційних вимог адвокат ОСОБА_6 зазначає про незаконність ухвали слідчого судді, допущені при розгляді клопотання неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, передбачені ст.170 КПК України. Накладаючи арешт на майно транспортні засоби, які перебувають у володіння ТОВ «Закаратстрой», слідчий суддя не виконав вимоги щодо забезпечення розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та врахування наслідків арешту майна для третіх осіб. Зокрема, автомобіль марки «Вольво» р.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» та перебуває у володінні та користуванні ТОВ «ЗАКАРПАТСТРОЙ» на підставі Договору фінансового лізингу №240621/ФЛ-1435 від 24.06.2021; власником ж напівпричепу марки «REISCH», р/н НОМЕР_2 є ОСОБА_7 , водночас володільцем даного напівпричепа є ТОВ «ЗАКАРПАТСТРОЙ» на підставі договору оренди ТЗ №3 від 14.08.2020; у свою чергу, власником екскаватора марки «САТТERPILLAR 212 FT» є ТОВ «ЗАКАРПАТСТРОЙ, згідно свідоцтва про реєстрація машини серії НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу №1 від 21.12.2020. Слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого не було досліджено питання реальних власників та володільців арештованого майна, хибно вказуючи в ухвалі про те, що фактичним володільцем екскаватору марки «САТТERPILLAR 212 FT» є ОСОБА_7 . Звертає увагу на те, що ТОВ «Закарпатстрой» здійснює господарську діяльність, зокрема, у сфері надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, будівельних машин та інших, устаткування та товарів, тому позбавлення можливості розпоряджатися транспортними засобами завдасть підприємству матеріальну шкоду, втрату прибутку та неможливість виконання зобов`язань перед контрагентами, натомість використання автомобіля у господарській діяльності жодним чином не може приховати факт наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КПК України. Окрім того, адвокат ОСОБА_6 зазначає про те, що арештоване майно не може бути

-3-

використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки перелічені у клопотанні транспортні засоби не відповідають жодному з критеріїв речових доказів, визначених ст.98 КПК України, а також ніяким чином не можуть підтвердити існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.240 КК України. Також, адвокат констатує про відсутність в діях посадових осіб та працівників ТОВ «Закарпатстрой» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України. Зокрема, слідчим суддею не враховано наявність укладеного між Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «БУДКОМПЛЕКТТОРГ» та ТОВ «Закарпатстрой» в особі директора ОСОБА_7 як фактичного володільця вилучених транспортних засобів договору №10/10 про виконання робіт від 10.09.2021, за яким Комунальне підприємство Закарпатської обласної ради «БУДКОМПЛЕКТТОРГ» на підставі акту обстеження ділянки русла річки забезпечує розробку, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проектної документації за робочим проектом «Регулювання русла р. Уж на території Перечинської ОТГ, Закарпатської області» та передає її ТОВ «Закарпатстрой», а останнє забезпечує його реалізацію на ділянці №2 відповідно до проекту та визначеної мети, шляхом надання необхідної спеціальної техніки та обладнання, трудових і матеріальних ресурсів в установленому законодавством порядку. Окрім іншого, клопотання слідчого про накладення арешту на майна не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.171 КПК України, оскільки в ньому не вказано підстави і мету арешту майна та відсутнє відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, ризики, передбачені ст.170 КПК України, взагалі відсутні, оскільки напівпричіп марки «REISCH» належить ТОВ «Закарпатстрой» на підставі договору оренди, автомобіль марки «Вольво» перебуває у володінні та користуванні ТОВ «Закарпатстрой».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника особи, яка подала апеляційну адвоката ОСОБА_6 , на підтримання апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, посилаючись на те, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно довимог ст.ст.370,372 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Цим вимогам закону ухвала слідчого судді від 02.11.2021 відповідає у повній мірі.

Як вбачається з клопотання, в провадженні слідчого відділу ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській областізнаходяться матеріали кримінального провадження №12021071130000179, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Як слідує з матеріалів судового провадження, 18.10.2021 об 11 год. 42 хв. надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що працівником поліції ОСОБА_9 на березі річки «Уж» в м.Перечин в урочищі «Деживо» виявлено незаконний забір гравію; на місці знаходиться вантажний автомобіль «Вольво» та екскаватор.

З наявного в матеріалах судового провадження протоколу огляду місця події від 18.10.2021 вбачається, що предметом огляду являється ділянка території в урочищі «Деживо» у м.Перечині, на відстані близько 700 м від будинку №10, що по вул. Промисловій, де виявлено насипи піщано-гравійної суміші, висотою близько 1,5 м, а також місця забору такої, глибиною близько 0,5 м. Крім того на вказаній території знаходяться вантажний автомобіль марки «Вольво», білого кольору, р/н НОМЕР_1 з причепом жовтого кольору р/н НОМЕР_2 , який навантажений піщано-гравійною

-4-

сумішшю, а також на відстані близько 2 м від вказаного автомобіля екскаватор марки «САТ»; вказані транспортні засоби за результатом огляду вилучені та передані на відповідальне зберігання.

Вказані обставини підтверджуються також письмовими поясненнями самого фактичного володільця вказаних транспортних засобів ОСОБА_7 від 18.10.2021 та водіїв ОСОБА_10 та ОСОБА_11

19.10.2021 слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вантажний автомобіль марки «Вольво», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом та екскаватор марки «САТ» 212 BFT, фактичним володільцем яких є ОСОБА_7 , шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися будь-яким чином зазначеною технікою.

Відповідно, до ч.1ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п.7) ч.2ст.131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, постановленої згідно з вимогамист.ст.170 -ст.173 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

-5-

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно є знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею правомірно накладене на нього арешт як на речовий доказ.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Зматеріалів судовогопровадження вбачається,що слідчийсуддя увідповідності довимог ст.ст. 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчого доводи про наявність підстав для накладення арешту на майно.

З матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 від 19.10.2021, вилучені під час огляду місця події 18.10.2021 транспортні засоби визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021071130000179 від 19.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України та які передано на відповідальне зберігання фактичному володільцю ОСОБА_7 .

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали провадження містять достатньо даних вважати, що вказане у клопотанні майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке залучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази, що свідчить про наявність обґрунтованих підстав для слідчого звертатись з клопотанням про арешт майна, та обґрунтованих підстав для слідчого судді накласти арешт на таке майно, з огляну на те, що таке майно підпадає під критерії, визначені положеннями ст.98 КПК України, тому доводи адвоката ОСОБА_6 з приводу безпідставності накладення арешту на це майно є необґрунтованими, позаяк відповідність арештованого майна критеріям, визначеним ст.98 КПК України підтверджується постановою про визнання речовими доказами.

Таким чином, як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно,з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст.98 цього Кодексу.

Крім того, ст.100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2,3 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України.

З урахуванням наведеного слідчий суддя, всупереч тверджень адвоката ОСОБА_6 , встановив належні правові підстави, передбачені ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

Всупереч доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості розпорядження вищевказаним майном, в тому числі і його відчуження.

-6-

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Крім того, власники арештованого майна не позбавлені права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому абз.2 ч.1ст.174 КПК України, в якому визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Всі інші доводи, з яких адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді, в тому числі щодо відсутності в діях посадових осіб ТОВ Закарпатстрой» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, з огляду на наявність укладеного між Комунальним підприємством Закарпатської обласної ради «БУДКОМПЛЕКТТОРГ» та ТОВ «Закарпатстрой» в особі директора ОСОБА_7 як фактичного володільця вилучених транспортних засобів договору №10/10 про виконання робіт від 10.09.2021, за яким Комунальне підприємство Закарпатської обласної ради «БУДКОМПЛЕКТТОРГ» на підставі акту обстеження ділянки русла річки забезпечує розробку, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проектної документації за робочим проектом «Регулювання русла р. Уж на території Перечинської ОТГ, Закарпатської області» та передає її ТОВ «Закарпатстрой», а останнє забезпечує його реалізацію на ділянці №2 відповідно до проекту та визначеної мети, шляхом надання необхідної спеціальної техніки та обладнання, трудових і матеріальних ресурсів в установленому законодавством порядку, були предметом розгляду слідчим суддею і підстав для їх врахування та задоволення не встановлено.

При прийняття рішення, колегія суддів враховує і те, що арешт майна з підстав передбачених ч.ч.2,3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Тому, посилання в апеляційних скаргах на порушення слідчим суддею вимог ст.170 КПК України, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів і не суперечить вимогам ч.3 ст.170 КПК України.

-7-

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, адвокатом не надано та колегією суддів не встановлено.

Наведені в апеляційних скаргах інші доводи також були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді.

Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт майна, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин визначених у ст.ст.170-173КПК України та положень, закріплених у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», з наведенням мотивів прийняття зазначеного рішення.

Доводи апеляційних скарг, зокрема, про те, що слідчий просить накласти арешт на автомобіль «Вольво» та іншу вантажну техніку, які відносяться до іншого володіння особи, а слідчий суддя не надав цим порушенням відповідної оцінки та не врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що є підстави для сумнівів щодо наявності складу передбаченого ч.2 ст.240 КК України кримінального правопорушення, що слідчий суддя не зазначив мету накладення арешту, колегія суддів вважає такими, що не спростовують викладених у судовому рішенні висновків. При оцінці цих доводів колегія суддів також зазначає, що саме з метою унеможливлення розпорядження вказаною вантажною технікою на неї необхідно накласти арешт. До того ж зазначені у клопотанні слідчого транспортні засоби знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_7 , що не могло призвести до надмірного обмеження жодної правомірної господарської діяльності.

Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними.

Згідно з положеннями п.1 ч.3ст.407 КПК Україниза наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст.ст.220,317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи, і те, що адвокат ОСОБА_6 не довів обґрунтованість доводів апеляційних скарг про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

-8-

Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «Закарпатстрой» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 02.11.2021 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12021071130000179, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, а саме: вантажний автомобіль марки «Вольво», р/н НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» з напівпричепом марки «REISCH» р/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 та екскаватор марки «САТ» 212 BFT, фактичним володільцем якого є ОСОБА_7 , шляхом заборони розпоряджатися вказаним майном,-без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: