Рішення

від 24.12.2021 по справі 645/7412/21

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/7412/21

Провадження № 2/645/2940/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.,

за участю: секретаря - Погудіної Д.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представники відповідачів - Шевченко Л.В., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначив, що працює у ХЗОШ І-ІІІ ступенів №160 Харківської міської ради Харківської області на посаді вчителя англійської мови. У листопаді 2021 року було грубо порушено конституційне право на роботу позивача з боку відповідача, яке полягало в тому, що у позивача постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи. Зазначає, що 08 листопада 2021 року позивачу відповідачем було вручено Наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також позивач зауважив, що наказ мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України, відповідач відсторонює позивача від його роботи. Звертає увагу суду на тому, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача не має, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Вважає даний наказ незаконний та таким, який підлягає скасуванню. Вказує, що на сьогодні не встановлено окремого порядку законом про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від КОВІДУ-19. Також звертає увагу суду на положення ст. 46 Кодексу законів про працю, яким передбачені випадки відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом. Отже ні цією статтею, ні іншим законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від КОВІДУ - 19. У зв`язку з викладеним, просив визнати незаконним та скасувати Наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи та поновити його на роботі, зобов`язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плати за час незаконного відсторонення позивача від роботи.

Ухвалою судді від 15 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

30 листопада 2021 року Директор Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області Шевченко Л.В. подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивувала тим, що згідно Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, який затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04.10.2021 p., який було прийнято саме з метою практичної реалізації вищенаведених законодавчих приписів, та який набрав чинності з 08.11.2021 р. Цей Перелік було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 р. за № 1306/36928, на підставі чого та в силу приписів ч. 3 ст. 117 Конституції України він визнається нормативно-правовим актом та має загальнообов`язкову юридичну силу. Вимогами п. 3 цього Переліку встановлено обов`язковість профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на весь період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, усіх працівників усіх закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Отже, в силу законодавчих приписів, вчителі закладів загальної середньої освіти підлягають обов`язковій вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та на весь період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Приміткою до Переліку передбачено, що працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 595 від 16.09.2011 р., не підлягають обов`язковій вакцинації. Наголошує, що адміністрацією Закладу ОСОБА_1 було запропоновано звернутися до сімейного лікаря та отримати довідку про абсолютні протипоказання щодо проведення щеплень, якщо такі є. Але, ОСОБА_1 не надав до школи будь-яких документів щодо наявності у нього абсолютних протипоказаннь щодо проведення щеплень. Таким чином, в силу вимог чинного законодавства України та з огляду на відсутність у нього будь-яких абсолютних медичних протипоказань щодо проведення щеплень, вчитель англійської мови ОСОБА_1 має встановлений законом обов`язок щодо проходження вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. З огляду на те, що вимоги Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначають правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, відсторонення працівника від роботи у випадку відмови або ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 має передбачати обмеження перебування працівника на його робочому місці з метою мінімізації контактів з іншими працівниками. Внаслідок цього, на підставі приписів ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб наказом закладу № 320-к від 08.11.2021 р. ОСОБА_1 було повністю законно та обґрунтовано тимчасово відсторонено від роботи на строк до виконання ним покладеного на нього законодавчого обов`язку щодо проходження вакцинації та здійснення ним медичного огляду. ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис з вищезазначеним наказом, який він підписав без жодних заперечень. Зазначає, що адміністрацією Закладу було своєчасно та заздалегідь вжито заходів, спрямованих на сприяння отриманню працівником обов`язкових щеплень, зокрема - проінформовано усіх працівників закладу під підпис про: необхідність отримання обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або надання медичної довідки стосовно протипоказань профілактичних щеплень проти COVID-19 або інший документ, який до постанови КМУ № 1236( в оновленій редакції) дає право відвідувати та працювати в закладі освіти та можливі місця (пункти) проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Таким чином, у ситуації, яка виникла з відмовою ОСОБА_1 від виконання покладеного на нього Конституцією та законодавством України обов`язку адміністрація закладу діяла повністю у межах чинного законодавства. Пунктом 6 цього Переліку визначено, що обов`язковим профілактичним медичним оглядам підлягають навчальні заклади, крім вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, а саме такі категорії їх працівників: керівники та їх заступники; - педагогічні працівники; - медичний персонал; - працівники харчоблоків; - спеціалісти, що беруть участь у навчально-виховному процесі; - технічний персонал; - та учні перед проходженням виробничої практики на об`єктах, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному медичному огляду. Посада вчителя англійської мови, яку обіймає позивач, в силу норм абз. 3 Розділу Посади педагогічних працівників Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 р., відноситься до педагогічних працівників. ОСОБА_1 безперервно працює у Закладі з 29.08.2019 р. по теперішній час та за цей час працівники школи кожного року проходили обов`язкові профілактичні медичні огляди, а саме: у серпні 2019 р., серпні 2020 р. та серпні 2021 р. Проте, незважаючи на систематичні нагадування адміністрацією Закладу про необхідність пройти разом з іншими працівниками обов`язковий профілактичний медичний огляд, позивач вперто та повністю невмотивовано уникав від цього обов`язку. У позові ОСОБА_1 зазначає про нібито його притягнення Закладом до дисциплінарної відповідальності за відмову від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Але, позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а до нього застосовано інший захід впливу, як тимчасове відсторонення від роботи. Дисциплінарне стягнення та тимчасове відсторонення від роботи є абсолютно різними за власною правовою суттю та підставами для їх застосування заходами. Проте, у позові ОСОБА_1 вказує на розірвання трудового договору, при цьому посилаючись на: - П. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та на Постанову Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. Окрім цього, в силу вимог ч. 5 ст. 26 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення № 4004-ХІІ від 24.02.1994 р. працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов`язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи відсторонюються і можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, у Закладу були наявні усі правові підстави для тимчасового відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати. Більше того, адміністрація школи навіть не скористалася наданим законом правом притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, хоча у виниклих спірних правових відносинах мала повне право на додаткове застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани з позбавленням усіх преміювальних виплат протягом усього часу дії цього стягнення, а саме: протягом 1-го (одного) календарного року з дня винесення догани. Таким чином, і у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими, що є цілком достатньою підставою для повної відмови судом у їх задоволенні.

07 грудня 2021 року Директором Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області Шевченко Л.В. надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що факт особистого отримання 27.11.2021 р. ОСОБА_1 відзиву школи на його позов повністю підтверджується відповідною роздруківкою відомостей з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта . Після отримання ОСОБА_1 відзиву школи на його позов, позивач терміново звернувся до Міської поліклініки № 20 м. Харкова, де невідкладно пройшов профілактичний медичний огляд, який він так і не спромігся пройти раніше за весь, більше ніж дворічний, період роботи у Закладі. Після оформлення особистої медичної книжки, ОСОБА_1 з`явився до школи та надав адміністрації медичну книжку та власні письмові пояснення про причини несвоєчасного проходження ним профілактичних медичних оглядів. Вищеописані дії позивача свідчать про фактичне часткове визнання ним своєї неправоти та, відповідно, часткову відмову від вмотивування позовних вимог. Копії особистої медичної книжки та пояснень ОСОБА_1 про причини несвоєчасного проходження ним профілактичних медичних оглядів також долучено до цих Додаткових пояснень. Таким чином, описані дії позивача є явним свідченням повної необґрунтованості його позовних вимоги та підставою для відхилення його позову судом у повному обсязі

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та надав додаткові пояснення, де пояснив, що 08.11.2021 йому було надано Наказ №320-К від 08.11.2021 року Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №160 Харківської міської ради Харківської області, за підписом Директора ХЗОШ №160 Л.В.Шевченко відповідно до якого - ОСОБА_1 , вчителя англійської мови було відсторонено від роботи з 08.11.2021 за ухилення від проходження обов`язкового медичного огляду та у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, до проходження вакцинації та медичного огляду. Заступнику директора з навчально-виховної роботи Пасяковій О.С. питання оплати періоду відсторонення необхідно вирішити з урахуванням норм статті 94 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці". Наданий Наказ було мотивовано тим, що: На виконання пункту 8, доручення Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 12.10.2021 №47166/0/1-21 за результатами селекторної наради, проведеної під головуванням Президента України 11.10.2021, з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021р.№ 1096 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами), відповідно до пункту 19 постанови № 1096, який набирає чинності з 08.11.2021 пункту 41-6, відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153. Вважає ці дії грубим порушенням його конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що у позивача постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від короновірусної хвороби COVID-19, а також обмеження права працівника щодо повноцінної роботи на підставі Наказу. Зазначає, що ні в посадовій інструкції, ні в колективному договорі, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Зазначені у Наказі правові підстави ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб не мають правозастосування щодо обов`язковості медичних оглядів. Тому за змістом мотивувальній частині Наказу не має правових підстав щодо відсторонення з причини ухилення від проходження обов`язкового медичного огляду та це не є порушення позивачем ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб . Вимога щодо проходження ним обов`язкового повного курсу вакцинації від COVID19 та пред`явлення таких даних для допуску його до роботи є порушення його гідності, основних конституційних прав, а саме: права на працю, права на повагу до особистого життя стосовно інформації про його здоров`я, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину (Ов`єдо, 4 квітня 1997 року). Отже згідно до діючого законодавства інформація по стан його здоров`я є його персональні дані, які являються конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом, та порушення цього законодавства тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Зазначає також, що хвороба COVID-19, відповідно до Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , не міститься, як визначена діючим законодавством, як інфекційна хвороба, та за Законом ця хвороба не внесена до переліку інфекційних хвороб у п. 1 ст. 12 зазначеного Закону. Відповідно до положень якої, в Україні профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Також, відповідно до Переліку професій зазначених Наказів обов`язкове щеплення передбачається від гострої респіраторної хвороби, та не має зазначення, що ця хвороба є інфекційною. Зазначає також, що державою була знята будь-яка відповідальність з виробника вакцини та лікарів за наслідки, побічної дії та не надано, ніяких гарантій за наслідки заподіяної шкоди такою вакцинацією його здоров`ю та життю. Крім того, є офіційна інформація, що вакцинація від COVID-19 має значну кількість летальних наслідків, що може мати реальну загрозу для його життя. Постанова Кабінету Міністрів України, а саме на п. 41-6 Постанови № 1236 від 09.12.2020 року (із змінами, внесеними постановою КМУ №1096 від 20.10.2021 року) є тимчасова та обмеження його права на труд здійснюється також тимчасово на період дії карантину. Виконуючи її умови, відповідачем порушено, насамперед, право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, а також право на заробітну плату, яка є складовою права на працю відповідно до цієї статті. Пункт 41-6 постанови Кабміну № 1236 від 09.12.2020 р. не підлягає правозастосуванню та відповідно до ст. 19 Конституції України відповідачу було необхідно утриматися від виконання.

Директор школи та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.08.2019 року і по даний час працює вчителем англійської мови Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області.

10 вересня 2021 року протоколом № 1 наради вчителів при директорові Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області ухвалено вчителям та працівникам закладу взяти інформацію щодо Постанови № 1236 та 677 до уваги, надавати сертифікати або довідки про щеплення від гострої респіраторної інфекції COVID-19, результат тестування або одужання особи від зазначеної хвороби медичній сестрі для обліку.

Із даним протоколом були ознайомлені всі працівники школи, в тому числі і позивач.

28 вересня 2021 року протоколом № 5 наради вчителів при директорові Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області ухвалено взяти інформацію та постанову від 20.10.2021 № 1096, яка набрала чинності з 27.10.2021 до уваги та виконання.

Із копії наказу директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області №320-к від 08 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , вчителя англійської мови відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року за ухилення від проходження обов`язкового медичного огляду та у зв`язку з ухиленням від обов`язкового профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 до проходження вакцинації та медичного огляду без збереження заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Згідно зазначеного закону хвороба COVID-19 ні є інфекційною. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Підставою для відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи є постанова КМУ від 20.10.2021 року № 1096, оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, та зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що Стаття 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у нього щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, від респіраторної, а не інфекційної хвороби, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини 2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" наголосив:

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки наказ про відсторонення позивача прийнято у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону Про захист населення від інфекційних хвороб , суд доходить висновку про необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти респіраторної хвороби COVID-19.

Що стосується ще однієї підстави відсторонення позивача від роботи - ухилення від проходження обов"язкового медичного огляду, то суд зазначає, що згідно копії особистої медичної книжки 30.11.2021 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд, доказів в підтвердження ухилення ОСОБА_1 від його проходження суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08.11.2021 № 320-к про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Разом із тим у суду відсутні відомості про робочий час позивача за останні два місяці перед відстороненням, тому суд не в змозі робити розрахунок середнього заробітку за час відсторонення від посади.

Судові витрати у відшкодування сплаченого позивачем судового збору слід покласти на відповідача.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46, 235 КЗпП України, ст. ст. 5, 10, 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області від 08.11.2021 № 320-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та поновити (допустити до роботи) ОСОБА_1 на посаді вчителя англійської мови Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області.

Стягнути із Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року.

Стягнути із Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області, на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення (допуску) ОСОБА_1 на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 160 Харківської міської ради Харківської області, адреса: м. Харків, вул. Танкопія, буд. 1.

Представник відповідача: Пємов Владислав Ігорович, діє на підставі довіреності від 19.11.2021 року № 01-30/588.

Повне рішення суду буде складено 30 грудня 2021 року.

Суддя І.В. Ульяніч