Ухвала

від 31.12.2021 по справі 903/1082/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

31 грудня 2021 року Справа № 903/1082/21 Суддя господарського суду Волинської області Гарбар І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група Бонітет про забезпечення позову по справі №903/1082/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова група Бонітет до фізичної особи-підприємця Воробей Андрія Вікторовича про стягнення 130000,00грн.,

без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені судом.

30.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова група Бонітет подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: транспортний причіп SCHMITZ SPR 24, що підтверджується витягом є Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, що належить Вороб`ю Андрію Вікторовичу на праві власності.

Заяву обґрунтовує тим, що відповідно до умов та предмету договору купівлі-продажу №Б-ВАВ/2021 від 05.07.2021 покупцем проведено попередню оплату за товар у сумі 130000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3195 від 02.09.2021.

Вказує, що поставка товару, яку зазначено у Договорі купівлі - продажу №Б-ВАВ/2021 від 05 липня 2021 року Продавцем не виконана, кошти, які були перераховані на рахунок ФОП Вороб`я А.В. Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова група Бонітет не повернуті.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару за договором купівлі - продажу № Б-ВАВ/2021 від 05 липня 2021 року, у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 130000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3195 від 02.09.2021 року.

16.12.2021 року ТОВ Промислова група Бонітет до ФОП Вороб`я А.В. надіслана претензія з вимогою повернення заборгованості у розмірі 130 000,00 грн., відповідач отримав претензію 18.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак заборгованості перед Позивачем не погасив, зазначеної у договорі продукції не поставив.

Згідно зазначених фактів ТОВ Промислова група Бонітет разом із даною заявою подано позовну заяву про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу № Б-ВАВ/2021 від 05 липня 2021 року.

Заявник вказує, що ФОП Воробей А.В. не підтримує жодної комунікації із ТОВ Промислова група Бонітет , не відповідає на телефонні дзвінки та листи, що свідчить про свідоме ухилення від поставки товару обумовленого в договорі купівлі-продажу, або ж повернення сплачених Позивачем коштів.

Доводить, що згідно інформації, яка була повідомлена директору ТОВ Промислова група Бонітет Клим`юку М.П., ФОП Воробей А.В. має не одне боргове зобов`язання перед своїми контрагентами та не виконує зобов`язань, щодо поставки продукції, чим надає істотних збитків своїм клієнтам, в тому числі і ТОВ Промисловій групі Бонітет .

Не поставка ФОП Воробей А.В. товару та неповернення сплачених коштів частково паралізує роботу товариства, адже зазначений товар необхідний для здійснення господарської діяльності та виготовлення продукції під реалізацію.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиних державних реєстрах нерухомого та рухомого майна, єдине майно що знаходиться у приватній власності Вороб`я Андрія Вікторовича, є транспортний причіп SCHMITZ SPR 24, що підтверджується витягом є Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Вважає, що даний захід забезпечення позову є найоптимальнішим та необхідним, адже Відповідач на час вирішення судового спору не зможе відчужити своє майно, що належить йому на праві приватної власності. Відповідно, у разі позитивного рішення суду на користь ТОВ Промислова група Бонітет , підприємство зможе стягнути заборговані кошти в натурі або у грошовому еквіваленті у найкоротші терміни. Невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, задля поновлення порушених прав Позивача, за захистом яких ми звертаємося до суду.

В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку, з огляду на таке.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов?язання.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Правова позиція суду стосовно обставин справи і доводів заявника.

Як встановлено судом, 05.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова група Бонітет (надалі Покупець), в особі директора Клим`юка Миколи Петровича та фізичною собою - підприємцем Воробей Андрієм Вікторовичем (надалі Продавець) укладено договір купівлі - продажу №Б-ВАВ/2021.

Згідно умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах, по ціні і в асортименті, встановлених в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору, продавець повинен повністю передати товар Покупцю протягом 3-х робочих днів з моменту погодження заявки Покупця на реалізацію Товару.

Заявка на реалізацію продукції була надіслана товариством для ФОП Воробей Андрія Вікторовича 24.12.2021 та отримана членом сім`ї Відповідача 27.12.2021, що підтверджується статусом відстеження, згідно трекінгу відправлення рекомендованого листа.

Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару протягом 20 - днів з моменту отримання Товару (п.4.3 договору).

Відповідно до п.5.2. Договору, у випадку неможливості вирішення розбіжностей між Сторонами шляхом переговорів вони підлягають розгляду судом у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 6.2 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021, але у будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до умов та предмету договору Покупцем було проведено попередню оплату за Товар у сумі 130000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3195 від 02.09.2021.

На сьогоднішній день, поставка товару, яку зазначено у Договорі купівлі - продажу №Б-ВАВ/2021 від 05 липня 2021 року Продавцем не виконана, кошти, які були перераховані на рахунок ФОП Воробей А.В. Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова група Бонітет не повернуті.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару за договором купівлі - продажу № Б-ВАВ/2021 від 05 липня 2021 року, у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 130000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3195 від 02.09.2021 року.

16.12.2021 ТОВ Промислова група Бонітет до ФОП Воробей А.В. надіслана претензія з вимогою повернення заборгованості у розмірі 130 000,00 грн. Відповідач отримав претензію 18.12.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак заборгованості перед Позивачем не погасив, зазначеної у договорі продукції не поставив.

Як стверджує заявник, станом на день подачі заяви ФОП Воробей А.В. не розрахувався з ТОВ Промислова група Бонітет .

Всупереч вимог ст.ст.74, 136 ГПК України заява ТОВ Промислова група Бонітет про забезпечення позову не обґрунтована доказами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено у відповідності до вимог ст.ст.76-79 ГПК України, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звертатися до суду.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування та подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 року у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 року у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19.

Висновки за результатами розгляду.

Таким чином, з урахуванням предмету позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у Відповідача виникне обов`язок щодо сплати Позивачу грошових коштів в розмірі 130000,00 грн.

Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи ( ч. 5 ст. 236 ГПК України ).

Господарський суд, здійснивши належну оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням адекватності його вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, дотримання принципів справедливого балансу та пропорційності втручання у мирне володіння майном окремої особи дійшов висновку, що у такому випадку немає зв`язку між обраним Позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 р. у справі № 911/527/19, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19.

Таким чином, суд вважає, що вимоги Позивача, наведені в заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно Відповідача не співмірні із позовними вимогами та не можуть бути задоволені судом.

Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №903/1082/21 відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 31.12.2021.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар