Постанова

від 20.12.2021 по справі 154/2536/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/2536/19 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А. Провадження № 22-ц/802/1469/21 Категорія: 36 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Володимир-Юрист до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відстоків річних та інфляційних, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Володимир-Юрист на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ТзОВ Володимир-юрист звернулося в суд із зазначеними позовом.

Покликалось на те, що 16 травні 2016 року між товариством та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір на виконання робіт №21Пр/В. Відповідно до умов якого, виконавець ТзОВ Володимир-юрист взяло на себе зобов`язання провести комплекс робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Замовник ОСОБА_1 зобов`язувався прийняти виконані роботи та сплатити за них 8352 грн 60 коп.

Крім того позивач вказував, що товариство виконало взяті на себе договірні зобов`язання та провело комплекс робіт для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою, який у подальшому був затверджений рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради, а сама земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 .

Однак, відповідач ОСОБА_1 , скориставшись наданими йому позивачем послугами, та незважаючи на неодноразові письмові вимоги, обумовлену договором грошову суму виконавцю послуг не сплатив.

За таких обставин, ТзОВ Володимир-юрист просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 12564 грн 13 коп, з яких 8352 грн 60 коп. - вартість робіт за договором, 717 грн 89 коп. - 3% річних, 3493 грн 64 коп. - сума інфляційних втрат та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, винесеним судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та без належної оцінки наданих доказів, позивач ТзОВ Володимир-юрист подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов та стягнути з відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що роботи по виготовленню проекту землеустрою передбачені спірним правочином, позивачем були виконані у повному обсязі, а їх виконання без згоди відповідача є неможливим, тому, на думку позивача, наведені обставини свідчать про чинність укладеного між сторонами спору правочину та підставність заявлених ним вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за виконані роботи.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір, який не був підписаний відповідачем є неукладеним і як наслідок, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за виконання певних робіт за цим договором, безпідставні.

Такий висновок суду є правильний.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що спірний договір № 21Пр/В від 16 травня 2016 року, який, як вважає позивач був укладений між ТзОВ Володимир-Юрист та відповідачем ОСОБА_1 , на виконання робіт щодо розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, відповідачем не підписувався, а іншою особою.

Зазначений факт підтверджуєтьсяено висновком експерта судової почеркознавчої експертизи від 09 квітня 2020 року №8049, з якого слідує, що підпис від імені ОСОБА_1 в документі - додаток до договору № 21 Пр/В від 16 травня 2016 року Завдання на виконання робіт від 16 травня 2016 року в графі: Затверджено: ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, без ознак наслідування. Також в Акті прийомки - передачі межових знаків на зберігання підпис від імені ОСОБА_1 в графі: Землевласник - О.В. Зінкевич виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, без ознак наслідування (а.с. 117-120).

Інших доказів, які б свідчили, що відповідач ОСОБА_1 уповноважував іншу особу укласти вищевказаний договір від свого імені матеріали справи не містять.

Сам факт виконання товариством певних робіт за договором, на який покликається позивач, без доказів виявлення волі ОСОБА_1 на вчинення цього правочину та набуття ним прав і обов`язків, за цим правочином, не свідчить про укладення такого договору.

Отже, на думку колегії суддів, врахувавши вказані вище положення норм матеріального права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ Володимир-Юрист вартості робіт, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язання за вказаним договором.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ними рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав зазначену вище вірну правову оцінку.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Володимир-Юрист залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді