Ухвала

від 31.12.2021 по справі 917/1274/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

31.12.2021 Справа № 917/1274/13

м. Полтава

Суддя Пушко І.І., розглянувши подання начальника Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Донець Ярослава Вікторовича № 7885 від 29.12.2021 (вх. № 14545 від 30.12.2021) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства-боржника без вилучення паспортного документа в справі № 917/1274/13-

за позовною заявою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» , вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053

до Приватного підприємства «Інтер Актив» , с. Бреусівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39150

про стягнення 160307,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшло подання начальника Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта ОСОБА_1 як керівника боржника - юридичної особи Приватного підприємства «Інтер Актив» .

Згідно з ч. 4 ст. 337 ГПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного ) виконавця.

Статтею 337 ГПК України передбачено, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно.

Термін негайно у розумінні рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1988 р. у справі Броуґан та інші проти Сполученого Королівства є виправданим, якщо строк триває до 4-х днів.

Верховий суд України у листі від 01.02.2013р. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначив, що зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції, подання має бути розглянуте в день його надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.

Враховуючи, що подання надійшло до суду 30.12.2021 о 16 год. 09 хв., його розгляд відбувся наступного робочого дня.

З метою своєчасного розгляду подання державного виконавця та забезпечення можливості заявника з`явитись до суду для його розгляду, судом було направлено відповідну телефонограму від 30.12.2021, яка була прийнята особисто начальником Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Донець Ярославом Вікторовичем.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Господарським судом Полтавської області у справі № 917/1274/13 було прийнято рішення від 22.08.2013 про стягнення з Приватного підприємства "Інтер Актив" (39150, Полтавська область, Козельщинський район, с. Бреусівка, р/р НОМЕР_1 в АТ "БМ Банк", м. Кременчук, МФО 380913, код ЄДРПОУ 32682698) на користь: Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, р/р НОМЕР_2 в АБ "Укргазпромбанк" м. Києва, МФО 320843, код ЄДРПОУ 30019775) - 141325 грн. 25 коп. -основного боргу; 3712 грн. 23 коп. -пені; 9892 грн. 77 коп. - штрафу; 3098 грн. 61 коп. - судового збору.

Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 03.09.2013.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Полтавської області був виданий відповідний наказ від 03.09.2013 .

За постановою від 07.08.2020 державним виконавцем Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сидоренко Т.Ю. було відкрито виконавче провадження № 62759256 з виконання вказаного наказу суду.

Державний виконавець звернувся до Господарського суду Полтавської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 як керівника боржника - юридичної особи юридичної особи Приватного підприємства «Інтер Актив» за межі України на підставі ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , ст. 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що під час вчинення виконавчих дій ним встановлено, що у боржника відсутнє майно, належне йому на праві власності; на виклики державного виконавця керівник боржника не з`явився, боржником рішення суду не виконується, заборгованість не погашається; керівник ухиляється від своїх обов`язків. Зазначене свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Вказані обставини, на думку державного виконавця, є достатніми для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника ПП Інтер Актив - ОСОБА_1 .

При вирішенні подання суд зазначає наступне.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

За приписами ч. 1 - ч. 3 ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Отже, положеннями ст. 337 ГПК України передбачено можливість застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За пунктом 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» , громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі «Хлюстов проти Росії» (№ 28975/05) суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Таким чином, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов`язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Отже, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний або приватний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, виконавцем суду не надано. Також, до подання не надано доказів, які б свідчили, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг у цій справі.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною» . При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу № 4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:

- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду.

- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування.

- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб`єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи (http://hudoc.echr.coe.int/fre-press?i=003-7018364-9466829).

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки не доведено ухилення боржником від виконання рішення суду, а також те, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України сприятиме погашенню заборгованості.

Керуючись статтями 337, 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні подання подання начальника Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Донець Ярослава Вікторовича № 7885 від 29.12.2021 (вх. № 14545 від 30.12.2021) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон керівника Приватного підприємства "Інтер Актив" Мосійченка Олега Валентиновича.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

СУДДЯ І.І.ПУШКО